Постанова

від 11.04.2012 по справі 2а/0270/1458/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 р. м. Вінниці Справа № 2а/0270/1458/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Колос Мирослава Сергіївна

позивача: Пічкур В.М.

відповідача: Непийвода І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Горинь"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Горинь» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби з вимогами про визнання дій протиправними щодо залишення заяви про видачу свідоцтва про право сплати єдиного податку на 2012 рік по виробництву ювелірних виробів та зобов'язання розглянути заяву від 24.01.2012р. про застосування спрощеної системи оподаткування на 2012 рік та прийняти рішення.

Позивач в судовому засіданні вимоги підтримав в повному обсязі та в обґрунтування зазначив, що 24.01.2012р. звернувся до відповідача із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування з 2012 року. На вказану заяву позивач отримав лист від 02.02.2012р. №5857/10/15-1, в якому відповідач повідомив, що заява залишена без розгляду, а з 01.01.2012 р. товариство переведено на загальну систему оподаткування. Тобто письмової вмотивованої відмови на підставі рішення податкового органу, всупереч вимог статті 299 Податкового кодексу України (далі - ПК України) товариство не отримало. Як на підставу правомірності своєї позиції представник позивача послався на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.03.2012р. по справі №2а/0270/662/12, якою встановлено, що податковим органом дії щодо відмови у видачі свідоцтва не вчинені, як то передбачено ст. 299 ПК України. При цьому представник позивача не ставив питання щодо наявності правових підстав у ТОВ «Горинь» перебувати з 01.01.2012р. на спрощеній системі оподаткування при здійсненні діяльності з виробництва ювелірних виробів, вказуючи на дискреційні повноваження відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з тих підстав, що Податковим кодексом України не передбачено форму рішення про відмову у видачі свідоцтва, при цьому пояснень з посиланням на норми Податкового кодексу України щодо правомірності дій відповідача щодо залишення заяви позивача без розгляду суду не надав.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, бере до уваги наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Горинь», згідно свідоцтва про державну реєстрацію Серії А00 №824123, зареєстровано як юридична особа з 16.06.1993 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради, ідентифікаційний код 20116822 (а.с.11).

Протягом 2011 року перебував на спрощеній системі оподаткування із сплатою єдиного податку за ставкою 10 відсотків, про що йому було видано свідоцтво серія Б №274873 від 08.12.2010р.

У відповідності до вимог ст. 298 ПК України, позивач звернувся до Державної податкової інспекції у м. Вінниці з заявою від 24.01.2012 року про застосування спрощеної системи оподаткування, якою просив перевести його на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності з 01.01.2012 року та вказав на обрані ним види діяльності згідно КВЕД ДК 009:2005, а саме:

- 36.22.0 "Виробництво ювелірних виробів"

- 52.73.2 "Ремонт ювелірних виробів".

За результатом розгляду даної заяви ДПІ у м. Вінниці надано лист № 5857/10/15-1 від 02.02.2012 року, яким податковий орган, залишив без розгляду заяву позивача про видачу свідоцтва про право сплати єдиного податку, посилаючись на вимоги пункту 4 підпункту 291.5.1 статті 291 Податкового кодексу України, якою передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються у главі 1 (статті 291-300) ПК України.

Так, згідно з пунктом 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановлених цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 291.4 статті 291 ПКУ встановлено, що до другої групи платників єдиного податку належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень.

Згідно з підпунктом 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 ПКУ для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання-юридична особа подає до органу державної податкової служби заяву, до якої додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.

Статтею 299 ПК України визначено, що свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування. Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви.

У разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.

Вказана норма також визначає виключний перелік підстав, що надають право податковому органу приймати рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку, а саме:

1) невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави;

2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.

Далі, у вказаній нормі, перелічуються підстави для прийняття саме рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку.

При цьому Кодекс не передбачає право податкового органу за наслідками розгляду заяви позивача про застосування спрощеної системи оподаткування залишення даної заяви без розгляду.

Водночас слід зауважити, що представник податкового органу пояснень з посиланням на норми Податкового кодексу України в обґрунтування правомірності дій відповідача щодо залишення заяви позивача без розгляду суду не надав та при цьому стверджував, що оскаржуваний лист являється рішенням податкового органу в розумінні положень Податкового кодексу України.

Суд з вказаними запереченнями відповідача не погоджується та вважає, що в даному випадку податковим органом рішення за результатами розгляду заяви позивача не прийнято.

Вищевказане встановлено також Вінницьким окружним адміністративним судом в постанові від 2.03.2012р. по справі №2а/0270/662/12, яка набрала законної сили (наявна в матеріалах справи). Зокрема, при розгляді вказаної справи №2а/0270/662/12 представник відповідача зазначав, що рішення щодо відмови у видачі свідоцтва платника податків податковим органом не приймалось.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підстави, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач при розгляді заяви ТОВ «Горинь» від 24.01.2012р. діяв необґрунтовано, поза межами повноважень та не у спосіб, передбачений законодавством України.

Отже, суд вважає протиправними дії відповідача щодо залишення без розгляду заяви ТОВ «Горинь» від 24.01.2012р. про видачу свідоцтва про право сплати єдиного податку на 2012 рік по виробництву ювелірних виробів.

Визначаючись щодо вимог позивача про зобов'язання вчинити дії, суд зазначає наступне.

Форма рішення, яке податкові органи повинні приймати у разі відмови у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку ПК України не встановлена. Тобто юридичної форми відмови як рішення органу виконавчої влади - офіційного письмового документа, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, не передбачено. Однак, у статті 299 ПК України чітко зазначено, що у разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. Далі, у вказаній нормі, перелічуються підстави для прийняття саме рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку.

Відповідно до статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії).

Виключно до компетенції податкового органу віднесено прийняття за результатами розгляду поданих заяв, відповідного рішення, а саме, видача або відмова у видачі свідоцтва платника єдиного податку.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про зобов'язання Вінницьку ОДПІ розглянути заяву ТОВ «Горинь» від 24.01.2012р. про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012 року та прийняти рішення.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду доказів і не довів правомірності дій вчинених дій.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Вінницький окружний адміністративний суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Горинь» підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати проправними дії Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби - правонаступника Державної податкової інспекції у місті Вінниця щодо залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповдальністю "Горинь" про видачу свідоцтва про право сплати єдиного податку на 2012 рік по виробництву ювелірних виробів.

3. Зобов'язати Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Вінницької області Державної податкової служби - правонаступника Державної податкової інспекції у місті Вінниця розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Горинь" від 24.01.2012р. про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012р. та прийняти рішення в установленому законом порядку.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Горинь" судові витрати в розмірі 32 грн. 19 коп. (тридцять дві грн. девятнадцять коп.) шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна