Ухвала

від 18.07.2011 по справі 2а-14679/10/5/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14679/10/5/0170

18.07.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Єланської О.Е. ,

Горошко Н.П.

секретар судового засідання Рузова А.О.

за участю сторін:

від відповідача - ОСОБА_1, представник за дов.,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 10.03.11 по справі № 2а-14679/10/5/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваяр-Крим" (пров. Поворотний, 4 кв. 3,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97400)

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим (вул. Дм. Ульянова 2/40,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97416)

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ваяр-Крим»звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001572302/0 від 06.09.2010 та № 0001572302/1 від 05.11.2010 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 44476,80грн., в тому числі податок на додану вартість у сумі 29651,20грн. та штрафна (фінансова) санкція -14825,60грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.03.2011 позовні вимоги задоволені. Суд першої інстанції дійшов висновку, що єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість. Оскільки при розгляді справи судом встановлений факт наявності податкової накладної, оформленої у відповідності із нормами законодавства, діючого на момент її складення, реальності отримання від постачальника позивачем товару та пов'язаність придбаного товару із господарської діяльністю позивача (матеріали справи містять докази продажу раніше придбаного позивачем товару -паливно-мастильних матеріалів, на адресу інших юридичних осіб). Отже, враховуючи той факт, на момент складення податкової накладної контрагент позивача є юридичною особою, належним чином зареєстрований платником податку на додану вартість, тому має право згідно Закону України «Про податок на додану вартість»виписувати податкові накладні, в зв'язку з чим позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість сплачену у ціні товару.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті постанови були порушені норми матеріального права, оскільки не прийнято до уваги, що контрагент позивача -ПП «Транс-Д»згідно інформаційної бази даних України має стан платника -відсутність за місцезнаходженням, господарська операція з придбання від нього товарів не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна постачальника, наявністю у нього трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарської операції, відомості, наведені у податкової накладної, містять недостовірну інформацію відносно місця розташування продавця, відомості, наведені у товарно-транспортних накладних відносно пункту навантаження, місять недостовірну та суперечливу інформацію. Більш того, контрагент позивача -ПП «Транс-Д»складі податкових зобов'язань не відобразив контрагента ТОВ «Ваяр-Крим»та не визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість за цим контрагентом, що призвело до заниження об'єкта оподаткування та несплати податку до бюджету.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Євпаторії АР Крим в період з 26.08.2010 по 31.08.2010 було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваяр-Крим»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Транс-Д»(ЄДРПОУ 36523660) за період з 01.11.2009 по 30.11.2009. За результатами перевірки складений акт № 1486/23-2/35650245 від 31.08.2010, в якому зафіксовано порушення позивачем пп. 7.2.1 п. 7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що спричинило заниження податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2009 в сумі 29651,20 грн.

Такого висновку Інспекція дійшла на підставі того, що у контрагента -постачальника товарів ПП «Транс-Д»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, в зв'язку з чим операція з придбання позивачем у ПП «Транс-Д»паливно-мастильних матеріалів згідно до ч.ч. 1,5 ст. 203, п.п.1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України має ознаки нікчемності. Податкова накладна від 19.11.2009 № 1119 на загальну суму 177907,20 грн., в тому числі ПДВ 29650,20 грн., виписана ПП «Транс-Д»на адресу ТОВ «Ваяр-Крим»заповнена з порушенням вимог, передбачених п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки фактичне місцезнаходження ПП «Транс-Д»не встановлено. Крім того, вказана податкова накладна не відповідає вимогам п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки складена не у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Виявлені порушення з'явилися підставою для винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення 0001572302/0 від 06.09.2010 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 44476,80грн., в тому числі податок на додану вартість у сумі 29651,20грн. та штрафна (фінансова) санкція -14825,60грн.

Керуючись вимогами ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001572302/1 від 05.11.2010 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 44476,80грн.

Позивач оскаржує вказані податкові повідомлення-рішення Інспекції в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 1 ст. 69, ч. 2 ст. 71 КАС України).

Так, пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Загальний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість регламентується ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця робіт (послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковою накладною, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Ваяр-Крим»зареєстровано платником податку на додану вартість (свідоцтво № 100098803 від 15.02.2008). В межах господарської діяльності товариства 27.07.2009 між ПП «Транс-Д»(продавцем) та ТОВ «Ваяр-Крим»(покупцем) було укладено договір № 27/07-1 купівлі продажу нафтопродуктів: палива пічного, палива нафтового, мазуту, бензину А-80, А-92, А-95, дизельного палива, бітуму дорожнього, мастила та ін. Згідно з товарно-транспортними накладними від 18.11.2009 та від 19.11.2009 на виконання умов договору від 27.07.2009 № 27/07-1 ПП «Транс-Д»було здійснено поставку товару ТОВ «Ваяр-Крим», а саме: пічного палива та мазуту М-40. Згідно з видатковою накладною № 1119 від 19.11.2009 вартість поставленого товару становить 177907,20 грн., у тому числі ПДВ -29651,20 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Приватне підприємство «Транс-Д»станом на дату укладення договору купівлі-продажу та поставки товару є юридичною особою та платником податку на додану вартість (свідоцтво № 100232396 отримано 24.06.2009).

За результатами проведеної господарської операції ПП «Транс-Д»19.11.2009 складено податкову накладну № 1119 на суму 177907,20 грн., у тому числі податок на додану вартість -29651,20 грн. Податкова накладна оформлена у відповідності з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість»та Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядок її заповнення»та містить усі реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивачем 30.11.2009 проведено оплату нафтопродуктів згідно з договором № 27/07-1 від 27.07.2009 у розмірі 177480,00 грн., у тому числі ПДВ -29580,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №169 від 30.11.2009 з відміткою Відділення № 3300 «Сімферопольська дирекція»ПАТ «Банк Форум»(ЄДРПОУ 21574573) про проведення банківської операції, а також випискою з банківського рахунку у Відділенні № 3300 «Сімферопольська дирекція»ПАТ «Банк Форум»від 30.11.2009. Суму податку на додану вартість у розмірі 29651,20 грн., сплачену за податковою накладною № 1119 від 19.11.2009, позивачем віднесено до складу податкового кредиту за листопад 2009.

Відповідач вважає, що позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість оскільки неможливо провести зустрічну перевірку його контрагента ПП «Транс-Д»та останній не відніс до складу своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість отримані від позивача по вказаній операції суми податку.

В той же час, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»п. 10.1 ст. 10 Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. В зв'язку з цим, посилання податкової інспекції на те, що право позивача на податковий кредит не підтверджено результатами зустрічною перевіркою постачальника позивача визнається колегією суду необґрунтованим.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.03.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.03.11р. по справі № 2а-14679/10/5/0170 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.03.11р. по справі № 2а-14679/10/5/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 липня 2011 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис Н.П.Горошко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва