Ухвала

від 09.11.2011 по справі 2а-13948/10/12/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13948/10/12/0170

09.11.11 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Омельченка В. А. ,

Ілюхіної Г.П.

секретар судового засідання Фокіна Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Феодосійська тютюнова фабрика лтд"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим- ОСОБА_1, довіреність № 29 від 06.04.11

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 17.02.11 у справі № 2а-13948/10/12/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феодосійська тютюнова фабрика лтд" (вул. Дружби, 62,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

до Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим (вул. Кримська, 82-в,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2011 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Феодосійська тютюнова фабрика лтд" до Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено.

Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001791502/0 від 13.10.2010 року на загальну суму 449989,50 грн., з яких: 299993,00 грн. за основним платежем та 149996,50 грн. зі штрафних санкцій.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2011 та прийняти нову постанову.

Позивач у судове засідання не з'явився. Відповідач у судове засідання з'явився, просив задовольнити апеляційну скаргу.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Згідно ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Феодосійська тютюнова фабрика лтд»є юридичною особою, ідентифікаційний код 34636910 (а.с.19).

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року, за результатами якої 21.12.10р. було складено Акт №705/15-2/34636910. Відповідно до висновків акту було зафіксовано порушення п.п. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»що призвело до завищення податкового кредиту за квітень 2010 року у сумі 176778,00грн. та за травень 2010 року у сумі 123215,00грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення №0001791502/0 від 13.10.10р., згідно з яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 299993,00грн. та штрафних санкцій у сумі 149996,50грн.(а.с.12).

Під час перевірки встановлено: згідно отриманої інформації з ДПА в АР Крим визначено те, що у ТОВ «ТКФ «РК-Альянс»(код ЄДРПОУ 36255896) та ПП «ТКФ «Юпітер»(код ЄДРПОУ 36901560), які були контрагентами позивача у квітні-травні 2010 року по операціям з придбання на митній території України, відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємства не знаходяться за юридичною адресою згідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені угоди мають ознаки нікчемності (а.с. 7-11).

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Статтею 7 вказаного Закону Порядок визначений обчислення та сплати податку.

Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки №705/15-2/34636910 у контрагентів позивача -ТОВ «ТКФ «РК-Альянс»та ПП «ТКФ «Юпітер»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, а отже угоди, укладені позивачем із ними у квітні-травні 2010 року мають ознаки нікчемності.

На підставі чого, відповідач зробив висновок, що ТОВ «Феодосійська тютюнова фабрика лтд»необґрунтовано до складу податкового кредиту були включені податкові накладні на суму ПДВ 9450,00грн. за квітень 2010 року та 4929,00грн. за травень 2010 року від ТОВ «ТКФ «РК-Альянс»та накладні на суму ПДВ 167327,60грн. за квітень 2010 року та 118286,40грн. за травень 2010 року від ПП «ТКФ «Юпітер».

Підпунктами 4.5.1., 4.5.2, пунктом 4.5 ст. 4 Закону встановлено, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення перерахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом із податковими деклараціями з податку на додану вартість за квітень-травень 2010 року були надані розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за квітень-травень 2010 року, відповідно до яких загальна сума ПДВ по угодам із зазначеними контрагентами склала 299993,00грн. (а.с. 76-81).

Відповідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, вона накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагенти позивача ТОВ «ТКФ «РК-Альянс»та ПП «ТКФ «Юпітер», на момент складання угод з позивачем у квітні-травні 2010 року, були зареєстровані у якості платників ПДВ та здійснювали господарську діяльність, про що свідчать матеріали справи. Стосовно знаходження ТОВ «ТКФ «РК-Альянс»в стані припинення підприємницької діяльності, суд зазначає, що згідно рішення Господарського суду Луганської області від 23.12.10р., воно отримало цей стан з моменту набрання законної сили цим рішенням - 02.01.11р., тобто вже після укладання угод із позивачем і виплат по ним (а.с. 112-113).

Судом встановлено, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальників податкових накладних на загальну суму 1799959,40грн., у тому числі ПДВ 299993,00грн., які є належним чином оформленими (а.с. 40-46).

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Закон України «Про податок на додану вартість», а саме п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) -коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

До того ж, якщо контрагенти не виконують свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надають податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним витрат до валових витрат та відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру своїх валових витрат та податкового кредиту.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Матеріали справи та відображено в акті перевірки, в даному випадку спірна сума податкового кредиту в розмірі 299993,00грн. підтверджується належним чином оформленими та складеними платником ПДВ податковими накладними, рахунками-фактурами, актом приймання передачі, транспортними накладними (а.с. 89-109).

Таким чином, відсутні законодавчо визначені обставини, які б позбавляли платника ПДВ права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, у зв'язку з чим у відповідача не було правових підстав для зменшення податкового кредиту за квітень-травень 2010 року та донарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 299993,00грн. та відповідно штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 149996,50грн. Крім того, реалізація позивачем отриманої від контрагентів продукції, у своїй господарській діяльності, підтверджується видатковими накладними (а.с. 34-39).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.02.11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 листопада 2011 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Г.П.Ілюхіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко