Рішення

від 01.04.2008 по справі 37/612

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/612

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/612

01.04.08

За позовом

До

ПроВідкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»Комунального підприємства житлового господарства Голосіївського району м. Києвастягнення 4 102 583,46 грн.

                                                                                 Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача  Патюк Т.Й.- представник за довіреністю № 25 від 09.01.2008 року;

Від відповідача  Росторгуєв О.М.- представник за довіреністю № б/н від 02.01.2008 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»до Комунального підприємства житлового господарства Голосіївського району м. Києва  про стягнення 4 102 583,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2007 р. порушено провадження у справі № 37/612, розгляд справи було призначено на 15.01.2008 року о 12-30.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

В судовому засіданні 01.04.2008 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнавав, зазначаючи, що відповідач не відмовляється від своїх зобов'язань щодо виконання умов мирової угоди, крім того, вказує на те,  що є рішення суду по справі № 22/400 від 16.12.2004 року з тих же підстав та між тим же сторонами, а отже провадження у справі підлягає припиненню. Крім того, відповідач наголошує на те, що ним частково виконані умови мирової угоди.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників сторін в судовому засіданні 01.04.2008 року було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.12.2004 р. по справі № 22/400, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва № 22/400 від 16.12.2004 року позов Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»до Комунального підприємства житлового господарства Голосіївського району міста Києва було задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 14106907,10 грн. заборгованості, 1 700,00 грн. –державного мита, 118,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На стадії виконання рішення у відповідності до статті 121 Господарського процесуального кодексу України ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.12.2005р. у справі № 22/400 було затверджено мирову угоду, укладену 05.12.2005 р. між ВАТ «АК «Київводоканал»та КП житлового господарства Голосіївського району міста Києва, якою було встановлено порядок виконання рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2004 р. у справі № 22/400.

У відповідності до п. 1.1. Мирової угоди від 05.12.2005 р., боржник зобов'язується погасити заборгованість у сумі 14106907,10 грн. протягом 84 місяців від дати підписання цієї угоди шляхом щомісячного перерахування на розрахунковий рахунок стягувача у сумі 163426,20 грн.

Як зазначає позивач, за період грудень 2005 року –серпень 2007 року відповідач був зобов'язаний сплатити позивачу, відповідно до умов мирової угоди, грошові кошти в загальній сумі 3649448,00 грн.

Проте, відповідач в порушенні умов мирової угоди, свої зобов'язання щодо щомісячного перерахування визначеної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача не виконував.  

У зв'язку з цим, станом на 01.09.2007р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 3649448,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком суми боргу.

Позивач вважаючи, що відповідач порушує умови мирової угоди звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суму основного боргу в сумі 3649448,00 грн., збитків від інфляції в розмірі 357776,61 грн., 3 % річних у сумі 95358,85 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 9 роз'яснення ВАСУ від 12.09.96 р. N 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»(з рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2007 року N 04-5/103) встановлено, що відповідно до частини четвертої статті 121 ГПК мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу. Ця ухвала є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 19 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою. У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

В свою чергу, у відповідності п. 3.9.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»№ 02-5/289 від 18.09.1997 р. визначено, що наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди, якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою, тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах.

Судом встановлено, що ухвала Господарського суду міста Києва від 08.12.2005 року № 22/400 про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою.

За таких обставин, враховуючи те, що є рішення суду, яким вирішено спір між сторонами щодо стягнення заборгованості з відповідача, а також є ухвала Господарського суду міста Києва, якою затверджено мирову угоду на стадії  виконання рішення, та яка є виконавчим документом, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі у відповідності до частини ч. 1 п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, суд зазначає, що діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттю провадження по примусовому виконанню.

Зокрема, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконане не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України  оскільки остання передбачає, що боржник, який прострочив грошове зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 95358,85 грн. - три проценти річних від простроченої суми та 357776,61 грн. –інфляційних витрат,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, суд зазначає, що судом не приймається до уваги посилання відповідача на те, що він частково погасив заборгованість за мировою угодою в розмірі 2079519,85 грн., оскільки надані відповідачем виписки з банківського рахунку підтверджують перерахування коштів з міського бюджету з призначенням платежу «згідно постанови КМУ № 24 від 09.02.2006 року та ст. 36 ЗУ «Про державний бюджет України». Суду не надані докази того, що ці кошти перераховувались саме на виконання умов мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.12.2005р. у справі № 22/400.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Голосіївського району міста Києва (03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 17-Б код ЄДРПОУ 03366575) на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 95358 (дев'яносто п'ять тисяч триста п'ятдесят вісім) грн. 85 коп. - 3 % річних від прострочено суми, 357776 (триста п'ятдесят сім тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 61 коп. - збитків від інфляції, 2816 (дві тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 51 коп. -  державного мита, 13 (тринадцять) грн. 03 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині  позовних вимог відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                            І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 11.08.2008 р.