Постанова

від 16.02.2012 по справі 2а-11990/11/0170/12

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 лютого 2012 р. 12:49 Справа №2а-11990/11/0170/12

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Бебешко М..В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю «Югагро»

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство «Феодосійське хлібоприймальне підприємство», Головне управління державного казначейства України в АР Крим в особі Управління державного казначейства у м. Феодосія

про скасування податкової вимоги від 16.09.11р. №377

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 29 від 06.04.11 , посвідчення УКР № НОМЕР_2; відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 13 від 27.01.12 , НОМЕР_1 третьої особи (ГУ Державного казначейства України в АРК) - ОСОБА_3, довіреність № б/н від 11.01.12, посвідчення № НОМЕР_3 третьої особи ( ВАТ «Феодосійське хлібоприймальне підприємство» ) - не з'явився

Суть спору: Агропромислове товариство з обмеженою відповідальністю «Югагро» (далі - позивач - АТзОВ «Югагро») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим (далі - відповідач, Феодосійська МДПІ) про скасування податкової вимоги від 16.09.11р. № 377 Феодосійської МДПІ як протиправного.

Позов мотивовано тим, що відповідач виніс вимогу про сплату податкового боргу, в порушення норм Податкового кодексу України, оскільки у позивача на час її винесення відсутній податковий борг.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.10.2011 відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначення справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.11.11р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство «Феодосійське хлібоприймальне підприємство» Головне управління державного казначейства України в АР Крим в особі Управління державного казначейства у м. Феодосія .

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та пояснив, що вважає безпідставним винесення податкової вимоги від 16.09.2011 № 377 щодо сплати боргу у вигляді повернення бюджетних суд, виданих на закуп сільськогосподарської продукції за державним контрактом 1994 року, оскільки в 1994 році позивач не отримував вказаних бюджетних суд, крім того, бюджетні суди не являються податковим боргом.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях від 29.10.2011 за вих. № 6071/9110-0 (а.с.18), додаткових поясненнях (а.с.49,87), відповідно до яких вважає, що податкова вимога, що оскаржується відповідає вимогам законодавства, при її винесені відповідач керувався пунктом 1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 174 про затвердження Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою, або під державні гарантії, бюджетними позичками /фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості. Вимога була винесена на підставі Подання органу Державного казначейства.

Представник третьої особи (Головне управління державного казначейства України в АР Крим в особі Управління державного казначейства у м. Феодосія ) проти позову заперечував та пояснив, що 06.09.2011 за вих. № 03.0-07.2/4655 було направлено до відповідача подання про стягнення з позивача простроченої заборгованості з оплати бюджетних позичок відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 13.03.1997 № 131-р та постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.1997 № 124 та від 29.12.1997№1474.

Представник третьої особи (Відкрите акціонерне товариство «Феодосійське хлібоприймальне підприємство») в судовому засіданні пояснив, що через третьою особу було видано підприємству, правонаступником якого є позивач бюджетні суди на насіння, ПММ, мінеральні добрива та грошові кошти під врожай 1995-1998 років.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, дослідивши надані докази,суд

ВСТАНОВИВ:

Агропромислове товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГАГРО» є юридичною особою, зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим 03.10.02р. (ідентифікаційний код 32085844) (а.с.4).

16.09.11р. на адресу позивача було направлено податкову вимогу № 377 (а.с.11) про сплату суми в розмірі 67102,00 грн. боргу, що виник в наслідок неповернення бюджетних позичок, виданих на закупівлю сільгоспродукції за держконтрактом 1994.

Не погодившись з зазначеною вимогою позивач звернувся до суду.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

До функцій державних податкових інспекцій в районах, містах, без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» віднесено, зокрема: здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; контроль своєчасності подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів (п.п.1,3 ст.10).

Суд зазначає, що предметом позову є наявність заборгованості позивача щодо повернення бюджетних позичок та оскарження права податкового органу на ії стягнення.

Оскаржувана податкова вимога винесена відповідно до ст.20,59,60 Податкового кодексу України.

Згідно п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України(якій діє на час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень) органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Відповідно до п.20.1.28. ст.20 ПК України податковий орган має право стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 Підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Глава 9 Розділу ІІ регламентує порядок погашення податкового боргу платників податків.

Як зазначає відповідач вказана податкова вимога винесена відповідно до ст. 17 Бюджетного Кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 174, якою затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі - Порядок № 174).

Відповідно ч.9 ст.17 Бюджетного Кодексу України прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що органи податкової служби наділені повноваженнями щодо стягнення простроченої заборгованості за бюджетними позиками (кредитом) за правилами, визначеними ПК України для погашення податкового боргу, що включає звернення стягнення як на кошти боржника, так і на його майно.

Проте, суд не погоджується з доводами відповідача щодо правомірності винесення податкової вимоги про сплату вказаної заборгованості у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається платнику податків у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки(п.59.1 ст.59).

При цьому, якщо суму грошового зобов'язання платника податків розраховано контролюючим органом , якій не є органом державної податкової служби (п.59.2 ст.59), такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.14.1.153. ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Отже податкова вимога є рішенням податкового органу, до якого визначається сума податкового боргу, та може бути винесена лише стосовно податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.56.1. ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.п.14.1.175. ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Суд зазначає, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п.14.1.39 ст.14 ПК України ).

Відповідно до п.п.14.1.156. ст.14 ПК України податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Таким чином, системний аналіз вказаних норм дає підстави зробити висновок про те, що податковим боргом є лише узгоджене та своєчасно не сплачене грошове зобов'язання зі сплати податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Судом встановлено, що Податкова вимога № 377 була винесена відповідачем щодо повернення бюджетних позичок, виданих на закупівлю сільгосппродукції у 1994 році.

Відповідач, вважає, що оскільки на стягнення вказаної заборгованості поширюються правила ПК України щодо стягнення податкового боргу, згідно п.6 Порядку № 174 облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички / фінансової допомоги, в якій вони надані, органи Державного Казначейства України в розумінні ст. 59 ПК України є контролюючим органом, отже на підставі подання органу Державного казначейства України мав право виносити податкову вимогу.

Проте, з такими твердженнями суд не погоджується з огляду на таке.

Заборгованість, про яку йдеться в позові не є податковою заборгованістю, контролюючий орган не проводив узгодження цієї суми як податкового зобов'язання.

Згідно ст. 41 ПК України контролюючими органами є органи державної податкової служби та митні органи.

Таким чином, органи Державного Казначейства не мають повноважень контролюючих органів відповідно до норм ПК України.

Згідно з приписами Податкового Кодексу України податкова вимога може бути винесена тільки стосовно стягнення податкового боргу.

Суд вважає, що право на стягнення простроченої заборгованості за бюджетними кредитами (позиками), надане органам податкової служби в порядку, встановленому Главою 9 Розділу ІІ Податкового Кодексу України, в тому числі п.п.95.2 ст.95 , не пов'язане з повноваженнями податкового органу на винесення податкової вимоги на вказану заборгованість, оскільки вказана норма встановлює терміни стягнення податкового боргу (60 днів з дня направлення вимоги), а на стягнення простроченої заборгованості за бюджетними кредитами (позиками) в силу ст.50, 17 Бюджетного кодексу України не поширюється позовна давність.

Приймаючи до уваги викладене суд, оскільки зазначена заборгованість не є податковим боргом, зазначає, що, відповідач не мав повноважень на винесення оскаржуваної податкової вимоги.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості доводів позивача щодо відсутності заборгованості перед бюджетом в розумінні Порядку № 174 судом встановлене наступне.

Згідно пункту 1 Постанови цей Порядок регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб'єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993-1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою;

Пунктом 15 Порядку передбачено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Судом встановлено, що 06.09.2011 за вих. № 03.0-07.2/4655 (а.с.31)Управління Державного Казначейства України в м. Феодосія на адресу Начальника Феодосійської МДПІ було направлено подання про вжиття заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (бюджетні позички, надані на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовлення (контрактом)в 1997 році у сумі 67102, з них :30527,00 грн. за отримані матеріально-технічні ресурси (фуражна позичка) за розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.03.1997 № 131-Р; 10332,00 грн. за отримані матеріально-технічні ресурси (насіння) згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.1997 № 124, 26243,00 за отримані матеріально-технічні ресурси (фуражна позичка) згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.1997 № 1474).

Згідно з Розпорядженням КМУ від 13 березня 1997 р. N 131-р (а.с.92) у зв'язку з недобором зерна внаслідок несприятливих погодних умов у 1996 році та з метою надання допомоги в забезпеченні тваринництва кормами було дозволено ДАК "Хліб України", як виняток, видати з державних ресурсів у позичку господарствам Автономної Республіки Крим 20 тис. тонн і Кіровоградської області - 10 тис. тонн непродовольчого зерна з використанням його на виробництво комбікормів.

Повернення позички здійснити продовольчою пшеницею до 1 вересня з урожаю 1997 року. Розрахунки провадити в заліковій вазі тонна за тонну з оплатою різниці у вартості за цінами, що складаються на біржових торгах України за спотовими контрактами на момент повернення позички і з відшкодуванням господарствами заготівельним підприємствам фактичних витрат з приймання, зберігання та реалізації з урахуванням рівня рентабельності і податку на добавлену вартість при відпуску зерна згідно з укладеними угодами.

Згідно Постанови КМУ від 04.02.1997 № 124(а.с.124)затверджено Порядок формування обсягів та закупівлі зерна і сортового насіння зернових культур за державним замовленням у 1997 році.

Відповідно до п.7 вказаного порядку фінансування закупівлі за державним замовленням продовольчого зерна і сортового насіння зернових культур здійснюється шляхом надання бюджетної позички заготівельним підприємствам ДАК "Хліб України" через органи Державного казначейства в порядку, визначеному Мінфіном, Мінсільгосппродом і ДАК "Хліб України".

За рахунок бюджетної позички товаровиробникам відповідно до укладених контрактів надається не пізніше ніж 5 липня поточного року аванс у розмірі 135 гривень за 1 тонну зерна і сортового насіння.

Грошові аванси надаються товаровиробникам для придбання матеріально-технічних ресурсів, оплати послуг ремонтних підприємств шляхом оплати рахунків сільськогосподарських товаровиробників та погашення інших витрат, пов'язаних з виробництвом продовольчого зерна і сортового насіння зернових культур, шляхом перерахування коштів на спеціальний рахунок "Урожай-97", відкритий в установах банків.

За рахунок оплати зерна і сортового насіння зернових культур, що закуповуються за державним замовленням, товаровиробникам за їх згодою можуть поставлятися матеріально-технічні ресурси. У разі невиконання або несвоєчасного виконання постачальником взятих на себе зобов'язань вартість недопоставлених матеріально-технічних ресурсів, оплачених за рахунок бюджетної позички, та пеня в установлених розмірах підлягають безспірному стягненню в установленому законодавством порядку.

На виконання вказаної постанови Наказом Міністерства сільського господарства і продовольства, Міністерства фінансів та Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 4 березня 1997 р. №70/54/18, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 червня 1997 р. за N№ 212/2016 було затверджено Порядок надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року(а.с.104).

Відповідно до п.11.1 вказаного Порядку контроль за виконанням державного замовлення,використанням і поверненням бюджетної позички покладається: на Головне управління Державного казначейства України.

Відповідно до п. 4 Постанови КМУ від 29 грудня 1997 р. № 1474(а.с.91) «Про подолання кризового стану у тваринництві і птахівництві та стабілізацію розвитку галузі» Державній акціонерній компанії "Хліб України" було виділено з державних ресурсів у позичку зазначеним у переліку підприємствам 630 тис. тонн непродовольчого зерна з оплатою його в міру реалізації тваринницької продукції, але не пізніше 1 грудня 1998 року.

До подання органу Державного казначейства було додано акти звірки сум заборгованості між сільськогосподарським підприємством та підприємствами та організаціями, через яких надавались бюджетні позички, підписані з одного боку СГТОВ «Кримагрокомплекс», та з іншого боку - ВАТ Феодосійське КГПП (через яке надавались бюджетні позики)(а.с.33-38):

- Акт звірки на суму 10332,00 грн., щодо позики, отриманої відповідно до розпорядження КМУ № 124 від 04.02.1997;

- Акт звірки на суму 26243,00 грн., щодо фуражної суди відповідно до постанови КМУ від 29.12.1997 № 1474;

- Акт звірки на суму 30527,00 грн., щодо фуражної суди відповідно до розпорядження КМУ від 13.03.1997 № 131-р.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами позивач є правонаступником СГТОВ «Кримагрокомплекс», який в свою чергу є правонаступником КСП ім. Кірова (а.с.39).

Відповідно до розділового балансу заборгованість з повернення бюджетних суд, отриманих за період 1994-1997 була передана позивачу (а.с.57-63) на загальну суму 67102,00 грн.

Більш того, позивач сам підтвердив наявність вказаної заборгованості, підписавши акти звірки (а.с.38).

Позики було отримано за контрактами, укладеними КСП ім. Кірова та Феодосійським ГПП (а.с.66-76).

Таким чином, судом встановлено, що позивач має заборгованість у вигляді неповернутих бюджетних позик, отриманих у 1997 році.

Проте, суд зазначає, що відповідно до оскаржуваної вимоги відповідач вимагав повернення бюджетних позичок за державним контрактом 1994, а матеріалами справи не підтверджується наявність заборгованості позивача за вказаний період.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що наявність підтвердженої заборгованості позивача з повернення бюджетних позик, не є підставою для винесення податкової вимоги на цю заборгованість, у зв'язку з відсутності відповідних повноважень у відповідача, у зв'язку з чим, враховуючи приписи п.п. 60.1.4. ст. 60 ПК, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо скасування податкової вимоги від 16.09.2011 № 377 Феодосійської МДПІ.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності та про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що наслідком визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень є його скасування.

Позивач у позовній заяві просить скасувати податкову вимогу, а вимогу про визнання ії протиправною не заявляє.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкову вимоги від 16.09.2011 № 377 Феодосійської МДПІ.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 16.02.12р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 21.02.12р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Податкову вимогу від 16.09.2011 № 377 Феодосійської МДПІ про повернення бюджетних позичок, виданих на закупівлю сільгосппродукції за держконтрактом 1994 р. у сумі 67102,00 грн.

3. Стягнути на користь Агропромислового товариство з обмеженою відповідальністю «Югагро» (ідентифікаційний код 32085844, 98179, м. Феодосія, с. Берегове, вул. Приморська,1) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя Котарева Г.М.