Ухвала

від 04.04.2011 по справі 2а-2595/10/4/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2595/10/4/0170

04.04.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єланської О.Е.,

суддів Горошко Н.П. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Плисенко Ф.Ю.

за участю сторін:

представник позивача - Відділу по міжнаціональним відносинам Судацької міської ради - ОСОБА_2, довіреність № 80 від 29.11.10 року;

представник відповідача - Контрольно-ревізійного відділу в м. Феодосія Контрольно-ревізійного управління в АР Крим у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно;

третя особа - ОСОБА_2 - НОМЕР_1 виданий Судацьким МВ ГУ МВС України в Криму 29.10.1999 року;

третя особа - ОСОБА_3 - НОМЕР_2 виданий Судацьким МВ ГУ МВС України в Криму від 13.10.2009 року;

третя особа - ОСОБА_4 - НОМЕР_3 виданий Судацьким МВ ГУ МВС України в Криму від 24.02.1998 року;

розглянувши апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного відділу в м. Феодосія Контрольно-ревізійного управління в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 16.06.10 року у справі № 2а-2595/10/4/0170

за позовом Відділу по міжнаціональним відносинам Судацької міської ради (вул. Леніна, 85а, м. Судак, Автономна Республіка Крим, 98000)

до Контрольно-ревізійного відділу в м. Феодосія Контрольно-ревізійного управління в АР Крим (вул. Земська, 9, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

треті особи ОСОБА_3, (АДРЕСА_3, 98000)

ОСОБА_4 (АДРЕСА_4, 98000)

ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 98000)

про визнання протиправними та скасування вимог.

ВСТАНОВИВ:

Відділ по міжнаціональним відносинам Судацької міської ради звернувся до із позовом до Контрольно-ревізійного відділу в м. Феодосія Контольно-ревізійного управління в АР Крим з вимогами про визнання протиправними та скасування вимоги начальника КРВ в м.Федосії КРУ в АР Крим, що викладені в п.12 Письмової вимоги про усунення порушень, виявлених ревізією за вих. № 28-14/192 від 21.10.2009 року - про повернення ОСОБА_5 коштів в сумі 293910 грн., а в разі їх неповернення, про стягнення цих коштів в порядку матеріальної відповідальності з начальника та бухгалтера відділу по міжнаціональним відносинам Судацької міської ради ОСОБА_4 та ОСОБА_2, відповідно. Визнання протиправними та скасування вимоги начальника КРВ в м. Феодосії КРУ в АР Крим, що викладені в п.13 Письмової вимоги про усунення порушень, виявлених ревізією за вих. № 28-14/192 від 21.10.2009 року - про стягнення коштів в сумі 6039,39 грн. з начальника та бухгалтера відділу по міжнаціональним відносинам Судацької міської ради ОСОБА_4 та ОСОБА_2, відповідно.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.06.2010 року адміністративний позов Контрольно-ревізійного відділу в м. Феодосія Контрольно-ревізійного управління в АР Крим, було задоволено. Визнані протиправними і скасовані пункти 12, 13 вимоги Контрольно-ревізійного відділу в м. Феодосія Контольно-ревізійного управління в АР Крим від 21.10.2009 року №28-14/192 про зобов'язання Відділу по міжнаціональним відносинам Судацької міської ради (ідентифікаційний код 23661046), запропонувати ОСОБА_3, яка зайво отримала відшкодування витрат на переїзд та перевезення багажу у сумі 2939,10 грн., повернути цю суму, а у разі неповернення коштів вжити до винних осіб (працівників відділу по міжнаціональним відносинам Судацької міської ради) ОСОБА_4 та ОСОБА_2 передбачені главою 9 КЗпП України заходи по відшкодуванню шкоди, завданої установі, та про зобов'язання стягнути з винних осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зайво нараховану та сплачену депортованим особам компенсацію виплат на переїзд і перевезення багажу у сумі 6039,39 грн. Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.06.2010 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2011 року, було залучено до участі у справі, у якості третіх осіб, яки не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, (АДРЕСА_3 98000); ОСОБА_4 (АДРЕСА_4, 98000); ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 98000).

За розпорядженням В.о. Голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду, суддю Дадінську Т.В. у зв'язку з поважними причинами, було замінено на суддю Горошко Н.П.

У судове засідання 04.04.2011 року представник Контрольно-ревізійного відділу в м.Феодосія Контрольно-ревізійного управління в АР Крим не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення третіх осіб, заперечення на апеляційну скаргу представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 11 вересня 2009 року головним контролером -ревізором КРС у м. Судак КРВ у м. Феодосії Леонтьєвим В.Ю. на підставі наказу від 20.08.2009 року № 69 (а.с. 115) та направлення від 20.08.2009 року № 91 (а.с. 116) було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Відділу по міжнаціональним відносинам Судацької міської ради за період з 01.01.2008 року по 01.07.2009 року, за наслідками якої було ї складено акт від 11.09.2009 року № 26-21/57, в якому відображені наступні порушення законодавства з питань використання фінансових ресурсів, зокрема порушення пунктів 1, 2 Порядку виплати компенсації витрат на переїзд і перевезення багажу депортованим кримським татарам та особам інших національностей і членам їх сімей, які повернулися в України на постійне проживання, затвердженого Постановою КМУ від 13.04.2004 року № 626 (далі -Порядок), оскільки відповідно до платіжного доручення від 26.11.2007 року № 271 та списку на отримання компенсації від 26.11.2007 року № 3 у листопаді 2007 року ОСОБА_3 виплачена компенсація витрат на суму 2939,10 грн. За даними акту ревізії порушення допущено з вини начальника відділу по міжнаціональним відносинам Судацької міської ради ОСОБА_4 та головного спеціаліста-бухгалтера ОСОБА_2, якими підписано розрахунок по проїзду-провозу багажу, список на отримання компенсації та платіжне доручення. В порушення п. 3 Порядку, в періоді, що підлягав перевірці, депортованим особам проведено компенсаційні виплати по документам, які не належать компенсації на загальну суму 6039,39 грн. (у тому числі за 2007 рік -на суму 3989,58 грн., за 2008 рік -на суму 2049,81 грн.). Порушення допущено з вини начальника Відділу по міжнаціональним відносинам Судацької міської ради ОСОБА_4 та головного спеціаліста-бухгалтера ОСОБА_2, якими підписано розрахунок по проїзду-провозу багажу, список на отримання компенсації та платіжне доручення (а.с. 8-17).

21.10.2010 року начальником КРВ в м. Феодосії на адресу Відділу по міжнаціональним відносинам Судацької міської ради було направлено письмову вимогу №28-14/192 про усунення виявлених порушень, відповідно до пунктів 12 і 13 якої позивача зобов'язано запропонувати ОСОБА_3, яка зайво отримала відшкодування витрат на переїзд та проведення багажу у сумі 2939,10 грн., повернути цю суму, а у разі неповернення коштів вжити до винних осіб (працівників відділу по міжнаціональним відносинам Судацької міської ради) ОСОБА_4 та ОСОБА_2 передбачені главою 9 КЗпП України заходи по відшкодуванню шкоди, завданої установі, та вимог про зобов'язання стягнути з винних осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зайво нараховану та сплачену депортованим особам компенсацію виплат на переїзд і перевезення багажу у сумі 6039,39 грн. (а.с. 91).

Отже, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку виплати компенсації витрат на переїзд і перевезення багажу депортованим кримським татарам та особам інших національностей і членам їх сімей, які повернулися в України на постійне проживання, затвердженого Постановою КМУ від 13.04.2004 року № 626 (далі -Порядок № 626) дія його поширюється на осіб, депортованих з території України за національною ознакою, та членів їх сімей (чоловік, дружина, діти), які повернулися в Україну на постійне проживання (далі - депортовані особи). Депортованими особами вважаються в тому числі і члени сімей осіб, які були депортовані за національною ознакою.

Для виплати компенсації витрат на переїзд і перевезення багажу депортовані особи подають відповідну заяву місцевим органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування (далі - уповноважений орган) за місцем реєстрації цих осіб.

До заяви додаються: копія паспорта; копії документів, що підтверджують належність до числа депортованих осіб; довідка про склад сім'ї; проїзні документи; товарно-транспортні накладні; квитанції про оплату митних зборів.

Заява подається депортованою особою протягом трьох років після повернення в Україну.

Відповідно до розрахунку по проїзду і провозу багажу ОСОБА_3 (а.с. 102), загальна сума компенсації витрат складає 2939,10 грн. Компенсацію проведено на підставі заяви ОСОБА_3 (а.с. 104), яка є дружиною ОСОБА_7, який є членом сім'ї депортованої особи (матері), яку примусово виселили з АДРЕСА_5 (про що свідчить архівна довідка, а.с. 153) і повернувся в Україну на постійне місце проживання разом зі своєї родиною (а.с. 154).

Тому суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про протиправність п.12 вимоги від 21.10.2009 року №28-14/192

Відповідно до п. 3 Порядку № 626 сума компенсації витрат на переїзд і перевезення багажу депортованим особам залежно від виду транспорту обчислюється: залізничним - за тарифом на плацкартний вагон; автомобільним - за тарифами на транспорт загального користування (крім таксі); повітряним - за тарифом на економклас.

Відповідно до п. 4 Порядку № 626 відшкодування вартості перевезення багажу проводиться за фактичними витратами, але не більш як за 2 тонни на кожного члена сім'ї.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що Порядком № 626 не визначено вичерпного переліку витрат депортованих осіб на переїзд і перевезення багажу, які підлягають компенсації і переліку підтверджуючих документів, вказано лише граничний розмір витрат, що дорівнює тарифу на плацкартний вагон й, висновки позивача про порушення п. 3 Порядку № 626 є передчасними оскільки в акті ревізії не вказано про перевищення витрат, відшкодованих депортованим особам, порівняно із тарифом на плацкартний вагон або перевищення граничних норм перевезення багажу.

Крім того, відповідно до ст. ст. 130-131 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»для вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню належить з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

З матеріалів справи вбачається, що рішення про виплату депортованим особам сум компенсації приймались комісією у справах депортованих народів (а.с. 137-140), вказані питання не вирішувались особисто начальником відділу по міжнаціональним відносинам Судацької міської ради ОСОБА_4 та головним спеціалістом-бухгалтером ОСОБА_2

Тому вина вказаних осіб у здійсненні зайвих виплат і сама наявність прямої дійсної шкоди не є доведеними.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що доводи відповідача про наявність підстав для притягнення працівників позивача до матеріальної відповідальності не є нормативно і документально обґрунтованими. Вимоги відповідача запропонувати ОСОБА_3, яка зайво отримала відшкодування витрат на переїзд та проведення багажу у сумі 2939,10 грн., повернути цю суму у будь-якому разі не узгоджуються із положеннями ч. 1 ст. 1215 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного відділу в м. Феодосія Контрольно-ревізійного управління в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 16.06.10 року у справі № 2а-2595/10/4/0170, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 16.06.10 року у справі № 2а-2595/10/4/0170, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 квітня 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Суддя О.Е.Єланська