Постанова

від 11.04.2012 по справі 5023/8753/11     

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2012 р. Справа № 5023/8753/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С., суддівСибіги О.М., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 року у справі господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Оргпрім Твердосплав", м. Харків до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ціль-8", м. Харків 2. Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область простягнення 140 647,97 грн.

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: Собченко М.В.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оргпрім Твердосплав" (далі за текстом -ТОВ "Оргпрім Твердосплав") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ціль-8" (далі за текстом -ТОВ "Ціль-8"), публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (далі за текстом -ПАТ "Енергомашспецсталь") про стягнення заборгованості в сумі 140 647,97 грн., з яких: 111 720,60 грн. -основного боргу, 15 116,87 грн. -інфляційних втрат, 5 766,62 грн. -3% річних, 8 043,88 грн. -пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.12.2011 року в задоволенні позовних вимог ТОВ "Оргпрім Твердосплав" -відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про порушення відповідачем-2 умов Договору, оскільки з наданих доказів не вбачається, що позивачем передано відповідачу-2 конкретний товар і у останнього виник обов'язок по оплаті продукції.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 року рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2011 року було скасовано та прийнято нове рішення, яким присуджено до стягнення з ПАТ "Енергомашспецсталь" на користь ТОВ "Оргпрім Твердосплав" 111 720,60 грн. -основного боргу, 15 116,87 грн. -інфляційних втрат, 8 043,88 грн. -пені; присуджено до стягнення солідарно з ТОВ "ЦІЛЬ-8 та ПАТ "Енергомашспецсталь" на користь ТОВ "Оргпрім Твердосплав" 5 766,62 грн. - 3% річних.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідач-2 не надав доказів на підтвердження відсутності сертифікатів та інших документів, не довів порушення зобов'язання щодо передачі зазначених документів позивачем, не відмовився від договору та не повернув продукцію позивачу, зазначену продукцію було впроваджено в виробництво, у зв'язку з чим у відповідача-2 і виникло зобов'язання щодо оплати товару.

Не погоджуючись із постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 року, ПАТ "Енергомашспецсталь" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2011 року -залишити без змін.

Розпорядженням секретаря другої судової палати від 09.04.2012 року № 03.08-05/178 сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя -Божок В.С., судді -Швець В.О., Сибіга О.М.

ТОВ "Оргпрім Твердосплав" скористалось своїм процесуальним правом і подало відзив на касаційну скаргу, в якому проти доводів касаційної скарги заперечує і просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 року -без змін.

Відповідачем-1 відзиву на касаційну скаргу подано не було.

Позивача та відповідача-1 згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача - 2, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.12.2008 року ТОВ "Оргпрім Твердосплав" (постачальник) та ПАТ "Енергомашспецсталь" (покупець) було укладено Договір поставки № 14/2061, відповідно до умов якого ТОВ "Оргпрім Твердосплав" зобов'язалось поставити продукцію у власність ПАТ "Енергомашспецсталь", а останній, в свою чергу, - прийняти і оплатити її.

В п. п. 2.1, 4.1 Договору зазначено, що ціна продукції вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору; порядок розрахунків та строки оплати за кожну партію товару обговорюються у відповідній специфікації до договору і проводяться на підставі рахунків -фактур.

В специфікації № 6 від 17.09.2009 року до Договору № 14/2061 вказано, що оплата продукції повинна бути здійснена відповідачем протягом 30 календарних днів після отримання продукції та документів, зазначених в п. 5.5 Договору.

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що постачальник передає покупцю наступні документи: рахунок, накладну, податкову накладну на продукцію вітчизняного виробництва, паспорт або сертифікат, на імпортну -паспорт-інструкцію.

Крім того, 24.12.2008 року ТОВ "Оргпрім Твердосплав" та ТОВ "Ціль-8" було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого ТОВ "Ціль-8" поручається перед ТОВ "Оргпрім Твердосплав" за виконання обов'язку ПАТ "Енергомашспецсталь" щодо оплати вартості товару за Договором № 14/2061 від 24.12.2008 року, укладеним між позивачем та відповідачем-2 у даній справі.

Згідно п. 5.1 Договору поруки від 24.12.2008 року поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за прострочення оплати вартості товару кредитора за основним Договором у вигляді трьох відсотків річних від простроченої суми.

На виконання умов Договору поставки № 14/2061 від 24.12.2008 року позивачем було поставлено відповідачу-2 товар на суму 111 720,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № 05 від 14.01.2010 року на суму 111 720,60 грн.

Покупцем було отримано товар, але вартість поставленого товару згідно видаткової накладної № 05 від 14.01.2010 року на суму 111 720,60 грн. сплачено не було, у зв'язку з чим виникла основна заборгованість на вказану суму.

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що у разі порушення покупцем строку оплати товару більше ніж на 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,15 % від неоплаченої суми за кожний прострочений день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при прийманні продукції акти, що підтверджують неякісність продукції або її некомплектність, не складались, претензії по якості та комплектності при прийманні продукції - відсутні.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення боргу та штрафних санкцій за невиконання умов договору поставки, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Також ч. 2 цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, -відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Апеляційним господарським судом було встановлено, що відповідачем-2 не надано доказів наявності зауважень по якості та комплектності продукції або про відсутність документації на час прийняття продукції від позивача, акт прийняття по якості не складався, відсутні також листи та відповідні претензії на час прийняття товару.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання, а у разі не передання продавцем приналежностей товару або зазначених документів у встановлений строк, покупець вправі відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як свідчать матеріали справи з моменту приймання товару, тобто з 14.01.2010 року, ПАТ "Енергомашспецсталь" не вимагало від ТОВ "Оргпрім Твердосплав" надання йому або складання додаткових документів на підтвердження якості поставленої продукції та не встановлювало строк для їх надання, не відмовлялось від Договору та не повертало продукцію позивачу.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, специфікації № 6 від 17.09.2009 року до Договору № 14/2061, оплата продукції повинна бути здійснена відповідачем протягом 30 календарних днів після отримання продукції та документів, зазначених в п. 5.5 Договору.

Крім того, відповідно до п. 5.1 Договору поруки від 24.12.2008 року поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за прострочення оплати вартості товару кредитора за основним Договором у вигляді трьох відсотків річних від простроченої суми.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем на адресу відповідача-2 було здійснено поставку товару за накладною № 05 від 14.01.2010 року на загальну суму 111 720,60 грн.

Згідно вказаних документів позивач передав, а відповідач прийняв відповідно до умов Договору товар, що відповідає найменуванню, кількості, ціні товару, строків та умов його поставки.

Проте, відповідачем-2 не було виконано своїх зобов'язань по оплаті за поставлений товар відповідно до Договору № 14/2061 від 24.12.2008 року, у зв'язку з чим у відповідачів виникла заборгованість перед позивачем на суму 111 720,60 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, виходячи з наведених норм чинного законодавства та умов Договору, вимоги позивача про стягнення з ПАТ "Енергомашспецсталь" 111 720,60 грн. -основного боргу, 15 116,87 грн. -інфляційних втрат, 8 043,88 грн. -пені, та солідарно з ТОВ "ЦІЛЬ-8 на користь ТОВ "Оргпрім Твердосплав" 5 766,62 грн. -3% річних є обґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що за накладною № 05 від 14.01.2010 року ПАТ "Енергомашспецсталь" було отримано товар, найменування якого повністю співпадає з найменуванням та кількістю товару зазначеної на зворотній стороні довіреності № 49 від 14.01.2010 року, оплати за який здійснено не було.

Крім того, ПАТ "Енергомашспецсталь" не надало документів, які підтверджують знаходження продукції на відповідальному зберіганні або повернення спірної продукції позивачу, тобто продукція була використана в виробництві відповідача-2, що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що апеляційний господарській суд обґрунтовано, з посиланням на норми чинного законодавства дійшов висновку, що сума основного боргу з врахуванням інфляційних втрат, пені та 3% річних (солідарно) підлягає стягненню на користь позивача.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Заперечення ПАТ "Енергомашспецсталь", викладені в касаційній скарзі, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 року у справі № 5023/8753/11 -залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: О.М. Сибіга

В.О. Швець