Ухвала

від 27.02.2012 по справі 2а-1826/11/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1826/11/2770

27.02.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єланської О.Е.,

суддів Ілюхіної Г.П. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Меркурій" - ОСОБА_2, довіреність № 03/01/12 від 03.01.12 року;

представник відповідача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя - ОСОБА_3, довіреність № 356/10-004 від 11.06.10 року;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Меркурій" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А.) від 04.08.11 року по справі № 2а-1826/11/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Меркурій" (проспект Генерала Острякова, 141 В, кв. 40, м. Севастополь, 99040)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (вул. Кулакова, 37, м. Севастополь, 99011)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Меркурій»звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000620231 від 19 травня 2011 року про донарахування податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у загальному розмірі 62 500,00 грн., у тому числі за основним платежем -50 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -12 500,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополь (суддя Водяхін С.А.) від 04.08.2011 року у справі № 2а-1826/11/2770 в задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Меркурій" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Меркурій" надав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополь від 04.08.2011 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, при вирішенні спору по суті, грубо порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За розпорядженням керівництва Севастопольського апеляційного адміністративного суду, суддів Санакоєву М.А., та Горошко Н.П. у зв'язку з поважними причинами, було замінено на суддів Ілюхіну Г.П. та Кукту М.В.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення на апеляційну скаргу представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що з 12.04.2011 року по 18.04.2011 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя, згідно зі ст. 79 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 08.04.2011 року № 544, а також на виконання постанови старшого слідчого з особливо важливих справ відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у м.Севастополі від 11 лютого 2011 року було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Меркурій»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Вітмар-М»за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року, в ході якої було встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Меркурій»частин 1 та 5 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України у частині дотримання вимог зазначених статей у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилося у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 50 000,00грн. за звітний період - серпень 2010 року.

26 квітня 2011 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Севастополя за наслідками документальної невиїзної перевірками був складений Акт №46/23-1/36127359 (а.с.9-22 т.1).

19 травня 2011 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Севастополя було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000620231 про донарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 62 500,00грн., у тому числі за основним платежем -50 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -12 500,00 грн. (а.с.25 т.1).

Правовідносини, які виникають у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першого з події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судом першої інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Меркурій»та Приватним підприємством «Вітмар-М»існували відносини з купівлі-продажу безалкогольної питної продукції. Договір у письмовій формі між зазначеними контрагентами не укладався.

На підтвердження виконання усного договору з боку ПП «Вітмар-М»були складені видаткові та податкові накладні на придбання/відпуск продукції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Меркурій»до складу податкового кредиту включало суми по операціях з купівлі-продажу продукції за податковими накладними, оформленими від імені ПП «Вітмар-М». Сума податку на додану вартість, включена Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Меркурій»до складу податкового кредиту за серпень 2010 року по податковій накладній від 31 серпня 2010 року № 202, оформленій Приватним підприємством «Вітмар-М», склала 50 000 грн. 00 коп., номенклатура товару -мінеральна вода у кількості 65 188 пляшок. Проте, відповідно до призначення платежу, оплата по рахункам була здійснена за соки.

Видаткова та податкова накладні, видані Приватним підприємством «Вітмар-М», підписані директором цього підприємства -ОСОБА_5.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статті 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначають, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно з пунктом 18 Порядку „Про затвердження форми податкової накладної і порядку її заповнення", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, всі складені екземпляри податкової накладної підписуються особою, уповноваженим платником податків здійснювати постачання товарів (послуг).

Таким чином, виходячи з системного аналізу викладених норм законодавства при підтверджені права платника на включення витрат до валових першочерговими вимогами є зв'язок діяльності підприємства з господарською діяльністю та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції саме з цим контрагентом, яким видані податкові накладні.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

При цьому наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Крім того, встановлення факту недійсності, у тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції у розумінні податкового законодавства. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефективність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку -учасників відповідної операції .

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою, проведеною Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя, де з 19 січня 2009 року перебуває на обліку Приватне підприємство «Вітмар-М», встановлено неможливість фактичного здійснення Приватним підприємством «Вітмар-М»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів тощо.

Під час проведення перевірки ПП «Вітмар-М»податковому органу не були надані будь-яки документи, які підтверджують господарську діяльність підприємства, у тому числі придбання мінеральної води, яка була реалізована Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД «Меркурій».

