Постанова

від 17.04.2012 по справі 5016/101/2012(17/12)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2012 р.Справа № 5016/101/2012(17/12) Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Згодник С.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 26.05.2011 року)

від відповідачів:

- від ТОВ ЗФ „Маріо" -не з'явився;

- від ПП „ПУМК" -не з'явився;

- від ТОВ „МСП Ніка-Тера" -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Жадор"

на рішення господарського суду Миколаївської області від „14" березня 2012 року

по справі № 5016/101/2012(17/12)

за позовом Приватного підприємства „Жадор", м. Миколаїв

до:

- Товариства з обмеженою відповідальністю зовнішньоекономічної фірми „Маріо", м. Миколаїв;

- Приватного підприємства „Перша Українська Мідна Компанія", м. Запоріжжя

- Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський спеціалізований порт Ніка-Тера", м. Миколаїв

про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 6 688,26 грн. в солідарному порядку

В С Т А Н О В И В :

20.01.2012 року Приватне підприємство „Жадор" (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю зовнішньоекономічної фірми „Маріо" (далі по тексту -відповідач-1), Приватного підприємства „Перша Українська Мідна Компанія" (далі по тексту -відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" (далі по тексту -відповідач-3) про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 6 688,26 грн. в солідарному порядку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.07.2010 року рішенням господарського суду Миколаївської області залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 року по справі №5/100/10 ТОВ „Маріо" зобов'язано повернути металобрухт, поставлений 14.05.2010 року ПП „Жадор" ТОВ ЗФ „Маріо", згідно товарно-транспортних накладних серії ААБ №006477-006482 та листів зважування ваговою зернового терміналу "Ніка-Тера" від 14.05.2010 року в кількості 66 тон 980 кг. на суму 147 356 грн.

30.10.2010 року на виконання рішення суду від 20.07.2010 року, ТОВ „МСП Ніка-Тера" надало працівникам ПП „Жадор" безперешкодний доступ до металобрухту та дозволило його вивезти з території порту. Проте згідно накладної на повернення №ВН-0000001 від 30.10.2010 року, металобрухт був вивезений у кількості 63,940 тон на суму 140667,74 грн., тобто менше ніж було визначено рішенням суду. Іншого металобрухту на площадці не було.

03.12.2010 року ПП "Жадор" на адресу ТОВ ЗФ „Маріо", ТОВ „МСП Ніка-Тера" і ПП „Перша Українська Мідна Компанія" були надіслані претензії, в яких від останніх вимагалося перерахувати на розрахунковий рахунок ПП „Жадор" суму матеріальних збитків у розмірі 6 688 грн. 26 коп. або повернути 3,04 тони металобрухту.

Однак, жоден із суб'єктів господарювання не виконав вимоги, викладеної у претензії. При цьому ТОВ ЗФ „Маріо" та ПП „Перша Українська Мідна Компанія" навіть не надали жодної відповіді на надіслані їм претензії, а ТОВ „МСП Ніка-Тера" у відповіді на претензію від 17.01.2011 року визнало вимогу незаконною, безпідставною та такою, що не підлягає виконанню.

Враховуючи те, що правові підстави, за яких ТОВ ЗФ „Маріо" утримувало весь цей час оспорюваний металобрухт відпали з появою рішення суду від 20.07.2010 року, а також те, що ТОВ „МС Ніка-Тера" і ПП „Перша Українська Мідна Компанія" зберігали оспорюваний металобрухт весь цей час на своїй території без достатніх правових підстав та повернуто його належному власнику не у повному обсязі, ПП „Жадор" з боку вищезазначених суб'єктів господарювання завдана матеріальна шкода на загальну суми 6 688,26 грн. (3,04 тони металобрухту).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на ч.1,3 ст.1212 ЦК України, ст.1213 ЦК України, ч.1 ст.1190 ЦК України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.03.2012 року по справі № 5016/101/2012(17/12) позовні вимоги ПП „Жадор" задоволені частково. Стягнуто з ТОВ ЗФ „Маріо" збитки в сумі 6 688,26 грн., судовий збір у розмірі 1609,50 грн. на користь ПП „Жадор". Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення шкоди в солідарному порядку з ТОВ "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" та ПП „Перша Українська Мідна Компанія" в повному обсязі.

Такий висновок суду мотивований тим, що позивачем не доведено факту заподіяння збитків відповідачем-2 та відповідачем-3, оскільки відсутня обов'язкова умова, що є необхідною для застосування положення ст.1212 ЦК України, як зазначена позивачем правова підстава задоволення позову. Між тим, в даному випадку відшкодовувати збитки повинен відповідач-1 -ТОВ ЗФ „Маріо", оскільки матеріалами справи підтверджено факт неповного розрахунку з позивачем в сумі 6688,26 грн., що підтверджується накладною на повернення товару № ВР-0000001 від 30.10.2010 року, яка була підписана та скріплена печатками ПП „Жадор" та ТОВ ЗФ „Маріо", згідно якої ПП „Жадор" отримало брухт стальний в кількості 63 940 тон на загальну суму 140 667,74 грн., а у відповідності до рішення по справі №5/100/10 від 20.07.2010 року ТОВ ЗФ „Маріо" зобов'язаний був повернути металобрухт в кількості 66 тон 980 кг. на суму 147 356 грн.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ПП „Жадор" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення змінити та стягнути в солідарному порядку з ТОВ ЗФ „Маріо", ТОВ „МСП Ніка-Тера" і ПП „Перша Українська Мідна Компанія" на користь ПП „Жадор" матеріальну шкоду, завдану ПП „Жадор", на загальну суму 6 688,26 грн.. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Відповідачі відзив на апеляційну скаргу до суду не надали та їх представники в судове засідання 17.04.2012 року не з'явилися без поважних причин, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань не заявляли. Між тим, відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи. Так, 03.04.2012 року Одеським апеляційним господарським судом було винесено ухвалу про прийняття апеляційної скарги ПП „Жадор" до провадження та призначення її до розгляду на 17.04.2012 року об 11.30 год. 05.04.2012 року копії ухвали були направлені поштою усім учасникам процесу, про що свідчать відповідні відмітки на зворотній стороні ухвали. Даний факт також підтверджується реєстром на відправку рекомендованої пошти з повідомленням Відділу документального забезпечення Одеського апеляційного господарського суду.

Крім того, ПП „Перша Українська Мідна Компанія" не знаходиться за своєю юридичною та фактичною адресою: 65057, м. Запоріжжя, пр. Леніна,158, каб.401-Д, що зазначена в усіх наявних матеріалах справи, а тому всі документи суду першої інстанції та ухвала про призначення розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції були повернуті без вручення адресату у зв'язку з тим, що за зазначеною адресою організація не знаходиться (вибула).

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає можливе розглянути скаргу за відсутністю представників відповідачів.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.07.2010 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 року по справі № 5/100/10 ТОВ „Маріо" зобов'язано повернути металобрухт, поставлений 14.05.2010 року ПП „Жадор" ТОВ ЗФ „Маріо", згідно товарно-транспортних накладних серії ААБ №006477-006482 та листів зважування ваговою зернового терміналу "Ніка-Тера" від 14.05.2010 року в кількості 66 тон 980 кг. на суму 147 356 грн. (а.с.37-38).

Даним рішенням відповідача-3 -ТОВ „Морський спеціалізований порт Ніка-Тера", було зобов'язано надати безперешкодний доступ працівникам ПП „Жадор" на склад ТОВ ЗФ „Маріо", який знаходився на території ТОВ „Морський спеціалізований порт Ніка-Тера".

Постановою Одеського апеляційного суду по справі № 5/100/10 від 05.10.2010 року, якою залишено без змін рішення господарського суду Миколаївської області від 20.07.2010 року встановлено, що металолом, який ПП „Жадор" поставив ТОВ ЗФ „Маріо", та який знаходиться на території ТОВ „Морський спеціалізований порт Ніка-Тера", є тим самим металобрухтом, який ПП „Перша Українська Мідна Компанія" придбала у ТОВ ЗФ „Маріо" за іншим договором (а.с.39-40).

30.10.2010 року на виконання рішення суду від 20.07.2010 року, ТОВ „МСП Ніка-Тера" надало працівникам ПП „Жадор" безперешкодний доступ до металобрухту та дозволило його вивезти з території порту.

Згідно накладної на повернення товару № ВР-0000001 від 30.10.2010 року, яка була підписана та скріплена печатками ПП „Жадор" та ТОВ ЗФ „Маріо", ПП „Жадор" отримало брухт стальний в кількості 63 940 тон на загальну суму 140 667,74 грн. (а.с.41).

Будь-які претензії ПП „Жадор" до ТОВ ЗФ „Маріо" щодо кількості вибраного металобрухту в матеріалах справи відсутні.

В матеріалах справі відсутні докази існування договірних відносин між ПП „Жадор" і ТОВ „Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" та між ПП „Жадор" і ПП „Перша Українська Мідна Компанія".

Згідно відповіді ТОВ „Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" на претензію ПП „Жадор" стосовно відшкодування збитків або повернення металобрухту, умовами договору між ТОВ „Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" та ТОВ ЗФ „Маріо" не передбачалось послуг по зберіганню металобрухту, а лише надавалась відповідна площадка для накопичення металобрухту (а.с.42).

Відповідачем-3 -ТОВ „Морський спеціалізований порт Ніка-Тера", в підтвердження своєї позиції надано акт про виконання рішення суду, в якому зазначено про відсутність будь-яких претензій з боку ПП „Жадор". Даний акт підписано та скріплено печатками ПП „Жадор" та ТОВ „Морський спеціалізований порт Ніка-Тера", та в установленому законом порядку не оскаржено (а.с.75).

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог ПП „Жадор" та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ПП „Жадор", викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також застосовуються до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вказаною нормою визначені загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку з так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.

Зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 541 Цивільного кодексу України передбачений солідарний обов'язок або солідарна вимога, які виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Отже, з вимог статті 541 ЦК України випливає, що солідарність зобов'язання не передбачається. Вона виникає лише у певних випадках: коли вона встановлена законом. Наприклад, відповідно до статті 1190 ЦК України, (на яку доречи посилався і сам позивач в позовній заяві), особи, спільними діями чи бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (але при цьому за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини).

Таким чином, встановлюючи солідарну відповідальність осіб, які спільно завдали шкоду, ЦК забезпечує інтереси потерпілого, який не мав би змоги у даному випадку розділити свою вимогу про відшкодування і пред'явити її у відповідному розмірі до кожного із заподіювачів шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" та ПП „Перша Українська Мідна Компанія" не набували у власність та не здійснювали збереження майна за договором № 13/5 від 13.05.2010 року купівлі-продажу металобрухту, який було укладено між ПП „Жадор" та ТОВ ЗФ „Маріо".

Підставою для відшкодування збитків є неналежне виконання договірних зобов'язань за договором № 13/5 від 13.05.2010 року купівлі-продажу металобрухту, який було укладено між ПП „Жадор" та ТОВ ЗФ „Маріо".

Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що ПП „Жадор" не доведено факту заподіяння збитків відповідачем-2 та відповідачем-3 -ТОВ „Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" та ПП „Перша Українська Мідна Компанія", оскільки відсутня обов'язкова умова, що є необхідною для застосування положення ст.1212 ЦК України, як зазначена ПП „Жадор" правова підстава задоволення позову.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відшкодовувати збитки повинен відповідач-1 -ТОВ ЗФ „Маріо", оскільки матеріалами справи підтверджено факт неповного розрахунку з ПП „Жадор" в сумі 6 688,26 грн., що підтверджується накладною на повернення товару № ВР-0000001 від 30.10.2010 року, яка була підписана та скріплена печатками ПП „Жадор" та ТОВ ЗФ „Маріо", згідно якої ПП „Жадор" отримало брухт стальний в кількості 63 940 тон на загальну суму 140 667,74 грн., а у відповідності до рішення по справі № 5/100/10 від 20.07.2010 року ТОВ ЗФ „Маріо" зобов'язаний був повернути металобрухт в кількості 66 тон 980 кг. на суму 147 356 грн.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія дійшла до висновку про часткову підставність і обґрунтованість заявлених позовних вимог ПП „Жадор" -лише в частині стягнення з ТОВ ЗФ „Маріо" на користь ПП „Жадор" збитків в сумі 6 688,26 грн., що вірно зробив суд першої інстанції.

Крім того, на підставі зазначених вище фактів судова колегія повністю погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог ПП „Жадор" в частині стягнення шкоди в солідарному порядку з відповідача-2 та відповідача-3 -ТОВ „Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" та ПП „Перша Українська Мідна Компанія".

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ПП „Жадор", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ПП „Жадор" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог ПП „Жадор".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 14.03.2012 року по справі № 5016/101/2012(17/12) відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПП „Жадор" -без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Жадор" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від „14" березня 2012 року по справі № 5016/101/2012(17/12) залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров

Повний текст постанови

складено „19" квітня 2012 року.