Ухвала

від 04.04.2012 по справі 2а-14140/11/0170/26

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14140/11/0170/26

04.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Привалової А.В. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В.) від 01.12.2011 у справі № 2а-14140/11/0170/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будструктура" (вул. Барикадна, 61, кв. 89, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95021)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2011 адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо невизнання податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальності «Будструктура»з податку на додану вартість за травень 2010 року, як податкової звітності. Зобов'язано Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року та відобразити її показники в картці особового рахунку платника податків. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будструктура»14,12 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2011 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 04.04.2012 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будструктура", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій.

Позов мотивовано тим, що ДПІ в м.Сімферополі АР Крим неправомірно та незаконно у черговий раз відмовлено позивачу у визнані податковою декларацією податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково.

Судова колегія , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в порядку податкової звітності до ДПІ в м.Сімферополі АР Крим ТОВ "Будструктура" неодноразово подавалася декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року.

Повідомленнями від 25.06.2010 № 28467/10/28-4 (а.с.19), від 17.08.2011 №36806/10/28-04 (а.с.25), від 01.09.2010 №38889/10/28-4 (а.с.31) ДПІ в м.Сімферополі АР Крим повідомляла позивача, що не визнає податковою декларацією, зокрема, декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, у зв'язку з недотриманням певних вимог законодавства.

Усунувши зазначені у повідомленнях недоліки, ТОВ«Будструктура»у черговий раз направило поштою до ДПІ в м.Сімферополі податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010року, яка була отримана ДПІ в м. Сімферополі АР Крим 14.09.2011, про що свідчить поштове повідомлення про вручення (а.с.36).

Повідомленням від17.09.2010 №41345/10/28-4 ДПІ в м. Сімферополі АР Крим повідомила позивача, що не визнає податковою декларацією, зокрема, декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, у зв'язку з тим, що у порушення Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" від 30.05.1997 №166, у декларації невірно вказаний обов'язковий реквізит - назва державної податкової інспекції до якої подається декларація (а.с.37).

Також, ТОВ «Будструктура»направило поштою до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2010 року, який був отриманий ДПІ в м. Сімферополі АР Крим 24.10.2011, про що свідчить поштове повідомлення про вручення (а.с.42).

Повідомленням від 28.10.2010 №45019/10/28-4 ДПІ в м. Сімферополі АР Крим повідомила позивача, що не визнає податковою декларацією уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2010 року, у зв'язку з тим, що у порушення п.10 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України 25.01.2011 №41, даний розрахунок наданий по ТОВ «Будструктура»за і.к.34523469, яке відсутнє у Реєстрі платника ПДВ (а.с.45).

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виниклі до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011, суд при вирішенні справи керується положеннями нормативних актів, що були чинні на той момент.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, був Закон України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 (далі по тексту - Закон України №2181).

Відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Підпункт 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону №2181 містить вичерпний перелік підстав, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме - якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 затверджений Порядок складання декларації з податку на додану вартість (далі Порядок).

Згідно п.3.3 Порядку декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Відповідно до п. 4.3 Порядку № 166 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Виходячи з наведеного можна зробити висновок, що Законом встановлено вичерпний перелік підстав, за яких податкова декларація може бути не визнана такою контролюючим органом: в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, її не скріплено печаткою платника податків.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року відповідає формі податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженій Наказом Державної податкової адміністрації України №166 від30.05.1997. Крім того, в рядку 6 цієї декларації позивачем зазначено: «109 ДПІ у м.Сімферополі».

У порушенні вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо не визнання податковою декларацією декларацію позивача з податку на додану вартість за травень 2010 року.

Що стосується правомірності відмови ДПІ в м. Сімферополі АР Крим у визнанні податковою декларацією ТОВ «Будструктура»уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за травень 2010 року, то слід зазначити, що підставою для невизнання податковою декларацією уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2010 року стала відсутність ТОВ «Будструктура»у Реєстрі платника ПДВ.

Згідно із матеріалами справи, відповідач анулював реєстрацію позивача платником податку на додану вартість, оформивши своє рішення актом № 383/15-2 від 13.05.2010. Не погодившись з рішенням відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, позивач оскаржив його до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.09.2010 у справі №2а-8923/10/5/0170, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, яке оформлене актом № 383/15-2 від 13.05.2010, про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Будструктура». Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.09.2010 залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011.

Отже, оскільки рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Будструктура», оформлено актом від № 383/15-2 від 13.05.2010, визнано протиправним та скасовано, а також оскільки ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2010 зупинено дію рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, що оформлено актом від 13.05.2010 № 383/15-2 про анулювання реєстрації ТОВ "Будструктура" платником податку на додану вартість до набрання законної сили рішення в адміністративній справі №2а-8923/10/5/0170, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010, у відповідача були відсутні підстави для невизнання уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за травень 2010 року, що був отриманий ДПІ в м. Сімферополі АР Крим 24.10.2011, податковою декларацією, у зв'язку з тим, що він поданий особою, яку не зареєстровано у якості платника податку на додану вартість.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо неможливості зобов'язання ДПІ в м. Сімферополі АР Крим прийняти уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року та відобразити її показники в картці особового рахунку платника податків передчасними, у зв'язку з тим, що ДПІ в м.Сімферополі АР Крим ще не прийнята податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року, тобто її показники не відображені у картці особового рахунку платника податків.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2011 у справі № 2а-14140/11/0170/26 - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис А.В.Привалова

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська