Ухвала

від 28.03.2012 по справі 2а-1670/9334/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 р.Справа № 2а-1670/9334/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2011р. по справі № 2а-1670/9334/11

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Диканському та Шишацькому районах Полтавської області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання у Диканському та Шишацькому районах Полтавської області про зобов'язання вчинити певні дії- задоволено частково.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Диканському та Шишацькому районах (вул. Леніна, 149, селище Диканька, Полтавської області, 38500; р/р 37171160504103 в управлінні державного казначейства України в Полтавській області (МФО 831019, код ЄДРПОУ 25940767) на користь Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі (вул. Леніна, 70, селище Диканька, 38500, розрахунковий рахунок 25601306278 в філії Полтавського обласного АТ "Ощадбанк України", МФО 331467, код ЄДРПОУ 22534564) суму витрат на виплату і підвищення до пенсії особам, які отримують пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з квітня 2008 року по січень 2010 року в розмірі 1699,60 гривень (одна тисяча шістсот дев'яносто дев'ять гривень 60 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про Пенсійне забезпечення», «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» та деякі вимоги Кодексу адміністративного судочинства України.

В апеляційній скарзі позивач просить, також, скасувати вказану постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», а також вимоги Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційних скарг у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно таблиць розбіжностей до актів щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право на пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, розрахунку неврахованих сум витрат на виплату пенсії за період з травня 2008 року по грудень 2010 року відділенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Диканському та Шишацькому районах Полтавської області не враховані суми витрат на виплату пенсій, а саме - 452204,30 грн., з яких 450504,47 грн. - державна адресна допомога.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що страховиком, який зобов'язаний виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків-відповідач по справі.

Залишаючи частину позовних вимог без задоволення, суд першої інстанції зазначив, що виходячи із пріоритетності норм Закону над підзаконними нормативно-правовими актами, беручи до уваги статус Фонду соціального страхування від нещасних випадків як некомерційної самоврядної організації, яка за рахунок своїх коштів здійснює страхові виплати у разі настання страхового випадку, відповідача відшкодовувати державну адресну допомогу та підвищення до пенсії з відшкодуванням витрат на її доставку не встановлений законом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основ) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених п. 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. За страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання відповідно до пункту 4 цієї статті надається, зокрема, такий вид соціальних послуг та матеріального забезпечення, як пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначається внаслідок страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Судовим розглядом встановлено, що згідно таблиць розбіжностей до актів щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право на пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, розрахунку неврахованих сум витрат на виплату пенсії за період з травня 2008 року по грудень 2010 року відділенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Диканському та Шишацькому районах Полтавської області не враховані суми витрат на виплату пенсій, а саме - 452204,30 грн., з яких 450504,47 грн. - державна адресна допомога.

Правове регулювання питань відшкодування шкоди потерпілим, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, і не є застрахованими в Україні, здійснюється у відповідності до Міжнародної Угоди, підписаної 09.09.1994 державами колишнього Союзу РСР, країнами СНД.

Відповідно до статті 2 цієї Угоди відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті, проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Питання надання пенсій, в тому числі і пенсій по інвалідності, регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), згідно якої держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Згідно зі статтею 5 Угоди, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Статтею 3 Угоди передбачено, що усі витрати, пов'язані із здісненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.

Отже, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди.

Крім того, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 № 198 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" встановлено у 2009 році з 01 квітня 2009 року підвищення до пенсії інвалідам у розмірі 7,5 грн., збільшуючи його з 1 липня-до 14,20 грн. Ця виплата, як зазначено у пункті 2 названої постанови, проводиться понад розміри, передбачені, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що управлінням Пенсійного фонду України в Диканському районі правомірно включено в таблиці розбіжностей до актів звірки видатки в розмірі 1699,60 грн., що пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, підвищення до вказаної пенсії протягом квітня-грудня 2009 року, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Пунктом 2 статті 7 ("Прикінцеві положення") Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 01.04.2001, встановлено, що фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Пунктами 5, 6, 7 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 № 5-4/4, встановлено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.

Згідно з таблицями розбіжностей до актів щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням та розрахунку неврахованих сум витрат на виплату пенсії за вказаний вище період відповідачем не прийнято та не відшкодовано витрати, понесені Пенсійним фондом на виплату щомісячної державної адресної допомоги на загальну суму 450504,47 грн.

Відповідно до пункту 4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Даний перелік є вичерпним і до нього не внесено адресну допомогу до пенсії, яка призначена і виплачена позивачем згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян".

Положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що страхові виплати мають бути пов'язані із страховими випадками, що спричинені ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання застрахованої особи.

Зазначеним Законом не передбачено відшкодування витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян".

Згідно з Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відшкодовуються Пенсійному фонду України витрати, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Виплати державної адресної допомоги та підвищення до пенсії не повинні відшкодовуватись Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Пенсійному фонду України у зв'язку із тим, що вони не пов'язані із вищеназваними страховими випадками та не входить до визначеного законодавством переліку витрат, що підлягають відшкодуванню Пенсійному фонду.

Також колегія суддів вважає позицію суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимог позивача про зобов'язання відповідача включити до заліку спірні суми витрат та підписання актів звірки з урахуванням вказаних сум з огляду на наступне.

Обраний позивачем спосіб захисту (відновлення) порушеного права, а саме, зобов'язання включити до актів щомісячної звірки суми понесених витрат, суд вважає таким, що не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат.

У разі відсутності згоди на прийняття до заліку витрат з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, вимоги про відшкодування таких сум мають вирішуватися в судовому порядку шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про прийняття до заліку витрат на виплату та доставку пенсій.

Доводи апеляційних скарги позивача та відповідача висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2011р. по справі № 2а-1670/9334/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.