Постанова

від 13.09.2011 по справі 2а-1140/10/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-1140/10/2770

13.09.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Божко О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Фонду комунального майна Севастопольської міської ОСОБА_2, довіреність № б/н від 24.01.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя- ОСОБА_1, довіреність № 344/10 від 22.06.09

розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гавура О.В. ) від 15.07.10 у справі № 2а-1140/10/2770

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99100)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (вул. Кулакова, 37, м. Севастополь, 99011)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя (суддя Гавура О.В.) від 15 липня 2010 року у справі № 2-а-1140/10/2770 у задоволенні позову Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 15 липня 2010 року, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права. Заявник апеляційної скарги вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані положення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо визначення об'єкту оподаткування.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі з'ясування усіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом м. Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку з визначенням ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя позивачу податкових зобов'язань з ПДВ у загальній сумі 495855,10 грн., у тому числі за основним платежем -381427,00 грн. та 114428,10 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 07 грудня 2009 року за № 0001560231/0 та від 10 лютого 2010 року за №0001560231/1, що було прийнято за результатами розгляду скарги позивача у порядку статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Обставини справи свідчать про те, що підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ у вказаному розмірі сталося те, що з депозитного рахунку Господарського суду м. Севастополя на рахунок Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (поточний рахунок № 37188003000416 в ГУДК в м. Севастополі) було перераховано вартість частки у спільному майні в розмірі 2288563 грн., внесеної платіжним дорученням № 27 від 04.06.2009 року, № 28 від 05.06.2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріанта»на підставі рішення Господарського суду м. Севастополя від 09 червня 2009 року по справі № 5020-5/224, що набрало законної сили.

З вказаного рішення суду вбачається, що перерахування вказаної суми вартості частки у спільному майні було здійснено судом у зв'язку з припиненнями права власності ТОВ «Ранта»та територіальної громади міста Севастополя на частки вбудованих приміщень за адресою м. Севастополь, вул.. Косарева,1; визнання права сумісної часткової власності на об'єкт нерухомості -вбудовані приміщення за ТОВ «Ріанта»та територіальною громадою міста Севастополя; припинення права власності територіальної громади міста Севастополя на 2/5 частки об'єкта нерухомості -вбудованих приміщень та визнання права власності за ТОВ «Ріанта»права власності на об'єкт нерухомості -вбудовані приміщення загальною площею 4450,2 кв.м., що розташовані за адресою м. Севастополь, вул.. Косарева,1.

Саме факт перерахування грошових коштів з депозитного рахунку Господарського суду м. Севастополя на поточний рахунок Фонду комунального майна м. Севастополя у сумі 2288563,00 грн. стався підставою до висновку ДПІ про те, що за датою отримання вказаних грошових коштів у позивача виникли податкові зобов'язання з ПДВ.

Судова колегія не може погодитися з таким висновком податкової інспекції виходячи з наступного.

Статтею 3 Закону України визначено об'єкт оподаткування та операції, що не є об'єктом оподаткування.

Так, відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно до пункту 1.4 статті 1 Закону поставка товарів -будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами , умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поставка послуг -будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Законом України «Про податок на додану вартість»не визначена у якості об'єкту оподаткування операція щодо перерахування грошових коштів з депозитного рахунку суду на рахунок отримувача на виконання судового рішення.

Судова колегія вважає, що вказана операція з перерахунку коштів не є операцією з поставки товарів або послуг у розумінні положень пункту 1.4 статті 1 Закону, оскільки вона не заснована на договорі та не має кваліфікуючої ознаки -волевиявлення у отримувача коштів на здійснення такої операції. Крім того, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради взагалі не був власником нерухомого майна право власності на яке було визнано за ТОВ «Ріанта». Таким власником була територіальна громада міста Севастополя від імені та в інтересах якої діє Севастопольська міська Рада і саме права власності територіальної громади було припинено.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що база оподаткування визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості та визначено поняття «продавець»та «покупець», що виключає можливість визначення бази оподаткування по спірній операції, тому що Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради не є продавцем а ТОВ «Ріанта»не є покупцем і між ними не існує правовідносин, що засновані на договорі (контракті).

Більш того, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2009 року та рішення Господарського суду м. Севастополя від 09 червня 2009 року по справі № 5020-5/224 було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 09 грудня 2009 року, справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Севастополя.

При новому розгляді справи рішенням Господарського суду м. Севастополя від 11 січня 2011 року по справі № 5020-5/224-11/043 у задоволенні позову ТОВ «Ріанта»було відмовлено. Вказане рішення суду набрало законної сили на підставі постанови Вищого господарського суду України від 21 квітня 2011 року по справі № 5020-5/224-11/043.

В матеріалах справи є платіжне доручення № 637 від 11 червня 2010 року, яким Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради перерахував на депозитний рахунок Господарського суду м. Севастополя кошти у сумі 2288563,00 грн. по справі № 5020-5/224 від 09 червня 2009 року.

При таких обставинах справи судова колегія вважає, що постанова Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 15 липня 2010 року підлягає скасуванню, а позов Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради та апеляційна скарга -задоволенню.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 15 липня 2010 року у справі «2-а-1140/10/2770 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя від 07 грудня 2009 року №0001560231/0 та від 10 лютого 2010 року № 0001560231/1.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 вересня 2011 р.

Головуючий суддя Т.В. Дадінська

Судді О.В.Дугаренко

С.Ю. Яковенко