Ухвала

від 16.03.2012 по справі 2а/0570/440/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Грищенко Є.І.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2012 року справа №2а/0570/440/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., секретарі судового засідання Ванжа Н.Г., за участю представника позивача: ОСОБА_2, представника відповідача: ОСОБА_3, розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 р. у справі № 2а/0570/440/2012 за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області до Державного підприємства "Макіїввугілля" в особі відокремленного підрозділу Управління "Макіївспецьремонт" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 10.01.2012 року звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві є некомерційною, самоврядною організацією, яка провадить збір та акумулювання страхових внесків і фінансується за рахунок страхових внесків страхувальників. Згідно акту перевірки від 09.12.2011 року № 160 ДП «Макіїввугілля» в особі відокремленного підрозділу Управління "Макіївспецьремонт" має заборгованість з пені в сумі 8200,50 грн., яка нараховувалась у зв'язку з несвоєчасною сплатою страхових внесків. На підставі ст.ст. 121, 124 Конституції України, ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати пені у сумі 8200,50 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 р. у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова суду суперечить діючому законодавству та підлягає скасуванню, у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняття рішення судом про безпідставність позовних вимог. Апелянт вказує, що акт перевірки відповідача з нарахованою сумою пені було підписано керівником та головним бухгалтером підприємства та не було оскарженно жодною із сторін. Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції що закон, який передбачає нарахування та стягнення пені за несплату даного виду страхування з 01.01.211 року не існує, оскільки Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-УІ від 08.07.2010 року внесено зміни до Закону № 1105, оскільки цей висновок суперечить ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що Закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Вважає, що вирішення справи про стягнення пені з відповідача повинно регламентуватися саме нормами закону, що діяли на момент виникнення спору, тобто до набрання чинності Закону № 2464.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державне підприємство "Макіїввугілля" в особі відокремленного підрозділу Управління "Макіївспецьремонт" перебуває на обліку у позивача з 2009 року.

У грудні 2011 року позивачем проведено перевірку відповідача, за результатами якої складено акт № 160 від 09.12.20111 року.

Перевіркою встановлені факти порушення відповідачем сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у період з 01.10.2010 року по 09.12.2011 року, за що останньому нарахована пеня в сумі 8200,50 грн.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105-ХІV) та підпункту 4.12 пункту 4 «Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачення страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» від 20.04.2001 року № 12, затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Інструкція), роботодавець, як страхувальник, зобов`язаний своєчасно і повно сплачувати в установленому порядку страхові внески в Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Суд не приймає посилання представника позивача на те, що згідно ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачена відповідальність страхувальника за невиконання своїх обов'язків, зокрема частиною другою даної статті, що діяла до моменту виникнення спору, передбачено за прострочення сплати страхового внесків до Фонду стягнення пені згідно із законом.

Тобто, суть спору - стягнення пені, регламентується саме законом, що не суперечить нормам ст. 92 Конституції України, при цьому безпосередньо порядок обчислення і сплати пені визначався Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою постановою правління Фонду від 12.07.2007 р. № 36, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.08.2007 р. № 867/14134, яка є підзаконним нормативним актом.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті судового рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, у даному випадку на грудень 2011 року.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що не може бути правовою підставою стягнення пені Інструкція № 36 від 12.07.2007 р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Пунктом 1.1 рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 № 7-рп/2001 «У справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) роз'яснено, що положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області у справі № 2а/0570/440/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 р. у справі № 2а/0570/440/2012 за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області до Державного підприємства "Макіїввугілля" в особі відокремленного підрозділу Управління "Макіївспецьремонт" про стягнення заборгованості, - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 23 березня 2012 року.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Юрко І.В.

Блохін А.А.