Постанова

від 20.03.2012 по справі 2а-317/11/13/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-317/11/13/0170

20.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Корида"- ОСОБА_2, довіреність № 15 від 20.03.12

представник відповідача, Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Корида" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С. ) від 14.07.11 у справі № 2а-317/11/13/0170

за позовом Приватного підприємства "Корида" (вул. Октябрська, буд.241, місто Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим (вул. Дзержинського, 30, місто Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2011 у задоволенні адміністративного позову Приватного малого підприємства «Корида»до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення- відмовлено.

На зазначене судове рішення від Приватного малого підприємства «Корида»надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що наявність у платника податку на додану вартість податкових накладних, виданих йому продавцем товару та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту. Позивач зазначає, що у даному випадку договір, податкові накладні, витратні накладні, платіжні доручення та виписка із журналу податкових накладних в повному обсязі підтверджують факти виконання сторонами зобов'язань.

Перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 13.12.2010 Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення №006731/23-1/0, яким Приватному малому підприємству «Корида»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 240415,97 грн., в тому числі: основний платіж-160277,31 грн., штрафні санкції-80138,66 грн.

Передумовою визначення податкового зобов'язання на суму 240415,97 грн. став акт від 03.12.2010 №6263/23-1/20741425 позапланової виїзної перевірки позивача з питань правових відносин з ВКФ "Лугсервіс" за квітень 2010року.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність заниження позивачем податку на додану вартість на суму 160277,31грн.

Колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає помилковими висновки суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

При з'ясуванні чи можуть бути ті чи інші рішення, дії чи бездіяльність оскаржені до адміністративного суду, необхідно визначити чи прийняті (вчинені) вони при здійсненні владних управлінських функцій.

Підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав це рішення.

Обов'язковою умовою визнання акту незаконним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

Як вбачається з матеріалів справи перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - заниження податку на додану вартість на суму 160277,31 грн. у квітні 2010року.

Стаття 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює порядок підтвердження факту здійснення господарської операції документами податкового обліку, зокрема, податковою накладною.

Виникнення права позивача як платника податку на додану вартість на податковий кредит є наслідком фактичного здійснення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування, за наявності податкових накладних, виписаних його контрагентом, який у свою чергу був включений до відповідного державного реєстру та мав свідоцтво платника податку на додану вартість.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та Приватним підприємством «ВКФ «Лугсервіс»був укладений договір від 06.04.2010,предметом якого є постачання та оплата товару згідно накладних. Транспортування товару, вантажні роботи, номенклатура та кількість постачаємого товару договором не оговорена.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ є документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджуючий її здійснення.

Первинні бухгалтерські документи Приватного малого підприємства «Корида», на яких згідно частини другої статі 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»заснована податкова звітність, свідчать про те, що господарська операція з поставки товару за договором від 06.04.2010 була фактично здійснена та при цьому не допущено порушень Закону України «Про податок на додану вартість».

Це підтверджується податковими накладними: №07040000026 від 07.04.2010 на суму 251119,57грн.(у тому числі податок на додану вартість-41853,26грн.); №12040000020 від 12.04.2010 на суму 255611,77грн. (у тому числі податок на додану вартість -42601,98грн.); №1604000006 від 16.04.2010 на суму 255611,87грн. (у тому числі податок на додану вартість -42601,87грн.); №16040000025 від 16.04.2010 на суму 202905,40грн. (у тому числі податок на додану вартість -33817,57грн.); витратними накладними: №РН-0704-026 від 07.04.2010, №РН-1204-020 від 12.04.2010, №РН-1604-026 від 16.04.2010, №РН-025 від 16.04.2010; платіжними дорученнями: №643 від 08.04.2010 на суму 251119,57грн; №649 від 12.04.2010 на суму 255611,87грн.; №655 від 16.04.2010 на суму 202905,40грн.; №656 від 16.04.2010 на суму 255611,87грн.; випискою із журналу податкових накладних.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судова колегія звертає увагу на те, що згідно довідки позивача Приватне мале підприємство «Корида»повідомляє, що помилково зазначено в товарно-транспортній накладній на автомобіль ДАФ АК 51-02ВМ водій ОСОБА_4 від 16.04.2010 на перевезення нафтопродуктів ТОВ «Транскафтохим». В журналі реєстрації товарно-транспорних накладних за 2010рік автомобіль ДАФ АК 51-02ВМ водій ОСОБА_4 на перевезення нафтопродуктів зареєстрований 17.04.2010, місце призначення- ТОВ «Транснафтохим».