До того ж, з урахуванням матеріалів кримінальної справи №110001, порушеної прокуратурою м. Севастополя 05 січня 2011 року за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, перевіркою Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя встановлено, що у період з липня 2009 року на території м. Севастополя та м. Києва невстановлені особи з метою прикриття незаконної діяльності - ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, без відповідних на те повноважень, організували створення підприємства -юридичної особи і зареєстрували на ОСОБА_5, 07січня ІНФОРМАЦІЯ_1, Приватне підприємство «Вітмар-М»(код ЄДРПОУ 34766135, м. Севастополь).

При реєстрації Приватного підприємства «Вітмар-М»використовувався цивільний паспорт на ім'я ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, серії НОМЕР_1, виданий 23 червня 2005 року Поліським РВ ГУ МВС України в Київській області. Однак, відповідно до зібраної у ході перевірки інформації, громадянин ОСОБА_5 помер у 2007 році, що підтверджується довідкою від 31 жовтня 2007 року №834/Д Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України у м. Києві та інформацією Управління карного розшуку ГУ МВС України у м. Києві від 31 грудня 2010 року №4/7354.

Крім того, факт смерті ОСОБА_5 підтверджується постановою Подільського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2008 року у справі № 1-П-319/08, якою кримінальну справу № 77-00133 відносно ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 204 Кримінального кодексу України, закрито у порядку пункту 8 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України у зв'язку зі смертю обвинуваченого.

Стаття 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5).

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цих вимог є підставою недійсності правочину.

Згідно з частиною другої зазначеної статті Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що ОСОБА_5, який зареєстрований у якості директора Приватного підприємства «Вітмар-М», за фактом смерті та за відсутності на підприємстві інших працівників, не міг здійснювати господарську діяльність від імені підприємства, у тому числі укладати та підписувати договори, виписувати податкові накладні тощо, а також фактично здійснювати господарські операції з поставки товарів на адресу ТОВ «ТД «Меркурій». З урахуванням цього, укладений між Приватним підприємством «Вітмар-М»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Меркурій»правочин суперечить вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, а саме: щодо цивільної дієздатності особи, яка здійснює правочин (оскільки особа, від імені якої була виписана податкова накладна, померла ще до того, як було зареєстровано підприємство), а також щодо вільного та такого, що відповідає внутрішній волі волевиявлення учасника правочину (у ОСОБА_5 як у директора Приватного підприємства «Вітмар-М»взагалі не було і не могло бути волевиявлення на здійснення правочинів з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Меркурій»).

Крім того, з матеріалів справи вбачається , що у ході подальшого слідства у справі №110001 було порушено кримінальну справу щодо встановлених осіб за частиною третьою статті 28 -статті 205, статті 358, частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України.

Слідством встановлено, що після реєстрації ряду фіктивних підприємств, у тому числі Приватного підприємства «Вітмар-М», членами злочинного угрупування зазначені підприємства використовувались для здійснення своєї злочинної діяльності -надання послуг по «конвертації»коштів, тобто перетворення безготівкових коштів у готівку, мінімізації податкових зобов'язань контрагентів і ухилення ними від сплати податків в особливо великих розмірах. З цією метою обвинувачені особи надали в банківські установи м.Севастополя копії реєстраційних документів Приватного підприємства «Вітмар-М», картки зі зразками підробленого підпису громадянина ОСОБА_5, копії паспорту громадянина ОСОБА_5 і довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, подали заяву про відкриття банківських рахунків від імені громадянина ОСОБА_5. Продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на сприяння підприємствам-контрагентам у мінімізації податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету, надання вказаним фіктивним підприємствам легального статусу, обвинувачені особи незаконно підписували та надавали до податкових органів по місцю реєстрації фіктивних підприємств документи податкової звітності. Податкова звітність, надана до ДПІ у Гагарінському районі за період з липня 2009 по грудень 2010 ПП «Вітмар-М»завірена печаткою ПП «Вітмар-М», та в рядку «керівник»вказано ФІП ОСОБА_5, та підпис. Так, у період з липня 2009 року по серпень 2010 року відповідно до даних податкових декларацій з податку на прибуток від підприємств - вигодонабувачів на розрахунковий рахунок Приватного підприємства «Вітмар-М»було перераховано понад 23,1 млн. грн., у тому числі податок на додану вартість - 2,1 млн. грн., що дозволило мінімізувати на цю суму власні податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Проведеним податковим органом аналізом податкової звітності з податку на додану вартість Приватного підприємства «Вітмар-М», а саме: «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»(розділ «податкові зобов'язання») до декларації з податку на додану вартість, наданої до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя, встановлено, що податкові зобов'язання Приватного підприємства «Вітмар-М»у липні 2009 -жовтні 2010 років сформовані на загальну суму податку на додану вартість -2 239 390 грн. 64 коп. за рахунок контрагентів-покупців, а покупцями задекларовано податкового кредиту по контрагенту Приватне підприємство «Вітмар-М»на загальну суму податку на додану вартість -4 754 045 грн. 83 коп., у тому числі за звітний період серпень 2010 року у сумі 394 410 грн. 20 коп., з яких Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Меркурій»у сумі 50 000 грн. 00 коп.

Згідно з відомостями автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, Приватне підприємство «Вітмар-М»за період серпень 2010 року задекларувало податкові зобов'язання на рівні податкового кредиту у розмірі 393 370 грн. 36 коп. Зазначена сума податкового кредиту сформована Приватним підприємством «Вітмар-М»за рахунок включення до складу кредиту сум з податку на додану вартість за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Елфра Дисплей», яким податкові зобов'язання з податку на додану вартість у зазначеній сумі не декларувались, до бюджету не сплачувались. Крім того, станом на серпень 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Елфра Дисплей»не було зареєстровано платником податку на додану вартість у зв'язку з анулюванням свідоцтва платника податку з 05 травня 2010 року.

Крім того, відповідно до видів діяльності за КВЕД основними видами діяльності Приватного підприємства «Вітмар-М»є здійснення діяльності у сфері будівництва, газопровідних робіт, інжинірингу тощо, тоді як по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Меркурій»підприємством здійснено поставку товару -мінеральної води.

З акту перевірки Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Меркурій»не надано до перевірки ані договорів з Приватним підприємством «Вітмар-М»на поставку продукції, ані товарно-транспортних накладних чи інших документів, які б підтверджували рух продукції від постачальника до покупця.

Згідно з положенням розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі-Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірки, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

З матеріалів справи вбачається, що 30 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Меркурій»та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 був укладений договір на здійснення транспортних послуг (а.с.133 т.2). Як вбачається з вказаного договору на здійснення транспортних перевезень, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Меркурій»доручає, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 приймає на себе обов'язок щодо організації в інтересах та за рахунок змовника послуг перевезення вантажів своїм транспортом за маршрутом, встановленим товариством.

Розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні встановлено, що замовник -це вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Разом з цим, відповідно до наданих товарно-транспортних накладних замовником послуг перевезення вантажів до позивача є Приватне підприємство «Вітмар-М», а не Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Меркурій», що суперечить умовам та предмету наданого позивачем договору на здійснення транспортних послуг. Крім того, відповідно до товарно-транспортних накладних від 31 серпня 2010 року та 01 вересня 2010 року, вони мають одинакові серію та номер, а саме: РН № ВМ-0000181, та перевозилась мінеральна вода Миргородська, Боржоми та Моршиньска (а.с.199-202 т.2). Крім того, відповідно до призначення платежу, оплата по рахункам була здійснена за соки.

Судом першої інстанції правильно не були прийняти до уваги посилання позивача на необхідність визнання правочину між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Меркурій»та Приватним підприємством «Вітмар-М»недійсними у судовому порядку, у зв'язку з тим, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. При цьому, наявність або відсутність умислу відносно ухилення від сплати податків платником не є предметом дослідження податковим органом при перевірці правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що первинні документи, які складені Приватним підприємством «Вітмар-М»та на підставі яких позивачем сформований податковий кредит, суперечать законодавчим та нормативним актам, та є такими, що не відповідають суті і не несуть довідності щодо змісту здійснення операції, а тому не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем у відповідності до норм діючого законодавства, а тому скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Меркурій" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А.) від 04.08.11 року по справі № 2а-1826/11/2770, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А.) від 04.08.11 року по справі № 2а-1826/11/2770, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 березня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис Г.П.Ілюхіна

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Суддя О.Е.Єланська