Рішення

від 18.03.2008 по справі 37/516

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/516

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/516

18.03.08

За позовомВідкритого акціонерного товариство «Дніпроенерго»

ДоДержавного підприємства «Вугілля України»

Простягнення 30269,22 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від позивача   Чепіга В.Л.- представник за довіреністю № 10/912414 від 29.12.2006 року;

від відповідача  Барановська С.В.- представник за довіреністю № 09-11/1-Д  від 09.11.2007 року; Прутас В.О.- представник за довіреністю № 11-01/1-Д від 11.01.2008 року;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»до Державного підприємства «Вугілля України»про стягнення 30269,22 грн. збитків спричинених позивачу неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки  № 2-02/1-П-264-А-ДПО/24 від 28.01.2004 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2007 року порушено провадження у справі № 37/516, розгляд справи було призначено на 15.11.2007 року о 11-30.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.11.2007 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи та зобов'язання позивача надати суду належним чином завірені документи, які б підтверджували позовні вимоги.

У судовому засіданні 15.11.2007 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 27.11.2007 року о 16-30, та зобов'язано позивача надіслати на адресу відповідача копії документів, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.11.2007 року надав суду відзив на позовні вимоги, відповідно до якого вказує на те, що відповідач не визнає суму позову в розмірі 30269,22 грн., оскільки позивачем невірно розраховано ціну позову. Відповідач вказує на те, що до розрахунку позивача входить залізничний тариф в обидві сторони, проте відповідач зазначає, що він власними коштами оплачує вартість залізничного тарифу від вантажовідправника до вантажоотримувача.

У судовому засіданні 27.11.2007 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 11.12.2007 року о 14-30.

В судовому засіданні 11.12.2007 року представники сторін подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору по  справі № 37/516.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2007 року було продовжено строк вирішення спору за клопотанням сторін, розгляд справи відкладено до 16.01.2008 року.

У судовому засіданні 16.01.2008 року, 12.02.2008 року та 25.02.2008 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 18.03.2008 року.

В судовому засіданні 18.03.2008 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача позов визнав частково.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.03.2008 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та третьої особи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «Дніпроенерго»(покупець) та Державним підприємством «Вугілля України»(постачальник) був укладений договір поставки № 2-02/1-П-264-А-ДПО/24 від 28.01.2004 року, відповідно до умов якого (п.1.1) постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля українського походження (надалі - вугілля).

Пунктом  5.1 договору сторони погодили порядок приймання вугілля по кількості і якості. Приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П6 та № П7 від 25.04.1966р., з подальшими змінами і доповненнями, Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. № 888; ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань», та/або іншими нормативними актами України,  ГКД, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору.

Згідно п. 5.6 договору фактична якість вугілля визначається за результатами хіманалізів атестаційної лабораторії ТЕС покупця, але кожна з сторін має право перевіряти, у лабораторії ТЕС вантажоотримувача, якість поставленої партії вугілля, при цьому по узгодженню сторін  взаємозвірка по якості та кількості вугілля може бути виконана з залученням компетентних організацій на договірних засадах. Результати аналізів підтверджені актом, складеним представником компетентної організації, визнаної водночас постачальником і покупцем, є переважним для сторін над результатами лабораторії ТЕС вантажоотримувача, при цьому витрати за проведені аналізи за рахунок сторони не на користь якої прийнято рішення.

Пунктом п. 5.8 договору сторони дійшли згоди, що у разі поставки вугілля показники якості якого виходять за межі гранично-допустимих, покупець має право таке вугілля не зараховувати, не сплачувати і прийняти на відповідальне платне зберігання на складі ТЕС вантажоотримувача за рахунок постачальника, про що повідомити постачальника. Якщо представник постачальника не вивезе вугілля з ТЕС протягом 72 годин з моменту повідомлення, покупець може його прийняти, у цьому разі до ціни вугілля застосовується знижка у розмірі 20% додаткових надбавок/знижок передбачених п. 3.3., а також зобов'язаний компенсувати покупцю збитки, пов'язані з поставкою неякісного вугілля.

В подальшому 11.06.2004 року сторони підписали додаткову угоду № 1, відповідно до якої встановили, що приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65р. № П6 та від 25.04.66р. № П7 з подальшими змінами і доповненнями, Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88р. № 888, ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань», ГТР 34.09.110-2003 «Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи. Методичні вказівки», ДСТУ 4083-2002 «Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях», та/або іншими нормативними актами України, ГКД, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечать чинному законодавству.

Судом встановлено, що 08 листопада 2006 року від вантажовідправника ДП ГХК «Октябрьуголь»згідно залізничної накладної № 52628300 (вагони № 68494137, 68523427, 68496603, 67153726, 67659219) надійшло вугілля марки Т у кількості 345,00 т.  

При прийманні спірного вугілля позивачем був встановлений факт поставки вугілля, якість якого перевищила якісні гранично-допустимі показники, вказані в договорі.

Зокрема, за результатами випробування відібраних лабораторних проб вугілля, проведеного хімлабораторією Криворізької ТЕС встановлено, що вугілля не відповідає якісним характеристикам, зазначеним у договорі, оскільки фактично показники вологи становлять 18,6 %, в той час як рівень показника вологи, встановлений умовами договору, не може перевищувати 10% для рядового вугілля.

Про поставку неякісного вугілля позивач повідомив відповідача телеграмою № 01/4837/24 від 10.11.2006 року.

13.11.2006 року від вантажовідправника надійшла телеграма, в якій останній погодився на переадресацію 5 вагонів згідно накладної № 52628300

Позивач вказує, що в період очікування згоди постачальника (відправника) на переадресацію і прийняття вагонів –вагони простоювали, що привело до додаткових витрат.

Зокрема, в позовній заяві позивач зазначає, що поставкою вугілля, якість якого не відповідає умовам договору, позивачу було завдано збитки на загальну суму 30269,22 грн., а саме сплатою залізниці:

-          провізної плати з перевезень повернутого вугілля  в сумі 18290,00 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 21948,00 грн.,

-          плати за користування вагонами за час простою вагонів на території Криворізької ТЕС в сумі 5095,00 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 6114,00 грн., що підтверджується відомістю плати за користування  вагонами  № 14111051;

-          маневрові роботи в розмірі 1083,30 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 1229,60 грн.,

-          плати за оформлення документів на відправлення вантажу в сумі 756,05 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 907,26 грн., що підтверджується накопичувальною карткою для додаткових зборів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково  з наступних підстав.

Відповідно до п. 7.1 договору поставки № 2-02/1-П-264-А-ДПО/24 від 28.01.2004 року за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що до предмету доказування у даній справі відноситься встановлення судом, на підставі належних засобів доказування поставки відповідачем вугілля неналежної якості та порушення ним вимог договору щодо якості товару.

Суд відзначає, що матеріалами справи підтверджується поставка вугілля , якість якого не відповідає умовам договору,  згідно залізничної накладної № 52628300 (вагони № 68494137, 68523427, 68496603, 67153726, 67659219). Даний факт визнається та не оспорюється сторонами.

Пунктом п. 5.8 договору сторони дійшли згоди, що у разі поставки вугілля показники якості якого виходять за межі гранично-допустимих, покупець має право таке вугілля не зараховувати, не сплачувати і прийняти на відповідальне платне зберігання на складі ТЕС вантажоотримувача за рахунок постачальника, про що повідомити постачальника. Якщо представник постачальника не вивезе вугілля з ТЕС протягом 72 годин з моменту повідомлення, покупець може його прийняти, у цьому разі до ціни вугілля застосовується знижка у розмірі 20% додаткових надбавок/знижок, передбачених п. 3.3., а також зобов'язаний компенсувати покупцю збитки, пов'язані з поставкою неякісного вугілля.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною.

Відповідно до статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначені не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (шкоди), необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника. При цьому кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання, однак на нього покладено обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та завданими збитками.

Відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка вчинила таке порушення (ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, вугілля, яке повернене позивачем, було прийнято відповідачем   без заперечень, що свідчить про визнання відповідачем своєї вини у   порушенні зобов'язання за договором.

Отже судом встановлено,  що відповідач не виконав належним чином зобов‘язання перед позивачем щодо поставки вугілля належного асортименту.

Про наявність причинного зв‘язку між протиправною дією відповідача та збитками позивача свідчить факт порушення відповідачем договірного зобов'язання щодо поставки вугілля належної якості, що призвело до заподіяння збитків позивачу у вигляді понесених витрат.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивачем невірно розраховано ціну позову, оскільки до ціни позову безпідставно входить сплачений залізничний тариф залізниці в обидві сторони. Відповідач наголошує, що провізна плата залізничного тарифу за перевезення вугілля на адресу ТЕС покупця здійснюється постачальником. Як вбачається з накладної № 5268300 платником залізничного тарифу за перевезення вугілля від станції відправлення (станція бункерна) до станції призначення (Зелене поле Придніпровської залізниці) визначений саме відповідач, а не позивач. В наданих письмових поясненнях від 22.02.2008 року, позивач даний факт визнає та не оспорює.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу збитків залізничний тариф в розмірі 9145,00 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 10974,00 грн., який вже був сплачений відповідачем за перевезення вугілля від станції відправлення (станція бункерна) до станції призначення (Зелене поле Придніпровської залізниці), а тому позовні вимоги в частині стягнення 10974,00 грн. визнаються судом необґрунтованими та безпідставними.

В свою чергу, позов щодо стягнення збитків в розмірі 19295,22 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 ГПК України,  підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 224 Господарського кодексу   України,   ст. ст. 526, 614, 623   Цивільного  кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України»(01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4,  код  ЄДРПОУ 32709929) на користь  Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»(69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 2, код ЄДРПОУ 00130872) 19259 (дев'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 22 коп. - збитки, 192 (сто дев'яносто дві) грн. 59 коп. витрат по сплаті держмита та 75(сімдесят п'ять) грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

     4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                        Кондратова І.Д.

Дата підписання

рішення 11.08.2008 року