Ухвала

від 11.04.2012 по справі 2а/1270/952/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Коршиков С.К.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 року справа №2а/1270/952/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Бишова М.В.,

секретар судового засідання Іллінов О.Є.,

за участю представника позивача Козіна В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2012 року по справі №2а/1270/952/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2012 за № 0000032320, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з цим позовом до суду, в обґрунтування якого зазначив, що податковим повідомленням-рішенням збільшено суму грошового зобовязання ТОВ «Будівельна компанія «Укрремсервіс» з ПДВ в розмірі 169708, 75 грн., з якої: за основним платежем 135767, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 33941, 75 грн. Відповідачем в період з 20.12.2011 по 26.12.2011 проводилася документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по відносинам з ТОВ «Ідея-2004» та з МПП «Футура» за період з 01.09.2011 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт, в якому зазначені порушення з боку позивача: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК, в результаті чого за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 завищено податковий кредит у сумі 135767, 00 грн.; ТОВ «Будівельна компанія «Укрремсервіс» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 135767, 00 грн., внаслідок укладання з ТОВ «Ідея-2004» та з МПП «Футура» нікчемних правочинів, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 135767, 00 грн., у тому числі за вересень 2011 року у сумі 135767, 00 грн.

На думку позивача, при проведенні перевірки відповідачем порушено норми діючого законодавства. Також висновки відповідача щодо нікчемності укладених договорів спростовуються первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Ленінської МДПІ в м. Луганську №0000032320 від 17.01.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Будівельна компанія «Укрремсервіс» по податку на додану вартість в розмірі 169708, 75 грн, з якої: за основним платежем 135767, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 33941, 75 грн.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зауважує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: суд першої інстанції не врахував, що позивачем не надано товарно-транспортних накладних, копій супроводжувальних документів, інших документів, які передбачені законодавством та засвідчували факт транспортування товарів на адресу позивача його контрагентами. Також фактичного походження товару встановити неможливо в зв'язку з відсутністю сертифікатів якості, виданих виробником товару. У контрагента позивача ТОВ «Ідея-2004» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості тощо, за місцем реєстрації товариство не знаходиться, що свідчить про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства за вересень 2011 року. Щодо придбання МПП «Футура» у контрагентів-постачальників товарів (робіт, послуг) та продажу МПП «Футура» товарів (робіт, послуг) контрагентам-покупцям не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для здійснення господарських операцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Будівельна компанія «Укрремсервіс» відповідно до довідки АА № 288784 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 17.07.2002.

Позивач взятий на податковий облік у Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську 25.07.2002 за № 284-01 та є платником податку на додану вартість.

Згідно ліцензії Міністерства регіонального розвитку та будівництва України Серії АВ № 517437, виданої 25 травня 2010 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області позивачеві дозволено здійснювати господарську діяльність , пов'язану із створенням об'єктів архітектури. Строк дії зазначеної ліцензії з 25.05.2010 по 25.05.2015.

Листом від 17.11.2011 року відповідач на підставі п.п.20.1.6 п.20.1, п.73.3 ст.73 ПК України запросив у позивача письмові пояснення та первинні документи, в толму числі по взаємовідносинам з МПП «Футура», ТОВ «Ідея-2004» та нішими. (а.с.16)

19.12.2011 року головою комісії з проведення реорганізації Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську начальником Ленінської МДПІ у м. Луганську прийнято наказ № 2225, яким призначено документальну позапланову перевірку ТОВ «Будівельна компанія «Укрремсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ідея-2004» та з МПП «Футура» за період з 01.09.2011 по 03.09.2011. (а.с.19)

20.12.2012 відповідачем на адресу позивача направлено наказ Ленінської МДПІ у м. Луганську № 2225 від 19.12.2011 року та повідомлення про проведення Ленінською МДПІ у м. Луганську документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з зазначених питань, які отримані уповноваженою особою позивача 22.01.2011 року. (а.с.21)

В період з 20.12.2011 по 26.12.2012 Ленінською МДПІ у м. Луганську проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача на підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 19.12.2011 за № 2225, за результатами якої складено акт від 03.01.12 № 3/23-32065891 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Укрремсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по відносинам з ТОВ «Ідея-2004» та з МПП «Футура» за період з 01.09.2011 по 30.09.2011». Перевіркою визначено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України : за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 завищено податковий кредит у сумі 135767, 00 грн.; ТОВ «Будівельна компанія «Укрремсервіс» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 135767, 00 грн., внаслідок укладання з ТОВ «Ідея-2004» та з МПП «Футура» нікчемних правочинів, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 135767, 00 грн., у тому числі за вересень 2011 року у сумі 135767, 00 грн. (а.с.22-35)

На підставі акта перевірки від 03.01.12 № 3/23-32065891 Ленінською МДПІ у м. Луганську винесено податкове повідомлення-рішення від 03.01.2012№ 3/23-32065891, яким збільшено ТОВ «Будівельна компанія «Укрремсервіс» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 169708, 75 грн., з якої: за основним платежем 135767, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 33941, 75 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання відповідно до спірного податкового повідомлення - рішення в акті перевірки вказано:

до перевірки не надано товарно-транспортних накладних, копій супроводних документів, або інших документів, які передбачені діючим законодавством та засвідчують факт транспортування товарів на адресу позивача від ТОВ «Ідея-2004», від МПП «Футура». Також фактичного походження товару встановити не можливо у зв'язку з відсутністю сертифікатів якості, виданого виробником товару;

у ТОВ «Ідея-2004» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічних персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства за вересень місяць 2011 року;

господарські операції за період за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 щодо придбання МПП «Футура» у контрагентів-постачальників товарів (робіт, послуг) контрагентам-покупцям не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які є економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

На підставі п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 18.07.2011 року між ТОВ «Ідея-2004» (продавець) та позивачем (покупець) укладено Договір №1807/1 (а.с.71-73 т.1), відповідно до положень якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити будівельні матеріали. Згідно п.4.1 Договору поставка товару здійснюється за рахунок продавця в пункт призначення по узгодженню сторін (на об'єкти або склад покупця). Відповідно до п.4.2 товар супроводжується документами: рахунком-фактурою, видатковою накладною, податковою накладною, сертифікатом якості або його копією, виданою виготовителем товару.

20.09.2011 року між МПП «Футура» (продавець) та позивачем (покупець) укладено Договір №1/9 (а.с.74-75 т.1), відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити будівельні матеріали. Згідно п.4.1 Договору поставка товару здійснюється за рахунок продавця в пункт призначення по узгодженню сторін (на об'єкти або склад покупця).

Відповідно до п.4.2 товар супроводжується документами: рахунком-фактурою, видатковою накладною, податковою накладною, сертифікатом якості або його копією, виданою виробником.

На виконання умов Договорів ТОВ «Ідея-2004», МПП «Футура» видано видаткові та податкові накладні, отримані сертифікати якості, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи. (а.с.76-127 т.1, 129-172 т.2)

Платіжними дорученнями підтверджується перерахунок коштів безготівковим рахунком за товар контрагентам позивача відповідно до укладених договорів (а.с.128-138 т.1)

Використання отриманих за Договорами будівельних матеріалів в своїй господарській діяльності підтверджується наданими позивачем договорами підряду, субпідряду, виписками по особовим рахункам, журналами-ордерами, податковими накладними, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами прийому виконаних будівельних робіт (а.с.139-281 т.1, а.с.1-32 т.2)

На підставі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1,2 ст. 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підставі ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані ТОВ «Будівельна компанія «Укрремсервіс» первинні документи відповідають наведеним приписам законодавства, і тому правильно враховані судом в якості доказів реальності укладених договорів та доказів використання придбаного за договорами товару в господарській діяльності позивача.

Також матеріалами справи підтверджено фактичну сплату позивачем отримувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), які включені до складу податкового кредиту.

Судова колегія не приймає доводи відповідача, що фактичного походження товару встановити не можливо в зв'язку з відсутністю сертифікатів якості, оскільки ці доводи не підтверджені належними доказами з огляду на приписи ст.71 КАС України, та спростовуються наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку.

Також судова колегія зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних у ТОВ «Будівельна компанія «Укрремсервіс» не може свідчити про відсутність наслідків господарської операції, оскільки у даному випадку наявні інші первинні документи, які дають змогу ідентифікувати, з якої адреси та на яку адресу перевозився товар.

Крім того, умовами договорів, укладених з ТОВ «Ідея-2004», МПП «Футура» передбачено здійснення поставки продукції транспортом за рахунок Продавця на склад Покупця і тому позивач не ніс витрат на транспортування товару.

Суд апеляційної інстанції не приймає посилання відповідача на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568, оскільки відповідно до їх преамбули вони визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників, тобто регулюють відносини, що виникають між сторонами договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

У даному випадку мають місце договірні відносини купівлі-продажу позивача з контрагентами, а не перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання відповідача в підтвердження нікчемності укладених правочинів з ТОВ «Ідея-2004», МПП «Футура», на акти зустрічних перевірок, якими визначена відсутність контрагентів позивача за юридичною адресою, оскільки ТОВ «Ідея-20094», МПП «Футура», як і позивач, на момент укладення договорів та складення податкових накладних були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали статус платників податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених контрагентами, є правомірним.

Судова колегія зазначає, що право на отримання суми бюджетного відшкодування пов'язано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг). Податкове законодавство не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні таких товарів (послуг). Податковим кодексом України встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду. Крім того, Податковий кодекс України не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника або імпортера.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦКУ): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ст. 234 ЦКУ, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГКУ господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Податкові органи мають право звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦКУ.

На підставі зазначеного висновки відповідача щодо нікчемності правочинів - договорів, укладених позивачем з ТОВ «Ідея-2004», МПП «Футура» є неспроможними.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач, встановлюючи факт нікчемності зазначених в акті перевірки правочинів, фактично керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори суперечить інтересам держави та суспільства, не підкріплена жодними належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, з огляду на вимоги ст.71 КАС України, суд першої інстанції зробив правильний висновок про необґрунтованість збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість позивачу податковим повідомленням-рішенням від 17.01.2012 за № 0000032320.

За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

З огляну на викладене апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2012 року по справі №2а/1270/952/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2012 року по справі №2а/1270/952/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена та підписана колегією суддів 13 квітня 2012 року.

Головуючий І.Д. Компанієць

Судді В.А. Шальєва

М.В. Бишов