Постанова

від 03.10.2011 по справі 2а-4823/11/0170/12

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2011 р. 14:58 Справа №2а-4823/11/0170/12

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Асєєвій Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Хімагроінвест"

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 11.11.2009 б\н, паспорт серії НОМЕР_1

Суть спору: Приватне підприємство «Хімагроінвест»(далі - позивач, ПП «Хімагроінвест») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Сімферопольському районі від 09.12.2010 № 00009922391/0(від 04.01.2011 № 0009922301/1) та податкового повідомлення-рішення від 09.12.2010 № 0009932301/0 (від 04.01.2011 № 0009932391/1) мотивуючи свої вимоги тим, що зазначенні дії вчинені, а рішення прийняті, із порушенням норм податкового законодавства.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.04.11р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

27.07.11р. позивачем було надано клопотання про збільшення позовних вимог(а.с.174), відповідно до якого позивач скасувати податкові повідомлення- рішення від 09.12.2010 № 00009922391/0,від 04.01.2011 № 0009922301/1, від 09.12.2010 № 0009932301/0, від 04.01.2011 № 0009932391/1, від 10.02.2011 № 000222301.

Представник в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та надав пояснення по суті спору.

Представник позивача пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені внаслідок встановлення завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, пов'язаних з оплатою послуг ПП «Севградтрейд» в розмірі 133333,00 грн., оскільки вони не пов'язані з господарською діяльністю позивача. При цьому, позивач вважає, що надав відповідачу підчас проведення перевірки всі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження правомірності своїх дій.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, визначених в письмових запереченнях від 16.06.2011 (а.с.112), відповідно до яких вважав, що дії з визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість позивачу на підставі акту перевірки від 01.12.2010 №2459/23-01/32002873 повністю відповідають вимога закону.

Відповідач в судове засідання 03.10.2011 явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, керуючись ст.128 КАС України ухвалив розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «Хімагроінвест», є юридичною особою,зареєстрований 30.04.2002, ідентифікаційний код - 32002873(а.с.42), платником податків, знаходиться на обліку в ДПІ у Сімферопольському районі з 11.05.2002, що підтверджується довідкою № 120 від 29.11.2006(а.с.40), та платником податку на додану вартість (ІПН 320028701240)(а.с.39)

За результатами планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Хімагронівест» з питань дотримання вимог податкового законодавства , валютного та іншого законодавства за період з 01.04.200 по 30.09.2010 працівниками відповідача 01.12.2010 було складено Акт № 2459/23-02/32002873(далі -Акт перевірки)(а.с.119).

Згідно з висновками Акту перевірки відповідачем зафіксовано порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ у усім 27967,00 грн., у тому числі за червень 2009 року в сумі 26667,00 грн., за березень 2010 в сумі 1300,00 грн.; п.п.5.2.. п. 5.2. ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 36761,00 грн., у тому числі за 2-й квартал 2009 у сумі 32392,00 грн., 3-му кварталі 2009 у сумі 6,00 грн, 1-му кварталі 2010 року у сумі 21849,00 грн., та завищення податку на прибуток у 3-му кварталі 2010 у сумі 17486,00 грн.; а також до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 87398,00 грн., у тому числі за 2-4 квартали 2009 року.

На підставі Акту перевірки на адресу позивача було направлено податкові повідомлення рішення від 09.12.2010 № 009932301/0 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 27967,00 грн. та нарахування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 13984,00 грн.(а.с.37), № 009922301/0 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 36761,00 грн., та застосування штрафних(фінансових) санкцій в розмірі 18381,00 грн.(а.с.38)..

Не погодившись із зазначеними висновками акту позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення у адміністративному порядку. За наслідками розгляд скарг позивача було прийнято Рішення ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим від 31.12.2010 за вих. № 7901/10/31-0 (а.с.145) про залишення без зміни прийнятих рішень; та Рішення ДПА в АР Крим від 09.02.2011 за вих. № 1298/7/25-023 (а.с.163) про часткове скасування податкового повідомлення -рішення від 09.12.2010 № 0009932301/0 та від 04.01.2011 № 0009922301/1 у частині 12724,00 грн. ( зменшивши на 20904,00 грн. суму податкового зобов'язання з податку на прибуток та збільшивши штрафні(фінансові) санкції на суму 8180,00 грн. , та скасовано рішення ДПІ в Сімферопольському районі про розгляд первинної скарги. Рішенням ДПА України від 14.04.2011 № 10612/7/25-0115 (а.с.169) скарга позивача була також залишена без задоволення.

За результатами адміністративного оскарження на адресу позивача було направлено податкові повідомлення-рішення від 04.01.2011 № 0009922301/1, від 04.01.2011 № 0009932301/1 (а.с.161,162) на тіж саме суми, й що податкові повідомлення-рішення /0, та податкове повідомлення-рішення від 10.02.2011 № 0000222301 (а.с.138) про донарахування податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток підприємств на суму 15857,00 грн., та штрафних (фінансових) санкцій на суму 26561,00 грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено наступне.

Враховуючи, що на час проведення перевірки та прийняття первісних податкових повідомлень-рішень діяли норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом, та державними цільовими фондами», а на час оскарження в адміністративному порядку - норми Податкового Кодексу, вирішуючи питання щодо правомірності дій податкового органу суд керувався нормами вказаного закону та Кодексу.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов'язкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою) є податкове зобов'язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо висновків відповідача про завищення податку на прибуток судом встановлено наступне. Відповідно до Акту перевірки відповідач встановив завищення валових витрат позивачем за період з 01.04.2009 по 30.09.2010 в сумі 150823,00 грн., в тому числі за 2-й квартал 2009 в сумі 133351,00 грн., за 3-й квартал 2009 в сумі 22,00 грн., 1-й квартал 2010 - 87398,00 грн., та заниження валових витрат за 3-й квартал 2010 в сумі 69946,00 грн.

Також в акті перевірки було зроблено висновок про завищення позивачем показників декларації з податку на прибуток у рядку 04.9 «Від'ємне значення об'єкту оподаткування» у 1-му кварталі 2010 у сумі 87373,0 грн.(виникла у зв'язку з висновками відповідача щодо необґрунтованості задекларованих позивачем валових витрат по господарським операціям з ПП «Севградтрейд»), 3-му кварталі 2010 у сумі 17450,00 грн., що виникло в наслідок невірного в порушення п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» перенесення збитків за 2009 рік.

В наслідок зафіксованих порушень відповідачем зроблено висновок про заниження податку на прибуток підприємств в сумі 36761,00 грн., у тому числі за 2-й квартал 2009 у сумі 32392,00 грн., 3-й квартал 2009 в сумі 6,00 грн., 1-й квартал 2010 у сумі 21849,00 грн., та завищення податку на прибуток у 3-му кварталі 2010 у сумі 17486,00 грн., а також про зменшення збитків за 2-4 квартал 2009 на суму 87398,00 грн., включених до від'ємного значення об'єкту оподаткування в 1-му та 2-му кварталі 2010 в сумі 87398, за 3-й квартал 2010 у сумі 17450,00 грн.

Суд зазначає, що в акті документальної перевірки відображені показники декларацій з податку на прибуток позивача за 2009-2010 роки, проти достовірності яких позивач в порядку ст. 72 КАС України не заперечував.

Відповідачем завищення валових витрат було розраховано наступним чином:

- 2-му кварталі 2009 на суму 133351,00 (133333,00 грн. витрати, понесені за господарськими операціями з ПП «Севградтрейд», зазначені в рядку 04.1 Декларації та 18,00 грн., витрати суми податків та зборів, зазначені в рядку 04.6 Декларації ).

- 3-й квартал 2009 на суму 133337,00 грн. (133333,00 грн. витрати, понесені за господарськими операціями з ПП «Севградтрейд», зазначені в рядку 04.1 Декларації та 40,00 грн., витрати суми податків та зборів, зазначені в рядку 04.6 Декларації ).

- 2009 - на суму 133337,00 грн. (133333,00 грн. витрати, понесені за господарськими операціями з ПП «Севградтрейд», зазначені в рядку 04.1 Декларації та 40,00 грн., витрати суми податків та зборів, зазначені в рядку 04.6 Декларації ).

Як вбачається з акту перевірки значення рядка 04.6 Декларації за підсумками 2009 року було зменшено за наслідками камеральної перевірки (акт від 12.02.2010 № 16/5-01/32002873) на 25 грн., у зв'язку з чим в даному акті перевірки (сторінка 13) було зроблено висновок про завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників рядку 04.6 Декларації у 3-му кварталі 2009 на суму 15,00 грн.

Отже загальна сума завищення валових витрат у 2009 році повинна була розрахована таким чином:

2-й квартал 2009 - 133333,00 грн.;

3-й квартал 2009 - 133348,00 грн.

2009 - 133348,00.

Підставою для зробленого відповідачем висновку були витрати, понесені позивачем на підставі Угоди від 26.05.2009 № 87 про надання інформаційно-консультативних послуг, послуг про вивчення кон'юктур (а.с.14).

Відповідач вважає понесені витрати такими, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки наданий для перевірки акт виконаних робіт не містить вичерпної інформації щодо змісту господарської операції, вимірників у вартісному виразі наданих послуг, розрахунку вартості виконаних робіт, що на думку відповідача позбавляє можливості для висновку про фактичне надання послуг. Крім того, оскільки ПП «Хімагроінвест» не має ліцензії на торгівлю лікарськими засобами, бізнес-план, розроблений в рамках цієї угоди, щодо відкриття аптеки, також на думку відповідача не пов'язаний з виробничою діяльністю позивача. Аналогічних висновків дійшов відповідача й стосовно розроблених в рамках угоди контрагентом позивача Звіту «Направлення діяльності для ПП «Хімагроінвест»: біогазові установка», Бізнес -плану з виробництва вікон з ПВХ та виробництва тротуарної плітки.

Ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ № 05.3-6-06/1628 до основних видів економічної діяльності позивача за КВЕД віднесено:

- Оптова торгівля хімічними продуктами; неспеціалізована торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, вирощування зернових та технічних культур.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підпдприємств» під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до ст.ст. 43,44 Господарського Кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, що забезпечується принципами вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Судом досліджено документи щодо формування валових витрат позивача по взаємовідносинам з ПП «Севградтрейд», та встановлено, що фони підтверджуються відповідним документами бухгалтерського обліку, є обґрунтованими, у зв'язку з чим, суд вважає протиправними висновки відповідача щодо завищення валових витрат в 2-му кварталі 2009 року в сумі 133351,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. ст. 3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на 2009 рік) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

В декларації за 2009 рік позивач задекларував збитки в сумі 87373,00 грн. (від'ємне значення об'єкту оподаткування), які утворились за рахунок господарських операцій з ПП «Севграндтрейд», висновок про необґрунтованість понесених витрат по яких (в сумі 133333,00 грн.) було зроблено відповідачем в акті перевірки.

Враховуючи вказані висновки відповідач зазначив, що об'єкт оподаткування, враховуючи зменшення від'ємного значення на суму 87373,00 грн., складає 45978,00 грн.

Висновки про заниження об'єкту оподаткування в 2010 році також ґрунтуються на необґрунтованому на думку відповідача формуванні валових витрат протягом 1-4 кварталів 2010 року за рахунок від'ємного значення 2009 року, якій був зменшений відповідачем.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України від 20.05.2011 № 2275-VI (ч. 2 п. 6.1 ст. 6 та п.22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») у 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону, згідно з якою у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

При цьому, Відповідач зазначив про безпідставність формування валових витрат в 2010 році в сумі 87398,00 грн., тоді як в 2009 році ця сума, виходячи з акту перевірки (сторінка 19), складала 87373,00 грн.

Таким чином, сума валових витрат, яка була зменшена відповідачем, з урахуванням Рішення ДПА в АР Крим за результатами адміністративного оскарження від 09.02.2011 за вих. № 1298/7/25-023 (а.с.163)за 9-ть місяців 2010 року складала 17450,00 грн. ( 20% від 87398,00 грн.).

Відповідно до п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Таким чином, сума податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, розрахована відповідачем складала 15857,00 грн., в тому числі за 2009 рік - 11494,00 грн., за 3 квартали 2010 - 4363,00 грн.

Суд також враховує, що відповідачем в акті перевірки було зроблено суперечливі висновки стосовно заниження об'єкту оподаткування, його розрахунку та відповідно донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача про зменшення суми валових витрат у 2-му кварталі 2009 року в сумі 133351,00 грн., суд вважає необґрунтованими, та як наслідок протиправним донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 15857,00 грн. за податковим повідомленням рішенням від 09.12.2010 № 00009922391/0,від 04.01.2011 № 0009922301/1 ( з урахуванням результатів адміністративного оскарження та прийнятого за його наслідками податкового повідомлення -рішення від 10.02.2011 № 000222301).

У зв'язку з тим, що за результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення рішення було зменшено на 20904,00 грн. у цій частині вони вважаються відкликаними.

При цьому, враховуючи наявність у позивача від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, суд вважає, що висновки відповідача щодо завищення позивачем показників, зазначених в рядку 04.1 Декларації в 2009 році 40,00 грн. (витрати суми податків та зборів, зазначені в рядку 04.6 Декларації), не могло призвести до збільшення об'єкту оподаткування податку на прибуток.

Перевіряючи обґрунтованість висновків відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ судом встановлено наступне.

Виходячи з висновків перевірки щодо необґрунтованості понесених позивачем валових витрат за рахунок господарських операцій з ПП «Севградтрейд» відповідачем було також зроблено висновок про завищення податкового кредиту з ПДВ за червень 2009 року на суму 26667,00 грн.

На підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу були надані податкова накладна від 29.06.2009 № 299, виписана контрагентом, (а.с. 10).

Відповідачем не заперечується проти факту виписки вказаної податкової накладної, ії відповідності вимогам чинного законодавства проте, відповідач вважає, що за умови висновку про безпідставність формування позивачем валових витрат за цією ж самою господарською операцію (надання інформаційно-консультативних послуг) податковий кредит на вказану суму є завищеним.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту).

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Судом встановлено, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від ПП «Севаградтрейд», податкової накладної № 299 від 29.06.2009 на загальну суму 160000,00грн., у тому числі ПДВ 26666,67 грн., яка є належним чином оформленою.

Враховуючи т е, що суд дійшов про безпідставність висновків відповідача про завищення позивачем валових витрат за вказаною господарською операцією, суд вважає, що й висновки відповідача про заниження податкового кредиту на вказану суму також не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість».

Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту), а саме п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7, єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Крім того, відповідачем було зроблено висновок про завищення податкового кредиту з ПДВ в березні 2010 року на суму 1300,00 грн., що є наслідком порушення позивачем п.п.7.4.1.п.7.7.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з тим, що позивач двічі включив до складу податкового кредиту з ПДВ послуги з перевезення по залізніці, що були виконані ТЕХ ПД-4, а саме за фактом сплати та отримання податкової накладної від ТЕХ ПД-4.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.05р. №327 встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

За таких підстав, суд зазначає, що у даному випадку, акт перевірки від 01.12.10р. №2459/23-00/32002873 є належним доказом показників формування податкового кредиту з ПДВ, у зв'язку з чим, відсутні підстави для задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 09.12.2010 № 0009932301/0, від 04.01.2011 № 0009932391/1 в частині донарахування податкового зобов'язання на суму 1300,00 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності розрахунку відповідачем штрафних (фінансових санкцій) відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень -рішень судом встановлено наступне.

Відповідно до пп. 17.1.3 пп. 17.1.6-1 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за № 268/5459 (п. 2.8) недоплата - заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.

Правила визначення розміру штрафних(фінансових) санкцій щодо донарахованих за результатами документальних перевірок сум податкових зобов'язань визначено в п.6.1.3. даної інструкції.

Так, у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

Для дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) розміру штрафних (фінансових) санкцій:

1) визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені;

2) визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції;

3) здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат.

До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом.

З метою практичного застосування цього підпункту періодом, на який припадає недоплата, слід уважати період, на який припадає граничний термін подання податкової декларації.

Судом встановлено помилковість висновків відповідача про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 15857,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 26666,67 грн. у зв'язку з чим суд відповідно вважає протиправним донарахування штрафних (фінансових) санкцій з цих податків відповідно до податкових повідомлень -рішень від 09.12.2010 № 00009922391/0,від 04.01.2011 № 0009922301/1 на суму 18381,00 грн. та від 09.12.2010 № 0009932301/0, від 04.01.2011 № 0009932391/1 на суму 13333,00 грн.

При чому, враховуючи те, що суд погодився з відповідачем щодо донарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 1300,00 грн., відповідно штрафні(фінансові) санкції на суму 650,00 грн. відповідно до податкових повідомлень -рішень від 09.12.2010 № 0009932301/0, від 04.01.2011 № 0009932391/1 також є правомірними.

Щодо донарахування штрафних(фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 10.02.2011 № 0000222301, винесеного відповідно до Рішення ДПА в АР Крим за результатами адміністративного оскарження від 09.02.2011 за вих. № 1298/7/25-023, в сумі 26561,00 (було донараховано 8180,00 грн.) суд зазначає наступне.

Вказане рішення було прийнято відповідно до п.п.17.1.3 п.171 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» , якій втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

При цьому слід ураховувати, що відповідно до частини другої статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З викладеного випливає, що врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).

Відповідно зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Отже, склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).

Водночас зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовим актами.

Якщо ж новий нормативно-правовий акт не змінює закріплені у попередніх нормах правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти однаково визначають зміст прав та обов'язків суб'єктів відносин), зворотна дія нормативно-правового акта не має місця.

Зокрема, відсутня зворотна дія нормативно-правового акта в тому разі, якщо попередній та наступний нормативні акти місять тотожні склади правопорушення. При цьому кваліфікація дій порушника повинна відбуватися з посиланнями на норми того нормативного акта, який був чинним на момент вчинення відповідних дій.

За таких обставин, суд вважає протиправним донарахування штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 10.02.2011 № 000222301 в сумі 26561,00 грн.

За таких обставин адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування:

- податкового повідомлення -рішення ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим від 10.02.2011 № 000222301 в повному обсязі ;

- податкових повідомлень-рішень ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим від 09.12.2010 № 00009922391/0,від 04.01.2011 № 0009922301/1 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 15857,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18381,00 грн.;

- податкових повідомлень -рішень ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим від 09.12.2010 № 0009932301/0, від 04.01.2011 № 0009932391/1 щодо донарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 26667,00 грн. та штрафних(фінансових) санкцій в сумі 13333,00 грн.

В судовому засіданні 03.10.11р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 10.10.11р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення -рішення ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим від 10.02.2011 № 000222301 в повному обсязі ;

- податкові повідомлення-рішення ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим від 09.12.2010 № 00009922391/0,від 04.01.2011 № 0009922301/1 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 15857,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18381,00 грн.;

- податкові повідомлення -рішення ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим від 09.12.2010 № 0009932301/0, від 04.01.2011 № 0009932391/1 щодо донарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 27967,00 грн. та штрафних(фінансових) санкцій в сумі 13984,00 грн.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Котарева Г.М.