Постанова

від 19.06.2012 по справі 2а/0270/1458/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/1458/12 Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Швандер В.О.

за участі представників сторін:

представника позивача Пічкура В.М.

представника відповідача Непийвода І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горинь" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Горинь" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача про застосування спрощеної системи оподаткування.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.04.2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.04.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстрований виконавчим комітетом Вінницької міської ради 16.06.1993 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №824123.

Протягом 2011 року ТОВ "Горинь" перебувало на спрощеній системі оподаткування із сплатою єдиного податку за ставкою 10 відсотків, про що йому було видано свідоцтво серії Б №274873 від 08.12.2010р.

Відповідно до ст. 298 ПК України, позивач звернувся до Державної податкової інспекції у м. Вінниці з заявою від 24.01.2012 року про застосування спрощеної системи оподаткування, в якій просив перевести його на спрощену систему оподаткування з 01.01.2012 року та вказав на обрані ним види діяльності згідно КВЕД ДК 009:2005, а саме: 36.22.0 "Виробництво ювелірних виробів", 52.73.2 "Ремонт ювелірних виробів".

Листом № 5857/10/15-1 від 02.02.2012 року заяву позивача у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку відповідач залишив без розгляду.

Відповідно до ст. 299 ПК України визначено, що свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування. Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви.

У разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом не було прийнято рішення про відмову у видачі свідоцтва платника податків.

Колегія суддів критично оцінює такі висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

До такого висновку, суд першої інстанції дійшов посилаючись на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2012р. по справі №2а/0270/662/12, яка набрала законної сили. Вказаним рішенням було відмовлено в задоволенні позову з підстав того, що не було встановлено дії податкового органу щодо відмови у видачі свідоцтва у відповідності до ст. 299 ПК України, оскільки Податковий Кодекс України не передбачає право податкового органу за наслідками розгляду заяви позивача про застосування спрощеної системи оподаткування залишення даної заяви без розгляду.

Відповідно до п. 299.9 ст. 299 Податкового кодексу України підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави;

2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.

Як встановлено судом першої інстанції, на заяву ТОВ "Горинь" про застосування спрощеної системи оподаткування податковим органом надана відповідь листом № 5857/10/15-1 від 02.02.2012 року. Вказаним листом заявника повідомлено про те, що з огляду на положення підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, відповідно до якого не можуть бути платниками єдиного податку юридичні особи, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, підприємство не може перебувати на спрощеній системі оподаткування. Додатково податковим органом здійснено посилання на статтю 1 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними". За наведених підстав, заявник не має право здійснювати виробництво та продаж ювелірних виробів, перебуваючи при цьому на спрощеній системі оподаткування.

Як пояснив при апеляційному розгляді справи представник відповідача, в зв'язку із тим, що законодавством не передбачено спеціальної форми відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку, органом державної податкової служби 02 лютого 2012 року на офіційному бланку органу оформлено вмотивовану відмову у видачі ТОВ "Горинь" свідоцтва платника єдиного податку. З приводу посилання у відмові на залишення заяви без розгляду, то представник відповідача пояснив таке зазначення некоректністю викладу.

Частиною 1 ст. 72 КАС України предбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи пояснення представника відповідача, а також те, що податковим органом з посиланням на відповідні норми обґрунтовано, чому саме юридичні особи, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, до яких належить і заявник, не можуть перебувати на спрощеній системі оподаткування, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідь державної податкової інспекції у м. Вінниці, надана у формі листа № 5857/10/15-1 від 02.02.2012 року, є вмотивованою відмовою у видачі свідоцтва платника єдиного податку, про яку йдеться у статті 299 Податкового кодексу України.

Викладене цілком узгоджується із обставинами, встановленими як у даній справі, так і у справі №2а/0270/662/12, проте судом була зроблена неправильна оцінка зазначеним фактам та обставинам.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправними дії, які полягають у залишенні без розгляду заяви про видачу свідоцтва про право сплати єдиного податку на 2012 рік задоволенню не підлягають, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем було прийнято вмотивовану відмову за результатами розгляду заяви позивача.

Щодо позовних вимог про зобов'язання податкового органу розглянути заяву про застосування до ТОВ "Горинь" спрощену систему оподаткування, колегія суддів зазначає наступне.

Зазначена вимога є похідною від першої позовної вимоги про визнання протиправними дії щодо залишення заяви позивача про видачу свідоцтва про право сплати єдиного податку на 2012 рік по виробництву ювелірних виробів, а відтак задоволенню також не підлягає.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, податковий орган в обґрунтування прийнятого рішення посилається на те, що відповідно до положень Закону України від 04.11.2011 р. N 4014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності", який набрав чинності з 1 січня 2012 року, не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Пунктом 2 статті 4 Закону України від 18.11.97 р. N 637/97-ВР "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" визначено, що всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, проводять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність. Оперативний облік видобутку, переробки, переміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ювелірних виробів з них ведеться суб'єктами підприємницької діяльності окремо за кожним видом операції з урахуванням технології, виду утворених відходів та виробничих втрат. Особливості обліку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння визначаються Міністерством фінансів України.

Колегія суддів зауважує, що у Податковому кодексі України не визначено поняття "дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння" і поняття щодо діяльності з їх "видобутку, виробництва та реалізації". З огляду на вимоги статті 5 Податкового кодексу України, застосуванню підлягають норми інших нормативно-правових актів. Спеціальним законом, який здійснює державне регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними".

В розумінні пунктів 1-2 статті 1 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними", ювелірні вироби підпадають під визначення "дорогоцінні метали" чи "дорогоцінне каміння", і одночасно зазначає, що статтею 14 Закону №637, врегульовано такий вид діяльності як " торгівля дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них". Відповідно до частини 2 зазначеної статті, правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб'єктам підприємницької діяльності на праві власності, встановлюються Кабінетом міністрів.

Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України чітко встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма. З огляду на приписи статті 6 та пункту 2 статті 150 Конституції України, суд вважає неприпустимим розширене тлумачення норми закону, яка визначає перелік осіб, на яких розповсюджується пільгова система оподаткування, оскільки таким рішенням фактично буде запроваджено нову правову норму, яка зачіпає права та інтереси платників податків, а дії суду у даному випадку будуть виходити за межі наданих йому повноважень.

Крім того, статтею 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; а також суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Поняття "вироби із дорогоцінного металу" визначено Інструкцією про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. №244, зареєстрованої в Мін'юсті України за №3698968 від 25.03.2004 р. Виріб із дорогоцінного металу- це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини тощо), який використовується як прикраса або предмет побуту. Відповідно до абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи - підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. Виходячи із буквального змісту вказаної статті, не можуть бути суб'єктами спрощеної системи оподаткування фізичні особи-підприємці, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами тобто виробами із дорогоцінного металу та дорогоцінного каміння.

Оскільки, зазначене не було враховано судом першої інстанції при вирішення спору, колегія суддів апеляційного суду вбачає в діях суду першої інстанції порушення норм права, що призвели до неправильного вирішення спору, і висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позову не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горинь" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного суду відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "26" червня 2012 р. .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.