Постанова

від 23.04.2012 по справі 15/17/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2012 р. Справа № 15/17/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Кульчин Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Агро-Черкаси" на постанову господарського суду Вінницької області від 16.02.12 р.

у справі № 15/17/2011/5003 (суддя Бенівський В.І. )

за заявою Фізична особа - підприємець ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінний завод "Вінниччина"

про визнання банкрутом

за участю представників сторін:

боржника - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 09.03.2011р.);

кредитора (ТОВ "Приват Агро-Черкаси"- ОСОБА_4 (довіреність №20 від 25.10.2011р.);

арбітражного керуючого - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 09.03.2011р.).;

кредиторів - не з'явилися.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Вінницької області від 16.02.2012 року у справі №15/17/2011/5003 боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінний завод "Вінниччина" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру ; припинено повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна) Марковського С.С. Призначено ліквідатором - арбітражного керуючого Марковського Станіслава Станіславовича - ліцензія НОМЕР_1 від 26.02.2010р. Зобов'язано ліквідатора виконати вимоги ст.ст. 23-34 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Скасовано заборону на відчуження майна боржника.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції постановою, кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПриватАгро-Черкаси" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову місцевого господарського суду скасувати.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи рішення про визнання боржника банкрута і відкриття ліквідаційної процедури та відмовляючи в клопотанні члена комітету кредиторів - ТОВ "ПриватАгро-Черкаси" від 16.02.2012р. про усунення недоліків звіту і відкладення судового засідання з цих підстав, не дослідив обставини зникнення активів боржника та не витребував від арбітражного керуючого Марковського С.С. пояснень та відповідних документальних підтверджень.

Також, апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що на зборах комітету кредиторів 15.02.2012 року не заслуховувався звіт арбітражного керуючого Марковського С.С. про фінансово-майновий стан боржника в розумінні вимог ч.9 ст.13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, апелянт зазначає, що господарський суд Вінницької області повинен був встановити неплатоспроможність боржника, а саме, витребувати від арбітражного керуючого відомості про активи та пасиви підприємства, аналіз про господарську, фінансову та інвестиційну діяльність боржника. Зазначеного, на думку скаржника, місцевим господарським судом зроблено не було.

Арбітражний керуючий - Марковський С.С. у відзиві на апеляційну скаргу постанову місцевого господарського суду вважає законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні представники скаржника, боржника та арбітражного керуючого повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Представники кредиторів в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, витребуваних ухвалою апеляційного суду відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників кредиторів, оскільки останні були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення (т.3, а.с.51-57).

Крім того, відповідно до п.4 ухвали апеляційного суду від 12.03.2012 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників скаржника та арбітражного керуючого, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, постанову місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 березня 2011 року господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 15/17/2011/5003 за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кінний завод "Вінниччина" про визнання банкрутом; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим заборонено органам стягнення та органам державної виконавчої служби стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства та вжито заходи щодо забезпечення вимог кредиторів, а саме заборонено службовим особам боржника та уповноваженим ними особам укладати угоди, якими передбачається відчуження активів боржника (т.1, а.с.1-2).

Одночасно ухвалою про порушення провадження введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Марковського С.С., підготовче засідання призначено на 29 березня 2011 року.

Ухвалою підготовчого засідання визнано безспірні грошові вимоги кредитора - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Кінний завод "Вінниччина" в сумі 350 475,00 грн., зобов'язано кредитора в 10-ти денний термін з дня винесення ухвали подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України "Голос України" чи Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр" оголошення про порушення судом справи про банкрутство боржника, про що надати суду відповідні докази (т.1, а.с.33-36).

27 квітня 2011 року в газеті "Голос України" № 76 було здійснено публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Кінний завод "Вінниччина", с. Човновиця Оратівського району Вінницької області (т.1, а.с.102).

Після публікації оголошення до суду звернулись кредитори з грошовими вимогами до боржника.

Ухвалою попереднього засідання від 29 червня 2011 року визнано вимоги кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - ТОВ Кінний завод "Вінниччина", с. Човновиця Оратівського району Вінницької області (т.2, а.с.19-21).

Постановою господарського суду Вінницької області від 23.08.2011 року у справі №15/17/2011/5003 визнано банкрутом боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінний завод "Вінниччина"; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Марковського С.С. (т.2, а.с.52-55).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.11.2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Агро-Черкаси" задоволено частково, постанову господарського суду Вінницької області від 23.08.2011 року у справі №15/17/2011/5003 скасовано; справу №15/17/2011/5003 повернено на розгляд до господарського суду Вінницької області (т.2, а.с.120-126).

Постановою Вищого господарського суду від 19.01.2012 року касаційну скаргу арбітражного керуючого Марковського С.С. залишено без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.11.2011 року у справі №15/17/2011/5003 залишено без змін (т.2, а.с.154-157).

Як вбачається з матеріалів справи, 15 лютого 2012 року відбулися збори кредиторів ТОВ "Кінний завод "Вінниччина", що підтверджується протоколом від 15.02.2012 року, на яких обрано комітет кредиторів у кількості трьох членів: УПФУ в Оратівському районі, ТОВ "Приват Агро-Черкаси", ФОП ОСОБА_2 (т.3, а.с.12).

В той же день, 15.02.2012 року було проведено засідання комітету кредиторів (протокол зборів комітету кредиторів від 15.02.2012р.), на яких головою комітету кредиторів обрано УПФУ в Оратівському районі. Комітетом прийнято рішення, у зв'язку з відсутністю майнових активів у боржника і не здійсненням підприємством господарської діяльності, що підтверджується довідкою відділу ДВС Оратівського РУЮ вих.№ 759 від 04.02.2011 р. (всі працівники звільнені, що підтверджується довідкою УПФУ вих.№4167/06-43/09 від 21.11.2011 р.) зобов'язати арбітражного керуючого звернутись до господарського суду з клопотанням про відкриття ліквідаційної процедури по справі № 15/17/2011/5003 про банкрутство ТОВ Кінний завод "Вінничина" і призначити ліквідатором Марковського С.С. (т.3, а.с.13).

Як встановлено судами обох інстанцій, вказане рішення було прийняте комітетом кредиторів одноголосно.

Так, 16 лютого 2012 року арбітражний керуючий Марковський С.С., який виконує функції розпорядника майна згідно ухвали суду від 09.03.2011 року, на підставі рішення комітету кредиторів звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором ТОВ Кінний завод "Вінничина" арбітражного керуючого Марковського С.С. (т.2, а.с.7-8).

Постановою господарського суду Вінницької області від 16.02.2012 року у справі №15/17/2011/5003 визнано банкрутом боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінний завод "Вінниччина"; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Марковського С.С. (т.3, а.с.28-30).

Приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, місцевий господарський суд виходив з того, що заяв від інвесторів та пропозицій щодо укладання мирової угоди ані від боржника, ані від кредиторів не надходило; керівник та органи правління підприємства відсутні; відсутні будь-які бухгалтерські документи; відсутнє майно підприємства-боржника. В зв'язку з тим, що відсутні джерела надходження коштів для погашення боргових зобов'язань, відновлення платоспроможності боржника не вбачається можливим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на таке.

Як зазначено в п. 85 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 р. № 15, згідно з ч. 1 ст. 22 Закону господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру у випадках, передбачених Законом. До таких випадків належить, зокрема, клопотання комітету кредиторів про введення процедури ліквідації у процедурі розпорядження майном боржника.

При прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведений факт неплатоспроможності боржника, як того вимагає ст.205 Господарського кодексу України, відповідно до положень частини 4 якої, суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

Також, відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон), суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

У статті 1 Закону надається визначення поняття неплатоспроможності та банкрутства, за змістом яких, при перебуванні суб'єкта підприємницької діяльності у стані "неплатоспроможності", останній може відновити свою платоспроможність шляхом вжиття заходів щодо її відновлення, до яких Закон відносить санацію, мирову угоду, виконання зобов'язань перед кредиторами власними силами; тоді як у стані "банкрутства" платоспроможність боржника відновити неможливо та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неплатоспроможність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, в зв'язку з чим, при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати як актив, так і пасив боржника та співставити дані обох величин.

Слід зазначити, що пасив боржника ТОВ Кінний завод "Вінничина" встановлено за даними реєстру вимог кредиторів, затвердженого ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.06.2011 року і становить 1146542,87 грн.

Відомості про актив боржника, мають міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна) про фінансово-майновий стан боржника, що повинен бути наданий комітету кредиторів та на основі якого комітет кредиторів вирішує питання про введення наступної судової процедури. Фінансово-майновий стан боржника (актив) повинен бути предметом розгляду в судовому засіданні.

При цьому, достатність чи недостатність активу боржника для задоволення кредиторських вимог оцінюється судом за критеріями формування ліквідаційної маси відповідно до ст.26 Закону.

У відповідності до п.90 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009р. за №15 передбачено, що відповідно до ч. 26 Закону всі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Проте цим визначенням обсяг ліквідаційної маси не обмежується, оскільки згідно з ч.1 ст.213 ГК у процедурах банкрутства використовуються майнові активи, які належать йому на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядник майна Марковський С.С. звертався із запитами до відповідних установ та організацій з метою виявлення майнового стану боржника.

Так, згідно довідок №795 від 29.07.2011 р. та №1431 від 18.11.2011 р. відділу Держкомзему у Оратівському районі за ТОВ "Кінний завод "Вінничина" земельних ділянок не рахується; згідно довідки вих. №115 від 12.03.2011 р. КП "Гайсинське МБТІ" за ТОВ "Кінний завод "Вінничина" нерухоме майно не зареєстроване; згідно довідки, виданої Липовецьким ВРЕР ДАІ від 11.03.2011 р. та від 17.11.2011 р. за ТОВ "Кінний завод "Вінничина" транспортних засобів не зареєстровано; згідно довідки №18-05/868 від 17.03.2011 р., виданої РВ ФДМУ по Вінницькій області про те, що регіональне відділення не здійснювало приватизацію ТОВ "Кінний завод "Вінничина", тому відсутня інформація щодо державного майна, що перебуває на балансі даного підприємства, чи перебуває в його користуванні; згідно довідки №46 від 04.11.2011 р. інспекції Держтехнагляду у Оратівському районі за ТОВ "Кінний завод "Вінничина" сільськогосподарська техніка не зареєстрована; згідно довідки вих. №717 від 18.11.2011 р. КП "Гайсинське МБТІ" за ТОВ "Кінний завод "Вінничина" нерухоме майно не зареєстровано (т.3, а.с.14-21).

Водночас, розпорядником майна у своєму звіті (т.3, а.с.10-11) щодо фінансового стану підприємства зазначено, що згідно наданої інформації відділу статистики в Оратівському районі Ф.1 майнові активи відсутні, боргові зобов'язання станом на 01.07.2011 р. складають 1146,00 тис. грн. Згідно звіту про фінансові результати Ф.2, наданого відділом статистики в Оратівському районі за 1-ше півріччя 2011 року по ТОВ "Кінний завод "Вінничина" збиток по підприємству склав 232,0 тис. грн.

Щодо виробничих запасів в сумі 29,0 тис. грн., які згідно балансу були на початок 2011 р. (т.3, а.с.24), і про які зазначає скаржник в апеляційній скарзі, то вони були реалізовані ДВС Оратівського РУЮ до порушення провадження у справі про банкрутство, що в свою чергу підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ВДВС Оратівського РУЮ вих.№ 824 від 01.04.2011 р., відповідно до якої, відділом ДВС було накладено арешт на зерно овесу на загальну суму 29 000,00 грн., а станом на 01.04.2011 року вказане майно було реалізовано в рахунок погашення боргу щодо стягнення коштів на користь УПФУ в Оратівському районі (т.3, а.с.69).

Згідно ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заявок від інвесторів не поступало. В зв'язку з тим, що відсутні джерела надходження коштів для погашення боргових зобов'язань, відновлення платоспроможності боржника не вбачається можливим. Щодо ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, то згідно наданих звітів вбачається, що підприємство працювало збитково і не в змозі погасити боргові зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції стосовно того, що боржник неспроможний відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані господарським судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, є обґрунтованим і відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

На протязі всієї стадії розпорядження майном, виявлення кредиторів, пропозицій щодо укладення мирової угоди або санації боржника до господарського суду не надходило. Отже, враховуючи активи та пасиви боржника, клопотання розпорядника майна на підставі рішення комітету кредиторів боржника щодо відкриття відносно боржника ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Марковського С.С., а також те, що боржник неспроможний відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані господарським судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку про визнання боржника банкрутом, відкриття відносно нього ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Марковського Станіслава Станіславовича -ліцензія НОМЕР_1 від 26.02.2010р.

При цьому, доводи скаржника про те, що на зборах комітету кредиторів не заслуховувався звіт про фінансово-майновий стан боржника колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Як вже зазначалося вище, 15 лютого 2012 року на території боржника відбулись загальні збори кредиторів (т.3, а.с.13).

Як вбачається з матеріалів справи, від кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПриватАгро-Черкаси" приймав участь уповноважений представник ОСОБА_4 за довіреністю №20 від 25.10.2011р. (т.3 а.с.26). На зборах обрано комітет кредиторів та проведено засідання комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінний завод "Вінниччина". На засіданні комітету кредиторів другим з питань порядку денного стояло питання про прийняття рішень щодо подальшого ведення процедури банкрутства.

Так, зважаючи на те, що відсутні будь-які грошові чи майнові активи, відсутні джерела для погашення заборгованостей перед бюджетом, фондами страхування та іншими кредиторами, відсутні пропозиції з боку інвесторів для відновлення платоспроможності боржника та в зв'язку з недоцільністю затягування процедури банкрутства комітетом кредиторів прийнято рішення зобов'язати арбітражного керуючого звернутись до господарського суду з клопотанням про відкриття ліквідаційної процедури у справі №15/17/2011/5003 про банкрутсво ТОВ "Кінний завод "Вінниччина" і призначення ліквідатором Марковського С.С.

Представник кредитора - ТОВ "ПриватАгро-Черкаси", який був присутній на зборах комітету кредиторів, заперечень чи зауважень на рішення комітету кредиторів щодо переходу до ліквідаційної процедури стосовно боржника не надавав, що в свою чергу підтверджується його підписом на протоколі зборів комітету кредиторів від 15.02.2012р. (т.3, а.с.13).

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а при його винесенні в повній мірі були виконані вказівки Вищого господарського суду викладені в постанові від 19.01.2012 року, відповідно, відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Агро-Черкаси" залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Вінницької області від 16.02.2012 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.