Постанова

від 18.04.2012 по справі 5002-19/4685-2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2012 року Справа № 5002-19/4685-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Градової О.Г.,

суддів Латиніна О.А.,

Маслової З.Д.,

за участю представників сторін:

позивача, Ткачук Павло Якубович (повноваження перевірені), наказ №1 від 12.10.12, Керівник, товариство з додатковою відповідальністю Аудиторська фірма "Юг-Аудит-Люкс";

відповідача, ОСОБА_3, довіреність №815/40/01 від 29.08.11, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради;

третьої особи, не з'явився, Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя";

розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 05 січня 2012 року у справі № 5002-19/4685-2011

за позовом товариства з додатковою відповідальністю Аудиторська фірма "Юг-Аудит-Люкс" (вул. Гагаріна, 14а, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95026) (вул. Севастопольська, 20/1, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95011)

до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, Сімферополь, 95000)

3-тя особа - комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя" (вул. Кримських партизан, 13, Сімферополь, 95013)

про спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням місцевого господарського суду позов задоволено - відповідач зобов'язаний виконати рішення органу місцевого самоврядування про приватизацію позивачем шляхом викупу нежитлового підвального приміщення та виконати усі дії, процедури, заходи та укласти договір викупу нежитлового приміщення. З відповідача на користь позивача стягнуто 85 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 105-113 т. 1).

Судове рішення мотивовано тим, що позивач тривалий час орендує це нежитлове приміщення, здійснив його поліпшення, є рішення органу місцевого самоврядування про приватизацію цього приміщення позивачем шляхом викупу, це приміщення не є допоміжним.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та у позові відмовити тому, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, викладені в ньому висновки не відповідають обставинам справи (а.с. 125-130 т. 1).

З відзиву на апеляційну скаргу слідує, що позивач не згоден з доводами апеляційної скарги тому, що не пропустив строк позовної давності, який почався з моменту відмови відповідача здійснити заходи по приватизації; відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання, в якому було прийнято рішення; договір купівлі-продажу в межах приватизації укладається за типовим проектом, зразок якого відповідач має (а.с. 42-45 т. 2).

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представники позивача - підтримали доводи відзиву. Третя особа повторно не скористалася правом на участь в судовому засіданні її представника, про час та місце засідання сповіщена ухвалою суду, копія якої вручена третій особі 02 квітня 2012 року, що підтверджує поштове повідомлення (а.с 117 т. 2). Апеляційний господарський суд прийнявши до уваги те, що явка сторін та третьої особи не визнана судом обов'язковою, вона належним чином повідомлена про час та місце засідання, у справі достатньо доказів для розгляду справи, а також з метою дотримання строків розгляду справи, ухвалила: розглянути справу без участі в судовому засіданні представника третьої особи.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 1-41, 49, 51-56, 71-76, 78-80, 83-96, 121-124, 127-132, 137-151 т. 2, а.с. 1-13, 17 т. 3) та встановив наступне.

12 жовтня 1993 року здійснена державна реєстрація позивача як юридичної особи в Україні, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію, довідкою з ЄДРПОУ, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Статутами позивача 1993 року та 2007 року (а.с. 63-66 т. 1, а.с. 20-40, 84-92 т. 2).

Позивач з 01 січня 1996 року орендує приміщення площею 51 кв.м. по вул. Севастопольська, 20/1, м. Сімферополя, та за цей період належним чином виконував свої договірні зобов'язання (в тому числі оплату), що підтверджується (зокрема) договорами оренди з Кримським відділенням "Придніпровської залізничної дороги" (колишній балансоутримувач приміщень) та з комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя" (балансоутримувач приміщення на даний час), актами звірок, платіжними дорученнями (а.с. 15-31 т. 1, а.с. 5-19, 137-143 т. 2).

16 вересня 2000 року житловий будинок №20/1 по вул. Севастопольська м. Сімферополя за рішенням Виконкому Центральної районної ради м. Сімферополя №144/1 переданий з балансу Кримського об'єднання Придніпровської залізниці до балансу місцевої ради, 04 квітня 2001 року надано свідоцтво про право власності на цей будинок за адміністративно-територіальною громадою в особі Сімферопольської міської ради (а.с. 73, 79-80 т. 2).

Вказане приміщення складається з коридору площею 3,6 кв.м., санвузла - 3 кв.м., кухні - 6,5 кв.м., трьох кімнат - 15,4 кв.м., 9,8 кв.м., 9,1 кв.м., двох комор - 1,9 кв.м., 1,7 кв.м., воно розташовано в цокольному поверсі житлової будівлі, який збудований в 60-х роках минулого сторіччя (точна дата закінчення будівництва не установлена), основна інвентаризація будівлі здійснена в 1962 році. Це приміщення в різних документах мало статус житлового з назвою квартира №63 та нежитлового - приміщення площею 51 кв.м. Але з 1995 року використовується як нежитлове приміщення. Станом на час прийняття рішення про малу приватизацію цього приміщення в житловій будівлі були приватизовані усі квартири, окрім квартир №№7, 16, 18, 22, 35, 43, 55, 63, 70, 73. Такі обставини підтверджуються висновком судової експертизи, відповіддю БТІ, документами інвентарної справи (планом підвального поверху, журналом зовнішніх обмірів), вказаного житлового будинку, поясненнями колишнього балансоутримувача Кримської дирекції залізничних перевезень державного підприємства "Придніпровська залізниця" та поясненнями комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя", яке є зараз балансоутримувачем приміщень (а.с. 82-88 т. 1, а.с. 71-72, 74-76, 121-124 т. 2, а.с. 17 т. 3).

Орендоване позивачем приміщення не є допоміжним, в ньому не розташовано обладнання для обслуговування житлового будинки, що слідує з пояснень позивача та висновку судової експертизи (а.с. 82-88, 93-99 т. 1).

В період дії договору з орендодавцем - комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя", орендар за погодженням орендодавця через підрядника здійснив поліпшення орендованого приміщення, вартість такого поліпшення складала 5002 грн., що є 96,3 % балансової вартості орендованого майна. Такі поліпшення є невід'ємними. Ці обставини підтверджені звітом про оцінку 1997 року, звітом про експертну оцінку вартості приміщень, що орендуються, 2000 року, листуванням орендаря та орендодавця, звідним кошторисом вартості будівництва, локальним кошторисом, відомістю ресурсів, актом виконаних робіт, довідкою про балансову вартість об'єкту, аудиторським висновком, висновком фахівця про ідентифікацію поліпшень (а.с. 32-52 т. 1, а.с. 127-132 т. 2) та не оспорюються відповідачем.

27 грудня 2006 року рішенням 13 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради №150 був затверджений Перелік об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, які підлягають приватизації на 2007 рік, відповідного до якого підвальне приміщення площею 51 кв.м. по вул. Севастопольська, 20/1, м. Сімферополя підлягає приватизації шляхом викупу позивачем, таке рішення прийнято за заявою позивача про приватизацію з доданням документів (а.с. 61-62 т. 1, а.с. 54-56, 83- 95 т. 2).

26 квітня 2011 року відповідач письмово повідомив позивача про неможливість проведення приватизації вказаного приміщення тому, що законодавче не встановлений порядок визначення правового режиму власності допоміжних приміщень (а.с. 60 т. 1 чи а.с. 41, 47 т. 2). Хоча 26 січня 2007 року відповідач письмово повідомляв позивача про підготовку документів для приватизації (а.с. 46 т. 2). Будь-яких підготовчих дій щодо приватизації вказаного об'єкту відповідач не здійснював.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції Закону України №189/96-ВР від 15 травня 1996 року, з змінами та доповненнями) об'єктами малої приватизації може бути окреме індивідуально визначене майно.

Згідно до частин 3 та 5 статті 7 вказаного Закону України за поданням органів приватизації або з ініціативи покупців місцеві ради відповідно до місцевих програм приватизації затверджують переліки об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають продажу шляхом викупу. При цьому, орган приватизації протягом місяця розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті; відмова у приватизації можлива тільки у встановлених цією нормою закону випадках, в тому числі коли: є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідач вважає таким законодавчо встановленим обмеженням на приватизацію підвалу у житловому будинку приписи Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" з урахуванням рішення Конституційного Суду України про тлумачення статей 1 і 10 цього Закону через те, що підвали є допоміжними приміщеннями житлових будинків та передаються безкоштовно в спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир в багатоквартирних будинках.

Дійсно, відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" №2482-XII від 19 червня 1992 року (з змінами) приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Частина 2 статті 10 вказаного Закону передбачає, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, допоміжні приміщення (підвали, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

При цьому, відповідно до рішення Конституційного Суду України "У справі по конституційному зверненню ОСОБА_5 і інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" і за конституційним зверненням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків)" №4-рп/2004 від 02 березня 2004 року допоміжні приміщення (підвали, сараї, комори, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків; підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього; власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир; питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Однак, апеляційний господарський суд вважає, що питання законодавчої заборони на малу приватизацію підвалів повинно було вирішуватися органом приватизації (відповідачем) при розгляді заяви про включення органом приватизації цього підвалу до подання та Переліку об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації. Рішення про відмову у задоволенні заяви та про не включення вказаного об'єкту до названого Переліку орган приватизації був зобов'язаний прийняти протягом місяця. Саме такі обов'язки та права органу приватизації передбачені вказаними вище нормами Закону України №189/96-ВР (частини 4 і 5 статті 7).

Відповідач, як орган приватизації комунального майна, який діяв в межах своїх повноважень не відмовив позивачу у включенні підвалу до Переліку майна, що підлягає викупу, а, навпаки, включив таке майно до вказаного Переліку.

Слідством прийняття органом місцевого самоврядування Програми про приватизацію комунального майна з переліком об'єктів, що підлягають викупу, відповідно до статей 8-12 розділу ІІ "Підготовка до приватизації" Закону України N189/96-ВР є підготовка органами приватизації протягом двох місяців об'єкту до приватизації (визначення ціни продажу шляхом проведення незалежної оцінки, інвентаризації об'єкту, публікація інформації про об'єкти малої приватизації).

Повноважень органу приватизації відмовити у проведенні підготовки до приватизації об'єкту малої приватизації, який включено до відповідної програми приватизації з переліком об'єктів приватизації, цей Закон не передбачає.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" №280/97-ВР від 21 травня 1997 року (з змінами) акти ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Таким чином, без визнання недійсним у встановленому порядку рішення Сімферопольської міської ради про затвердження Програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради та Переліку об'єктів в частині включення до приватизації вказаного вище нежитлового приміщення, що орендує позивач, орган приватизації не має повноважень відмовляти позивачу у здійсненні підготовки до приватизації (оцінки об'єкту приватизації, інвентаризації об'єкту, публікації у пресі про об'єкт приватизації).

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права (пункт 1); припинення дії, яка порушує право (пункт 3); примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5); визнання незаконними дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Приймаючи до уваги вказані вище способи захисту та виниклі між сторонами правовідносини, а також те, що відповідач не довів того, що спірне приміщення є допоміжним, а з сукупності письмових доказів (документів БТІ, бухгалтерських документів щодо облікування на балансі цього приміщення, висновок судової експертизи) вбачається, що це приміщення не бере участь в обслуговуванні і життєзабезпеченні будинку, тобто не є допоміжним, не має законодавче встановлених заборон щодо приватизації та здійснення відповідачем дії з підготовки до приватизації, які передбачені розділом ІІ Закону України N189/96-ВР, позовні вимоги щодо здійснення відповідачем підготовчих дій щодо приватизації певного об'єкту підлягають задоволенню, відповідач зобов'язаний виконати на користь позивача дії з підготовки певного об'єкту до приватизації, які передбачені законом. Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги, які стосуються виконання органом приватизації підготовчих дії, але резолютивна частина рішення не відповідає вимогам статті 84 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює, що ця частина рішення має містити зазначення відповідних дій, які відповідач зобов'язаний здійснити, та статтям 8-12 Закону України №189/96-ВР.

Разом з тим, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо укладення договору купівлі-продажу об'єкту приватизації на даний час задоволені бути не можуть тому, що укладенню такого договору передує підготовчі дії органу приватизації, які ще не здійснені, без їх здійснення не можна встановити істотні умови для договору, зокрема, вартість об'єкту приватизації, за яку він буде продаватися, а відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 23 Закону України N189/96-ВР ціна продажу, розмір викупу є істотними умовами договору купівлі-продажу об'єкту приватизації.

Окрім того, позивачем не дотримані вимоги статті 188 Господарського кодексу України щодо направлення пропозиції (проекту договору) відповідачу укласти договір.

Місцевий господарський суд не дотримався цих вимог норм матеріального права та задовольнив позовні вимоги та зобов'язав відповідача укласти договір, що є підставою для скасування судового рішення в цій частині по пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо статусу об'єкту приватизації як житлового чи нежитлового приміщення апеляційний господарський суд витребував пояснення сторін, третіх осіб та колишнього балансоутримувача, документи інвентарної справи (а.с. 121, 134-151 т. 2), з яких вбачається, що це приміщення тривалий час використовувалося як нежитлове приміщення, передалося в оренду як нежитлове, облікувалося на балансі і здійснювалося амортизаційні відрахування за це майно, як нежитлового приміщення, за висновками фахівців таке приміщення не відповідає статусу житлового, а тому не можна вважати, що станом на час прийняття органом місцевого самоврядування рішення про малу приватизацію цього приміщення воно мало статус житлового. Рішення виконкому цього органу про зміну статусу приміщення з житлового на нежитлове (№793 від 26 березня 2010 року - а.с. 54-59 т. 1) необґрунтоване будь-якими документами про надання приміщенню статусу житлового чи користування цим приміщенням як житлом в будь-який час.

Не впливає на розгляд спору той факт, що на 2012 рік рішенням органу місцевого самоврядування не запланована приватизація цього приміщення (а.с. 51-53 т. 2) тому, що раніше прийняте рішення про приватизації цього приміщення не скасовано, воно не втрачає силу з закінченням будь-якого строку, та підлягає обов'язковому виконанню, про що вказано вище.

Частина 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. З документів, доданих до справи на стадії розгляду спору судом першої інстанції, слідує, що відповідач письмово не просив застосувати строк позовної давності. А тому підстав для застосування такого строку не має.

Щодо прийняття судом першої інстанції рішення в судовому засіданні, в якому не був присутній представник відповідача, апеляційний господарський суд вважає наступне.

Пункт 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що безумовною підставою для скасування судового рішення є розгляд господарським судом справи за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Як слідує з ухвали місцевого господарського суду від 19 грудня 2011 року, яка направлена відповідачу 23 грудня 2011 року (а.с. 89-90 т. 1), клопотання відповідача від 28 грудня 2011 року про відкладення розгляду справи через відпустку його представника (а.с. 101-103 т. 1), відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, в якому справа була розглянута, а тому передбаченої пунктом 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування судового рішення не має.

На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, позов підлягає задоволенню лише в частині зобов'язання відповідача здійснити підготовчі дії до приватизації об'єкту малої приватизації, в іншій частині позов задоволенню не підлягає; рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню як прийняте з порушенням норм матеріального права.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 січня 2012 року у справі № 5002-19/4685-2011 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради виконати рішення 13 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради №150 від 27 грудня 2006 року "Про затвердження програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2007 рік" в частині приватизації нежитлового приміщення площею 51 кв.м. по вул. Севастопольська, 20/1, м. Сімферополя, товариством з додатковою відповідальністю Аудиторська фірма "Юг-Аудит-Люкс" шляхом викупу, а саме, здійснити підготовку вказаного об'єкту малої приватизації до продажу - встановити ціну продажу об'єкта, здійснити інвентаризацію цього об'єкта, приготувати та опублікувати інформацію про цей об'єкт малої приватизації у відповідному інформаційному бюлетені та місцевій пресі.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, Сімферополь, 95000; ідентифікаційний код 20687358) на користь товариства з додатковою відповідальністю Аудиторська фірма "Юг-Аудит-Люкс" (вул. Гагаріна, 14 а, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95026; вул. Севастопольська, 20/1, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95011; ідентифікаційний код 22259218) судові витрати: 42,50 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."

Господарському суду Автономної Республіки Крим надати накази.

Головуючий суддя О.Г. Градова

Судді О.А.Латинін

З.Д. Маслова

Розсилка:

1. товариство з додатковою відповідальністю Аудиторська фірма "Юг-Аудит-Люкс" (вул. Гагаріна, 14а, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95026)

2. товариство з додатковою відповідальністю Аудиторська фірма "Юг-Аудит-Люкс" (вул. Севастопольська, 20/1, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95011)

3. Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, Сімферополь, 95000)

4. комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя" (вул. Кримських партизан, 13, Сімферополь, 95013)