Витратні накладні мають всі реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв'язку з чим, згідно цьому Закону є належними доказами здійснення у квітні 2010року господарської операції між Приватним малим підприємством «Корида»та Приватним підприємством «ВКФ «Лугсервіс»на поставку товару.

Названі вище податкові накладні складені відповідно з положеннями підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону звітними податковими документами та одночасно розрахунковими документами, у зв'язку з чим, також є доказами як здійснення господарської операції так і доказами обґрунтованості віднесення Приватним малим підприємством «Корида»в податковий кредит податку на додану вартість в сумі 160277,31грн.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 од податкової декларації з податку на додану вартість (вх.№9115 від 20.05.2010) та даним податкової декларації з податку на додану вартість (вх.№9116 від 20.05.2010) у сумі 160277,31грн.

Помилковим вважається висновок суду першої інстанції про безтоварність операцій, оскільки у Приватного підприємства «ВКФ «Лугсервіс»відсутні необхідні економічні умови для здійснення поставок у великих обсягах, тому зазначені факти позбавляють можливості для висновку про використання дизельного палива у власній господарській діяльності позивача через наступне.

Судова колегія зазначає, що невстановлена кількість працівників юридичної особи, а також не встановлена наявність транспорту та основних засобів не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеним договором або порушення позивачем правил оподаткування. Більш того, відповідач не зазначає, який мінімальний рівень забезпеченості підприємства трудовими, фінансовими та іншими ресурсами вимагається для виконання зобов'язань за укладеному договору з Приватним підприємством «ВКФ «Лугсервіс».

Відсутність інформації у відповідача про кількість працівників та відсутність інформації щодо наявності у Приватного підприємства «ВКФ «Лугсервіс»необхідних економічних умов для здійснення поставок не може бути підставою для висновків про невиконання умов договору, тому що юридична особа не обмежена діючим законодавством щодо залучення додаткових працівників, підрядників, транспорту, оренди приміщень та інше.

Колегія суддів зазначає, що факт невиконання контрагентом Приватним підприємством «ВКФ «Лугсервіс»свого зобов'язання про надання декларації з податку на додану вартість за квітень 2010року тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на включення сум до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Більш того, на момент укладення договору так і на момент проведення перевірки Приватне підприємство «ВКФ «Лугсервіс»існує як юридична особа- суб'єкт підприємницької діяльності та як платник податку на додану вартість, воно не виключено із Єдиного державного реєстру підприємств України, про що свідчить надана інформація Кам'янобрідського відділення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську «Про проведення документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «ВКФ «Лугсервіс»ЄДРПОУ 36901576 з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання за період квітень, травень, червень 2010року».

Отже, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, податкових накладних, є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган не доведе, що наявні в таких документах відомості не відповідають дійсності.

Оскільки судовою колегією встановлено помилковість донарахування суми податку на додану вартість в розмірі 160277,31 грн. за наслідками позапланової виїзної перевірки, то і застосування у спірному податковому повідомленні-рішенні фінансових санкції в сумі 80138,66 грн. за підпунктами 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення щодо підтвердження поставки дизельного палива від Приватного підприємства «ВКФ «Лугсервіс»є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права до вирішення вказаних правовідносин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є помилковим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись частиною першою статті 195, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 3 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Корида" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2011 у справі № 2а-317/11/13/0170 скасувати.

Прийняти нове рішення.

"Адміністративний позов Приватного підприємства "Корида" задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 13.12.2010 №006731/23-1/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 240 412,97 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Корида" 3,40 судового збору".

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 березня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко