Рішення

від 10.11.2008 по справі 45/447-31/246

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

45/447-31/246

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  45/447-31/246

10.11.08

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського

                    підприємства “Нібулон”, м. Миколаїв

До                    Закритого акціонерного товариства “РодАн-капітал”, м. Київ

Про                        стягнення 135130,20 грн.

За зустрічним

позовом          Закритого акціонерного товариства “РодАн-капітал”, м. Київ

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського

                    підприємства “Нібулон”, м. Миколаїв          

Про                          визнання договору та додаткових угод недійсними

Суддя    Качан Н.І.

Представники:  

Від позивача          Мосійчук Н.Ю. - пред. по довір.

Від відповідача                   не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 135 130, 20 грн. Заявлені  позовні вимоги Позивач мотивував тим, що між ним та Відповідачем було укладено договір поставки, відповідно до якого Відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснити поставку на користь Позивача сільськогосподарської продукції –кукурудзи у кількості 3 500 тонн на загальну суму 1 676 500 грн. у строк не пізніше 31.12.2005р., а Позивач прийняв на себе зобов'язання прийняти та оплатити поставлену продукцію.

У подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду до договору поставки, якою було визначено нову ціну продукції, що підлягала поставці, та новий строк поставки – 31.01.2006 р.

Зобов'язання за договором поставки щодо поставки продукції було виконано Відповідачем частково, а саме: на користь Позивача через третіх осіб було поставлено 512, 250 тонн кукурудзи. Решту продукції поставлено на користь Позивача не було.

З огляду на це, Позивач просив суд стягнути з Відповідача пеню за договором поставки за неналежне виконання своїх зобов'язань за договором у розмірі 135 130, 20 грн.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував та відповідно до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України надав до суду відзив на позов. У відзиві на позовну заяву Відповідач заявив про необґрунтованість, недоведеність та невідповідність обставинам справи позовних вимог Позивача, вказуючи на те, що, на його думку, договір поставки між Позивачем та Відповідачем було укладено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: договір поставки не було підписано уповноваженою на те особою з боку Відповідача, а правовідносини з приводу поставки 512, 250 тонн кукурудзи, які мали місце між Позивачем та третіми особами на вимогу Відповідача не були пов'язані з виконанням договору поставки, а ґрунтувалися на усній домовленості між сторонами та мали характер разової поставки сільськогосподарської продукції.

Крім того, у процесі судового розгляду Відповідачем згідно з ст. 60 ГПК України було подано до суду зустрічний позов про визнання договору недійсним. У зазначеному зустрічному позові Відповідач просив суд визнати договір поставки та додаткову угоду до нього, укладені між ним та Позивачем, недійсними з наступних підстав. Договір поставки не було підписано генеральним директором Відповідача, натомість на примірнику договору міститься лише факсимільний відбиток підпису; додаткова угоду до договору поставки також містить факсимільний відбиток підпису генерального директора Відповідача, хоча у день, яким датовано додаткову угоду, генеральний директор Відповідача знаходився поза межами України та не міг підписати додаткову угоду у місці її вчинення –у м. Миколаєві. Виконуюча обов'язки генерального директора Відповідача у той час не мала відповідних повноважень на підписання будь-яких договорів або додаткових угод з Позивачем.

Видаткові накладні, відповідно до яких здійснювалася поставка сільськогосподарської продукції на користь Позивача, не містять посилань на договір поставки з відповідними реквізитами.

З огляду на це, Відповідач просив суд задовольнити його зустрічні позовні вимоги та визнати договір поставки та додаткову угоду до нього, укладені між ним та Позивачем, недійсними, а у задоволенні позовних вимог Позивача за основним позовом відмовити.

Рішенням Господарського суду міста Києва 08.08.2007р. (суддя Балац С. В.) було відмовлено Позивачу у задоволенні первісного позову. Зустрічний позов Відповідача було задоволено, визнано недійсним договір поставки та додаткову угоду до нього.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2008р. рішення Господарського суду міста Києва було залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2008р. касаційну скаргу позивача задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2007р.  та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2008р. скасовано, а справу передано на новий розгляд.

          Ухвалою Верховного Суду України від 26.06.2008р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2008р.справі № 45/447 присвоєно номер № 31/246 та призначено до розгляду на 18.06.2008р.

Ухвалою Верховного Суду України від 26.06.2008р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2008р. розгляд справи було призначено на 11.09.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2008р. розгляд справи було відкладено на 09.10.2008р., у зв'язку з неявкою представників відповідача.

У зв'язку з винятковими обставинами, судове засідання призначене на 09.10.2008р. не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2008р., розгляд справи було призначено на 06.11.2008р.

В судовому засіданні 06.11.2008р. було оголошено перерву до 10.11.2008р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав заявлені позовні вимоги за первісним позовом та надав до суду письмові пояснення, у яких просив суд задовольнити первісний позов, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник Відповідача у свою чергу надав до суду Доповнення до відзиву на первісний  позов, у яких просив суд відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників у останні  судові засідання не направив, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача заявив письмове клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від існуючого порядку врегулювання спору.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про призначення судового розгляду надсилалась за юридичною адресою сторін і зокрема  відповідача.

Відповідач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали,  всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2005р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір поставки            № 836/2005 (надалі –«Договір», копія якого знаходиться у матеріалах справи). Відповідно до п. 1.1. Договору та додатку № 1 до нього Відповідач зобов'язався поставити та передати у власність Позивача сільськогосподарську продукцію –3 500 тонн кукурудзи врожаю 2005 року, яка відповідає вимогам ГОСТ 13634-90 (надалі –«Товар») за ціною з ПДВ                  479 грн. /тонну на загальну суму 1 676 500 грн., а Позивач зобов'язався прийняти та оплатити Товар.

Строк поставки Товару було визначено з 20.12.2005 р. по 31.12.2005 р.

Місцем поставки було визначено ст. Миколаїв - вантажний Одеської залізниці (код 415601).

06.12.2005р. у Відділ логістики Позивача було направлено лист директора департаменту Відповідача Турик Л.П., яким пропонувалося надати підтвердження готовності прийняти у грудні 2005р. 52 залізничних вантажних вагонів з вантажем кукурудзи фуражної у кількості приблизно 3 400 тонн за Договором (вантажовідправник ТОВ «Мелагрейн»).   

05.01.2006р. між Відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрторг-ЛТД»було укладено Договір № Г-01/1 С/Х купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, відповідно до п. 2.1. та Додаткової угоди № 2 від 09.01.2006р. до якого ТОВ «Укрторг-ЛТД»зобов'язалося здійснити поставку у місто Миколаїв (станція Миколаїв порт –експорт Одеської залізниці) кукурудзи фуражної у кількості 500 тонн (+/- 5%) загальною вартістю 245 000 грн. з ПДВ.  

10.01.2006р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої сторонами було внесено зміни до Додатку № 1 до Договору в частині встановлення ціни Товару –495 грн. з ПДВ, загальної суми Договору –                 1 732 500 грн. та термінів поставки Товару –до 31.01.2006р.

Зазначений Договір, додаток № 1 до нього та Додаткову угоду № 1 до нього було скріплено круглими печатками сторін та підписано –з боку Позивача О. М. Тимощенко за довіреністю та з боку Відповідача скріплено факсимільними відбитками підпису генерального директора Відповідача –В. П. Ксьонзенка.

11.01.2006р. на адресу начальника відділу закупівель Позивача Тимощенко О. М. було направлено лист директора сільськогосподарського департаменту Відповідача Турик Л. П., яким пропонувалося надати підтвердження готовності Миколаїв - порту прийняти вантаж –кукурудзу 3-го класу у січні 2006р. за Договором та додатком № 1 до нього (вантажовідправник ТОВ «Мелагрейн»).   

14.01.2006р. відповідно до залізничних накладних №№ 43453842-43453849 на підставі Договору відповідно до відміток у графі 4 накладних Позивачу було поставлено 512, 250 тонн кукурудзи.

16.01.2006 р. Відповідачем за підписом генерального директора В. П. Ксьонзенка Позивачу було видано Видаткову накладну № РН-0000001 на постачання 512, 250 тонн кукурудзи на загальну суму 253 563, 76 грн.

16.01.2006 р. Відповідачем було виставлено Позивачу рахунки-фактури № СФ-00152 на загальну суму 228 822, 17 грн. та № СФ-00154 на загальну суму 24741, 59 грн.

Платіжними дорученнями від 17.01.2006р. № 525 на суму 228 822, 17 грн. та від 20.01.2006р. № 804 на суму 24 741, 59 грн. Позивачем було перераховано на користь Відповідача 253 563, 76 грн.

20.01.2006 р. Відповідачем було видано Позивачу Податкову накладну з порядковим № 1 щодо поставки 512, 250 тонн кукурудзи на загальну суму 253 563, 76 грн. Копія зазначеного доказу залучена до матеріалів справи і приймається судом як належне підтвердження наведеного факту.

20.09.2006 р. Відповідачем було складено лист № 72/69, адресований Позивачу, яким Відповідач пропонував Позивачу розірвати Договір з додатком № 1 до нього та Додаткову угоду № 1 до Договору з 21.01.2006р. та пропонував підписати відповідний проект Додаткової угоди про розірвання Договору від 20.09.2006р. (копія додаткової угоди з підписом генерального директора Відповідача є у матеріалах справи).

Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення сторін та їх представників, що брали участь у судовому засіданні, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про наступне.

Станом на грудень 2005 року порядок укладення договорів (вчинення правочинів) в Україні, в тому числі, у сфері господарювання, регулювався нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочин визначався як дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований у одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарських договорів допускається у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Згідно з ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою, при цьому правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання, а наступне схвалення правочину особою, яку він представляє, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України, відсутність на договорі власноручного підпису керівника, який вчиняє такий договір від імені юридичної особи, а також факсимільне відтворення такого підпису керівника на примірнику договору за допомогою засобів механічного, іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналогу власноручного підпису, а також відсутність письмової згоди сторін на використання при вчиненні договору (правочину) такого факсимільного відтворення підпису не свідчить та не може саме по собі свідчити про факт недійсності правочину (договору) як такого.

До аналогічного висновку приходить також і Вищий господарський суд України у постанові від 10.04.2008 р. у справі № 45/447, і, відповідно до ст.ст. 35, 11112 ГПК України зазначені вказівки Вищого господарського суду України для суду першої інстанції під час нового розгляду справи мають обов'язкову силу.

Крім того, зазначений висновок суду також підтверджується і у роз'ясненні Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.1999р. № 02-5/111, у якому зазначається про те, що схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав відповідних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

У матеріалах справи знаходяться відповідні докази того, що Відповідач після підписання Договору та Додаткової угоди № 1 до нього фактично схвалив укладення такого Договору та Додаткової угоди № 1 до нього та прийняв такі Договір та Додаткову угоду № 1 до виконання, а саме: листи Відповідача від 06.12.2005р. та 11.01.2006р. стосовно готовності здійснити відправлення Товару на підставі Договору у кількості, передбаченій ним, Договір № Г-01/1 С/Х купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 05.01.2006р. між Відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрторг-ЛТД», відповідно до якого Відповідачем було придбано кукурудзу фуражну для її постачання Позивачу у            м. Миколаїв, залізничні вантажні накладні від 14.01.2006р. №№ 43453842-43453849, на підставі яких Позивачу було здійснено поставку 512, 250 тонн кукурудзи згідно Договору, відповідні видаткова накладна від 16.01.2006 р. № РН-0000001 та рахунки фактури від 16.01.2006р. № СФ-00152 та № СФ-00154.

Заслуговує на увагу суду порядок проведення розрахунків. Так, Позивачем відповідно до платіжних доручень від 17.01.2006р. № 525 на суму 228 822, 17 грн. та від 20.01.2006р.     № 804 на суму 24741, 59 грн. було перераховано на користь Відповідача грошові кошти у розмірі 253 563, 76 грн. за поставлену кукурудзу, і Відповідачем було прийнято таку оплату як належну, доказів відмови від прийняття грошових коштів, перерахованих на користь Відповідача зазначеними платіжними дорученнями, або доказів їх повернення Відповідачем на користь Позивача до суду не надавалося, і у матеріалах справи такі докази відсутні.

Також у проекті додаткової угоди, що міститься у додатку до листа Відповідача від 20.09.2006р. № 72/69 (копія є у матеріалах справи), адресованого Позивачу, Відповідач пропонує розірвати Договір та Додаткову угоду № 1 до нього з 20.01.2006р. у зв'язку з істотною зміною обставин, що також свідчить про факт схвалення укладеного Договору та Додаткової угоди № 1 до нього з боку Відповідача, а також факт часткового виконання умов Договору та Додаткової угоди № 1 з боку Відповідача.

До  матеріалів  справи залучено  копії відповідних посвідчень про якість зерна, виданих ТОВ «Кобеляки Хлібопродукт»(код за ЄДРПОУ 32207498) Ан. № 1981 від 12.01.2006р., Ан № 1985 від 12.01.2006р., Ан. № 1990 від 12.01.200 р., Ан. № 1989 від 12.01.2006р., Ан. № 2002 від 13.01.2006р., Ан. № 2004 від 13.01.2006р., Ан. № 2006 від 13.01.2006р., Ан. № 2007 від 13.01.2007р., карантинні сертифікати, видані Державною інспекцією з карантину рослин по Полтавській області на підставі контракту № 836/2005 від 05.12.2005р., № 75/17-049961-16 від 13.01.2006р., № 75/17-049962-16 від 13.01.2006р.,          № 75/17-049963-16 від 13.01.2006р., № 75/17-049966-16 від 13.01.2006р., № 75/17-049967-16 від 13.01.2006р., № 75/17-049968-16 від 13.01.2006р., ветеринарні свідоцтва за формою 2, видані Кобеляцькою районною державною лікарнею ветеринарної медицини та погодженими з Управлінням ветеринарної медицини в Полтавській області Л-16 № 882069 від 13.01.2006р., Л-16 № 882070 від 13.01.2006р., Л-16 № 882071 від 13.01.2006р., Л-16        № 882072 від 13.01.2006р., Л-16 № 882073 від 13.01.2006р., Л-16 № 882074 від 13.01.2006р., Л-16 № 882075 від 13.01.2006р., Л-16 № 882076 від 13.01.2006р., відповідно до яких зерно кукурудзи, що поставлялося, повністю відповідало вимогам державних стандартів та положенням Договору та Додаткової угоди № 1 до нього. Безумовні ці докази також вказують на виконання сторонами зобов'язань за Договором.  

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що з боку Відповідача після підписання Договору та Додаткової угоди № 1 до нього вчинились  дії, які свідчили про прийняття такого Договору та Додаткової угоди № 1 до виконання Відповідачем, схвалення такого укладеного Договору та Додаткової угоди № 1 з боку Відповідача та, відповідно, прийняття на себе прав та обов'язків, передбачених такими Договором та Додатковою угодою № 1 до нього.

З огляду на ці обставини, зазначений Договір та Додаткова угода № 1 до нього фактично є діючими, а тому не можуть бути визнані недійсними з підстав, про які зазначається у зустрічному позові, не зважаючи на наявність на них не оригінальних, а факсимільних відбитків підпису генерального директора Відповідача, про що зазначено, зокрема, у висновку № 72 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами справи             № 45/447 за позовом ТОВ «Нібулон»до ЗАТ «РодАн-Капітал»(знаходиться у матеріалах справи).

Будь-яких інших підстав, за якими вказані вище Договір та Додаткову угоду № 1 до нього, слід було б визнати недійсними Відповідачем у зустрічному позові не зазначено, і відповідні докази у матеріалах справи відсутні.

З огляду на це, враховуючи відсутність будь-яких клопотань заінтересованих осіб у порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, які б давали змогу суду вийти за межі заявлених позовних вимог за зустрічним позовом, суд вирішує, що позовні вимоги Відповідача за зустрічним позовом є такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що вони є безпідставними, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та спростовуються наявними у справі доказами.

Що стосується позовних вимог Позивача за первісним позовом, то суд вважає, що такі вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то таке зобов'язання підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 612 ЦК України визначає боржника таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо такий боржник не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень ст. 525  ЦК України та ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Ст. 610 ЦК України передбачається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов‘язання взагалі передбачені ст. 611 ЦК України. Відповідно до норм зазначеної статті у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази існування підстав для припинення зобов'язань сторін за Договором, в т.ч. для односторонньої відмови Відповідача від виконання своїх зобов'язань за Договором. Зокрема, сторонами у справі не надано до суду доказів існування відповідних належним чином оформлених додаткових угод про припинення Договору, які б набрали чинності станом на момент розгляду справи, або доказів розірвання Договору у судовому порядку, або доказів вчинення з боку Позивача істотного порушення своїх зобов'язань за Договором, що зробило б неможливим його виконання з боку Відповідача.

Твердження Відповідача про неможливість здійснення поставки Товару у повному обсязі з огляду на ситуацію, яка склалася на зерновому ринку України на момент, коли така поставка мала бути здійснена на користь Позивача, а також про те, що постачання продукції на користь Позивача здійснювалося не Відповідачем, а третіми особами, суд не приймає до уваги, оскільки згідно з ст. 218 ГК України учасник господарських відносин є відповідальним за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. При цьому обставинами непереборної сили не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів того, що невиконання зобов'язань з боку Відповідача за Договором сталося внаслідок дії обставин непереборної сили, а також, що Відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення сторонами до суду не надавалося, і у матеріалах справи такі докази відсутні.

Таким чином, оскільки судом у процесі розгляду справи по суті встановлено факт дійсності Договору та Додаткової угоди № 1 до нього, а також встановлено факт здійснення часткової поставки Товару за Договором та Додатковою угодою № 1 до нього на користь Позивача, що свідчить про неналежне виконанням Договору з боку Відповідача, то суд приходить до висновку, що таке неналежне виконання зобов'язань за Договором є підставою для застосування до Відповідача господарських санкцій, передбачених  Договором.

Відповідно до п. 7.6. Договору у випадку порушення строків поставки Товару в повному обсязі Відповідач сплачує на користь Позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, за період з 01.02.2006р. по 31.07.2006р. включно з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача пеня у розмірі 135 130, 20 (ста тридцяти п'яти тисяч ста тридцяти грн. 20 коп.) гривень.

З огляду на це, суд, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України наявні у матеріалах справи докази, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги Позивача за первісним позовом підлягають задоволенню як такі, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства та підтверджуються відповідними належними та допустимими доказами у справі.

Оскільки позовні вимоги Позивача за первісним позовом задоволено, а у задоволенні зустрічних позовних вимог Відповідачу відмовлено, то, згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 202, 207, 208, 218, 232, 241, 525, 530, 610-612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 5, 32, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задовольнити.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «РодАн-Капітал»(02660,           м. Київ, вул. Марини Раскової, 11; ідентифікаційний код 25394804) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон»(54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1; поштова адреса: 54030, м. Миколаїв, вул. Фалеєвська, 9 –Б, ідентифікаційний код 14291113), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, пеню у розмірі 135 130, 20 (ста тридцяти п'яти тисяч ста тридцяти грн. 20 коп.) гривень, 1 351, 30 (одну тисячу триста п'ятдесят одну грн. 30 коп.) гривень державного мита та 118 (сто вісімнадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У задоволенні зустрічного позову Закритому акціонерному товариству «РодАн-Капітал»(02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11; ідентифікаційний код 25394804) до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон»(54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1; поштова адреса: 54030, м. Миколаїв, вул. Фалеєвська, 9 –Б, ідентифікаційний код 14291113) про визнання недійсними Договору поставки від 05.12.2005 р. №836/2005, додатку №1 до Договору поставки від 05.12.2005 р. №836/2005 та Додаткової угоди №1 від 10.01.2006 р. до Договору поставки від 05.12.2005 р. №836/2005 відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                               Н. І. Качан