Ухвала

від 13.03.2012 по справі 2а-16147/10/13/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-16147/10/13/0170

13.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Романенко Г.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Монарх"- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

розглянувши матеріали справи № 2а-16147/10/13/0170 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С.) від 31.03.11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монарх" (вул. Мірошника, буд.3,кв.24, м.Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

до Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко буд.40, м.Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.03.11 у справі № 2а-16147/10/13/0170 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Монарх" до Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим:

- №0000762301/0 від 14.06.10 про донарахування зобов'язань з податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 60600,40 грн.;

- № 0000772301/0 від 14.06.10 про донарахування зобов'язань з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 17108,65 грн.;

- № 0000762301/1 від 12.07.10 про донарахування податку на прибуток на загальну суму 60600,40грн.;

- № 0000772301/1 від 12.07.10 про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 17108,65 грн.;

- №0000762301/2 від 22.09.10 про донарахування податку на прибуток на загальну суму 60600,40грн.;

- № 0000772301/2 від 22.09.10 про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 17108,65 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монарх" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з даною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Сторони у судове засідання 13 березня 2012 року не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. До початку судового засідання надали суду клопотання про розгляд справи у їх відсутністю.

Згідно ч.4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Монарх" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 07.5.10 та від 21.05.10, виданого ДПІ в м. Керчі АР Крим була проведена планова виїзна перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07 по 31.03.10.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 03.06.10 №788/23-1/30514666. У висновках за актом зазначено про порушення ТОВ "Монарх"пп.5.3.9., 5.4.4., 5.4.6., 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі -Закон про прибуток) встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 46994,00 грн., у тому числі по періодам: ІІІ квартал 2009 року -42076,00 грн. (168303,00 х 25%), ІУ квартал 2009 року -4918,00 грн. (19671,60 х 25%). Та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування на 14600,00 грн. в І кварталі 2010 року. Порушений підпункт 7.2.3. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість (далі -Закон про ПДВ) в частині завищення податкового кредиту, що привело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 13160,50 грн. у березні 2010 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.10 №0000762301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 60600,40 грн., за основним платежем -46994,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -13606,40 грн. Вказане рішення було оскаржене позивачем апеляційним шляхом, та 12.07.10 та 22.09.10 відповідачем були прийняті рішення за результатами апеляційного оскарження, що оформлено податковими повідомленнями-рішеннями №0000762301/1 та №0000762301/02 на загальну суму 60600,40 грн., за основним платежем -46994,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -13606,40 грн.

Судом встановлено, що позивачем були укладені договори про надання транспортних послуг з приватним підприємцем ОСОБА_2 від 14.10.09 та від 04.01.10 №32. Згідно наданих договорів судом встановлено, що підрядник зобов'язаний виконати роботи з перевезення ПММ автомашиною МАЗ державний номер НОМЕР_1, причіп НОМЕР_2 за маршрутом, згідно акту виконаних робіт на сховище нафтопродуктів ТОВ "Монарх" м.Керч. Оплата за виконану роботу проводиться з розрахунку 5,00 грн. за 1 км на підставі актів виконаних робіт.

Протягом ІУ кварталу 2009 року підрядником проводились роботи з перевезення ПММ: з смт. Красногвардійске від ТОВ "Альянс Ойл Україна" за актами виконаних робіт від 14.10.2009 кілометра 460 км вартість 2300,00 грн., 05.01.10 кілометраж 460 км вартістю 2300,00 грн.; з м. Джанкой від ТД "Атлант" кілометраж 460 км на суму 2300,00 грн. за актами виконаних робіт від 09.11.09, від 09.11.09, від 13.11.09, від 30.11.09, від 08.12.09, від 16.12.09, від 21.12.09, від 15.01.10, від 08.02.10, від 25.02.10, від 27.02.10; з м.Сімферополь від ТОВ "Прагмат" кілометраж 620 км на суму 3100,00 грн. за актом виконаних робіт від 12.01.10.

Вказані операції супроводжувались складенням актів виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, яки були досліджені під час перевірки. Протее, відповідач вказує, що позивачем не були надані під час перевірки талони замовника на вантажний транспорт на підтвердження фактичного кілометражу згідно показів спідометру, маршрут, об'єм та вид перевезеного товару.

Згідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.01 №2344-Ш визначений перелік документів для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення, це: ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України. Наряду з цим, Законом України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-ХП (стаття 16), в обов'язках водія транспортного засобу визначено обов'язкову наявність документів на вантаж, що перевозиться.

На виконання пункту 3 розділу першого Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 січня 1995 № 7, наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований у Мін'юсті України 29.02.1998 за №128/2568, затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі -Правила).

Відповідно до п. 11.1 Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку їх на шляху переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Згідно спільного наказу Мінтрансу України та Мінстату України від 29.12.1995 №488/346 затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема "Талон замовника", ф. N 1-ТЗ. Як зазначено в листі Держкомстату України від 25.06.07 №05/2-8/46 талон замовника додається до договору на перевезення у випадку погодинної оплати транспортних послуг.

Під час надання послуг з перевезення ПП ОСОБА_2 оплата проводилась за кілометражем. Оскільки сторони домовились у договорі, що оплата послуг проводиться у залежності від кілометражу, а відстань від міста навантаження до міста розвантаження зазначена в акті виконаних робіт у сторін не було підстав оформлювати додатковий документ -талон замовними, таким чином судова колегія погоджується з думкою суду про безпідставність посилання відповідача на відсутність зазначеного документа, як обґрунтування вимоги про невизнання валових витрат підприємства.

Також, відповідач посилається на той факт, що в актах отриманих послуг зазначені адреси постачальників, що не відповідають юридичним адресам, та не підтверджені договорами зберігання ПММ між сторонами та іншими можливими документами.

Згідно з ст.50 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Судом зазначено, що поняття юридичної адресу вантажовідправника не є тотожним поняттю -місце навантаження. Доказом прийняття вантажу у відповідному місці є товарно-транспортна накладна, що надається вантажовідправником. Підтвердження находження вантажу у відповідному місці та надання будь-яких документів на підтвердження правомірності находження вантажу не відноситься до питання, що регулюється договором перевезення вантажу та не може бути розглянуто під час укладення договору перевезення.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки правила ведення податкового обліку з податку на прибуток законодавством окремо не визначені, до уваги береться загальна вимога відповідності податкового обліку - бухгалтерському, ведення якого передбачає обов'язкову наявність первинних документів, що підтверджують ту чи іншу господарську операцію.

Визначення "Первинний документ" наведено у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність": це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях.

Фактичне виконання послуг зазначений акт може підтверджувати у бухгалтерському обліку за умови виконання наведених умов у п. 2 ст. 9 вказаного Закону.

Документи, які б відповідали вимогам підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і згідно з якими віднесено до складу валових витрат витрати на оплату транспортних послуг, позивач надав, це акти виконаних робіт та товарно-транспорті накладні, де зазначена назва та дата і місце складення документа, назва підприємства, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру, посади осіб, їх підписи та реквізити, тому відповідач не правомірно визначив суму податкового зобов'язання платника податків.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду про протиправність податкових повідомлень - рішень про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за зазначеними операціями.

Крім того, судом встановлено, що 03.08.09 між позивачем та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 був укладений договір про надання маркетингових послуг з вивчення ринку поставки (продажу) паливно-мастильних матеріалів (дизпалива). Вартість послуг по вказаному договору становить 10% від суми договору купівлі-продажу ПММ, укладеного за результатами маркетингових досліджень, проведених виконавцем. Позивачем було сплачено виконавцю 168303,00 грн., яки були віднесені до складу валових витрат за Ш квартал 2009 року.

30.09.09 сторонами був складений акт прийому-передачі виконаних послуг, звіт про проведену роботу від 30.09.09.

Як вказує відповідач, надані до перевірки документи не підтверджують необхідність та доцільність проведення маркетингових послуг, як пов'язаних з господарською діяльності ТОВ "Монарх".

Згідно до статті 13 Господарського кодексу України держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у податковій сфері шляхом контролю за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509-ХП завданнями органів державної податкової служби є: 1) здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); 2) внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; 3) прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; 4) формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; 5) роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; 6) запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

За таких обставин, податкові органі не наділені повноваженнями надавати оцінку необхідності та доцільності проведення будь якої господарської діяльності підприємством. Тому, прийняття рішення про завищення суми валових витрат за вказаною підставою, є таким, що прийнято поза межами повноважень, що надані органам державної податкової служби в Україні.

Судом встановлено, що згідно звіту про проведену роботу від 30.09.2009 ПП ОСОБА_5 виконав маркетингові послуги по вивченню ринку поставки ПММ, провів аналіз найбільш перспективних потенційних постачальників ПММ, надав замовнику повну інформацію про найбільш вигідних постачальників ПММ. В результаті проведених маркетингових досліджень укладено договір поставки нафтопродуктів з ТОВ "Атланта"- сума поставки 97506,68 грн., з ТОВ "Вертус"- сума поставки 728143,27 грн., з фірмою "ТЕС"- сума поставки 70394,83 грн., з ТОВ "Атан-Крим"- сума поставки 777988,22 грн.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про прибуток передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 19 П(С)БО 16 витрати на передпродажну підготовку включається до складу видатків на збут, що підтверджується правилом пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, згідно якого до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Пунктом 5.3 ст. 5 Закону зазначені випадки, коли витрати не відносяться до складу валових витрат. У вказаному пункті відсутні випадки про заборону включення до складу валових витрат вартості придбаних послуг маркетингу.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону про прибуток додаткових обмежень, щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі не дозволяється.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання договору про надання послуг від 03.08.09 ПП ОСОБА_5 був наданий акт приймання-передачі виконаних послуг та звіт про виконану роботу від 30.09.09, що мають усі обов'язкові реквізити, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На підтвердження реальності наданих послуг позивачем були надані укладені з третіми особами договори постачання нафтопродуктів. Оскільки, основним видом діяльності позивача є оптова торгівля пальним, у відповідача не було підстав вважати договір про надання маркетингових послуг таким, що не пов'язаний з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду про протиправний висновок відповідача про необґрунтоване завищення суми валових витрат на 168303,00 грн. у Ш кварталі 2009 року. На підставі чого правомірно визнав протиправним податкові повідомлення -рішення ДПІ в м. Керчі АР Крим про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток від 14.06.10 №0000762301/0, від 12.07.10 №0000762301/1, від 22.09.10 №0000762301/2.

Судом встановлено, що в результаті перевірки відповідачем була використана інформація автоматизованого програмного продукту "Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України в результаті чого встановлено відхилення по платнику податків ТОВ "Монарх" при взаємовідносинах з постачальником паливно-мастильних матеріалів ТОВ ТК "Сігма Груп" за березень 2010 року в сумі 13160,50 грн. ТОВ ТК "Сігма Груп" м. Сімферополь має сан платника "9"- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. З приводу зазначеного відповідач робить висновок, що оскільки ТОВ ТК "Сігма Груп" не відобразило у складі податкових зобов'язань суму податку на додану вартість в розмірі 13160, 50 грн., не сплатило до бюджету податок на додану вартість, то і ТОВ "Монарх" не має право на податковий кредит у сумі 13160,50 грн.

04.01.10 між позивачем та ТОВ ТК "Сігма Груп" був укладений договір постачання паливно-мастильних матеріалів. На виконання умов договору постачальним було продано 5850 л пального за накладною від 03.03.10 №733 та 6650 л дизельного палива за накладною від 23.03.10 №738. Розрахунки між сторонами були проведені безготівковим шляхом у повному обсязі, що не заперечується сторонами. На виконання умов договору 03.03.10 ТОВ ТК "Сігма Груп" були видані податкові накладні від 03.03.10 №868 та від 23.03.10 №873.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду. раво на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Закон України "Про податок на додану вартість»або ж інший нормативно-правовий акт не містить будь-яких інших обмежень щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлює обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом.

Статтею 10 Закону про ПДВ чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

З урахуванням викладеного, право формування платником податку податкового кредиту з ПДВ не залежить ні яким чином від виконання податкового зобов'язання зі сплати податку контрагентом такого платника податку, а тому висновок, зроблений за вказаною підставою є протиправним.

У зв'язку з чим, судова колегія погоджується з висновком суду про безпідставність нарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ та штрафних санкцій у розмірі 17108,65 грн.

Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення вимог.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційна скарга без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційна скарга не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.03.11 у справі № 2а-16147/10/13/0170 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.03.11 у справі № 2а-16147/10/13/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко