Рішення

від 13.11.2008 по справі 40/277пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/277пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.11.08 р.                                                                                                       Справа № 40/277пн                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання  Домановій Ю.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом приватного підприємства „Византия” м.Донецьк

до відповідача Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради м.Донецьк

про спонукання виконати певні дії

за участю:                                        

представників сторін:

від позивача  Шинкова В.В. – директор

від  відповідача Юшко Є.В. – юрисконсульт

Суть спору: приватне підприємство ”Византия” звернулося до господарського суду Донецької області з позовними вимогами про спонукання Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради надати згоду на викуп нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Донецька, яке знаходиться за адресою: 83020 м. Донецьк, вул. Миколи Островського, 20, загальною площею 183 м. кв.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що справа переслідує вимоги позивача в сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, його посадових осіб при виконанні ними владних функцій. Одночасно відповідач у справі є суб'єктом владних повноважень, який здійснює функції органу приватизації при відчуженні майна комунальної власності, що підпадає під правове регулювання Кодексу адміністративного судочинства України.

З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію  відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача та відповідача, суд встановив:

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, можливістю врегулювання спору між сторонами, у судовому засіданні з 11.11.08р. до 13.11.08р. було оголошено перерву без винесення процесуального документа, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 77 ГПК України.

За клопотання обох сторін, з урахуванням виняткових обставин справи, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першої ст. 69 ГПК України.

Ухвалою по справі від 03.12.07р. провадження у справі за клопотанням сторін було зупинено згідно вимог ст. 77 ГПК України до розгляду іншої справи №39/84пд за позовом Управління комунальних ресурсів Донецької  міської ради до приватного підприємства „Византия” про розірвання договору оренди від 25.11.04р. та повернення нерухомого майна. Після усунення обставин провадження у по справі було поновлено ухвалою суду від 15.09.08р.

До прийняття рішення у справі, позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги, використовуючи ст. 22 ГПК України, і залишив за собою право зобов'язати Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради вчинити дії щодо укладання з приватним підприємством „Византия” договору купівлі-продажу орендованого нежитлового приміщення, площею 183 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Миколи Островського, 20.

Позов мотивовано тим, що 06.09.07р. приватне підприємство” Византия” звернулося до Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради з заявою про викуп нерухомого майна, яким воно користувалося на правах оренди.  Загальною площа нежитлового приміщення складає 183 кв.м. і знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Миколи Островського,20.

У кінці 2007р. із Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради було отримано відповідь, що проведення дій про приватизації (викупу)  майна, що знаходиться в оренді приватного підприємства ”Византия”, а саме нежитлового приміщення загальною площею 183 кв.м., що розташоване за адресою: м. Донецьк, вул.  Миколи Островського, 20, є недоцільним до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради на рішення господарського суду Донецької області у справі №39/84пд від 18.07.07р. за позовом Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради до приватного підприємства ”Византия” за участю третіх  осіб КП „ ЖЄК” №8 Кіровського району м. Донецька, ТОВ „ Текстильник – 2005” м. Донецька, про розірвання договору оренди від 25.11.04р.

Спірний об'єкт комунальної власності відповідно до рішення Донецької міської ради увійшов до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у першу чергу в 1997 році.

Крім того, відповідно до цього рішення приватним підприємством ” Византия” було придбано у приватну власність частину нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Донецька за адресою: 83020, м. Донецьк, вул. Миколи Островського,20, загальною площею 76,3 кв. м.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що підстав за законом для відмови у викупі  спірного нерухомого майна не існує, а тому наполягає на позові та намагається зобов'язати Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради вчинити дії щодо укладання з ним договору купівлі-продажу орендованого нежитлового приміщення, площею 183 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Миколи Островського, 20.

Судом проаналізовано  матеріали справи та докази на їх підтвердження, надана належним чином правова кваліфікація відносинам сторін.

Так, згідно рішення господарського суду Донецької області від 27.12.06р. у справі № 12/292пн було задоволено позов приватного підприємства “Византіия” м. Донецьк до Управління  комунальних ресурсів Донецької міської Ради, і визнано дійсним, з дати підписання, договір оренди нерухомого майна (будівлі, споруди, помешкання) комунальної власності територіальної громади м. Донецька, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецької області та приватним підприємством "Византия" від 25.11. 04р.

Цим рішенням встановлено, що 25.11.04 р., між представництвом Фонду державного майна України в м. Донецьку (орендодавець) та Приватним підприємством "Візантія" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), згідно якого позивач отримав в тимчасове користування нежитлове прибудоване приміщення загальною площею 265,9кв.м, розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Миколи Островського, 20. Строк дії договору встановлено 10 років.

Згідно укладеної між сторонами додаткової угоди від 04.12.04 р., площа орендованого відповідачем приміщення зменшена до 183 кв.м.  Відносно майна яке підлягало приватизації виникли суперечності і спір було доведено до господарського суду Донецької області.

Також цим рішенням, встановлено, що позивач фактично користується орендованим приміщенням, яке він отримав від орендодавця,  що підтверджується актом приймання передачі від 25.11.04 р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.06.08р. у справі 39/84пд про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецької області та приватним підприємством “ Візантія”, а також було зобов'язано приватне підприємство “Византия”, повернути Управлінню комунальних ресурсів Донецької міської ради, майно територіальної громади м. Донецьку – нежитлове приміщення загальної площею 183 кв. м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул.  Миколи Островського,20.

На час перегляду рішення у апеляційному порядку, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.08р. у справі 39/84пд у задоволенні позовних вимог Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради до приватного підприємства ”Візантія” про розірвання договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Донецька від 25.11.04р. укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецької області та  приватним підприємством “ Византия” та зобов'язання останнього повернути об'єкт оренди - нежитлове приміщення загальною площею 183 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Миколи Островського, 20 на адресу Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради було відмовлено.

Відповідно до вимог ст. 35 ГПК України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказуванню. Зокрема, факти встановлені постановою Донецького апеляційного господарського суду  вважаються встановленими , і не доводяться при розгляду даної справи знову, оскільки в них беруть участь ті самі сторони.

Докази у справі свідчать про те, що рішенням Донецької міської ради від 26.03.97р. №11/2 об'єкт комунальної власності за адресою: 83120, м. Донецьк, вул. Миколи Островського, 20 увійшов до переліку об'єктів комунальної власності Донецької міської ради, які підлягають першочергової приватизації  у 1997р.

Факт придбання у приватну власність частини нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Донецька за адресою: 83020, м. Донецьк, вул.  Миколи Островського, 20, загальною площею 76,3 кв. м. підтверджено  вказаним вище рішенням Донецької міської ради.

Відповідно до статті 15 Закону України „Про  приватизацію державного майна” – далі Закон – 1 та статті 3 Закону України ” Про приватизацію невеликих державних підприємств  (малу приватизацію)”, далі Закон – 2 встановлені способи приватизації.

Згідно зі статтею 12 Закону – 1 ініціатива щодо приватизації певного об'єкта може виходити як від органів приватизації, так і від покупців, що визнаються такими відповідно до статті 8  цього Закону.

Відмова у приватизації припустима лише з підстав, визначених частиною третьою статті 12 Закону - 1 та абзацом другим частини п'ятої статті 7 Закону - 2. Акти органів приватизації про відмову у приватизації можуть визнаватись недійсними на загальних підставах за заявами заінтересованих осіб.

У разі ухилення державного органу приватизації від розгляду заяви про приватизацію особа, заяву якої не розглянуто у встановлений законом строк, не позбавлена права звернутись до арбітражного суду з заявою про спонукання державного органу приватизації прийняти належне рішення.

Статтею 27 Закону – 1 та статтею 23 Закону  - 2, передбачено укладення між продавцем і покупцем договору купівлі-продажу об'єкта приватизації. Ці угоди як окрема юридична категорія угод мають назву "угоди приватизації" (стаття 27 Закону -1) і є особливими договорами купівлі-продажу державного майна, на які поширюються також відповідні норми цивільного законодавства про угоди, якщо інше не випливає із законодавства про приватизацію. У разі ухилення однієї з сторін від укладення такого договору господарський  суд вправі спонукати укласти цей договір лише продавця.

Таким чином, відмова у приватизації, як зазначає законодавець, можлива виключно у випадках, зазначених відповідно у частині третій статті 12 Закону - 1 та абзаці другому частини п'ятої статті 7 Закону – 2. У решті випадків, тобто коли державними органами приватизації у встановленому порядку прийнято рішення щодо приватизації об'єкта, такий орган в подальшому не вправі відмовити в укладенні договору купівлі-продажу об'єкта приватизації.

У разі його ухилення від укладення такого договору господарський суд за позовом покупця вправі спонукати продавця укласти названий договір, за умови, що рішення про приватизацію об'єкта не суперечить закону.

Підприємство відповідача не підпадає під приписи  частини третьої статті 12  Закону України” Про приватизацію державного майна” та абзацу  другому частини п'ятої статті 7 Закону України” Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) і предмет позову відповідає способу захисту порушеного права відповідно до закону.

Рішення Донецької міської ради про приватизацію спірного об'єкту нерухомості не суперечить  вимогам закону.

За такими обставинами суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню. Тому слід зобов'язати Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради укласти з приватним підприємством „Византия” договір купівлі-продажу орендованого нежитлового приміщення, площею 183 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Миколи Островського, 20.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу  покладаються на відповідача згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Щодо припинення провадження у справі  за ознаками пункту 1 ст. 80 ГПК України, то заперечення відповідача необґрунтовані та спростовуються наступним:

Господарські  суди   на   загальних   підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про  приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про  визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації.

Поняття "справа адміністративної юрисдикції" визначено у статті 3 КАС, і під такою справою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Статтею 17 КАС України встановлено категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. З господарськими спорами можуть пересікатися категорії спорів, визначені в пунктах 1, 3, 4 частини першої зазначеної статті, а саме:

    а) спори суб'єкта господарювання із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності останнього;

    б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

    в) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено статтею 3 КАС України, згідно з якою це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то  такий суб'єкт не перебуває "при здійсненні управлінських функцій" і не має встановлених нормами КАС України ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом.

Предмет спору завжди повинен відповідати способу захисту порушеного права.

Так, предмет позову – матеріально-правова вимога до відповідача, щодо якої суд повинен винести рішення. Ця вимога повинна нести правовий характер, тобто бути урегульована нормами матеріального права, а також бути підвідомчою суду. В процесі розгляду справи по суті позивач має право змінити предмет  позову. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на підставу позову.

Підстава позову – обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правових відносин. Це не є доказами у справі. Підставу позову теж можна змінити.

У вирішенні наведеного питання господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви та спів падіння такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами. Предмет спору по даній справі відповідає способу захисту порушеного права позивача.

Таким чином, від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог., а тому даний спір слід розглядати за правилами ГПК України.

Позивач зайво перерахував до державного бюджету згідно квитанції від 16.11.08р., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи. Тому відповідно до пункту 1 ст. 8  Декрету  Кабінету  Міністрів України ” Про державне мито” №7-93 від 21.01.03р. та ст. 47 ГПК України воно підлягає поверненню йому на його розрахунковий рахунок. Підставою повернення державного мита є дане рішення, яке затверджено гербовою печаткою господарського суду Донецької області.

У мотивувальної частині ухвали від 14.10.08р. зазначено: - до прийняття рішення по справі, безпосередньо в судовому засіданні представник позивача та відповідача надали суду клопотання про продовження строку вирішення спору по справі, далі по тексту.

Тоді як, у її резолютивної частині помилково не  зазначено пункт 2 за наступним змістом: Продовжити строк вирішення спору по справі №40/277пн – до 14.11.08р. З урахуванням викладеного, суд  вважає за своєю ініціативою виправити допущену помилку, яка не змінює змісту ухвали, та доповнити резолютивну частину ухвали суду від 14.10.08р. пунктом 2, за наступним змістом: Продовжити строк вирішення спору по справі №40/277пн – до 14.111.08р., далі по тексту ухвали.   

За згодою представників сторін присутніх у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини другої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 15, 27 Закону України ”Про оренду державного майна” ст. 3, абзац 2 ч.5 ст. 7, ст. 23 Закону України ”Про  приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” ст. ст. 12, 22, 33, 34, 36, 43, 47, 49, 69, ч.3 ст. 77,  79,  82, 84, ч. ч. 2, 3  ст. 85, ст. 89 ГПК України , суд

          В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги приватного підприємства ”Византия” задовольнити.

2. Зобов'язати Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, 83050, м.Донецьк, вул. Артема, 98 укласти з приватним підприємством „Византия”, 83042, м.Донецьк, вул. Маршальська, 19/1, ід. код 24651825 договір купівлі-продажу орендованого нежитлового приміщення, площею 183 кв. м., розташованого за адресою: м. Донецьк, вул.  Миколи  Островського, 20, видавши наказ.

3. Стягнути з Донецької міської ради, 83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98, ід. код 04052844, на користь:

-  приватного підприємства „Византия”, 83042, м. Донецьк, вул. Маршальська, 19/1, ід. код 24651825, витрати по державному миту в сумі  85 грн. та  забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн.,  видавши наказ.

4. Повернути на р/р приватного підприємства „Византия”, 83042, м. Донецьк,                      вул. Маршальська, 19/1, ід. код 24651825,  зайве сплачене державне мито в сумі  85 грн. Підставою повернення державного мита є дане рішення, яке затверджене гербовою печаткою господарського суду Донецької області.

5. Виправити допущену помилку, яка не змінює змісту ухвали, та доповнити резолютивну частину ухвали суду від 14.10.08р. пунктом 2, за наступним змістом: “Продовжити строк вирішення спору по справі №40/277пн – до 14.111.08р.”, далі по тексту ухвали.   

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

               Суддя                                                                                                                                           

Дата підписання рішення оформленого відповідно до вимог ст.84 ГПК України: 18.11.08р.