Постанова

від 19.04.2012 по справі 3/125-12/37

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2012 р. Справа № 3/125-12/37 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Першиков Є.В.

судді: Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.

розглянувши матеріали касаційної скарги Івано-Франківської міської ради на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 04.01.2012р. у справі господарського суду№3/125-12/37 Івано-Франківської області за позовомІвано-Франківської міської ради до Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України про за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення 90 761,68грн. не з'явився не з'явився

Розпорядженням №03.08-05/202 від 18.04.2012 змінено склад колегії суддів у справі №3/125-12/37, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року Івано-Франківська міська рада звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України про стягнення збитків в сумі 90 761,68грн.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2010р. (суддя Фрич М.М.) відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено наявність вини та протиправної поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача у розмірі, заявленому до стягнення.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2011р. (судді Якімець Г.Г., Зварич О.В., Юрченко Я.О.) рішення господарського суду Івано-Франківської області скасовано частково, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України на користь позивача збитки в сумі 81 454,15грн.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Івано-Франківський міський спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2011р. скасувати, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2010р. залишити в силі.

Постановою Вищого господарського Суду України від 26.07.2011р. (судді Дроботова Т.Б., Волковицька Н.О., Данилова Т.Б.) постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2011р. та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2010р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Скасовуючи судові рішення, Вищий господарський суд України виходив з того, що господарськими судами при розгляді даної справи не було звернено увагу на те, що розмір збитків землекористувачів за законодавством визначається комісією, створеною райдержадміністрацією, виконавчим комітетом міських рад.

Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що судами попередніх інстанції не було встановлено обставин справи щодо виникнення у позивача збитків у вигляді недоотриманої орендної плати, з врахуванням встановленого судами факту припинення договірних правовідносин між сторонами, а також те, що правові підстави для здійснення розрахунку таких збитків не встановлювались.

Вищий господарський суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій не були з'ясовані питання стосовно фактичного використання відповідачем спірної земельної ділянки, наявність підстав такого використання, а відтак і правової природи спірної суми, заявленої позивачем до стягнення, з урахуванням посилань відповідача на сплату ним плати за землю, підстави здійснення такої оплати та встановлення розміру сум, сплачених відповідачем.

Під час нового розгляду справи господарським судом Івано-Франківської області 20.10.2011р. прийнято рішення (суддя Матуляк П.Я.), залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.01.2012р. (судді Желік М.Б., Кузь В.Л., Юркевич М.В.), яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Івано-Франківська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення і постанову по справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 21.11.2003р. між Івано-Франківською міською радою (орендодавець) та Івано-Франківським міським спортивно-технічним клубом товариства сприяння обороні України (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 1,0182га по вул. Набережній ім. В.Стефаника, для обслуговування майданчика водіння автомобілів та майстерні, який зареєстрований у Івано-Франківському міському відділі Івано-Франківської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України" 08.09.2004р. за №040429400355.

Згідно п.5 даного Договору сторони погодили термін його дії - три роки.

Судами попередніх інстанції встановлено, що орендні відносини тривали до 08.09.2007р.,

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008р. на підставі Законів України "Про оренду землі" та "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджено нову нормативно-грошову оцінку земель, та листом від 03.09.2009р. №23-12/1021/23-13 повідомлено відповідача про необхідність приведення визначеного договором оренди земельної ділянки від 21.11.2003р. розміру орендної плати у відповідність до вищезазначених нормативно-правових актів.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 04.06.2009р. відповідачу продовжено термін оренди земельної ділянки по вул. Набережна ім. В.Стефаника площею 0,9182га для обслуговування майданчика водіння автомобілів, та площею 0,1000га для обслуговування майстерні терміном на три роки.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що сторонами у справі не було подано доказів припинення орендарем користування земельною ділянкою.

Крім того, суди встановили, що з огляду на закінчення терміну дії договору оренди землі від 21.11.2003р., затвердженням нової нормативно-грошової оцінки землі, використання відповідачем земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів та без відповідної плати, позивачем нараховано відповідачу збитки в розмірі 90 761,68грн., з посиланням, зокрема, на приписи ст.22 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач надавав судам попередніх інстанцій розрахунки збитків, здійснені управлінням земельних ресурсів виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №1239/01-13 від 09.11.2010р., відповідно до якого розмір збитків встановлений в сумі 90 576,05грн.; розрахунок №857/01-26 від 17.03.2011р., відповідно до якого сума збитків становить 100 440,57грн. та розрахунок №1136/01-26 від 28.04.2011р., згідно з яким сума збитків становить 81 454,15грн.

Господарськими судами було з'ясовано, що усі вказані розрахунки проведено за період з 10.07.2008р. по 01.11.2010р. складені та підписані заступником начальника управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської області Д.Піщак та виконавцем С.Рудяк.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходили з наступного.

Загальні підстави та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлений ст.ст. 156, 157 Земельного кодексу України.

Згідно ст. 157 Земельного Кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

Порядок визначення розміру збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок, регулюється постановою Кабінету міністрів України від 19.04.1993р. №284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", приписами якого встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (п. 1 Порядку).

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. У разі, коли збитки заподіяні погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність для використання за цільовим призначенням, до складу комісій включаються також представники територіальних органів Держземінспекції, санітарно-епідеміологічних і природоохоронних органів. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії (п. 2 Порядку).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розрахунок збитків був проведений одноосібно позивачем у справі без створення комісії та залучення до складу комісії представника відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з нормою ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

При цьому, належним та допустимим доказом проведення обґрунтованого розрахунку збитків, відповідно до вищенаведених норм може бути виключно акт, складений комісією, у складі представників сторін у даній справі, а тому наведені вище розрахунки збитків не можуть слугувати доказами належного та обґрунтованого встановлення таких, оскільки складені всупереч вимогам Порядку.

Пунктом 1 ст.224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч.2 ст.224 ГК України та ч.2 ст.22 ЦК України, збитками окрім іншого є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), і які згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, поряд з іншим, і неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Відсутність хоча б одного із цих елементів унеможливлює настання відповідальності у вигляді зобов'язання з відшкодування збитків.

Крім того, вимога про відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Судами підставно наголошується на відсутності будь-яких договорів, чи їх проектів, відповідно до змісту яких Івано-Франківська міська рада могла передати в користування окреслену земельну ділянку іншим особам та отримувати за це відповідні кошти, які і становили б у даному випадку упущену вигоду.

Разом із тим, останні дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем не було доведено факту спричинення відповідачем у справі будь-яких збитків.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо того, що розрахунок збитків проведено із порушення вимог чинного законодавства, позивачем не надано належних доказів, які підтверджували б розмір збитків в сумі 90 761,68грн. та причинний зв'язок між спричиненням збитків у такому розмірі та діями відповідача, а складений управлінням земельних ресурсів виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради розрахунок збитків не відповідає вимогам чинного законодавства.

Статтею 111 7 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Івано-Франківської міської ради, оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішенні і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.01.2012р. у справі №3/125-12/37 залишити без змін.

Головуючий Є. Першиков

Судді Т. Данилова

Т. Костенко