Ухвала

від 13.03.2012 по справі 2а-15191/10/10/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15191/10/10/0170

13.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

не з'явились,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М.) від 17.05.11 у справі № 2а-15191/10/10/0170

за позовом Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (вул.Дзержинського, 30, м.Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свобода»(вул.Пушкина, 35/2, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про стягнення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АРК від 17.05.2011 у задоволенні позову Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свобода»про стягнення вартості втраченого майна у розмірі 10000,00грн. відмовлено.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористалися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Проте, неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а провадження у справі закриттю з наступних підстав.

Предметом даного спору є стягнення вартості втраченого майна за договором відповідального зберігання №3/24 від 03.08.2010, відповідно до п.4.2 якого зберігач повинен відшкодувати поклажодавцю всі пов'язані з втратою майна збитки. Отже фактично податковим органом заявлено вимогу про відшкодування шкоди.

Розглядаючи спір по суті і відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є публічно-правовим і підлягає розгляду адміністративним судом.

Проте, судова колегія не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені без належного врахування норм процесуального права, з огляду на наступне.

Так, справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки у розумінні статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 6 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 17 КАС України до юрисдикції адміністративних судів віднесені публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 50 КАС України встановлено перелік позовів, за якими юридичні та фізичні особи, що не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у справах за позовами суб'єктів владних повноважень, який на даний час є вичерпним, оскільки чинним законодавством не передбачено інших випадків подання суб'єктами владних повноважень адміністративних позовів до суб'єктів господарювання.

Аналіз положень п.8 ст. 3, ч. 4 ст. 50, ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що суб'єкт владних повноважень може звернутись до суду з адміністративним позовом лише у випадках, передбачених законодавством.

Отже, право на звернення суб'єкта владних повноважень з позовом має бути прямо передбачено законом.

Така ж правова позиція викладена у пункті 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 N2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», згідно якого пунктом 8 частини першої статті 3 КАС України визначено, що позивачем в адміністративній справі може бути суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Однак такий суб'єкт владних повноважень може бути позивачем у адміністративній справі лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 50 КАС України, до переліку яких віднесено також випадки, встановлені іншими законами (пункт п'ятий частини першої статті 50 КАС України).

Проте позивачем не наведено, а судом першої інстанції не обґрунтовано наявність повноважень позивача на звернення з позовом про стягнення шкоди за договором відповідального зберігання.

Законом України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено право податкових інспекцій подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертатися до суду в інших випадках, передбачених законом.

Отже, Закон України «Про державну податкову службу в Україні», яким обґрунтував свої позовні вимоги позивач, не передбачає повноважень податкових органів звертатися до суду з позовами про стягнення шкоди за договорами відповідального зберігання. Відтак, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що такі вимоги є публічно-правовими, які належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За змістом частини другої статті 4 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до частини 2 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням права, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Враховуючи, що Законом України «Про державну податкову службу в Україні»не передбачено повноважень позивача - суб'єкта владних повноважень на звернення до суду з вимогами про відшкодування шкоди, а інших вимог публічно-правового характеру не заявлено, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з тим, що такі вимоги не можуть бути предметом розгляду у адміністративному суді за позовом суб'єкта владних повноважень, якому законом не надано таких повноважень. Вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Згідно ч. 1 ст. 203 цього Кодексу суд апеляційної інстанції скасовує судові рішення в апеляційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст.157, 195, 196, п.4 ч.1 ст. 198, п.1 ст.203, п.4 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим -задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.05.11 у справі № 2а-15191/10/10/0170 -скасувати, провадження по справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 березня 2012 року.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова