Ухвала

від 21.03.2013 по справі 2а-13948/10/12/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 року м. Київ К/9991/89409/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2011

у справі № 2а-13948/10/12/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська тютюнова фабрика лтд»

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Феодосійська тютюнова фабрика лтд» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Феодосійська тютюнова фабрика лтд») звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі по тексту - відповідач, Феодосійська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2010 №0001791502/0.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2011, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 21.12.2010 №705/15-2/34636910.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97-ВР), що призвело до завищення податкового кредиту за квітень 2010 року у сумі 176778,00 грн. та за травень 2010 року у сумі 123215,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.10.2010 №0001791502/0, згідно з яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 299993,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 149996,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки у контрагентів позивача - ТОВ «ТКФ «РК-Альянс» та ПП «ТКФ «Юпітер» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, а отже угоди, укладені позивачем із ними у квітні-травні 2010 року мають ознаки нікчемності.

На підставі чого, відповідач зробив висновок, що ТОВ «Феодосійська тютюнова фабрика лтд» необґрунтовано до складу податкового кредиту були включені податкові накладні на суму ПДВ 9450,00 грн. за квітень 2010 року та 4929,00 грн. за травень 2010 року від ТОВ «ТКФ «РК-Альянс» та накладні на суму ПДВ 167327,60 грн. за квітень 2010 року та 118286,40 грн. за травень 2010 року від ПП «ТКФ «Юпітер».

Судами встановлено, що позивачем разом із податковими деклараціями з податку на додану вартість за квітень-травень 2010 року були надані розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за квітень-травень 2010 року, відповідно до яких загальна сума ПДВ по угодам із зазначеними контрагентами склала 299993,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагенти позивача ТОВ «ТКФ «РК-Альянс» та ПП «ТКФ «Юпітер», на момент складання угод з позивачем у квітні-травні 2010 року, були зареєстровані у якості платників ПДВ та здійснювали господарську діяльність, про що свідчать матеріали справи. Стосовно знаходження ТОВ «ТКФ «РК-Альянс» в стані припинення підприємницької діяльності, то суди зазначили, що згідно рішення Господарського суду Луганської області від 23.12.2010, воно отримало цей стан з моменту набрання законної сили цим рішенням - 02.01.2011, тобто вже після укладання угод із позивачем і виплат по ним.

Судами зазначено що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальників податкових накладних на загальну суму 1799959,40 грн., у тому числі ПДВ 299993,00 грн., які є належним чином оформленими.

Таким чином, відсутні законодавчо визначені обставини, які б позбавляли платника ПДВ права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту, у зв'язку з чим у відповідача не було правових підстав для зменшення податкового кредиту за квітень-травень 2010 року та донарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 299993,00 грн. та відповідно штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 149996,50 грн. Крім того, реалізація позивачем отриманої від контрагентів продукції, у своїй господарській діяльності, підтверджується видатковими накладними.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Свиспан Лімітед» включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаного у ТОВ «ТКФ «РК-Альянс» та ПП «ТКФ «Юпітер» товару, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Доводи відповідача про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР, сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання колегія суддів відхиляє, оскільки, пункт 1.3 статті 1 Закону №168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

В свою чергу, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно з Законом №168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли вірного висновку, що чинне не час виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не передбачає обов'язку або права платника податків контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість або сплату податку на додану вартість до бюджету своїми контрагентами по ланцюгу постачання.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий О.І. Степашко Судді С.Е. Острович М.О. Федоров