Ухвала

від 12.03.2012 по справі 2а-15932/10/2/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15932/10/2/0170

12.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

представника позивача: Шаповалов Сергій Васильович, посвідчення адвоката від 25.03.2004, ордер, від 12.03.2012, договір 02/12, від 28.02.2012,

представника відповідача: ОСОБА_3, посвідчення № 077468, від 16.03.2011 , довіреність № 121/9/10-00 від 05.03.12,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 24.11.11 у справі № 2а-15932/10/2/0170

за позовом Приватного акціонерного товариства "Отделстрой-31" (вул. Найдьонова, буд.8, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98612)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2011 позов Приватного акціонерного товариства "Отделстрой-31" до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим, - задоволено.

Визнано противоправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 15.11.2010 №0000073500/1 та №0000083500/1.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (т.2, арк. с. 148-151).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення відповідача від 15.11.2010 р. № 0000073500/1 та № 0000083500/1 про нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 136020,00 грн., в тому числі за основним платежем 90619,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 45310,00грн., не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, так як висновки перевіряючих щодо безтоварності операцій та у зв'язку з цим неправомірне включення зазначених сум до складу податкового кредиту, викладені в акті перевірки, не підкріплені належними доказами, вирок Ялтинського міського суду від 07.02.2011 по кримінальній справі не може бути належним та допустимим доказом нікчемності та безтоварності правочинів, викладених позивачем, оскільки предметом розгляду кримінальної справ не були взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Кримекодизайн», господарські договори, укладені позивачем та ТОВ «Кримекодизайн»виконані реально, що підтверджено висновками експерта, отже витрати, пов'язані з виконанням вказаних договорів правомірно включені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач: Державна податкова інспекція у м. Ялта АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (т.2, арк. с. 159-166).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, так як судом першої інстанції не враховано вирок Ялтинського міського суду від 07.02.2011 по кримінальній справі №1-024/2011, яким встановлено, що ТОВ «Кримекодизайн»створено з метою прикриття незаконної діяльності по списанню та поверненню за винагороду готівкових грошових коштів», перерахованих контрагентам по безтоварним операціям.

В судовому засіданні 12.03.2012 представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, наполягав на тому, що судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги висновки, викладені у вироку Ялтинського міського суду від 07.02.2011, оскільки предметом розгляду справи не були взаємовідносини позивача з ТОВ «Кримекодизайн», надав письмові заперечення на апеляційну скаргу (т.2, арк. с. 56-57) та ухвалу колегії суддів по кримінальним справам Апеляційного суду АР Крим від 12.01.2012, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України від 01.11.2011 по кримінальній справі у відношенні ОСОБА_4 (т.2, арк.с. 185-189, 196-203), представник відповідача наполягала на задоволенні апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав, викладених у ній.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Згідно Свідоцтва А00 №455913 26.06.1996 Виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради Автономної Республіки Крим позивач: Закрите акціонерне товариство-31 «Опоряджбуд», зареєстровано в якості юридичної особи (т.1, арк. с. 9).

28.03.2011 здійснено заміну найменування позивача на Приватне Акціонерне товариство «Отделстрой-21», про що видане Свідоцтво А01 №784016 (т. 2, арк. с. 130)

Працівниками відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період часу з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. по фінансового-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Кримекодизайн».

02.09.2010 за результатами перевірки складений Акт №3436/23-1/01271735, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1. п.5.2., п.п. 5.3.9 п. 5.3., ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в наслідок чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 118481,00 грн. порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 90619,00 грн. (т.1, арк. с. 105-132).

У висновках Акту перевірки №3436/23-1/01271735 зазначено, що в період часу, що перевірявся, Товариство, правонаступником якого є позивач, мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Кримекодизайн», отримало від останнього товар, роботи та послуги на загальну суму 568713,73 грн. ( в тому числі ПДВ ), та перерахувало йому кошти в сумі 668911,73 грн. Відповідач зазначив, що, керуючись фактами, встановленими у вироку Ялтинського міського суду від 11.06.2010 по справі №1-249/2010, є доведеним факт того, що ТОВ «Кримекодизайн»не мало на меті поставку робіт, товарів, послуг в наслідок чого правочини, укладені з Товариством, правонаступником якого є позивач, є такими, що суперечать нормам чинного законодавства України ( зокрема, Цивільного кодексу України), не можуть бути спрямовані на реальне настання правових наслідків. Виходячи з вищенаведеного податковий орган вважає, що первинні документи, складені платником податків, суперечать чинному законодавству, не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту операції по виконанню робіт та продажу товарів, не можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку .За таких обставин відповідач вважає відсутність у Товариства, правонаступником якого є позивач, правових підстав для включення до складу податкового кредиту 90619,00 грн. ПДВ, перерахованого ТОВ «Кримекодизайн»в період часу,що перевірявся, при здійсненні оплати вартості товарів та послуг, наданих ним; позивач не здійснював організацію бухгалтерського та податкового обліку в порядку, встановленому чинним законодавством, відсутність у нього права віднесення до складу валових витрат коштів, перерахованих зазначеному контрагенту.

09.09.2010 на підставі зазначеного Акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000073500/0 про донарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 177722,00 грн., в тому числі 118481,00грн. -основного платежу та 59241,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій; №0000083500/0 про донарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 135929,00 грн., в тому числі 90619,00 грн. -основного платежу та 45310,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій, які позивач оскаржив у адміністративному порядку, за результатами розгляду 10.11.2010 вих.№23556/10/25-0 скаргу позивача залишено без задоволення (т.1, арк. с. 80-87) та 15.11.2010 прийнято аналогічні податкові повідомлення-рішення:

- №0000073500/1 про донарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 177722,00 грн., в тому числі 118481,00 грн. -основного платежу та 59241,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій (т.1, арк. с. 103),

- № 0000083500/1 про нарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 135929,00 грн., в тому числі 90619,00 грн. -за основним платежем, 45310,00 грн. -по штрафним ( фінансовим) санкціям (т.1, арк. с. 104).

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Кримекодизайн»укладені договори підряду та поставки матеріалів, укладені договори з іншими контрагентами:

- 03.04.2007 №09, предметом якого було здійснення підрядником власними силами та за власні кошти благоустрою території копусу 2 Фітоцентру з садово-парковим господарством по вул. Тенистій, 16-Б, с. Данилівка, смт. Гурзуф, на суму 70026,00 грн. в т.ч. ПДВ 11671,00 грн.;

- 26.11.2007 б/н, за умовами якого Поставщик (ТОВ «Кримекодизайн») зобов'язувався поставляти за заявою покупця (позивача) матеріали та товари у тижневий строк з дня подачі заявок, або у строк, вказаний у кожній заявці окремо, згідно Додатку №1 до Договору, вартістю 191748,26 грн. в т.ч. ПДВ 31958,04грн.;

- 27.06.2008 №2 предметом якого було встановлення бордюрного каменю по об'єкту бульв. Пушкінський, Гоголя і русла р.Водоспадної на суму 73222,80 грн. в т.ч. ПДВ -12203,80 грн.;

- 05.02.2007 №06 предметом якого було здійснення підрядником за рахунок власних сил ремонту приміщень за адресою: пров. Чорноморський-вул. Леніна, 27/1 на суму 65172,00 грн., в т.ч. ПДВ- 10862,00грн.;

- 29.02.2008 №б/н, предметом якого було здійснення підрядником власними силами та залученими засобами (матеріалами) підключення до електромереж по вул. Пушкінський в м. Ялта (ділянка Боткінської лікарні) до проєктуємої ТП-300м на суму 218806,80 в т.ч. ПДВ- 36467,80 грн.(т. 1, арк. с. 64-77).

- 05.11.2007 б/н, за яким Замовник (Управління міського господарства виконавчого комітету Ялтинської міської Ради) доручив, а підрядник (позивач) зобов'язався власними силами та за рахунок власних коштів здійснити роботи по реконструкції бульвара Пушкінський, вул. Гоголя та русла річки Водоспадна, на суму 33776827,00 грн.;

- 20.02.2008 №20/1, предметом якого є здійснення підрядником (позивач) власними силами та за рахунок власних або залучених коштів робіт по зовнішнім електромережам по вул. Пушкінській в м. Ялта (ділянка від вул. Боткінської до проектуємої ТП-300м), вартістю 370455,60грн., в т.ч. ПДВ 61742,60 грн. (т.2, арк. с 79-93).

Судом першої інстанції досліджено долучені позивачем до матеріалів справи документи: договори позивача з іншими контрагентами, що підтверджують реальність операцій, які підтверджують виконання зазначених договорів, а саме: довідки вартості робіт, акти прийомки виконаних робіт, податкові накладні, рахунки-фактури, товарні накладні (т.1, арк. с. 38-63, т.2 арк.с. 8-74).

Висновком судової економічної експертизи № 3944 від 24.06.2011 підтверджено придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів, вікон, сітки проволочної та інш.) від ТОВ «Кримекодизайн»в період часу з листопада по грудень 2007 р. на суму 221996,78 грн., які за винятком 255,76 кв.м. сітки проволочної вартістю 3836,40 грн. використані ним в подальшому для ведення господарської діяльності (т.2, арк. с. 118-122).

Висновком судової будівельно-технічної експертизи №243 від 31.08.2011 підтверджено виконання робіт по об'єктам Експериментальна багатоповерхова будівля за адресою: вул. Пушкінська, 3 м. Ялта, реконструкція бульвару Пушкінський, вулиці Гоголя і русла р. Водоспадної у м. Ялта, виконання робіт по зовнішнім електромережам по вул. Пушкінська в м.Ялта ( дільниця від вул. Боткінської до проектної ТП-300 ), фактична вартість виконаних робіт склала 273992,00 грн.

Підтверджено виконання робіт субпідрядною організацією - ТОВ «Кримекодизайн»(т.2, арк.с. 3-18).

За вироком Ялтинського міського суду від 07.02.2011 по кримінальній справі №1-24 2011 у відношенні ОСОБА_4, за ознаками злочинів передбачених частиною другою статті 205, частиною другою статті 366 Кримінального Кодексу України, а саме: фіктивне підприємство тобто придбання та створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою покриття незаконної діяльності, вчинене повторно, яке спричинило значні матеріальні збитки, посадову підробку, тобто внесення у офіційні документи завідомо недостовірних відомостей, а також складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів засуджено до чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю строком на два роки (т. 2, арк. с. 101-110).

Згідно вироку суду ОСОБА_4, займаючи посаду директора ТОВ «Кримекодизайн», вчиняв дії щодо необґрунтованого формування податкового кредиту у ПП «Светоч», безпідставно формуючи витрати по взаємовідносинам з ТОВ ТІК «Евротек», ПП «Метал-Буд-Сервіс», ПП «Самей». Судом встановлений факт його злочинного зговору з керівництвом ТОВ «Волго»з метою протиправного отримання готівкових коштів.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.11.2011 у справі №1-24 2011, ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31.05.2011 скасовано, справу направлено до того ж апеляційного суду на новий розгляд (т.2, арк. с.196-203)

Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12.01.2012 , вирок Ялтинського міського суду АР Крим від 07.02.2011 скасовано, справу №1-24 2011 направлено на додаткове розслідування Прокурору Автономної Республіки Крим (т.2, арк. с. 185-189).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що підстави для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення вимог апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.

На правовідносини, що склалися між сторонами поширюються положення статті 19 Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-ХІІ (далі -Закон України №1251-ХІІ), Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі -Закон України №168/97-ВР), Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі -Закон України №334/94-ВР), які діяли на момент виникнення правовідносин.

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 11 Закону України № 1251-ХІІ відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

У п.3.1 ст.3 Закону України №334/94-ВР було вказано, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України №№334/94-ВР (який діяв на час проведення перевірки позивача та прийняття податкових повідомлень-рішень ) під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3)

Ст. 5 Закону України №334/94-ВР встановлювала, що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України №334/94-ВР визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких була передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України №168/97-ВР податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, яка визначена згідно з Законом.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

Відповідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, висновки Акту перевірки відповідача щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту суми 90619,00 грн. ПДВ перерахованого ТОВ «Кримекодизайн», на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються на тому, чи угоди між позивачем та ТОВ «Кримекодизайн»є безтоварними, не направлені на реальне настання правових наслідків.

Проте такі висновки відповідача правомірно не прийняті судом першої інстанції до уваги та не можуть бути прийняті судовою колегією з огляду на наступне.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР.

Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких встановлені загальні вимоги дотримання яких необхідне для чинності угоди.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини п'ятої статті 216 цього Кодексу вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Договори позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримекодизайн»та первинні документи, які підтверджують виконання зазначених господарських зобов'язань, вказують на те, що воля сторін була спрямована на настання правових наслідків.

Матеріалами справи підтверджено, що умови договорів були виконані сторонами реально, вартість договорів сплачена позивачем у повному обсязі, придбанні товари використані у подальшому в господарській діяльності позивача, що також підтверджено висновками експертів.

Посилання відповідача на наявність вироку в кримінальній справі Ялтинського міського суду від 07.02.2011 р. по справі №1-24/2011 правомірно не прийняті судом першої інстанції до уваги та не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією, оскільки як слідує зі змісту вироку, під час розгляду справи не було предметом дослідження взаємовідносини між Товариством, правонаступником якого є позивач, та ТОВ «Кримекодизайн», не був встановлений факт недотримання останнім вимог чинного законодавства, не проведення робіт по укладеним з ним договорам, неотримання першим товарів та послуг.

До того, ж в матеріалах справи міститься ухвала колегії суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12.01.2012, яуою вирок Ялтинського міського суду АР Крим від 07.02.2011 скасовано, справу направлено на додаткове розслідування Прокурору Автономної Республіки Крим, у зв'язку з чим, цей вирок взагалі немає преюдиційного значення, так як скасований (арк. с. 185-189, т.2).

За таких обставин суд вважає, що відповідно до ст.70, 72 КАС України вказаний вирок не є належним доказом безпідставності віднесення до валових витрат коштів, витрачених платником податків під час проведення розрахунків з ТОВ «Кримекодизайн», невірного формування ним податкового кредиту по ПДВ в період часу, що перевірявся.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно включив до валових витрат - витрати, пов'язані з веденням своєї господарської діяльності за господарськими договорами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримекодизайн».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів протиправного характеру діяльності контрагентів позивача або обізнаності позивача щодо протиправного характеру їх діяльності, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Судова колегія вважає, що первинні бухгалтерські документи підтверджують товарність спірних господарських операцій, вказані первинні документи містять всі необхідні реквізити та виписані платником ПДВ відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р. з наступними змінами і поповненнями.

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угод та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.11.11 у справі № 2а-15932/10/2/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.11.11 у справі № 2а-15932/10/2/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 березня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна