Ухвала

від 27.03.2012 по справі 2а/0570/23589/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 року справа №2а/0570/23589/2011

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В., при секретарі судового засідання Барбаш Л.О., за участю представників позивача Біленко О.В., Кащенко Т.В., представника відповідача Коростильова С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року у справі №2а/0570/23589/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгропромстрой» до Державної податкової інспекції у м.Краматорську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгропромстрой» до Державної податкової інспекції у м.Краматорську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000422302/0/16627 від 25 травня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 236 230,00 грн., з яких за основним платежем - 188 984,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 47246,00 грн. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000432302/0/16628 від 25 травня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 162 500,00 грн., з яких за основним платежем - 130 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32 500,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача про безтоварність угод, укладених позивачем з ПП «Боженко и К», ПП «Лугаопт СД», ТОВ «Азурит-ЕК», ПП «Анабель-07» та ТОВ «Луганбуд ВД» з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, в наслідок яких позивач незаконно завищував собі податковий кредит з ПДВ в порушення п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" та валові витрати в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, не врахував, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. За результатами зустрічних перевірок встановлено, що у вищевказаних контрагентів відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, транспортні засоби та ін. Крім того, надані позивачем на підтвердження отримання товарів (послуг) акти виконаних робіт не ґрунтуються на документах, які підтверджують формування їх вартості, обсягів, одиниць виміру, конкретного характеру, що робить неможливим визначити зміст та обсяг господарських операцій та підтвердити їх зв'язок із господарською діяльністю позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгропромстрой» є юридичною особою, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську, є платником податку на додану вартість.

В період з 30 березня 2011 року по 15 квітня 2011 року посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Украгропромстрой» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за наслідками якої 22 квітня 2011 року складено акт № 460/23-2-23113540 (далі Акт перевірки) (т. 1 а.с. 12-47).

Згідно висновків Акту перевірки позивачем допущено порушення пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на 188 984,00 грн., та порушення підпунктів 7.4.1. та 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на 130000 грн. Зазначені порушення відповідач пов'язує із взаємовідносинами позивача із ПП «Боженко и К», ПП «Лугаопт СД», ТОВ «Азурит-ЕК», ПП «Анабель-07» та ТОВ «Луганбуд ВД» з придбання у них товарів (послуг), оскільки вважає, що зазначені підприємства не мали достатньої кількості трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, що на думку податкової інспекції свідчить про проведення заманеними підприємствами транзитних фінансових потоків, спрямованих на надання пасткової вигоди переважно з контрагентами, що не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. При цьому складені за цими господарськими операціями акти виконаних робіт з технічного обслуговування машин, обладнання, пристроїв та ремонту техніки, інформаційно-технічних послуг, не можуть бути прийняті до уваги як належні первинні документи, оскільки в них не вказано які саме роботи виконувалися, які саме послуги надавалися, відсутнє обґрунтування визначення ціни. Вказане призвело до безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям з переліченими контрагентами.

25 травня 2011 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000422302/0/16627 про збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток на 236 230,00 грн., з яких за основним платежем - 188 984,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 47 246,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000432302/0/16628 про збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 162 500,00 грн., з яких за основним платежем - 130 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32 500,00 грн. (т.1 а.с. 86-89).

Позивач скористався правом оскарження вказаних рішень до Державної податкової адміністрації в Донецькій області та Державної податкової адміністрації України, але рішенням № 14362/10/25-213-1 від 2 серпня 2011 року (т. 1 арк. справи 95-101) та № 4296/6/10-2115 від 26 жовтня 2011 року (т.1 арк. справи 109- 113) прийняті Державою податковою інспекцією у м. Краматорську податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а надані позивачем скарги - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в акті перевірки висновки про неможливість встановити зміст вчинених позивачем господарських операцій на підставі первинних документів, наданих позивачем до перевірки, не прийняті до уваги, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи документами первинного бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують фактичне отримання послуг. Крім того, суд зазначив, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено наявність законодавчо визначених підстав для формування позивачем податкового кредиту у періоді з квітня по грудень 2008 року та валових витрат звітних податкових періодів 2008 року, тому висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту є неправомірними, а відповідно відсутні підстави для збільшення грошових зобов'язань за вказаними податками.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 11.2.1. пункту 11.2. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно підпункту 7.4.1. цієї статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункт 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно статті 1 цього Закону, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем у податковому обліку відображені операції з придбання послуг у ПП «Боженко и К», ПП «Лугаопт СД», ТОВ «Азурит-ЕК», ПП «Анабель-07» та ТОВ «Луганбуд ВД», на підтвердження фактичного отримання яких надані договори про надання послуг, укладені із контрагентами, акти приймання-передачі послуг, податкові накладні, платіжні доручення, що підтверджують часткову сплату наданих послуг, які полігають у технічному обслуговуванні машин, обладнання, споруд та пристроїв, що належать позивачу та використовуються у його господарській діяльності, послуг з технічного обслуговування та ремонту ватажного автотранспорту, інформаційно-технічні послуги з програмного забезпечення систем управління і обліку руху мастильно-паливних матеріалів та супутніх товарів АЗС тощо.

Фактичне виконання зазначених послуг підтверджується дослідженими в суді актами приймання-здавання виконаних робіт, податковими та видатковими накладними, дослідивши які суд першої інстанції вірно вказав на відсутність будь-яких невідповідностей їх форми вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті Закону України «Про податок на додану вартість».

Висновки Акту перевірки про неможливість встановити зміст вчинених позивачем господарських операцій на підставі первинних документів, наданих позивачем до перевірки, обгрунтовано не прийнятий судом до уваги, оскільки вони містять перелік наданих послуг, їх вартість, а доданими до справи документами (паспортами на обладнання та устаткування та інше) доведено необхідність придбання таких послуг і їх зв'язок із господарською діяльністю позивача.

Ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції відповідачем, як органом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доводити правомірність своїх рішень, не надано переконливих доказів на підтвердження своєї позиції щодо недійсності первинних документів, на підставі яких позивачем відображено в бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з ПП «Боженко и К», ПП «Лугаопт СД», ТОВ «Азурит-ЕК», ПП «Анабель-07» та ТОВ «Луганбуд ВД».

Доводи апелянта про те, що у зазначених контрагентів позивача відсутні виробничі потужності, основні засоби та складські приміщення, трудові ресурси для надання відповідних послуг, до уваги не приймаються, оскільки вони не підтверджені жодним допустимим доказом по справі та носять з боку відповідача характер припущень.

З огляду на припис ч.2 ст.71 КАС України, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність такого платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та задовольнив позов з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування або зміни постанови суду не встановлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року у справі №2а/0570/23589/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгропромстрой» до Державної податкової інспекції у м.Краматорську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 30 березня 2012 року.

М.М. Гімон

Судді Л.А. Василенко

О.В. Карпушова