Ухвала

від 14.11.2011 по справі 2а-2375/11/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2375/11/0170

14.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єланської О.Е.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Горошко Н.П.

секретар судового засідання Плисенко Ф.Ю.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Київ - ОСОБА_3, довіреність № 13 від 31.05.11 року;

представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим - ОСОБА_4, довіреність № 1420/9/10-0 від 23.03.11 року;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 31.03.11 року у справі № 2а-2375/11/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Київ" (вул. Чехова, б.26,

м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 31.03.2011 року у справі № 2а-2375/11/0170 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Київ до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим № 0000131502 від 09.02.2011 року. Стягнено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Київ" судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.03.2011 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення представника відповідача, заперечення на апеляційну скаргу представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ»є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 066224 від 28.09.2005 року, виданим виконавчим комітетом Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ»взято на податковий облік в органах державної податкової служби 30.09.2005 року за № 3999.

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.12.2007 року № 100106487 товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ»зареєстровано платником ПДВ та є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.01.2011 року ДПІ у м. Ялта АР Крим проведено невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ»з податку на додану вартість за листопад 2010 року.

За результатами невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ»складено акт перевірки № 26/15-2/33671891 від 17.01.2011 року (далі -акт перевірки).

Перевіркою встановлені порушення абзацу 2 пункту 4.7 статті 4, абзацу 2 підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року в результаті чого завищена сума від'ємного значення ПДВ ( рядок 18.2 Декларації з ПДВ) яке переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного періоду ( рядок 22.2 Декларації з ПДВ) у розмірі 1716810 гривень та завищено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду ( рядок 24 Декларації з ПДВ) у сумі 22075 гривень.

ДПІ у м. Ялта на підставі акту перевірки № 26/15-2/33671891 від 17.01.2011 року за порушення позивачем абз.2 пункту 4.7 статті 4, абз.2 підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97 року, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000131502 від 09.02.2011 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1716810 гривень.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до п.86.7 ст.86 глави 86 Податкового Кодексу України 21.01.2011 року позивач звернувся зі запереченням до акту перевірки до ДПІ у м. Ялта де висловив свою незгоду з висновками акту.

Листом № 842/10/15-2 від 27.01.2011 року ДПІ у м. Ялта заперечення залишені без задоволення.

Згідно договору доручення № 18/11-2010 від 18.11.2010 року, укладеного між ТОВ «Санаторій «Київ»та ТОВ «Експоран Стрім», ТОВ «Санаторій «Київ»(Повірений) в порядку і на умовах, визначених цим договором, зобов'язується за винагороду, від імені і за рахунок ТОВ "Експоран Стрім»(Довіритель), виконати наступні юридичні дії, а саме: укласти договір (договори) купівлі-продажу, з метою придбання приміщення під офіс (далі - приміщення) у м. Ялта АР Крим, Україна, з подальшою їх передачею Довірителю.

19 листопада 2010 року на поточний рахунок ТОВ «Санаторій «Київ»були зараховані кошти від ТОВ «Експоран Стрім»у сумі 10300000 гривень за договором доручення № 18/11-2010 від 18.11.2010 року за нерухоме майно.

Відповідно до абз. 3 п.4.7 Закону № 168 в випадку якщо платник податку ( надалі-повірений) здійснює діяльність по придбанню товарів ( робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи ( надалі -довіритель ), датою збільшення податкових зобов'язань є дата передачі таких товарів ( результатів робіт, послуг) довірителю.

Перевіркою встановлено, що в період, який перевірявся, а саме -листопад 2010 року, позивачем, як повіреним, договір доручення № 18/11-2010 від 18.11.2010 року не виконаний, нерухоме майно для довірителя не придбане та його передача від позивача ТОВ «Експоран Стрим»( довірителю) не здійснена, про що свідчать дані бухгалтерського обліку за рахунком 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»станом на 30 листопада 2010 року.

Відповідно до листа № 26/01 від 26.01.2011 року генерального директора ТОВ «Експоран Стрім»спрямованого до генерального директора ТОВ «Санаторій «Київ», відповідно до п.2.3 договору № 18/11-2010 від 18.11.2010 року, ТОВ «Експоран Стрім»повідомило про відмову щодо договору, в зв'язку з тим, що діловими партнерами ТОВ "Експоран Стрім»було прийняте рішення про відмову від створення офісної бази на Южному березі Криму.

Також генеральний директор ТОВ «Експоран Стрим»в своєму листі № 26/01 від 26.01.2011 року просить в строк до 01.03.2011 року повернути всі транзитні грошові кошти, які отримані ТОВ «Санаторій «Київ»в межах договору доручення № 18/11-2010 від 18.11.2010 року.

Платіжним дорученням № 4 від 16.02.2011 року на суму 1600000 гривень, № 5 від 17.02.2011 року на суму 8700000 гривень ТОВ «Санаторій «Київ»були повернуті грошові кошти, отримані за договором доручення № 18/11-2010 від 18.11.2010 року в повному обсязі 10 300 000 гривень ТОВ «Експоран Стрім».

Даними бухгалтерського обліку за рахунком 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»станом на 28.02.2011 року відсутня будь-яка заборгованість ТОВ «Санаторій «Київ»перед ТОВ «Експоран Стрім»та навпаки.

Судом першої інстанції встановлено, що за договором доручення №18/11-2010 від 18.11.2010 року в листопаді 2010 року у позивача дата збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість не настала, оскільки в листопаді 2010 року позивач не виконав умови цього договору, а саме не укладав договір (договори) купівлі-продажу, з метою придбання приміщення під офіс з подальшою їх передачею ТОВ «Експоран-Стрім»та не передав майно Довірителю.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 28 жовтня 2010 року позивачем був укладений договір № 10/2010 про надання позики з Компанією «Шеріті Консалтінг Лімітед», місцезнаходження: Егіпту 40, Капсалос, Поштова скринька 3087 Лімасол, Республіка Кіпр, відповідно до якого ТОВ «Санаторій «Київ»позичає у Компанії «Шеріті Консалтінг Лімітед»грошові кошти в якості поворотної позики на строк до 01.02.2012 року в розмірі 2000000 доларів США під 9,8 % річних.

04 листопада 2010 року за № 09-202/23701 Головним управлінням Національного банку України по м. Києву і Київській області (за місцем знаходження обслуговуючого банку позивача) було видане реєстраційне свідоцтво № 13069, яке свідчить про реєстрацію договору про надання позики від 28 жовтня 2010 року № 10/2010 в іноземній валюті, укладеного між резидентом -товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ»та нерезидентом «SHARITY CONSULTING LIMITED», Кіпр на загальну суму 2000000 доларів США з метою використання коштів -придбання будинків й споруд, а також іншого індивідуально-визначеного майна, розташованого за адресою: м. Ялта, вул. Чехова, 26, вул. Кірова,18. зі строком погашення 01.02.2010 року.

Судом першої інстанції встановлено, що зазначені кошти надійшли на рахунок позивача 02.02.2011 року в розмірі 1588300 гривень згідно виписки банку від 02.02.2011 року та в розмірі 8739500 гривень - згідно виписки банку від 08.02.2011 року.

Судом першої інстанції також встановлено, що на виконання договору № 10/2010 про надання позики з Компанією «Шеріті Консалтінг Лімітед», позивачем 29 жовтня 2010 року був укладений договір купівлі-продажу з Фондом комунального майна Ялтинської міської ради, предметом якого було придбання позивачем у власність комунального майна -індивідуально визначеного майна -будівель, споруд та обладнання, які орендувалися позивачем, що розташоване за адресами: Україна, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, вулиця Чехова, будинок № 26 та вулиця Кірова, будинок № 18, надалі "Об'єкт приватизації"'.

Відповідно до п.1.4 договору купівлі-продажу від 29.10.2010 року ціна продажу об'єкту приватизації складає 86144200,10 гривень, податок на додану вартість -1722884,02 гривень, ціна продажу об'єкту приватизації з урахуванням ПДВ склала 10337304,12 гривень.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно акту приймання-передачі від 19.11.2010 року об'єкти приватизації було передано Фондом комунального майна Ялтинської міської ради позивачеві ТОВ «Санаторій «Київ».

19 листопада 2010 року позивачем були перераховані грошові кошти зі свого поточного рахунку на користь Фонду комунального майна Ялтинської міської ради у розмірі 10337304,12 гривень за договором купівлі-продажу від 29 жовтня 2010 року, що підтверджується випискою банку від 19.11.2010 року.

19 листопада 2010 року Фондом комунального майна Ялтинської міської ради на адресу ТОВ «Санаторій «Київ»була виписана податкова накладна № 109 від 19.11.2010 р. за переліком будівель, споруд та обладнання на суму 10337304,12 гривень, у т.ч ПДВ -1722884,02 гривень.

Як зазначено в акті перевірки та не спростовується позивачем, ТОВ «Санаторій «Київ»задекларовано в листопаді 2010 року за цією податковою накладною податковий кредит з ПДВ у сумі 1722884,02 гривень.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент розгляду справи цільові кошти, отримані за договором № 10/2010 від нерезидента, не повернені, що підтверджується даними бухгалтерського обліку за рахунком 506 «Інші довгострокові зобов'язання в іноземної валюті", за якими враховується кредиторська заборгованість ТОВ «Санаторій «Київ»перед CONSULTING LIMITED», Кіпр станом на 28.02.2011 року у сумі 1300000 дол.США (10309910 гривень).

Відповідно до абз.2 пункту 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97- ВР від 03.04.1997 року, у випадку коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих в межах договорів комісії ( консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи ( далі- комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону.

Згідно до абз.2 пудпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97- ВР від 03.04.1997 року, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбуваєтсься будь-яка з подій, що сталась раніше, зокрема, дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за період, що перевірявся відповідачем, не укладав угоди комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем в податковій декларації на додану вартість за листопад 2010 року задекларовано податковий кредит за наступними контрагентами:

-ТРК «Ялта»за податковою накладною № 9616 від 15.11.10 року на загальну суму 144 гривні, у т.ч ПДВ -24 гривні , номенклатура якої зазначена як «Абонплата за кабельне телебачення»;

-ПРАТ «МТС Україна»за податковою накладною № 1056874053 від 30.11.2010 року на загальну суму 569,80 гривень, у т.ч ПДВ -94,97 гривень, номенклатура якої зазначена як «Аванс за телекомунікаційні послуги»;

-ТОВ «Кольоровий світ»за податковою накладною № 1050 від 17.11.2010 року на загальну суму 75 гривень, у т.ч ПДВ -12,50 гривень, номенклатура якої зазначено як «Заправка картриджу WC-PE16.114e", за податковою накладною № 1045 від 16.11.2010 року на загальну суму 75 гривень, у т.ч ПДВ -12,50 гривень, номенклатура якої зазначено як «Заправка картриджу WC-PE16.114e",

Судом першої інстанції встановлено, що в період здійснення господарських операцій з позивачем ТРК «Ялта», ПРАТ «МТС «Україна», ТОВ «Кольоровий світ»були платниками податку на додану вартість, під час здійснення господарських операцій були зобов'язані видавати контрагентам податкові накладні та визначати податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до пп.7.4.1 Закону «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум, які нараховані ( сплачені) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або створенням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.5 Закону «Про податок на додану вартість»не підлягає включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів ( послуг), що не підтверджені податковими накладними.

Згідно з пп.7.5.1 Закону «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент визначення позивачем податкового кредиту та на момент перевірки позивачем була використана податкова накладна № 9616 від 15.11.2010 року на суму 144 гривень, у т.ч ПДВ -24 гривні, згідно якої продавець -ТРК «Ялта» надає послуги покупцю -позивачу з абонплати за кабельне телебачення.

Придбання послуг позивачем у ТРК «Ялта» підтверджує акт № ОУ-0001381 здання-прийомки робіт (послуг) на 144 гривні, сплата вартості послуг позивачем підтверджена випискою за рахунком п/д № 89 від 15.11.2010 року на суму 144 гривні.

Відповідно до акту приймання-передачі від 19.11.2010 року позивачем прийнято від Фонду комунального майна Ялтинської міської ради у складі об'єкту приватизації, що раніш орендувався позивачем, 70 телевізорів ( порядкові номери в акті приймання-передачі з номеру 113 по 124).

Таким чином, витрати, пов'язані з оплатою вказаних послуг відносяться до господарської діяльності позивача, а тому правомірно віднесені до податкового кредиту.

Матеріалами справи встановлено, що на момент визначення податкового кредиту та на момент перевірки позивачем була використана податкова накладна № 1056874053 від 30.11.2010 року на суму 569,80 гривень, у т.ч ПДВ -94,97 гривень, згідно якої продавець -ПРАТ «МТС Україна» надає телекомунікаційні послуги покупцю-позивачеві.

Придбання послуг позивачем у ПРАТ «МТС Україна» підтверджує деталізована інформація про розрахунки, рахунок за телекомунікаційні послуги, сплата вартості послуг позивачем підтверджена випискою за рахунком п/д № 80 від 11.11.2010 року на суму 600 гривень.

Відповідно до наказу позивача № 6-А від 14.12.2007 року в зв'язку з виробничою необхідністю та виконанням своїх службових обов'язків працівниками підприємства мобільні телефони були закріплені за виконавчим директором та старшим адміністратором, по використанню послуг мобільного зв'язку встановлений ліміт у розмірі 600 гривень в місяць.

Таким чином, витрати, пов'язані з оплатою вказаних послуг відносяться до господарської діяльності позивача, а тому правомірно віднесені до податкового кредиту.

Матеріалами справи встановлено, що на момент визначення податкового кредиту та на момент перевірки позивачем були використані податкові накладні № 1050 від 17.11.2010 року на суму 75 гривень, у т.ч ПДВ -12,50 гривень, № 1045 від 16.11.2010 року на суму 75 гривень, у т.ч. ПДВ -12,50 гривень, згідно якої продавець -ТОВ «Кольоровий світ»надає позивачеві послуги з заправки картриджів АМС-РЕ16.114е.

Придбання послуг позивачем у ТОВ «Кольоровий світ»підтверджено рахунком-фактурою № СФ-1111 від 17.11.2010 року, сплата вартості послуг позивачем підтверджена випискою за рахунком п/д № 93 від 18.11.10 року на суму 75 гривень, рахунком-фактурою № СФ-1103 від 16.11.2010 року, випискою за рахунком п/д № 92 від 16.11.2010 року на суму 75 гривень.

Відповідно до акту приймання-передачі від 19.11.2010 року позивачем прийнято від Фонду комунального майна Ялтинської міської ради у складі об'єкту приватизації, що раніш орендувався позивачем, копі-принтер Xerox Work Centre PE 16e (порядковий номер в акті приймання-передачі 91).

Таким чином, витрати, пов'язані з оплатою вказаних послуг відносяться до господарської діяльності позивача, а тому правомірно віднесені до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що до податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2010 року позивачем був сформований податковий кредит за податковими накладними, дата виписки яких також зазначена листопадом 2010 року, та дата виписки податкових накладних відповідає приписам пп.7.5.1 Закону «Про податок на додану вартість», а саме:

- податкова накладна № 9616 від 15.11.10 року на загальну суму 144 гривні -за датою

списання коштів з банківського рахунку позивача;

- податкова накладна № 1056874053 від 30.11.2010 року на загальну суму 569,80

гривні -за датою факту придбання послуг рахунку-фактури від 30.11.2010 р.;

- податкова накладна № 105о від 17.11.2010 року на суму 75 гривень, № 1045 від

16.11.2010 року на суму 75 гривень - за датою списання коштів з банківського рахунку

позивача.

Таким чином, позивачем не порушено пп.7.4.1 п.7.4 , пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», та висновки відповідача стосовно завищення позивачем суми від'ємного значення ПДВ (рядок 18.2 Декларації з ПДВ) яке переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 22.2 Декларації з ПДВ) у розмірі 1716810 гривень та завищення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду ( рядок 24 Декларації з ПДВ) у сумі 22075 гривень не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги, що під час проведення перевірки податковим органом витребовувалися додаткові документи, які перевірялися одночасно з декларацією, а саме первинні документи позивача, що підтверджують обґрунтованість заявленого від'ємного значення та бюджетного відшкодування, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що перевірка, яка проводилася відповідачем не є камеральною, а тому вона мала бути проведена в порядку та на підставах, передбачених для документальних перевірок.

Відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова виїзна перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Таким чином, відповідачем мала бути проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, оскільки посадові особи відповідача не виїзжали для поведення перевірки за місцем знаходження позивача та перевірка проводилася в податковому органі, а тому вона вважається документальною позаплановою невиїзною перевіркою.

Згідно п. 78.4. статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, податковий орган наділений правом на проведення як документальної виїзної перевірки, так і документальної невиїзної перевірки виключно на підставі наказу керівника за умови його вручення платнику податків та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом першої інстанції встановлено, що наказ на проведення документальної позапланової перевірки відповідачем не приймався, такий наказ не був вручений позивачу та позивач не був повідомлений про початок проведення перевірки.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковим органом порушено встановлений законом порядок та процедуру проведення документальної позапланової перевірки, у зв'язку з чим податкове повідомлення -рішення ДПІ в м. Ялта № 0000131502 від 09.02.2011 року, винесене за результатами проведення такої перевірки, є законним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 31.03.11 року у справі № 2а-2375/11/0170, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 31.03.11 року у справі № 2а-2375/11/0170, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 листопада 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Н.П.Горошко

З оригіналом згідно

Суддя О.Е.Єланська