Ухвала

від 26.03.2012 по справі 2а-10069/11/0170/26

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10069/11/0170/26

26.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей плюс ВВ"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 10.07.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Петренко В.В. ) від 20.10.11 у справі № 2а-10069/11/0170/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей плюс ВВ" (вул. Аллея Дружби, 15 а, с. Заозерне, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97493)

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим (вул. Дм. Ульянова 2/40, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20 жовтня 2011 року у справі № 2а-10069/11/0170/26 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей плюс ВВ» до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим від 20 травня 2011 року № 0000032304 та від 26 липня 2011 року № 90000082304.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 20 жовтня 2011 року, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що податкова накладна ТОВ «БМ Технологія»не може слугувати підставою для включення зазначеній у ній суми ПДВ до складу податкового кредиту позивача, оскільки, на думку податкової інспекції, правочин між позивачем та ТОВ «БМ Технологія»є нікчемним.

У судове засідання представник відповідача не з'явився. Про дату час і місце апеляційного розгляду справи відповідач сповіщений належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі з'ясування усіх обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із висновком податкової інспекції про заниження позивачем податку на додану вартість за вересень 2009 року на суму 16800,00 грн., про що складено акт «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Прометей плюс ВВ»код ЄДРПОУ 32994735 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «БМ Технологія», код за ЄДРПОУ 36553852, з питань правомірності формування та нарахування податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за вересень 2009р.»від 05 травня 2011 року № 833/23-4/32994735.

Вказаний акт перевірки став підставою для прийняття ДПІ в м. Євпаторії в АР Крим податкового повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року № 0000032304, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 16800 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 8400 грн. За результатами розгляду первинної скарги позивача рішенням ДПА в АР Крим від 22 липня 2011 року податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Євпаторії АР Крим від 20 травня 2011 року було скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4200,00 грн. В іншій частині скарга позивача залишена без задоволення, у зв'язку з чим ДПІ в м. Євпаторії в АР Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2011 року № 0000082304 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 16800 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціям у сумі 4200 грн.

З акту перевірки вбачається, що підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ у сумі 16800 грн. сталися висновки податкової інспекції про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за податковою накладною ТОВ «БМ Технологія»від 30 вересня 2009 року № 132, оскільки податкова інспекція вважає правочин між позивачем та Товариством нікчемним.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»чітко визначено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку -постачальником товарів (послуг).

Положення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону повністю кореспондуються із положеннями підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону, відповідно до якого право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит у сумі 16800,00 грн. грн. підтверджується належним та допустимим доказом -податковою накладною ТОВ «БМ-Технологія»від 30 вересня 2009 року № 132, яке на час надання податкової накладної було зареєстрованим платником ПДВ.

Факт отримання товару за накладною -лісу кругляку підтверджується видатковою накладною № 123 від 30 вересня 2009 року, прибутковою накладною від 30 вересня 2009 року № ПН-0003118, відомостями журналу-ордеру по рахункам 205 «Будівельні матеріали».

Факт оплати вартості лісу кругляку підтверджується випискою ОТР банку від 30 вересня 2009 року та рахунком на оплату № 149 від 30 вересня 2009 року.

Факт використання отриманого товару -лісу кругляку у власній господарській діяльності позивач підтверджує тим, що використав ліс у процесі здійснення будівельних робіт протягом 29 вересня 2010 року -01 липня 2011 року на об'єкті -«Будівництво 3-ї черги оздоровчого комплексу в м. Євпаторії, смт. Заозерне, вул.. Алея Дружби, 15», про що свідчать відомості бухгалтерського та податкового обліку позивача, які були предметом дослідження у процесі перевірки, Декларація про готовність об'єкту до експлуатації від 13 вересня 2011 року та Дозволом на виконання будівельних робіт від 29 вересня 2010 року № 671.

Незважаючи на наявність у позивача вказаних документів, які визнаються судовою колегією належними та допустимими у розумінні вимог статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, податкова інспекція вважає правочин між позивачем та ТОВ «БМ Технологія»»нікчемним, тобто таким, що не був спрямований на реальне настання правових наслідків. Податкова інспекція вважає, що немає підстав до висновку про те, що будівельні матеріали (ліс кругляк) були позивачем фактично отримані.

Такий висновок податкової інспекції ґрунтується на аналізі податкової звітності ТОВ «БМ Технологія»- декларацій та уточнюючих розрахунків з додатками № 5, наданих до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси та на тому, що ТОВ «БМ Технологія»не надало підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань, зокрема за господарською операцією з позивачем. Податкова інспекція вважає, що операції ТОВ «БМ Технологія»та його контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Також податкова інспекція зазначила про неможливість фактичного здійснення ТОВ «БМ Технологія»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Судова колегія вважає, що немає правових підстав до висновку про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «БМ Технологія», оскільки в акті перевірки податкова інспекція прямо зазначила, що фактично проведено відносно Товариства камеральну перевірку, при який не використовувалися первинні документи а також регістри бухгалтерського обліку. При цьому в матеріалах справи відсутні докази проведення документальної перевірки ТОВ «БМ Технологія» за місцем його податкового обліку.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Судова колегія не може вважати правочин між позивачем та ТОВ «БМ Технологія»нікчемним, покладаючись лише на висновки акту перевірки щодо аналізу податкової звітності ТОВ «БМ Технологія», оскільки висновки податкової інспекції повинні бути доведеними. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що дійсно у ТОВ «БМ Технологія»відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та інше і саме це робило би неможливим здійснення фактичного виконання умов правочину.

Проте в матеріалах справи є докази - первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які свідчать не тільки про фактичне отримання товару позивачем -будівельних матеріалів, але і про використання отриманих будівельних матеріалів у власній господарській діяльності позивача.

Оцінивши усі наявні в матеріалах письмові докази у їх сукупності, судова колегія вважає, що висновок податкової інспекції про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «БМ Технологія»»на підставі податкової накладної від 30 вересня 2009 року № 132 у зв'язку із відсутністю фактичного виконання договору -є недоведеним.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При таких обставинах справи судова колегія вважає, що відповідачем не спростовані висновки суду першої інстанції щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції -відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 20 жовтня 2011 року у справі № 2а-10069/11/0170/26 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська