Рішення

від 20.05.2008 по справі 42/154-7/700

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

42/154-7/700

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  42/154-7/700

20.05.08

За позовом          Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»

До Комунального підприємства «Господар»

Про стягнення боргу в сумі 1668033,99 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засідання приймали участь представники сторін:

Від позивача : Герасименко К.Г. –представник за довіреністю №У07/4942 від 10.08.2007 року; Цурка Н.О.- представник за довіреністю № У07/7944 від 18.12.2007 року;

Від відповідача : Міхо К.В.- представник за довіреністю № 77/2 від 22.03.2006 року; Гавріловський О.Є. –представник за довіреністю № 1543 від 09.07.2007 року;

Обставини справи :

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»до Державного комунального підприємства «Господар»про стягнення боргу в сумі 1668033,99 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.04.06 у справі № 42/154 позов задоволено. Стягнуто з ДКП «Господар»на користь позивача 1668033,99 грн. боргу за неоплату використаної електроенергії та відповідні витрати по держмиту, інформаційно-технічному забезпеченні судового процесу. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.06 зазначене судове рішення залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України № 42/154 від 02.11.2006, рішення Господарського суду м. Києва від 18.04.06 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.06 скасовано, а справу на правлено на новий судовий розгляд. Ухвалою Господарського суду м. Києва від  15.11.2006 справу призначено до розгляду та присвоєно номер справи № 42/154 - 7/700.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 42/154 - 7/700 від 22.02.2007 року призначено по даній справі судово –бухгалтерську експертизу та зупинено провадження у справі до закінчення проведення судово –бухгалтерської експертизи.

24.09.2007 року до Господарського суду міста Києва надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, в якому зазначено, що Господарська справа № 42/154-7/700 в чотирьох томах повертається на адресу Господарського суду міста Києва, в зв'язку з проведенням судово –бухгалтерської експертизи за ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2007 року.

Розпорядженням № 42/154-7/700 в.о. Заступника Голови Господарського суду міста Києва про зміну складу суду від 26.09.2007 року справу № 42/154-7/700, у зв'язку з закінченням повноважень судді Якименко М.М., з метою уникнення затягування розгляду зазначеної справи, передано для подальшого розгляду судді Кондратовій І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2007 року № 42/154-7/700 було поновлено провадження у справі № 42/154-7/700, розгляд справи було призначено на 23.10.2007 року о 10.-00.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить заборгованість в розмірі 3948683,92 грн., яка вникла у відповідача за договором № 220 від 23.01.2001 року за період з лютого 2003 року по вересень 2007 року, а також просить стягнути з відповідача 504502,88 грн. –інфляційну складову боргу, 145895,74 грн. –3 % річних.

На підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.10.2007 року була оголошена перерва до 13.11.2007 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 42/154 - 7/700 від 13.11.2007 року призначено по даній справі повторну судово –бухгалтерську експертизу та зупинено провадження у справі до закінчення проведення судово –бухгалтерської експертизи.

02.04.2008 року до Господарського суду міста Києва надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, в якому зазначено, що господарська справа № 42/154-7/700 в шести томах повертається на адресу Господарського суду міста Києва, в зв'язку з проведенням судово –бухгалтерської експертизи за ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2007 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2008 року № 42/154-7/700 було поновлено провадження у справі № 42/154-7/700, розгляд справи було призначено на 15.04.2008 року о 15-00.

У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.04.2008 року, 05.05.2008 та 12.05.2008 року  оголошувалась перерва до 20.05.2008 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав подану заяву про збільшення позовних вимог.

Розглянувши подану заяву, суд відзначає, що заява про збільшення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3948683,92 грн. приймається, а в частині збільшення позовних вимог щодо стягнення 3 % річних у сумі 145895,74 грн. та інфляційних витрат в сумі 504502,88 грн. суд відмовляє позивачу в прийнятті даної заяви до розгляду з огляду на наступне. Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (див. абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», з наступними змінами і доповненнями). Ретельно дослідивши зміст поданої заяви та оцінивши такий зміст з раніше заявленими позовними вимогами, суд встановив, що при поданні позовної заяви позивач просив стягнути лише суму основного боргу, 3 % річних та інфляційні витрати ним не заявлялись, тобто збільшивши позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у сумі 145895,74 грн. та інфляційних витрат в сумі 504502,88 грн. позивач порушив порядок збільшення позовних вимог та заявив вимоги, які раніше ним заявлялись, а тому суд відмовляє позивачу у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат. В свою чергу, суд відзначає, що позивач не позбавлений права звернутись з окремим позовом щодо стягнення 3 % річних у сумі 145895,74 грн. та інфляційних витрат в сумі 504502,88 грн. за заявлений ним період.

Заява про збільшення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3948683,92 грн. приймається судом до розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.05.2008 року не визнавав позов та просив задовольнити позов в розмірі, який визначений висновком експертів.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.05.2008 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2001 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»та Державним комунальним підприємством «Господар» укладено договір № 220 на користування електричною енергією, згідно з яким позивач зобов'язався постачати відповідачу електричну енергію до належних відповідачу будинків, а останній –для визначення величини використаної електричної енергії знімати і подавати позивачу за встановленою формою показники розрахункових електролічильників та оплачувати спожиту електричну енергію.

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Господар»Дарницького району міста Києва утворене рішенням Дарницької районної в місті Києві ради від 26.09.2001 року та є правонаступником прав та обов'язків Державного комунального підприємства «Господар».

За таких обставин, суд здійснює заміну Державного комунального підприємства «Господар»його правонаступником Комунальне підприємство «Господар».

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Суд відзначає, що порядок розрахунків встановлений додатком 13а до спірного договору, згідно з яким оплату за використану електричну енергію передбачено здійснювати на умовах попередньої оплати, але не пізніше триденного строку після дати, зазначеної в платіжному документі.

З 5 листопада 2004 р. порядок розрахунків був змінений і визначений у додатку 2д до договору. З погодженням сторонами цих змін споживач електроенергії зобов'язувався здійснювати повну поточну оплату вартості обсягу отриманої електроенергії, заявленого в розрахунковому періоді, один раз за фактичними показаннями споживання електричної енергії до 15 числа місяця, наступного після розрахункового.

Строк дії договору, відповідно до п. 13 договору встановлений до 31 грудня 2001 р. та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору, або його перегляду. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Судом встановлено, що спірний період розрахунків за електроенергію по цьому договору є період з 01.02.2003 року по 01.09.2003 року.  В позовній заяві з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог позивач визначає заборгованість відповідача в цьому періоді в сумі 3948683,92 грн.

Відповідач не погоджується з розміром даної заборгованості та зазначає, що позивач :

1.          необґрунтовано зараховував більшість платежів фізичних осіб за спожиту електричну енергію в рахунок погашення заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення;

2.          не враховував погашення боргу споживачів за спожиту електричну енергію АЕК «Київенерго»в порядку статті 39 ЗУ «Про Державний бюджет України за 2005 рік»;

3.          неправомірно враховував борг, який виник до 01.02.2003 року, до загального боргу, який встановлюється судовим рішенням.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З 01.01.2004 року набрали чинності Цивільний та Господарський  кодекси України від 16.01.2003 р. Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносини, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу  України встановлено, що до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Оскільки правовідносини між сторонами продовжують існувати, вони регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.  Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Судом встановлено, що додатком 13а до спірного договору, а в подальшому, з 05.11.2004 року, додатком 2д сторони погодили порядок розрахунків за використану електричну енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами не існують розбіжності щодо обсягів та вартості використаної електричної енергії за спірний період, зокрема, з 01.02.2003 року по 01.09.2007 року позивачем було поставлено, а відповідачем спожито електричної енергії вартістю 11768844,14 грн.

Враховуючи те, що між сторонами існують розбіжності щодо розмірів оплати поставленої електричної енергії за спірний період, суд для визначення розміру заборгованості, двічі призначав по даній справі судову бухгалтерську експертизу.

Стаття 41 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. В силу частини статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для господарського суду не є обов'язковим і повинен оцінюватися за правилами, встановленими статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до висновків експертів Резедової Р.С. та Ратуш В.Б. встановлено, що заборгованість Комунального підприємства «Господар»перед Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»за період з 01.02.2003 року по вересень 2007 року становить 2394628,92 грн.

Судом оцінено даний висновок експерта та досліджено в сукупності з іншими доказами, які надані позивачем та встановлено, що висновок експертів є обгрунтований, грунтується на доказах, які наявні в матеріалах справи, та відповідає вимогам чинного законодавства, проте  в висновку експертів допущені деяки неточності та помилки. Так, зокрема, відповідно до таблиці оплати послуг на рахунок АЕК «Київенерго»(додаток № 2 до висновку № 171) відповдічем було сплачено 9374215,14 грн., що також підтверджується висновком експерітв по другому питанню. Зокрема, експерти зазначають, що документально підтверджується сплата КП «Господар»використаної електричної енергії, яка поставляється АЕК «Київенерго»за договором № 220 від 23.01.2001 року за період з лютого 2003 року по вересень 2007 року в розмірі 9374215,14 грн., проте здійснюючи розрахунок основної суми боргу експерти помилково вказують, що за цей період відповідвчем було сплачено 93712215,11 грн.

Судом перевірено розрахунки сторін та висновки експертів та встановлено, що за період з 01.02.2003 року по 01.09.2007 року відповідачем в рахунок погашення заборгованості за спірний період було перераховано 9374215,14 грн., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 2394629,00 грн.

Враховуючи вищевикладене,  позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 2394629,00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню, в частині стягнення суми боргу в розмірі 1554054,92 грн. позов АЕК «Київенерго»визнається судом таким, що не підлягає задоволеннню.

Витрати по сплаті державного мита, оплаті послуг експертів та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України,  покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193, 231, 275, 276 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 614, 625, 626   Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Господар»(02096, м. Київ, вул. Заслонова, 3, код 14315687) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) 2394629,00 грн. основного боргу, 23946,29 грн. витрат по оплаті державного мита, 5934,88 грн. витрат по оплаті послуг експертів, 71,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 01.08.2008 року