Ухвала

від 27.09.2011 по справі 2а-12539/10/7/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12539/10/7/0170

27.09.11 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Курапової З.І.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Судом роз'яснюється строк та порядок оскарження постанови суду.

Повний текст постанови буде виготовлений 16 грудня 2011р.- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 23.11.10 по справі № 2а-12539/10/7/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ - СЕРВІС - ТЕРМІНАЛ" (вул. Севастопольська, 43 А, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95013)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м.Сімферополь, АР Крим, 95000)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.11.2010 у справі № 2а-12539/10/7/0170 (суддя Маргарітов М.В.) позов задоволений.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополь АР Крим форми «Р»№0001814102/0 від 24.09.2010р., яким ТОВ "ПРОМ-СЕРВІС-ТЕРМІНАЛ" нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 423980грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 135132грн., а разом 559112 гривень.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-СЕРВІС-ТЕРМІНАЛ»(АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 43-А) 3,40грн. судового збору.

Не погодившись з постановою суду, Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.11.2010 у справі № 2а-12539/10/7/0170 та прийняти нову постанову суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушені норми матеріального права.

У судове засідання 27.09.2011 року представники сторін не з'явилися, явку своїх представників не забезпечили, про місце, день та час його проведення повідомлени належним чином.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-СЕРВІС-ТЕРМІНАЛ»звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополь АР Крим та просить скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р»№0001814102/0 від 24.09.2010р. прийнятого на підставі акту перевірки ТОВ «ПРОМ-СЕРВІС-ТЕРМІНАЛ»№307/41-02/33071230 від 15.09.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій, винесене Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополь АР Крим за порушення ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. у розмірі 559112 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки, на підставі якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення -рішення, відповідач дійшов неправильних висновків щодо господарської діяльності позивача щодо укладення та виконання умов договорів на поставку товарно -матеріальних цінностей з контрагентом ТОВ «ЮБП ОІЛ».

З матеріалів справи вбачається, що 15.09.2010 року Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим була проведена перевірка позивача, за результатами якої був складений акт №307/41-02/33071230 від 15.09.2010р. про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "ПРОМ-СЕРВІС-ТЕРМІНАЛ" з питань правильності дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ "ЮБП-ОІЛ", за період з 01.05.2010 р. по 30.06.2010 р. (а.с.9-18).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001814102/0 від 24.09.2010р. (а.с.8), згідно з яким ТОВ "ПРОМ-СЕРВІС-ТЕРМІНАЛ" нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 423980грн. та штрафні санкції у сумі 135132грн., а разом 559112 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до висновків акту перевірки відповідачем було встановлено, що ТОВ «ПРОМ-СЕРВІС-ТЕРМІНАЛ»завищило податковий кредит по ПДВ за травень-червень 2010 р., порушивши п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»на 423 980 гривень, в т.ч. в травні 2010 р. - на 79 380 грн., в червні 2010 р. - на 344 600 грн.

Актом встановлено, що у порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем неправомірно включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 423980грн.

Судова колегія вважає, що з викладених в акті перевірки фактів вбачається, що відповідач визначаючи суму завишення податкового кредиту позивачем, керувався наданими позивачем: карткою взаєморозрахунків за травень 2010р., актом прийому-передачі нафтопродуктів, рахунком фактурою від 11.05.2010р.; уточнюючим розрахунком від 15.06.2010р. вх.№2566, де зменшується сума ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ЮБП ОІЛ»на суму ПДВ 3801,50 грн.; випискою банку за 11.05.2010р.; реєстром отриманих податкових накладних за травень 2010р.; карткою взаєморозрахунків за червень 2010р.; актом прийому-передачі нафтопродуктів від 03.06.2010р.; залізничними вантажними накладними; актом прийому-передачі нафтопродуктів від 26.06.2010р.; актом прийому-передачі нафтопродуктів від 28.06.2010р.; рахунком фактурою від 03.06.2010р.; податковою накладною №174 від 28.06.2010р. на загальну суму 927446,21 грн., у т.ч. ПДВ - 14574,37 грн.; податковою накладною №145 від 03.06.2010р. на загальну суму 1140151,37 грн., у т.ч. ПДВ 190025,23грн.; випискою банку за 07.06.2010р.; випискою банку за 09.06.2010р.; випискою банку за 23.06.2010р.

У травні 2010 р. ТОВ «ПРОМ -СЕРВІС - ТЕРМІНАЛ»від постачальника нафтопродуктів ООО «ЮБП ОІЛ»(ЕГРПОУ 36217803) була отримана, оформлена відповідно до чинного законодавства, податкова накладна від 08.05.2010 р. за № 105 на суму 499 090,09грн., в т.ч. ПДВ -83 181,68грн. (а.с.95), у червні 2010г. ТОВ «ПРОМ -СЕРВІС - ТЕРМІНАЛ»від постачальника нафтопродуктів ООО «ЮБП ОІЛ»(ЕГРПОУ 36217803) були отримані, оформлені відповідно до чинного законодавства, дві податкові накладні від 03.06.2010 р. за № 145 на суму 1 140 151,37грн., в т.ч. ПДВ -190 025,23грн., і від 28.06.2010 р. за № 174 на суму 927 446,21грн., в т.ч. ПДВ -154 574,37грн. (а.с.99-100).

Між позивачем та ООО «ЮБП ОЙЛ»був укладений Генеральний Договір постачання нафтопродуктів №09/322 від 10.11.09р. (88-89), предметом якого є нафтопродукти, а також додаткові угоди до вказаного договору (а.с.90-94). Позивачем проведені розрахунки з контрагентом.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені відповідачем під час перевірки позивача податкові накладні потрібно вважати первинними документами.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Судова колегія вважає, що позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Таким чином, позивачем під час формування податкового кредиту було дотримано положення Закону України «Про податок на додану вартість».

Що стосується висновків відповідача про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»з підстав встановлення під час перевірки проведення позивачем та ТОВ «ЮБП-ОІЛ» операцій спрямованих на незаконне заволодіння майном держави, без мети реального настання правових наслідків, а також висновків про нікчемність правочинів судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції.

Контрагент позивача ТОВ «ЮБП-ОІЛ» зареєстрований в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А 01 №304802 (а.с.82), довідкою АА № 355569 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб -підприємців (а.с.83).

Зареєстрований у ЄДРПОУ контрагент позивача є юридичною особою, наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 затверджений Порядок, оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства.

З положень вказаних норм вбачається, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, в зв'язку з чим діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок, якого податкові органи повинні дотримуватися.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було надано оцінку нікчемності правочину, при цьому акт перевірки взагалі не містить жодних даних про укладені між позивачем та контрагентом договору та його оцінку.

Відповідач зробив висновки про нікчемність правочину без фактичного дослідження договору або без посилання на відповідне рішення про визнання такого договору нікчемним.

Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. N644 затверджено Правила оформлення перевізних документів.

Відповідно до пункту 1.1. вказаних правил, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.98р. 460 «Про затвердження бланків перевізних документів».

Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом.

Пунктом 1.2. даних Правил встановлено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи (надалі - перевізний документ) заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.

Накладні є супровідним документом при перевезенні вантажу.

Матеріали справи та акт перевірки свідчить, що позивачем були надані до перевірки залізничні вантажні накладні, які, відповідно до вказаних норм, вказують на фактичну поставку товарів -нафтопродуктів позивачу.

Крім того, при отриманні товару були складені акти прийому -передачі нафтопродуктів, що також вказує на виконання умов укладених договорів.

Таким чином вказані документи свідчать про реальне постачання товару позивачу на виконання зобов'язань контрагента по укладеному між позивачем та ТОВ «ЮБП-ОІЛ»договору.

Судова колегія вважає, що діючим законодавством на платника податку не покладений обов'язок контролювати при отриманні податкової накладної, та включення на її підставі суми ПДВ до податкового кредиту, вести контроль за наданням контрагентами до органів ДПІ податкової звітності або таких фактів, як визнання або невизнання ДПІ податкової звітності контрагентів, а також контролю за фактичним їх місцезнаходженням або перерахуванням сум податку до бюджету. Невиконання продавцем -платником ПДВ своїх зобов'язань по сплаті ПДВ до бюджету не є підставою для позбавлення покупця -платника ПДВ права на включення до складу податкового кредиту ПДВ, нарахованого (сплаченого) у зв'язку з придбанням послуг у платника податку на підставі належним чином оформленої податкової накладної, якщо покупець виконав всі передбачені законом умови і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача зроблені в акті перевірки про недійсність правочинів та про здійснення позивачем та контрагентом операцій без мети реального настання правових наслідків та про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»в частині завишення суми ПДВ є необґрунтованими, в зв'язку з чим прийняте на їх підставі податкове повідомлення -рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополь АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.11.2010 у справі № 2а-12539/10/7/0170 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополь АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.11.2010 у справі № 2а-12539/10/7/0170 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.11.2010 у справі № 2а-12539/10/7/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 жовтня 2011 р.

Головуючий суддя підпис З.І.Курапова

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Суддя З.І.Курапова