Постанова

від 24.04.2012 по справі 4-1303/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

Справа № 4-1303/12

П О С Т А Н О В А

24 квітня 2012 року Печерський районний суд м. Києва в складі :

Головуючого судді Царевич О.І.,

при секретарі Тур В.В.

з участю прокурора Бузницької Г.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України при перевірці заяви від 23.03.2012 про скоєння злочину суддею ВССУ ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність Генеральної прокуратури України при перевірці заяви від 23.03.2012 про скоєння злочину суддею ВССУ ОСОБА_2, в якій просить визнати бездіяльність Генеральної прокуратури України незаконною, у зв'язку з невинесенням рішення в порядку ст. 97 КПК України та копію його заяви просить направити до Генеральної прокуратури України для прийняття відповідного рішення в порядку ст. 97 КПК України. Доводи скарги обґрунтовує тим, що 23.03.2012 він подав заяву до Генеральної прокуратури України про скоєння злочину суддею ВССУ ОСОБА_2 та просив порушити відносно нього кримінальну справу за ст. 375 КК України. Однак Генеральною прокуратурою України рішення в порядку ст. 97 КПК України за результатами розгляду його заяви не прийнято. В зв'язку з вказаним вважає, що Генеральна прокуратура України проявила незаконну бездіяльність.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явився та не повідомив суд про причини неявки, про час, дату та місце розгляду скарги повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить його особиста розписка про отримання судового повідомлення про розгляд справи.

Прокурор в судовому засіданні доводи скарги не визнала, просила у її задоволенні відмовити, при цьому послалась на те, що подана ОСОБА_1 заява за своєю суттю не є заявою про злочин, а тому підстави для проведення перевірки в порядку ст. 97 КПК України -відсутні. Пояснення надала в письмовому вигляді, які долучені до матеріалів кримінальної справи.

Суд вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи за скаргою, приходить до наступних висновків.

У відповідності з положеннями ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб.

Таке право не може бути обмежене навіть у разі відсутності норм закону, які б передбачали можливість звернення особи до суду та розгляд відповідної скарги в порядку визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України.

Зазначені конституційні положення є нормами прямої дії. Правовідносини, які виникли між суб'єктом звернення та Генеральною прокуратурою України за своєю природою є кримінально-правовими.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

За таких обставин суд вважає, що скарга ОСОБА_1 щодо визнання незаконною бездіяльності Генеральної прокуратури України при перевірці заяви від 23.03.2012 про скоєння злочину суддею ВССУ ОСОБА_2 підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства навіть за відсутності в КПК України норм, які регламентують відповідний розгляд.

При розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяв і повідомлень про злочини суд повинен перевірити, зокрема: чи прийнята заява про злочин відповідно до вимог ст. 97 КПК України, чи відповідає вказана заява вимогам ст. 95 КПК України, чи є у ній дані, які вказують на ознаки злочинного діяння, чи достатньо їх для того, щоб розпочати стадію досудового слідства, чи немає обставин, передбачених ст. 6 цього Кодексу, які виключають провадження у кримінальній справі, та, в залежності від отриманих результатів, прийняти рішення про залишення скарги без задоволення, або направити заяву про злочин до прокуратури, слідчого, органу дізнання для прийняття відповідного рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником ОСОБА_1 на адресу Генеральної прокуратури України 22.03.2012 подано заяву, яку зареєстровано в ГПУ 23.03.2012 за № 11, в якій заявник зазначає про ухвалення суддею ВССУ ОСОБА_2 завідомо неправосудної ухвали (а.с. 6).

За результатами розгляду вказаної заяви Генеральною прокуратурою України заявнику направлено лист № 05/2/2-8849-11 від 06.04.2012, з відповідними роз'ясненнями.

Вимоги до заяви про злочин та порядок її подачі встановлені ст. 95 КПК України. Аналіз положень ст. 97 КПК України, дає підстави вважати, що особою, до компетенції якої належить вирішення питання по прийняттю рішень зазначених в ст. 97 ч. 2 КПК України, самостійно вирішується питання, чи відповідає вказана заява вимогам, передбаченим ст. 95 КПК України.

Чинним кримінальним законом України передбачені діяння, що вважаються злочинами, ознаки їх об'єктивної і суб'єктивної сторони та в чому вони полягають, кваліфікуючі ознаки злочинного діяння та інше. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомлення об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. За такими заявами чи повідомленнями повинні прийматись передбачені законом процесуальні рішення, в тому числі і винесення постанов. У разі відсутності в заяві чи повідомленні даних, які б свідчили про ознаки злочину, за результатами їх розгляду прийняття процесуальних рішень не є обов'язковим.

Разом з цим, аналізуючи зміст згадуваної в скарзі ОСОБА_1 заяви, суд вважає, що Генеральною прокуратурою України зроблений правильний висновок щодо невідповідності її вимогам ст. 95 КПК України, оскільки в даній заяві не наведено формальних ознак злочинів, за якими заявник просить порушити кримінальну справу. При цьому заявником в поданій заяві наводяться виключно міркування щодо незаконності ухвали судді, з якою він не погоджується. А відтак, суд погоджується з висновком Генеральної прокуратури України щодо відсутності підстав для прийняття рішення, передбаченого ст. 97 КПК України. В зв'язку з чим на вказану заяву, відповідно до порядку встановленого Законом України «Про звернення громадян»та Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої Наказом Генерального прокурора України № 9гн від 21.06.2011 заявнику надано обґрунтовану відповідь. Оскільки вказана заява є фактично поза процесуальним способом оскарження ухвали суду, у спосіб, що не передбачений законом.

Одночасно суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що оскільки оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини розглядаються у межах кримінального, а не адміністративного судочинства, то суд не наділений правом визнавати бездіяльність прокурора неправомірною та незаконною і зобовязувати останнього вчиняти певні дії.

Основним завданням суду при виконанні функцій судового контролю є встановлення факту, чи дійсно права і свободи людини було порушено або вони порушуються; чи було створено або створюються перешкоди для їх реалізації; чи має місце інше ущемлення прав і свобод; які перешкоди він зобов'язаний поновити або усунути для їх реалізації.

Судом при розгляді даної скарги не встановлено порушення Генеральною прокуратурою України будь -яких прав заявника чи інших осіб при розгляді заяви ОСОБА_1, поданої до Генеральної прокуратури України 23.03.2012, за таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України при перевірці заяви від 23.03.2012 про скоєння злочину суддею ВССУ ОСОБА_2.

На підставі викладеного та ст. 55 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.95, 97, 236 КПК України, " суд,

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України при перевірці заяви від 23.03.2012 про скоєння злочину суддею ВССУ ОСОБА_2 -залишити без задоволення.

На постанову може бути подана апеляція прокурором чи особою, яка подала скаргу, її представником протягом 15 діб з дня її винесення до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя О.І. Царевич