Ухвала

від 10.04.2012 по справі 2270/508/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/508/12

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Залімського І. Г. Курка О. П.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач (апелянт) : Овсієнко Володимир Іванович

відповідач : Біляк Надія Петрівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Автопартнер" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Автопартнер" до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Автопартнер" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000382304/2385 від 01.09.2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року залишено без задоволення адміністративний позов приватного підприємства "Автопартнер".

Не погоджуючись із зазначеною постановою, приватне підприємство "Автопартнер" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

В судовому засідання представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова перевірка ПП "Автопартнер" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Імпорт Ком" за період з 01.05.2010 року по 30.06.2010 року, в наслідок чого було винесено акт № 5565/23-4/36171586 від 15.08.2011 року.

В акті перевірки зазначено, що ПП "Автопартнер" порушило пп.7.4.1 п.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 16720 грн. в т.ч. за травень 2010 року - 8360 грн., за червень 2010 року - 8360 грн., в частині недодержання в момент вчинення правочинуправочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правовідносинах з ТОВ "Імпорт Ком".

На підставі акту Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому було винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000382304/2385 від 01.09.2011 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки спірне повідомлення-рішення відповідачем було прийнято за достатніх для цього підстав.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

01.05.2010 року між ПП "Автопартнер" та ТОВ "Імпорт Ком" було укладено договір поставки № 0110.

У бухгалтерському обліку позивача відображено, що згідно з договором № 0110 від 01.05.2010 р. ПП "Автопартнер" отримало від ТОВ "Імпорт Ком" стелажі секційні - "грантар" у кількості 88 шт. за ціною 950,00 грн., всього на суму 100320,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 16720,00 грн. згідно видаткових накладних № РН-290605 від 29.06.2010 р. (а.с. 34) та № 280507 від 28.05.2010 року (а.с. 36). Отримано податкові накладні від 28.05.2010 р. (а.с. 37) та від 29.06.2010 р. (а.с. 38). Сума ПДВ включена до податкового кредиту за травень та червень 2010 року. Розрахунки з ТОВ "Імпорт Ком" за отриманий товар проводились у безготівковій формі.

Відповідачем отримано матеріали невиїзної документальної перевірки ТОВ "Імпорт Ком" в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за листопад - грудень 2009 року, лютий - липень 2010 року, проведеною Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва з 03.09.2010 року по 03.09.2010 року, у ТОВ "Імпорт Ком" виявлено факт оформлення ТОВ "Імпорт Ком" операцій з придбання ТМЦ, що не мали реального товарного характеру та не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, також відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, персонал, місцезнаходження підприємства не встановлено.

Крім того, постановою слідчого Оболонського РУ ГУМВС України у м. Києві порушено кримінальну справу за фактом вчинення невстановленими особами підроблення документів за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.358 Кримінального кодексу України.

У підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару, позивач надав до суду копію договору поставки, податкову та видаткову накладну.

Проте колегія суддів погоджується з правовою позицією відповідача про те, що наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому продавцем товару та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ не є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.

Для правильного вирішення спору встановленню підлягає факт реальності поставки позивачу товару (гербіциди) із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо походження вказаного товару, умов його виробництва, транспортування, зберігання тощо.

Товарно-транспортних документів, довіреностей, дорожніх листів або інших документів, з яких можна було б встановити виробника, чи то постачальника, не надано ні податковій інспекції при перевірці, ні суду. Тобто, транспортування продукції від ТОВ "Імпорт Ком" до ПП "Автопартнер" документально не підтверджено.

За таких обставин неможливо встановити факт поставки товару позивачу ПП "Автопартнер", оскільки дані господарські операції не відображені належним чином у бухгалтерському обліку позивача.

Пунктом 1, 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажно-автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009р. № 207, зокрема встановлено, що для водія юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, крім інших документів необхідно мати товарно-транспортну накладну, для водія юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб накладну, або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998р. № 128/2568 (далі Правила № 363) встановлено, що товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (п.п. 11.1 п. 11 Правил № 363). Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (п.п. 13.1 п. 13 Правил № 363).

Позивачем не надано документи, які б містили достатню доказовість виконання робіт по відвантаженню, перевезенню, прийманню продукції, відсутні документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника (покупця) (акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, довіреності, сертифікати якості, інші документи, що засвідчують транспортування). Наявність лише видаткових та податкових накладних не може бути доказом проведення самої господарської операції.

Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про правомірність дії відповідача по визначенню позивачу зобов'язань з податку на додану вартість та відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Вказаним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому вона є такою, що задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Автопартнер", - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року, -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 16 квітня 2012 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Залімський І. Г.

Курко О. П.