Постанова

від 26.07.2011 по справі 2а-5165/11/0124

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-5165/11/0124

26.07.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Кондратова О.В.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_2, посвідчення в„–1244 , довіреність №1153 від 23.06.2010,

відповідачів: ОСОБА_3, посвідчення в„–252 , довіреність № 3212/02-25 від 08.12.10 (Гурзуфської селищної ради Автономної Республіки Крим ),

не з'явився (Виконавчого комітету Гурзуфської селищної Ради Автономної Республіки Крим ),

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_3, виданий Мінським РУГУ МВС України в м.Києві 23.01.1997,

не з'явився (ОСОБА_5 ),

не з'явився (Комунальне підприємство Гурзуфської селищної ради "Гурзуфське бюро технічної інвентаризації" ),

ОСОБА_6, паспорт НОМЕР_4, виданий Чорноморським РВ УМВС України в Криму 16.08.2002, довіреність №3057-2/10-25-4 від 25.07.2011 (Управління Держкомзему в м.Ялта Автономної Республіки Крим ),

заявників апеляційної скарги: ОСОБА_7, паспорт НОМЕР_5, виданий 1-м МВМ Лисичанського МВУ МВС України в Луганської області 15.06.95, довіреність №758 від 01.04.11 ,

не з'явився (ОСОБА_8 ),

розглянувши апеляційні скарги Гурзуфської селищної ради, Управління Держкомзему в м. Ялта Автономної Республіки Крим, ОСОБА_4, представників третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_7, ОСОБА_8 на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Веденмеєр М.В. ) від 04.05.11 у справі №2а-5165/11/0124

за позовом ОСОБА_9 (АДРЕСА_1)

(представник - ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

до Гурзуфської селищної ради (вул. Подвойського 9, смт. Гурзуф, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98640)

Виконавчого комітету Гурзуфської селищної Ради Автономної Республіки Крим (вул. Подвойського, 9 , смт. Гурзуф, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98640)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача:

ОСОБА_4 (АДРЕСА_3)

ОСОБА_5 (АДРЕСА_4)

Комунальне підприємство Гурзуфської селищної ради "Гурзуфське бюро технічної інвентаризації" (вул. 60 років СРСР, 8, смт. Гурзуф, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98640)

Управління Держкомзему в м. Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Руданського, 7, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання незаконними та скасування рішень, скасування державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04.05.2011 адміністративний позов ОСОБА_9 задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Гурзуфської селищної Ради №27 від 25.12.2009 "Про скасування рішення виконавчого комітету Гурзуфської селищної Ради №419 від 10.12.2009 "Про розгляд заяви ОСОБА_4", присвоєння нової поштової адреси житловому будинку літ. "А" АДРЕСА_5 та видачі свідоцтва на право власності"; визнано протиправним та скасовано п.1.3 рішення Гурзуфської селищної Ради №21 від 19.02.2010 "Про надання дозволу на складання технічної документації з оформлення права власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків"; визнано протиправним та скасовано п. 5, п.5.1 рішення Гурзуфської селищної Ради №32 від 19.05.2010 "Про внесення змін у раніш прийняті рішення"; визнано протиправним та скасовано п. 149, п.1.3.1, 1.3.2 рішення Гурзуфської селищної Ради №17 від 16.07.2010 "Про внесення змін у раніш прийняті рішення"; визнано протиправним та скасовано рішення Гурзуфської селищної Ради №27 від 27.08.2010 "Про затвердження технічної документації з землеустрою оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку , на землях Гурзуфської селищної Ради". скасовано державну реєстрацію права власності на житловий будинок №3-А, загальною площею 43,3 кв.м., житловою площею 28,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5 за ОСОБА_4, посвідчену свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 16.03.2010; скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0650 га, кадастровий номер №0111946800:01:004:0230, за адресою: АДРЕСА_5, посвідчену державним актом серії ЯЛ №499445 від 11 листопада 2010 року, виданим ОСОБА_4, зареєстрованим в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011000700123 (т.2арк.с.88-90).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені рішення відповідача прийняті з порушенням вимог діючого законодавства та є такими, що порушують права позивача як власника та користувача, оскільки при виконанні будівельних робіт в квартирі ОСОБА_4 розпорядилась спільним майном (опорними конструкціями та дахом будинку) без згоди всіх співвласників будинку -сусідів та набула у власність земельну ділянку без згоди позивача, з порушенням встановленого порядку.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Гурзуфська селищна Рада, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (т.2арк.с.100-102).

Також, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Держкомзему в м. Ялта Автономної Республіки Крим, звернулася до суду з апеляційною скаргою, просить постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити (т.2арк.с.103-106).

Окрім того, не погодившись з постановою суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, та її представники - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, звернулись до суду з апеляційними скаргами, доводи яких 19.05.2011 доповнено в порядку статті 191 Кодексу адміністративного судочинства України, просять постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_9 відмовити (т.2арк.с. 108-113, 117-127, 130-136, 140-143).

Доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, так як оскаржувані рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений діючим законодавством України, законні та охоронювані законом права позивача не порушені.

08.07.2011 на адресу суду (вх.№7970) надійшли пояснення ОСОБА_10, колишньої власниці квартири АДРЕСА_5 яка пояснила, що позивач не користувалася в 2003 - 2007 роках проходом через земельну ділянку, яка прилягає до квартири №3, а користувалась існуючим проходом, ОСОБА_11 не мали можливості надати їй в 2003 році дозвіл на здійснення проходу через їх земельну ділянку, оскільки саме в 2003 році вони продали квартиру №3 ОСОБА_10; припис пожежної охорони від 2002 року був наданий для будівництва додаткової калитки для здійснення доступу мешканцям квартири №3 до своїх будівель, які ОСОБА_9 самовільно та протиправно знесла, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15.01.2007 (т.2арк.с.156-162).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, надала суду першої інстанції клопотання про розгляд справи за її відсутністю, пояснила, що свого дозволу на виділення в окрему адресу частини будинку -квартири №3, не надавала (т.1арк.с.123).

В судовому засіданні 26.07.2011 представник позивача наполягав на відмові в задоволенні апеляційних скарг, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін; представник відповідача -Гурзуфської селищної ради, третя особа -ОСОБА_4, та її представник та представник третьої особи - Управління Держкомзему в м. Ялта Автономної Республіки Крим, наполягали на задоволенні апеляційних скарг з підстав, викладених в них.

В судове засідання, призначене на 26.07.2011, відповідач -Виконавчий комітет Гурзуфської селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 та Комунальне підприємство Гурзуфської селищної ради "Гурзуфське бюро технічної інвентаризації", та заявник апеляційної скарги -представник третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_8, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (т.2арк.с.164-170), про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликались в судове засідання, але в суд не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача -Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради, третіх осіб - ОСОБА_5 та Комунального підприємства Гурзуфської селищної ради "Гурзуфське бюро технічної інвентаризації", та заявника апеляційної скарги -представника третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_8.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

10.03.2011 позивач звернувся до Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Гурзуфської селищної ради та Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради про (з урахуванням доповнення від 18.03.2011 та уточнення від 13.04.2011):

- визнання незаконним та скасування рішення Гурзуфської селищної ради №27 від 25.12.2009 «Про скасування рішення виконкому Гурзуфської селищної ради №419 від 10.12.2009 «Про розгляд заяви ОСОБА_4», присвоєння нової поштової адреси житловому будинку літ «А»АДРЕСА_5 та видачі свідоцтва про право власності»;

- визнання незаконним та скасування пункту 1.3 рішення Гурзуфської селищної ради №21 від 19.02.2010 «Про надання дозволу на складання технічної документації з оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків»;

- визнання незаконним та скасування пунктів 5, 5.1 рішення Гурзуфської селищної ради №32 від 19.05.2010 «Про внесення змін в раніш прийнятті рішення»;

- визнання незаконним та скасування пунктів 149, 1.3.1, 1.3.2 рішення Гурзуфської селищної ради №17 від 16.07.2010 «Про внесення змін в раніш прийнятті рішення»;

- визнання незаконним та скасування рішення Гурзуфської селищної ради №27 від 27.08.2010 «Про затвердження технічної документації з землеустрою оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, на землях Гурзуфської селищної ради»;

- скасування державної реєстрації права власності на ім'я ОСОБА_4 на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_5 та на земельну ділянку площею 0,0650 га, за адресою: АДРЕСА_5 (т.1арк.с.2-5, 64-65, 121-122).

Як вбачається з матеріалів справи, будинок АДРЕСА_5 перебував на балансі Гурзуфської селищної ради на підставі рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради №207 від 16.04.1955 (т.2арк.с.75) .

27-29.11.1990 на підставі договорів купівлі -продажу, посвідчених державним нотаріусом за №№1-4479, 2-4792, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 придбали у власність квартири АДРЕСА_5 що складало 11/20 та 9/20 часток відповідно зазначеного будинку.

18.11.1996 позивач придбала у власність 17/100 часток будинку АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі -продажу частки житлового будинку, який укладений між ОСОБА_12 і ОСОБА_9 та посвідчений приватним нотаріусом, в житловому будинку відчужені літ. «А»: житлова кімната 2-1 площею 17,2 кв.м., веранда 2-2 площею 5,4 кв.м., веранда 2-3 площею 2,0 кв.м., навіс літ. «Л», котельна літ. «К», сарай літ. «И», душ літ. «Ю», вбиральня літ. «М»(т.1арк.с.10-11) .

22.10.1997 між виконавчим комітетом Гурзуфської селищної ради та позивачем укладений договір на право користування землею площею 0,0308 га, для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, за адресою: АДРЕСА_5 строком на 15 років, зареєстрований у книзі записів на право користування землею за №196 (т.1арк.с.142)

11.12.1997 ОСОБА_12, якій після продажу частки будинку належало 38/100 часток зазначеного будинку, отримала державний акт на право постійного користування землею площею 0,0526га для обслуговування житлового будинку, у якому суміжним землекористувачем зазначена позивач (точки А-Д) (т.1арк.с.95).

14.11.2002 рішенням виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради №209 позивачу наданий дозвіл на будівництво окремого проходу з загального двору будинку АДРЕСА_5 (т.1арк.с.141).

11.10.2005 рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_13 та ОСОБА_14 скасовано рішення Ялтинського міського суду від 12.07.2005, відмовлено ОСОБА_9 в задоволенні позову про визнання житлового будинку №3 спільною частковою власністю, визнання 9/20 часток будинку АДРЕСА_5 предметом договору купівлі -продажу, переведення прав та обов'язків покупця на ОСОБА_9 (т.1арк.с.210-211).

21.01.2006 на підставі рішення Гурзуфської селищної ради №209 ОСОБА_12 оформлено свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_5

26.04.2006 на підставі договору довічного утримання, укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 власником квартири №1 та земельної ділянки площею 0,0526 га за зазначеною адресою є ОСОБА_5 (т.1арк.с.124-132).

05.10.2009 ОСОБА_5 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0526 га у межах згідно з планом, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд (т.1арк.с.133-134).

15.01.2007 ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим залишено без змін рішення Ялтинського міського суду від 10.08.2006, яким зобов'язано ОСОБА_9 знести огородження на земельній ділянці у АДРЕСА_5 та відбудувати знесений нею сарай літ. «Ш»на зазначеній земельній ділянці в існуючих раніше межах (т.1арк.с.182-183).

27.10.2008 ОСОБА_4 на підставі договору купівлі -продажу квартири, що був укладений між ОСОБА_15 та ОСОБА_4, посвідченого державним нотаріусом, придбала у власність квартиру АДРЕСА_5, яка складається з: 3-1 житлова площею 17.4 кв.м., 3-2 веранда площею 9,4 кв.м., 3-3 житлова площею 12,5 кв.м., 3-4 веранда площею 3,2 кв.м., 3-5 веранда площею 5,1 кв.м., на ділянці розташовані -сарай літ. «Р», санвузол літ. «С», вбиральня літ. «Т», сарай літ. «Ф», «Ш»(т.1арк.с.20-23).

Відповідно до Довідки будівель будинку АДРЕСА_5 смт.Гурзуф, зареєстрованих інвентаризаційним бюро в реєстровій книзі будинків під реєстровим номером л.д№102 кн.№5а стор.83,86:

- на підставі Договору купівлі продажу №1-4479 від 27.11.1990 ОСОБА_12 купила 11/20 будинку;

- на підставі Договору купівлі -продажу №2-4792 від 29.11.1990 ОСОБА_16 придбала 9/20 будинку;

- на підставі Договору купівлі -продажу частки житлового будинку №7079 від 18.11.1996 ОСОБА_9 придбала 17/100 будинку;

- на підставі Договору дарування №1120 від 07.06.2000 ОСОБА_17 отримав 9/20 часток будинку (квартира №3);

- на підставі Договору купівлі -продажу №1102 від 15.04.2004 ОСОБА_14 придбав 9/20 часток будинку (квартира №3);

- на підставі Договору довічного утримання №6-386 від 26.04.2006 ОСОБА_5 отримала квартиру №1;

- на підставі Договору купівлі -продажу №3-1410 від 18.10.2006 ОСОБА_18 придбала квартиру №3;

- на підставі Договору купівлі -продажу №3-522 від 23.03.2007 ОСОБА_10 придбала квартиру №3;

- на підставі Договору купівлі -продажу №3-1911 від 27.08.2007 ОСОБА_15 придбала квартиру №3;

- на підставі Договору купівлі -продажу №3-6412 від 27.10.2008 ОСОБА_4 придбала квартиру №3 (т.2арк.с.75-76).

31.03.2009 Алуштинським відділом «КримНДІпроект»складений Технічний висновок про можливість виділення в окрему адресу квартири АДРЕСА_6, яким визначено, що частина будинку №3, яка належить ОСОБА_4, може бути виділена в окрему адресу, оскільки зазначена частина будинку відокремлена капітальною стіною, яка виконана на всю висоту будівлі та спирається на власний фундамент (т.1арк.с.119).

22.05.2009 Листом №Б-12/493/2 виконавчий комітет Гурзуфської селищної ради зазначив, що не заперечує проти проведення ОСОБА_4 капітального ремонту квартири АДРЕСА_7 (т.1арк.с.169).

05.07.2009 Алуштинським відділом «КримНДІпроект»складений Технічний висновок №2 про зміну планування квартири АДРЕСА_6, яким визначено, що роботи з укріплення основних конструкцій житлового будинку призвели до укріплення будівлі в цілому, для укріплення конструкцій була побудована стіна за рахунок площі квартири №3 (т.1арк.с.118).

06.10.2009 Комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації»надано висновок про можливість привласнення нової поштової адреси житловому будинку літ. «А-1»АДРЕСА_5 (т.1арк.с.35,41).

10.12.2009 рішенням виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради №419 «Про розгляд заяви ОСОБА_4.»відмовлено ОСОБА_4 в присвоєнні житловому будинку літ. «А»по АДРЕСА_5 нової адреси у зв'язку з відсутністю згоди співвласника ОСОБА_9 (т.1арк.с.37).

11.12.2009 рішенням Гурзуфської селищної ради №27 «Про скасування пункту 1.19 рішення 26-ї сесії Гурзуфської селищної ради 5-го скликання від 21.07.2008 №17»скасовано пункт 1.19 рішення Гурзуфської селищної ради 5-го скликання від 21.07.2008 №17 (т.1арк.с.29).

15.12.2009 Комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації»складено довідку, що ОСОБА_9 надала згоду ОСОБА_4 на присвоєння нової адреси та здійснення капітальної реконструкції (т.1арк.с.38-40).

25.12.2009 на підставі висновку та довідки Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації»від 20.05.2009 рішенням Гурзуфської селищної ради №27 «Про скасування рішення виконкому Гурзуфської селищної ради №419 від 10.12.2009 «Про розгляд заяви ОСОБА_4.», - привласнена нова поштова адреса житловому будинку літ. «А»АДРЕСА_5 (т.1арк.с.30).

19.02.2010 підпунктом 1.3 пункту 1 рішення Гурзуфської селищної ради №21 ОСОБА_4 наданий дозвіл на складання технічної документації з оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків, площею 0,0579га, за адресою: АДРЕСА_5 (т.1арк.с.16,42)

19.05.2010 -16.07.2010 підпунктом 5.1 пункту 5 рішення Гурзуфської селищної ради №32 та пунктом 149 рішення Гурзуфської селищної ради №17 внесені зміни в раніш прийнятті рішення в частині зміни площі земельної ділянки -0,0650га та доповнений пункт про затвердження генерального плану забудови запитуваної земельної ділянки (т.1арк.с.17,18,72,76).

02.07.2010 комісією Гурзуфської селищної ради встановлено, що ОСОБА_9 знищено огорожу, яка розділює територію між будинком АДРЕСА_5 та самовільно побудовано нову огорожу, самовільно забетоновано прибудинкову територію, знесено господарські будівлі літ. «Д»та літ. «Е», які знаходились у фактичному користування ОСОБА_4 Зазначено, що документи, які дають право користування землею у ОСОБА_9 відсутні (т.2арк.с.25).

27.08.2010 рішенням Гурзуфської селищної ради №27 затверджена технічна документація з землеустрою оформлення права власності на зазначену земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, на землях Гурзуфської селищної ради, передана земельна ділянка площею 0,0650га (кадастровий №0111946800:01:0047:0230), розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, АДРЕСА_5 у власність ОСОБА_4 для будування та обслуговування житлового будинку та господарських будівель (т.1арк.с.69).

26.11.2010 комісією Гурзуфської селищної ради складено Акт на предмет відсутності вільного доступу до АДРЕСА_5 (т.1арк.с.13).

16.12.2010 листом №1936 Гурзуфське бюро технічної інвентаризації повідомило ОСОБА_4 про існування виходів для квартири АДРЕСА_5 (т.1арк.с.186).

08.04.2011 комісією Гурзуфської селищної ради складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства за адресою: АДРЕСА_5 яким встановлено, що житлові будинки №3 та №3а мають окремі входи; крім того, на земельній ділянці, яка надана в оренду позивачу знаходиться кілька самовільних будівель, в тому числі й трьохповерховий житловий будинок (т.1арк.с.207).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

На правовідносини сторін, що виникли поширюються положення Конституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про землеустрій» №858-ІV від 22.05.2003, України «Про місцеве самоврядування в Україні»№280/97-ВР від 21.05.1997.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та у спосіб, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно з статями 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Право власності на землю гарантується, набувається та реалізується громадянами виключно у відповідності до закону.

Зі змісту статті 12 Земельного кодексу України вбачається, що розпорядження землями територіальної громади селища, у тому числі надання їх у власність та користування, належить до повноважень селищної ради та здійснюється відповідно до вимог цього кодексу.

Відповідно до статі 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно зі статтею 118 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на час прийняття звернення позивача з заявою, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, діючим земельним законодавством встановлено, що в наданні дозволу на складання Проекту землеустрою може бути відмовлено лише у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам закону, зокрема, Проекту землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідачі прийняли рішення про оформлення права власності на земельну ділянку третьої особи -ОСОБА_4, згідно технічної документації по землевпорядженню, технічних документів, які підтверджують розмір земельної ділянки, на якій знаходяться об'єкти права власності зазначені в Договорі купівлі -продажу і які відносились до квартири №3, мали і мають відповідні паркани і огорожі, історично склались у інших власників з 1990 року і межі земельної ділянки визначені в натурі з 1965 року, без зміни цільового призначення, що виключає необхідність складання Проекту землеустрою, що узгоджується зі статтею 123 Земельного кодексу України, згідно якої надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_9 не є власником земельної ділянки, власником є Гурзуфська селищна рада, яка й надала ОСОБА_4 згоду на розробку технічної документації з землеустрою, затвердила погоджену технічну документацію та надала земельну ділянку у власність, отже, ОСОБА_4 не повинна була погоджувати з ОСОБА_19 Проект землеустрою, оскільки ОСОБА_9 не є суміжним землекористувачем по даним Управління Держкомзему в м.Ялта Автономної Республіки Крим.

Крім того, діюче земельне законодавство не передбачає такого засобу захисту, як зобов'язання щось погодити чи узгодити, навіть при необхідності узгодження чи погодження, при його відсутності питання розглядаються по суті згідно з законодавством.

Позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування пункту 1.3 (позивач некоректно встановлював оскаржуваний пункт, оскільки він є підпунктом 1.3 пункту 1) рішення Гурзуфської селищної ради №21 від 19.02.2010 «Про надання дозволу на складання технічної документації з оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків», пунктів 5, 5.1 (позивач некоректно встановлював оскаржуваний пункт, оскільки він є підпунктом 5.1 пункту 5) рішення Гурзуфської селищної ради №32 від 19.05.2010 «Про внесення змін в раніш прийнятті рішення», пунктів 149, 1.3.1, 1.3.2 (відповідно є підпунктами пункту 1.3) рішення Гурзуфської селищної ради №17 від 16.07.2010 «Про внесення змін в раніш прийнятті рішення», рішення Гурзуфської селищної ради №27 від 27.08.2010 «Про затвердження технічної документації з землеустрою оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, на землях Гурзуфської селищної ради»мотивовані тим, що ще в 2002 році позивач отримала рішення виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради на здійснення окремого виходу з загального двору будинку №3, ОСОБА_4 самовільно здійснила будівництво стіни, яка загороджує вихід, чим перекрила позивачу можливість вільного виходу з орендованої земельної ділянки.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, для отримання дозволу на здійснення окремого виходу позивач надала:

- експертний висновок про необхідність здійснення окремого виходу з двору будинку №3 на вулицю (а не з двору квартир №2 будинку №3 через двір квартири №3) (т.2арк.с.5),

- генеральний план присадибної ділянки, з якого вбачається, що ще в 1965 році земельна ділянка була розділена на дві земельні ділянки з встановленими межами, для двох користувачів -власника квартир №1 та №2 (ОСОБА_12.) та власника квартири №3 (ОСОБА_11.). Влаштування окремого виходу через земельну ділянку квартири №3 неможливо, оскільки цьому перешкоджають кілька сараїв, які належали та належать власникам квартири №3, та паркани, які історично відокремлювали земельні ділянки, якими користувались власники квартир (т.2арк.с.7),

- згоду ОСОБА_12, однак, не наданий дозвіл ОСОБА_11, через чию земельну ділянку позивач бажала здійснити вихід (т.2арк.с.9).

Крім того, позивачем з 2002 року вказане рішення не реалізоване у встановленому законом порядку. Самочинність побудованого виходу через земельну ділянку квартири №3 встановлена рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15.01.2007, яке набрало законної сили. Також, зазначеним рішенням встановлено, що ОСОБА_9 самовільно знесла сарай, який належав власнику квартири №3 та захопила земельну ділянку, на якій він був розташований.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, існування історично визначеного виходу з земельної ділянки позивача сторонами під час судового розгляду не заперечувалось, представник позивача пояснив, що позивачу необхідно влаштування іншого (другого) виходу з земельної ділянки, у зв'язку з тим, що попередній вихід не можливо використовувати.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих графічних матеріалів, позивачем самовільно побудовано трьохповерховий будинок, який загороджує історично визначений вихід з орендованої позивачем земельної ділянки, у зв'язку з чим у позивача виникла необхідність в визначенні іншого виходу.

Доводи позивача, що вихід через земельну ділянку квартири №3 склався історично, судова колегія оцінює критично, оскільки позивач в заяві Гурзуфській селищній раді пояснювала, що користується виходом через земельну ділянку квартири №1 (т.2арк.с.3), план Ялтинського бюро технічної інвентаризації від 12.01.1965, наданий позивачем в якості доказу має всі ознаки виправлення та підробки, здійснений на бланку після 2000 року, печать іншого періоду і таке інше (т.1арк.с.11,203).

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги в зазначеній частині не засновані на законі та не підлягають задоволенню.

Вимоги позивача виникли після здійснення нею самовільного будівництва кількох будівель та трьохповерхового будинку без дозвільних документів та встановлення власних перешкод в користуванні тим виходом, яким вона користувалась історично з 1996 року, що підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.07.2010, згідно якої по даним Інспекції ДАБН в Автономній Республіці Крим ОСОБА_9 за самовільне здійснення будівельних робіт з будівництва конструкцій житлового будинку літ. «З»(реконструкція з розширенням раніше існуючої будівлі літ. «З») та господарських будівель та території будинку АДРЕСА_5 притягнена до адміністративної відповідальності (т.1арк.с.189-193)

Відносно позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Гурзуфської селищної ради №27 від 25.12.2009 «Про скасування рішення виконкому Гурзуфської селищної ради №419 від 10.12.2009 «Про розгляд заяви ОСОБА_4», присвоєння нової поштової адреси житловому будинку літ.«А»АДРЕСА_5 та видачі свідоцтва про право власності», судова колегія зазначає наступне.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2005 встановлено, що будинок №3 по вул.Міцкевича не є спільною власністю, а є звичайним багатоквартирним будинком, кожен з власників має право за власним бажанням користуватись своєю власністю.

Отже, ОСОБА_4 не повинна була отримувати дозвіл від ОСОБА_9 на здійснення капітального ремонту власної квартири, заміни аварійної стіни.

Крім того, можливість привласнення квартирі №3 окремої адреси встановлена висновком Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації»від 06.10.2009 (т.1арк.с.35,41) та Технічним висновком Алуштинського відділення «КримНДІпроект»про можливість виділення в окрему адресу квартири АДРЕСА_6 від 31.03.2009 (т.1арк.с.119) і не стосується та ніяким чином не впливає на права та охоронювані законом інтереси позивача.

Доводи позивача, що здійснення ОСОБА_4 реконструкції власної квартири з виділенням її від будинку №3 порушило права позивача з посиланням на Висновок експерта №11025/1 від 21.07.2011 судовою колегією не приймається до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази, що здійснення реконструкції та виділення квартири №3 від будинку №3 потягло порушення цілісності будинку або його пошкодження.

Висновок експерта №11025/1 від 21.07.2011 не може бути прийнятий до уваги, оскільки вказана експертиза проводилась за заявою зацікавленої особи, а не за рішенням суду, експерт не попереджався про кримінальну відповідальність, у зв'язку з чим висновок не має доказового та правового значення.

Відносно вимог про скасування державної реєстрації права власності на ім'я ОСОБА_4 на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_5 та на земельну ділянку площею 0,0650 га, за адресою: АДРЕСА_5, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Отже, вимоги про скасування державної реєстрації права власності на ім'я ОСОБА_4 на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_5 та на земельну ділянку площею 0,0650 га, за адресою: АДРЕСА_5 заявлені передчасно, оскільки рішення на підставі яких видано Свідоцтво на право власності та Державний акт не визнані незаконними та не скасовані у встановленому порядку, були чинними та діючими на момент прийняття рішення.

Крім того, судом першої інстанції при відкритті провадження в зазначеній частині вимог порушено предметну підсудність справи, оскільки відповідно до статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав.

Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації»є суб'єктом владних повноважень, який виконує делеговані повноваження по реєстрації вказаних речових прав.

Частиною другою статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Отже, при наявності підстав, вимоги про скасування державної реєстрації права власності на ім'я ОСОБА_4 на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_5 та на земельну ділянку площею 0,0650 га, за адресою: АДРЕСА_5 підсудні Окружному адміністративному суду Автономної республіки Крим, а Ялтинський міський суд не мав права розглядати зазначені вимоги.

Доводи представника позивача та посилання на Інструкцію щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №55 від 18.06.2007, яка регулює виділ частки нерухомого майна в натурі, є неспроможними та не заслуговують на увагу, так як квартири в багатоквартирному будинку не є сумісною власністю, а квартира №3 взагалі є окремим будинком, що підтверджується даними інвентарної справи, згідно якої рішенням Ялтинської міської ради №24 від 02.10.1946 ОСОБА_20 була надана земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_8, та укладений договір про надання земельної ділянки в оренду строком на 60 років, які скасовані 12.06.1953 у зв'язку з тим, що ОСОБА_20 побудував два будинки замість одного, що підтверджується аркушами інвентарної справи 37-39, 41-42, 47; крім того, при розробці проектів землеустрою ОСОБА_12 та ОСОБА_9 на геодезичних картах також зафіксований прохід з приміщень, що належать ОСОБА_9 поблизу приміщень, що належали ОСОБА_12 (ОСОБА_5), на аркушах інвентарної справи 90-92, 104 знаходяться геодезичні карти та план будинку, де також вказаний вихід з приміщень, що належать ОСОБА_9 поблизу приміщень, що належали ОСОБА_12 (ОСОБА_5) (т.2арк.с.65-66,68-74).

Відповідно до вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

В матеріали справи надані належні та допустимі докази правомірності, законності та обґрунтованості рішення Гурзуфської селищної ради №27 від 25.12.2009, підпункту 1.3 пункту 1 рішення Гурзуфської селищної ради №21 від 19.02.2010, підпункту 5.1 пункту 5 рішення Гурзуфської селищної ради №32 від 19.05.2010, пункту 149, підпунктів 1.3.1, 1.3.2 пункту 1.3 рішення Гурзуфської селищної ради №17 від 16.07.2010 та рішення Гурзуфської селищної ради №27 від 27.08.2010, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 №11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, розглянув і вирішив справу в частині вимог неповноважним судом, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, постанова суду першої інстанції -скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктами 1, 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Гурзуфської селищної ради, Управління Держкомзему в м. Ялта Автономної Республіки Крим, ОСОБА_4, представників третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_7, ОСОБА_8 на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04.05.11 у справі №2а-5165/11/0124 задовольнити.

2. Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04.05.11 у справі №2а-5165/11/0124 скасувати.

3. Прийняти нову постанову.

4. В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 серпня 2011 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна