Рішення

від 17.04.2012 по справі 5023/734/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2012 р. Справа № 5023/734/12

вх. № 734/12

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судового засідання Стрижак О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, довіреність № 121-юр від 03.02.2012 року, ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.03.2012 року;

відповідача - ОСОБА_3, довіреність № б/н від 07.03.2012 року

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт" м. Одеса

до Приватного підприємства "Торгівельна мережа "Добрий Купець", м. Харків

про стягнення 106 765,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 106765,35 грн., у тому числі 90773,78 грн. боргу, 12566,96 грн. пені, 3424,61 грн. 3 % річних за договором поставки № 10567, укладеним між сторонами 01.12.2010 року, додатковою угодою № 2 до договору, укладеною між сторонами 01.12.2010 року та Протоколом погодження розбіжностей до договору. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідачне виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

В судовому засіданні оголошувались перерви з 06.03.2012 року до 03.04.2012 року, з 03.04.2012 року до 10.04.2012 року, з 10.04.2012 року до 17.04.2012 року.

05.03.2012 року до суду надійшло клопотання (вхідний № 4725), в якому представник відповідача просив суд об"єднати в обне провадження дану справу зі справою № 5023/730/12, яка знаходиться в провадженні судді Інте Т.В..

Представник позивача в судовому засіданні 06.03.2012 року заперечував проти вказаного клопотання.

Суд, розглянувши вказане клопотання, заслухавши думку представника позивача, відмовив у задоволенні цього клопотання відповідача про об'єднання позовних заяв в одне провадження.

06.03.2012 року відповідач надав до суду Відзив на позовну заяву (вхідний № 4858), в якому заперечує проти позову, посилаючись на те, що поведінка Покупця та Постачальника після 01.06.2011 року, тобто після закінчення строку дії Договору, обумовленого сторонами у п. 9.1., вказувала не те, що Сторони продовжують виконувати укладений Договір № 10567 від 01.12.2010 року, тому, на думку відповідача договір вважається пролонгованим і продовжує діяти до письмового повідомлення будь-якої зі сторін про його розірвання. З огляду на викладене, відповідач вважає, що позивач протягом липня - серпня 2011 року поставляв відповідачу товар на умовах договору, оскільки у податкових накладних зокрема, у графі "Вид цивільно-зговору" зазначено: "Договір поставки №10567 від 01.12.2010 року".

Вказаний відзив досліджений судом та долучений до матеріалів справи.

29.03.2012 року позивач надав до суду Заперечення на відзив (вхідний № 6696), в якому позивач спростовує твердження відповідача щодо автоматичної пролонгації строку дії договору, та наголошує, що дія договору припинилася 01.06.2011 року. Крім того, позивач спростовує посилання відповідача на те, що сам факт поставки позивачем товару протягом липня - серпня 2011 року та отримання цього товару відповідачем є підставою вважати, що поставка товару здійснена в рамках договору поставки № 10567 від 01.12.2010 року. Позивач стверджує, що після закінчення строку дії договору поставки № 10567 поставка товару відповідачеві здійснювалася на підставі видаткових накладних №РкС1_35568 від 25.06.2011 року, №РкС1_38989 від 12.08.2011 року, №РкС1_40009 від 26.08.2011 року, які є способом укладення договору у спрощеній формі. При цьому, позивач наголошує, що посилання у зазначених видаткових накладних в графі: "Вид цивільно-правового договору" на договір поставки № 10567 від 01.12.2010 року, є помилковим.

Вказане заперечення на відзиві досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

02.04.2012 року відповідач надав до суду Зміни до відзиву на позовну заяву (вхідний № 6845), в яких наголошує, що питання щодо строку дії договору поставки врегульовано у п. 9.1. договору поставки, у зв"язку з чим наголошує, що поставка товару після 01.06.2011 року відбувалася в рамках вказаного договору. З урахуванням викладеного, відповідач також посилається на те, що п. 6.1.2. додаткової угоди № 2 до договору поставки відповідачеві наданий товарний кредит, під яким сторони розуміють, що постачальник надає покупцю товар у кількості (та/або на суму), зазначеному в п. 6.1.1.3 цього договору зі строком оплати не раніше кінця строку дії цього договору. Таким чином, відповідач вважає, що строк оплати товару в межах спірної суми є таким, що до цього часу не настав.

Крім того, відповідач у Змінах до відзиву на позовну заяву посилається на укладену між сторонами Угоду про надання послуг логістики від 01.12.2010 року, яка є додатком № 1 до договору поставки № 10567 від 01.12.2010 року, та наголошує, що зобов"язання щодо приймання послуг логістики та їх своєчасної оплати виконано позивачем не в повному обсязі.

Також, відповідач посилається на те, що на підставі додаткової угоди № 1 до договору поставки позивач має перед відповідачем заборгованість у розмірі 61847,80 грн., у зв"язку з чим, відповідно до п. 11 додаткової угоди № 1 до договору поставки, відповідачем була притримана сума у розмірі 24529,61 грн. вартості поставленого постачальником покупцю товару за вирахуванням вартості товарного кредиту.

Вказані зміни до відзиву досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

09 квітня 2012 року до суду надійшло Пояснення (вхідний № 7506), в якому позивач спростовує викладені відповідачем заперечення у Змінах до відзиву на позовну заяву, вважає їх необгрунтованими та безпідставними.

Вказане пояснення досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

17.04.2012 року до суду надійшло Пояснення (вхідний № 8053), в якому позивач зазначив, що в межах встановлених діючим законодавством строків, 20.07.2011 року та 20.09.2012 року, ТОВ "Винфорд" подало податкові декларації з податку на додану вартість з додатками до них, а саме: з Розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), по господарським операціям, які були здійснені між сторонами за видатковими накладними: №РкС1_35568 від 25.06.2011 р. на суму 20523,02 грн., № РкС1_38989 від 12.08.2011 р. на суму 13341,06 грн. та № РкС1_40009 від 26.08.2011 р. на суму 10002,96 грн.

Відповідно до Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) від 20.07.2011 року - під номером 246 були відображені податкові зобов'язання позивача по господарській операції з відповідачем за видатковою накладною №РкС1_35568 від 25.06.2011 р. Відповідно до Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) від 20.09.2011 року - під номером 244 були відображені податкові зобов'язання позивача по господарським операціям з відопвідачем за видатковими накладними №РкС1_38989 від 12.08.2011 р. та № РкС1_40009 від 26.08.2011 р.

Ані Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) від 20.07.2011 року, ані Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) від 20.09.2011 року не містять посилання на договір поставки № 10567 від 01.12.2010 року.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Виправлення помилок, допущених при заповненні Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з ПДВ), проводиться шляхом подання Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за формою, затвердженою наказом ДПА України від 25.01.2011 р. N 41 (далі - Уточнюючий розрахунок), до якого додається Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з ПДВ) з відміткою "уточнюючий".

Проте, позивач наголошує, що діючим законодавством не передбачено обов'язку надсилати будь-які виправлення або коригування, чи будь-яким іншим засобом повідомляти податкові органи про виявлення помилок у Податкових накладних, а саме: виявленні помилки у податкових накладних, щодо неправильного відображення у графі "Вид цивільно-правового договору" підстави поставки.

Вказане пояснення позивача досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

17.04.2012 року до суду надійшли Додаткові пояснення по справі (вхідний № 8263), відповідно до яких відповідач наполягає на своїй позиції щодо строку дії договору. Крім того, відповідач спростовує посилання позивача на те, що ним помилково здійснено посилання на договір поставки №10567 від 01.12.2010р. у податкових накладних, наданих позивачем відповідачу після 01.06.2011 року та наголошує на тому, що надання належним чином оформленої податкової накладної є обов 'язковим для позивача як платника податку на додану вартість, та наведення у податковій накладній даних, які не відповідають господарській операції, вчиненій сторонами правочину, є не допустимим.

Вказане пояснення відповідача досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов, змінах до відзиву та поясненнях, та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між сторонами було укладено договір поставки № 10567 від 01.12.2010 року. Відповідно до п. 1.1. договору поставки №10567 від 01 грудня 2010 року позивач зобов'язався постачати відповідачеві продовольчі товари, а відповідач зобов'язався приймати товар та своєчасно проводити оплату на умовах, передбачених договором.

01 грудня 2010 року сторони підписали Додаткову угоду №2 до Договору поставки №10567 від 01 грудня 2010 року та Протокол погодження розбіжностей до Договору поставки №10567 від 01.12.2010 року.

Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Пунктом 9.1 було встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 01 червня 2012 року.

В пункті 2 додаткової угоди № 2 встановлено про зміну п. 8.1 договору та вказано про те, що договір діє до 01.06.2011 року.

Відповідач у своїх запереченнях, викладених у відзиві на позов, змінах до відзиву та поясненнях вказує, що п. 2 додаткової угоди є помилковим та таким, що не відповідає намірам сторін, оскільки п. 8.1 не регулює питання строку дії договору (яке регулюється п. 9.1 договору).

Суд не приймає ці доводи відповідача, оскільки наміри сторін у додатковій угоді № 2 були направлені саме на встановлення нового строку дії договору, що випливає із самого змісту п. 2 додаткової угоди № 2, де мова йде саме про вступ договору в силу та про те, що він діє до 01.06.2011 року.

Таким чином, суд визнає, що строк дії договору поставки № 10567 від 01.12.2010 року закінчився 01.06.2011 року.

В рамках договору поставки № 10567 від 01.12.2010р., позивачем 04 лютого 2011 року здійснена поставка товару відповідачу, а відповідачем був отриманий цей товар, про що свідчать належним чином складені видаткові накладні №РкС1А_0046 від 04.02.2011 року, №РкС1А_0047 від 04.02.2011р. та товарно-транспортні накладні ТТН №РкС1А_0046 від 04.02.2011 р. та ТТН № РкС1А_0047 від 04.02.2011 р. Загальна сума, на яку був поставлений товар за вищезазначеними накладними дорівнював 220773,78 грн.

Пунктами п. 1 Додаткової угоди передбачалось, що оплата повинна була виконуватися на умовах відстрочки платежу протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту поставки партії товару. При цьому, Сторони погодилися, що в період дії договору Позивач, який є Постачальником за договором поставки, надає Відповідачу товарний кредит. Таким чином: 22 березня 2011 року - останній день сплати за товар, який був поставлений, згідно з видатковими накладними №РкС1 А_0046 від 04.02.2011 р. та № РкС1 А_0047 від 04.02.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за поставлений товар відповідачем частково була сплачена на суму 130000,00 грн.

Відповідно до пункту 6.1.3. Додаткової угоди № 2 від 01.12.2010 року по закінченню строку дії договору або при його достроковому розірванні відповідач зобов'язався на свій вибір: або сплатити вартість наданого товару, або здійснити повернення цього товару. Відповідно до пункту 2 вищезазначеної Додаткової угоди №2 строк дії Договору поставки № 10567 від 01.12.2010 р. встановлений до 01 червня 2011 року.

З матеріаів справи вбачається, що після закінчення дії договору відповідач не звертався до позивача з бажанням повернути товар.

Таким чином, заборгованість за поставлений товар, на цей час не погашена, що є порушенням умов договору поставки № 10567 від 01.12.2010 року.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Таким чином, дослідивши умови спірного договору, суд вважає, що договір № 10567 від 01.12.2010 року за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу з відстроченням платежу, який містить визначення товару, його ціну, порядок і строки платежу (кінцевий строк оплати - строк закінчення дії договору).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, своїми діями відповідач порушив умови Договору та вимоги ст. 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 90773,78 грн. боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

При цьому, судом відхиляються заперечення відповідача, оскільки вони ґрунтуються на довільному та помилковому тлумаченні приписів чинного законодавства, недоведені суду жодним конкретним доказом, тобто позбавлені правового та фактичного обґрунтування.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 8.2. договору зобов'язання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої суми за кожний день прострочення. Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення 12566,96 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних та річних. За таких обставин, вимога позивача про стягнення 3424,61 грн. 3 % річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 611, 692, 694, 712 ЦК України, ст.ст.1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Торгівельна мережа "Добрий Купець" (вул. Героїв праці, б. 46, м. Харків, 61135, код ЄДРПОУ 37364856, п/р 26004060382318 в Харківському ГРУ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт" (пров. Катаєва, б. 3, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 30704028, п/р 26000312626 в АБ "Південний", МФО 328209) 90773,78 грн. боргу, 12566,96 грн. пені, 3424,61 грн. 3 % річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 12135,31 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Присяжнюк О.О.

Повний текст рішення підписаний ___ квітня 2012 року.