Постанова

від 12.03.2012 по справі 2а-8727/11/0170/2

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-8727/11/0170/2

12.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лядової Т.Р.,

суддів Горошко Н.П. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

Сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду Соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 03.10.11 у справі № 2а-8727/11/0170/2

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду Соціального захисту інвалідів (вул.Крилова,133, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95001)

до Державного підприємства Пансіонат "Дружба" (вул. Чатирдагська, 1, м.Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про стягнення 19317, 95 грн. адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року Кримське республіканське відділення Фонду Соціального захисту інвалідів звернулось з адміністративним позовом до Державного підприємства Пансіонат "Дружба", в якому просило стягнути з Державного підприємства Пансіонат "Дружба" 19317,95 грн. адміністративно - господарські санкції за робочі місця не зайняті інвалідами у 2010 році.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2011 року у задоволенні позовних вимог Кримського республіканського відділення Фонду Соціального захисту інвалідів до Державного підприємства Пансіонат "Дружба" про стягнення 19317, 95 грн. адміністративно-господарських санкцій - відмовлено.

На зазначене судове рішення від позивача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез'явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що відповідачем були виконанні усі вимоги чинного законодавства щодо працевлаштування інвалідів та звітності перед позивачем.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим Державне підприємство Пансіонат "Дружба" 22.05.1992 року зареєстровано у якості юридичної особи (арк.с. 5-6).

Згідно звіту за формою № 10-ПI поштова-річна "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік", затвердженого наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10.02.2007 №42, відповідач повинен був забезпечити у 2010 році працевлаштування інвалідів у кількості двох робочих місць, фактично у 2010 працював 1 інвалід (арк.с.7).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини 7 статті 19 Закону порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України від 01.03.1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення»підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством

Протягом 2010 року підприємство інформувало державну службу зайнятості населення про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів шляхом подачі звітів за формою № 3-ПН про наявність вільних робочих місць та потреби в працівниках всупереч установленому порядку лише у липні, вересні, жовтні та листопаді 2010 року, що підтверджується матеріалами справи (арк.с.61-64).

Тобто, відповідачем не було у повному обсязі виконано обов'язку по інформуванню щодо утворення (пристосування) робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Пунктами 1, 3, 5, 14 Положення "Про робочі місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №314 (далі Положення № 314) визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введеним в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розроблюють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Судова колегія приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення 19317,95 грн. адміністративно-господарських санкцій, тобто середню річну заробітну плату на зазначеному підприємстві, так як матеріали справи безперечно підтверджується, що відповідач не виконав встановлений норматив працевлаштування інвалідів на 2010 в кількості 1 особи у зв'язку з чим, приймаючи до уваги, що середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві в 2010 становила 19317,95 грн., враховуючи, що середньооблікова кількість штатних працівників становить 39 осіб.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на підприємстві відповідача у 2010 році фактично працювало 2 інваліда, так як з матеріалів справи, а саме з відповіді Управління пенсійного фонду України у м. Алушта та наведених у ній даних про трудовий стаж наданих для персоніфікованого обліку за 2010 рік вбачається, що ОСОБА_1 відпрацювала на підприємстві лише 1 місяць, а отже ОСОБА_1 не може бути зарахована як особа - інвалід у зв'язку з малим терміном праці на даному підприємстві, відповідно до п.3.1, 3.2 "Інструкції зі статистичної кількості працівників", затверджена Наказом Держкомстата від 28.09.2005 року № 286 "Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників".

Отже, оскільки судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судового рішення, судова колегія вважає за необхідне на підставі статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 19317,95 грн. у встановленому порядку.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1ст.198, п.1, п.4 ч.1ст.202, ч.2ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду Соціального захисту інвалідів - задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 03.10.11 у справі № 2а-8727/11/0170/2 - скасувати.

3. Прийняти по справі нове рішення:

"Позовні вимоги Кримського республіканського відділення Фонду Соціального захисту інвалідів задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Пансіонат "Дружба" на користь Кримського республіканського відділення Фонду Соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції за робочі місця не зайняті інвалідами у 2010 році у розмірі 19317,95 грн.

Стягнути з Державного підприємства Пансіонат "Дружба" до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 193, 20 грн."

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.Р.Лядова