Постанова

від 24.04.2012 по справі 4-1385/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

Справа № 4-1385/12

П О С Т А Н О В А

24 квітня 2012 року Печерський районний суд м. Києва

у складі:

головуючий - суддя Кицюк В.П. ,

при секретарі - Скрибка А. В., Гуцинюк Я.І.

участю:

прокурора Валько-Каштанова К.М.

представника

заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_2 про визнання незаконними дій Генеральної прокуратури України та зобов'язання Генеральну прокуратуру України вчинити дії в порядку ст. 97 КПК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою, в якій просить визнати незаконними дії Генеральної прокуратури України щодо неприйняття в порядку кримінально-процесуального законодавства України рішення по її заяві про злочин та зобов'язати Генеральну прокуратуру України прийняти таке рішення в порядку та строк, визначенні ст. 97 КПК України.

В обґрунтування доводів скарги ОСОБА_2 посилається та те, що в липні 2010 року вона звернулася до Генеральної прокуратури України із заявою про злочин, в якій, зокрема, просила в порядку ст. 97 КПК України провести перевірку з приводу бездіяльності прокуратури Херсонської області по розгляду її заяви про злочин від 11 червня 2010 року за фактом ненадання адміністрацією ІТУ Цюрупинського РВ УМВС України в Херсонській області медичної допомоги її сину, що призвело до його смерті. Проте, всупереч вимогам ст. 97 КПК України дослідча перевірка за її заявою про злочин з прийняттям відповідного рішення Генеральною прокуратурою України проведена не була, а листом № 16-39674-10 від 02 серпня 2010 року її звернення направлено за належністю до прокуратури Херсонської області, тобто органу, правомірність дій якого вона оспорювала. Стверджує, що відсутність самостійного процесуального документа, прийнятого за результатами розгляду заяви про злочин, позбавляє її можливості оскаржити дії прокурора та захистити свої права.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим дорученням ОСОБА_1 просив задовольнити скаргу з підстав, зазначених судом вище.

Прокурор вважав скаргу безпідставною.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, думку прокурора, дослідивши матеріали справи та матеріали наглядового провадження №16-39674-10, приходить до наступного висновку.

Вимоги скарги ОСОБА_2 щодо визнання незаконною бездіяльності Генеральної прокуратури України та зобов'язання Генеральну прокуратуру України вчинити дії в порядку ст. 97 КПК України не ґрунтуються на законі, оскільки кримінально-процесуальним законодавством України суд не наділений повноваженнями визнавати дії прокурора неправомірними та зобов'язувати його вчиняти певні дії, в тому числі передбачені ч. 2 ст. 97 КПК України, а тому судом до уваги не приймаються.

По суті доводів скарги ОСОБА_2 щодо неприйняття Генеральною прокуратурою України рішення в порядку ст. 97 КПК України відносно посадових осіб прокуратури Херсонської області суд вважає необхідним зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в липні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до Генеральної прокуратури України із заявою, названою як заява про злочин, в якій просила: зобов'язати заступника прокурора Херсонської області Кузьменко А. в порядку кримінально-процесуального законодавства організувати перевірку обставин смерті її сина під час його перебування в ІТУ Цюрупинського РВ УМВС України в Херсонській області, а, по-друге, перевірити бездіяльність прокуратури Херсонської області. Обґрунтовуючи необхідність прийняття в порядку ст.97 КПК України рішення відносно посадових осіб прокуратури Херсонської області ОСОБА_2 вказала на те, що останні не вжили заходів по перевірці обставин смерті її сина, її заяву про злочин від 11 червня 2010 року розглянули згідно Закону України «Про звернення громадян», чим допустили службову недбалість, яка призвела до тяжких наслідків (а.с. 6, 9).

Згідно зі ст. 97 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню, та не пізніше триденного строку (а за наявності підстав протягом 10 днів) прийняти рішення про порушення кримінальної справи, про відмову в порушенні кримінальної справи чи направити заяву або повідомлення за належністю, а також вжити всіх можливих і необхідних заходів реагування за такою заявою або за таким повідомленням. При цьому, стаття 97 КПК України за своєю природою є бланкетною нормою і її положення в кожному разі потрібно оцінювати у сукупності з вимогами ст. 94 КПК України, яка встановлює підстави та приводи до порушення кримінальної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що лише заяви та повідомлення про злочини, подані відповідно до ст. 95 КПК України, тягнуть за собою обов'язок органу дізнання, сдічого, прокурора чи судді провести перевірку в порядку ст. 97 КПК України та прийняти одне з передбачених статтею рішень. Такі заяви мають бути відібрані з попередженням про кримінальну відповідальність за завідоме неправдиве повідомлення про вчинення злочину та повинні містити достовірні відомості, що вказують на об'єктивні ознаки злочину або підготовки до нього. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, по яким обов'язково повинні прийматися процесуальні рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Незважаючи на те, що подана до Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 заява, названа нею як «заява про злочин», остання за своїм змістом не є повідомленням про злочин, а отже і приводом для проведення дослідчої перевірки в порядку ст. 97 КПК України, оскільки не містить достатніх даних про наявність в діях посадових осіб прокуратури Херсонської області ознак злочину, за викладених у заяві обставин, у тому числі передбачених ст. 367 КК України, а лише твердження заявника щодо незгоди з діями посадових осіб прокуратури Херсонської області з приводу неприйняття рішення в порядку ст. 97 КПК України по її заяві про злочин від 11 червня 2010 року.

За таких обставин, а також враховуючи, що матеріали за заявою ОСОБА_2 Генеральною прокуратурою України 02 серпня 2010 року за № 16-39674-10 були направлені до прокуратури Херсонської області для перевірки викладених у зверненні обставин та вжиття заходів прокурорського реагування, що було однією із вимог заявника, суд не вбачає підстав для задоволення скарги в частині направлення заяви ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України для проведення перевірки стосовно посадових осіб прокуратури Херсонської області та прийняття відповідного рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Не вбачаючи підстав для задоволення скарги, керуючись ст. ст. 55, 125 Конституції України, ст. ст. 94, 95, 97, 236 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_2 про визнання незаконними дій Генеральної прокуратури України та зобов'язання Генеральну прокуратуру України вчинити дії в порядку ст. 97 КПК України - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту її проголошення.

Суддя Кицюк В.П.