Постанова

від 16.06.2011 по справі 2а-3939/10/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-3939/10/2770

16.06.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Горошко Н.П. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Рузова А.О.

за участю сторін:

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя- ОСОБА_1, довіреність № 356/10-004 від 11.06.10

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя- ОСОБА_2, довіреність № 270910 від 27.09.10

прокурор - Гукасян Христина Артушівна посвідчення 698 від 19.05.2011 року,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "ФИН" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Куімов М.В. ) від 07.04.11 у справі № 2а-3939/10/2770

за позовом Приватного підприємства "ФИН" (вул. Костромська, 8 кв. 62,Севастополь,99001)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя (вул. Кулакова 37,Севастополь,99011)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 Приватне підприємство «ФИН»(далі -ПП) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (далі -Інспекція) № 0001110231/2 від 08.12.2010 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у загальному розмірі 969919,50 грн., з яких за основним платежем -646613,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -323306,50 грн.; № 0001100231/2 від 08.12.2010 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 2890793,50 грн., з яких за основним платежем -1573626,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1317167,50 грн.; № 0001410231/1 від 09.11.2010 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 79093,50 грн., з яких за основним платежем -52729,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -26364,50 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Куімов М.В.) від 07.04.2011 у справі № 2а-3939/10/2770 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем у відповідності до чинного законодавства, оскільки порушення по завищенню ПП «ФИН»податкового кредиту по ПДВ при нікчемних операціях з ТОВ «МІС КО ЛТД», відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 203, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, на підставі наданих органам податкової міліції документів щодо фактичних обставин діяльності ТОВ «МІС КО ЛТД», призвели до заниження позивачем суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього у розмірі 646613,00 грн., позивачем на підтвердження його доводів не надано документів, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ «МІС КО ЛТД»та виконання відповідних робіт. Також, суд першої інстанції зазначає, що дата укладення першого договору -10.06.2007 ПП «ФИН»та ТОВ «МІС КО ЛТД»передує даті первісної реєстрації ТОВ «МІС КО ЛТД»- 11.06.2007, як юридичної особи адміністрацією Шевченківського району м. Києва, саме ТОВ «МІС КО ЛТД»будь-якої господарської діяльності із ПП «ФИН»не проводило. Не підтверджується встановленими при розгляді справи обставинами й доводи позивача про прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001410231/1 від 09.11.2010 після спливу строку давності. За цих обставин підстави для задоволення позовних вимог ПП «ФИН»відсутні.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті судом першої інстанції постанови порушені норми матеріального права, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, судом не застосований закон, який підлягає застосуванню та фактично вирішений спір про право. Отже, при прийнятті постанови від 07.04.2011 окружної адміністративний суд м. Севастополя вийшов за межі своєї компетенції, визнавши встановленими факти, які підлягають встановленню у порядку господарського судочинства.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011 відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011 справа призначена до апеляційного розгляду.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, обґрунтування виклав у запереченнях на апеляційну скаргу, вважає, що при розгляді справи судом всебічно встановлені усі обставини, тому постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 07.04.2011 прийнята при дотриманні норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права. Отже підстав для її скасування не має.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Севастополя проведена виїзна позапланова документальна перевірка ПП «ФИН»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «МІС КО ЛТД»за період з 01.10.2006 по 31.12.2008, за результатами якої складений акт перевірки № 75/23-1/30356482/6261/10 від 03.09.2010.

Згідно акту перевірки позивачем порушені норми ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 203, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 10.1 ст. 10, п.п. 16.1, 16.2, 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі даного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя 14.09.2010 прийняти податкові повідомлення-рішення № 0001110231/0 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у загальному розмірі 969919,50 грн., з яких за основним платежем -646613,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -323306,50 грн., та № 0001100231/0 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 2890793,50 грн., з яких за основним платежем -1573626,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1317167,50 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач у порядку, передбаченому ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», направив на адресу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя скаргу на вказані податкові повідомлення - рішення.

За результатами розгляду скарги податкові повідомлення-рішення № 0001110231/0 та № 0001100231/0 залишені без змін та додатково донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 79093,50 грн. На адресу позивача направлені податкові повідомлення-рішення від 09.11.2010 № 0001110231/1, № 0001100231/1 та № 0001410231/1 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 79093,50 грн., з яких за основним платежем - 52729,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -26364,50 грн.

За результатами розгляду повторної скарги ПП «ФИН»Державна податкова адміністрація у м. Севастополі залишила податкові повідомлення-рішення без змін. На адресу позивача направлені податкові повідомлення-рішення від 08.12.2010 № 0001110231/2 та № 0001100231/2.

Не погодившись з рішеннями за результатами розгляду скарг позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з позовною заявою, у якої оскаржує зазначені податкові повідомлення -рішення в повному обсязі.

Правовідносини, які виникають у зв'язку з формуванням платником податку валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першого з події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Підпунктами 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До таких обмежень, згідно підпункту 5.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», віднесено включення до валових витрат -витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, та згідно підпункту 5.3.9 -витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

При розгляді справи судовою колегією встановлено, що підставою для встановлення порушення та визначення позивачу сум податкових зобов'язань, на думку органу державної податкової служби, є нікчемність операцій по придбанню ПП «ФИН»послуг від ТОВ «МИС КО ЛТД»відповідно до пунктів 1,2 статті 215, статей 203, 216, 228 Цивільного кодексу України. Такого висновку ДПІ дійшла на підставі наданих податковою міліцією документів щодо фактичних обставин діяльності ТОВ «МИС КО ЛТД». Отже, у зв'язку з фактичною неможливістю здійснення операцій будівельно-монтажних робіт ТОВ «МИС КО ЛТД»ДПІ робить висновок про їх нікчемність та через ст. 216 Цивільного кодексу України про завищення валових витрат та податкового кредиту, оскільки таки операції не створюють юридичних наслідків, а оформлені документи під найменуванням -податкові накладні та акти виконаних робіт, не підтверджують здійснення господарських операцій придбання ПП «ФИН»від ТОВ «МИС КО ЛТД»робіт, послуг, у зв'язку з чим не можуть бути підставою для віднесення до валових витрат та податкового кредиту.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частинами 2,3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст.ст. 882 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що при проведенні відповідачем перевірки позивача встановлено, що між позивачем та ТОВ «МИС КО ЛТД»10.06.2007 та 01.03.2008 укладені договори на виконання будівельно-монтажних робіт. Виконання підрядних робіт підтверджується довідками про вартість виконаних робіт КБ-3, актами прийому виконаних підрядних робіт КБ-2в, підсумковими відомостями ресурсів, договірною ціною, локальними кошторисами №2-1-1 форма №4, відомостями ресурсів до локальних кошторисів №2-1-1 форма №4, податковими накладними, виписаними в період з березня по вересень 2008. Оплата позивачем отриманих від ТОВ «МИС КО ЛТД»будівельно-монтажних робіт підтверджується виписками банківської установи. Станом на березень 2008 (дата оформлення первинних документів про виконання підрядних робіт) ТОВ «МИС КО ЛТД»зареєстровано як юридична особа у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.01.2011, та є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво № 100049278 видане 26.06.2007.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При встановленні обставин неможливості реального виконання з боку ТОВ «МИС КО ЛТД»будівельно-монтажних робіт та, відповідно, нікчемності укладених між сторонами договорів ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя посилається на постанову СВ ПМ ДПА в м. Севастополі про порушення кримінальної справи відносно директора ПП «ФИН»за фактом навмисного ухилення від сплати податків за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, та прийняття її до свого провадження від 27.05.2010 та СВ ПМ ДПІ в Шевченківському районі м. Києва про порушення кримінальної справи за фактом створення невстановленими особами суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «МИС КО ЛТД»з метою приховання незаконної діяльності -фіктивного підприємництва, за ознаками злочину, передбаченому ст. 205 ч. 2 КК України, від 28.08.2008.

Відповідно до ст.ст. 69, 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Однак, з боку відповідача не надано вироку (постанови) про обвинувачення посадових осіб ані ПП «ФИН», ані ТОВ «МИС КО ЛТД»у скоєнні кримінального злочину, які прийняти за результатами розгляду кримінальних справ.

На думку судової колегії лише встановлення в ході судового розгляду кримінальних справ факту узгодженості дій платника податків з постачальниками (виконавцями) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню виконавцями будівельних робіт від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для позбавлення права платника податків на включення до складу валових витрат та податкового кредиту понесених витрат у результаті виконання договорів.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій, а наведені податковою інспекцією у запереченнях на апеляційну скаргу доводи не є такими, що підтверджують правильність висновку суду першої інстанції. Зокрема, посилання податкової інспекції на те, що обставини, які мали місце у кримінальній справі, порушеної за фактом створення невстановленими особами суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «МИС КО ЛТД»з метою приховання незаконної діяльності -фіктивного підприємництва, є такими, що не підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та даною особою, суд апеляційної інстанції знаходить безпідставними, оскільки такі посилання жодним чином не спростовують реальність здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформований податковий кредит та валові витрати.

З матеріалів справи не вбачається, що податковою інспекцією суду першої інстанції надався вирок, яким би були встановлені обставини щодо конкретних господарських операцій між позивачем та ТОВ «МИС КО ЛТД», за наслідками яких позивачем формувався податковий кредит та валові витрати у спірних періодах, та які б спростовували реальність здійснення таких господарських операцій, а також які б ставили під сумнів правомірність дій позивача щодо відображення податкового кредиту та валових витрат за наслідками таких операцій.

Відтак, посилання відповідача на доказанність факту навмисного ухилення від сплати податків з боку позивача та ТОВ «МИС КО ЛТД», неможливості виконання будівельних робіт, а також фіктивності ТОВ «МИС КО ЛТД»та нікчемності укладених між сторонами договорів на виконання будівельно-монтажних робіт, лише з підстав наявності постанов про порушення кримінальних справ не може бути прийнято судовою колегією як належний доказ встановлених відповідачем порушень позивачем вимог законів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців -засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Статті 91, 92 Цивільного кодексу України визначають, що цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до п. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо встановлення нікчемності укладених між позивачем та ТОВ «МИС КО ЛТД»договорів на виконання будівельно-монтажних робіт, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору нікчемним, контролюючим органом зазначено не було. На час виконання договорів контрагент позивача -ТОВ «МИС КО ЛТД»було зареєстровано в ЄДРПОУ, як юридична особа, наділено цивільною правоздатністю і дієздатністю, було платником податку на додану вартість. Господарські стосунки позивача підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які були предметом перевірки ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя. Отримання позивачем робіт на підставі цих договорів та проведення їх оплати також документально підтверджено. Факт наявності у сторін правочинів протиправного умислу при їх укладенні, відповідачем не доведено. Не надано відповідачем також доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку. Отже, твердження як податкового органу, так й суду першої інстанції про нікчемність правочинів є безпідставними.

Висновок суду першої інстанції стосовно нікчемності договору на виконання будівельно-монтажних робіт від 10.06.2007, з підстав не набуття ТОВ «МИС КО ЛТД»цивільної правоздатності та дієздатності (реєстрація ТОВ «МІС КО ЛТД», як юридичної особи адміністрацією Шевченківського району м. Києва, відбулась 11.06.2007), не тягне автоматичного визнання його недійсним без прийняття відповідного рішення судом.

Більш того, враховуючи приписи ст. 218 Цивільного кодексу України, подальше виконання договору підрядником та прийняття цього виконання замовником, відсутність спору між сторонами договору про його умови та дійсність, а також вимоги ст. 228 Цивільного кодексу України щодо підстав нікчемного правочину, на думку судової колегії, висновок про нікчемність договору на виконання будівельно-монтажних робіт від 10.06.2007 не є правомірним.

Стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Згідно ст. 103 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Матеріали справи свідчать, що позивачем також оскаржується податкове повідомлення-рішення від 09.11.2010 № 0001410231/1 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 79093,50 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами розгляду ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя скарги позивача.

Згідно корінцю податкового повідомлення-рішення від 09.11.2010 № 0001410231/1 воно отримано директором ПП «ФИН»17 листопада 2010 року. Згідно кур'єрському повідомленню поштове відправлення, в якому містився адміністративний позов та додані документи, було прийнято кур'єрською службою від ПП «ФИН»17 грудня 2010 року. За цих обставин, позивачем дотримані строки звернення до адміністративного суду, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, з позовом про оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення від 09.11.2010.

На підставі викладеного, враховуючи встановлені при розгляді справи обставини, судовою колегією встановлено, що висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 07.04.2011, не відповідають обставинам справи № 2а-3939/10/2770, в зв'язку з чим відмова позивачу у задоволенні позову є неправомірною.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги та матеріали справи дають підставу колегії судів для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому апеляційна скарга Приватного підприємства «ФИН»підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 07.04.2011 по справі № 2а-3939/10/2770 - скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями ст.ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202, п. 3 ч. 1 ст. 205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ФИН»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 07.04.2011 по справі № 2а-3939/10/2770 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Приватного підприємства «ФИН»задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0001110231/2 від 08.12.2010 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у загальному розмірі 969919,50 грн., з яких за основним платежем -646613,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -323306,50 грн.; № 0001100231/2 від 08.12.2010 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 2890793,50 грн., з яких за основним платежем -1573626,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1317167,50 грн.; № 0001410231/1 від 09.11.2010 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 79093,50 грн., з яких за основним платежем -52729,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -26364,50 грн.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 червня 2011 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва