Рішення

від 12.11.2008 по справі 44/132

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

44/132

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.11.08 р.                                                                                                       Справа № 44/132                               

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Іванковій Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою Донецького національного технічного університету (представник Білібін О.І., довіреність 26/53 від 16.04.08 року) до спільного українсько-італійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Меролла” (представник до судового засідання не з'явився) про стягнення неустойки 211'269,82 грн. та збитків 21'569,78 грн., а також за позовною заявою третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області (представник Сорокіна  В.В., довіреність 8 від 29.01.08 року) до спільного українсько-італійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Меролла” про стягнення неустойки 177'836,02 грн., –  

                                               ВСТАНОВИВ:

Донецький національний технічний університет (далі – Університет) звернувся до суду з позовом до спільного українсько-італійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Меролла” (далі – Орендар) щодо стягнення неустойки 104'258 грн. за несвоєчасне повернення предмету оренди нежитлового вбудованого приміщення на першому та другому поверхах учбового корпусу № 3 площею 830,9 м2 (далі – Приміщення) за договором оренди № 1804/2005 від 19.05.05 року (далі – Договір) протягом періоду з червня 2007 року до вересня 2008 року. Позовні вимоги позивача ґрунтуються на нормах статті 785 ЦК України – нарахування на наймача неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час затримки повернення Приміщення.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та в порядку статті 22 ГПК України неодноразово змінював розмір позовних вимог, остаточно вимагаючи стягнути з Орендаря 211'269,82 грн. неустойки за неповернення Приміщення, а також збитки у розмірі 21'569,78 грн., які складаються зі сплачених позивачем комунальних послуг за Приміщення у період, коли Університет був позбавлений фактичної можливості самостійно використовувати Приміщення у власній господарській діяльності.

Судом з власної ініціативи залучено до участі у справі № 44/132 регіональне відділення Фонду державного майна України в Донецькій області (далі – Орендодавець), яке є фактичним наймодавцем за Договором на відміну від Університету, який згідно Договору є лише балансоутримувачем Приміщення, якому належить до сплати 50 відсотків орендної плати за вказану нерухомість. Згодом, в порядку статті 26 ГПК України, Орендодавець звернувся до суду з окремим позовом про стягнення з Орендаря неустойки 177'836,02 грн. за період з червня 2007 року до серпня 2008 року, змінивши власний процесуальний статус на третю особу з самостійними вимогами на предмет спору.

Представник відповідача не скористався правом на участь у судових засіданнях, не зважаючи на належне повідомлення судом про час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення та заява Орендаря про ознайомлення з матеріалами справи, відзиву на позовну заяву та витребуваних документів не надав. Наразі суд не вважає означене істотною перешкодою для розгляду справи по суті та вирішує спір на підставі наявних у справі № 44/132 матеріалів.

Вислухавши у судовому засіданні представників позивача та третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що суд має задовольнити позов Орендодавця, наразі позов Університету підлягає лише частковому задоволенню виходячи з наступного.

Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки Орендаря та Орендодавця, а також Університету, який є балансоутримувачем Приміщення та отримувачем 50% орендної плати, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 ЦК України.

Таким чином, в силу статті 759 ЦК України, а також розділу 1 Договору Орендодавець зобов'язався надати, а Орендар – прийняти у строкове платне користування Приміщення. Строком дії Договору пункт 10.1 Договору визначив період 360 днів з 19.05.05 року до 14.05.06 року. У відповідності до рішення господарського суду Донецької області від 04.07.06 року у справі № 8/86пд, яке приймається судом в порядку статті 35 ГПК України, як преюдиційний факт, що не підлягає повторному доведенню, строк дії Договору автоматично пролонгувався до 10.05.07 року.

22.05.07 року (після закінчення строку дії Договору) Орендодавець надіслав Орендареві листа № 06-03-6126 від 22.05.07, в якому зазначалося про закінчення строку дії Договору, заперечення позивача проти продовження дії Договору та вимога щодо звільнення Приміщення. Доказом надіслання відповідачу зазначеної письмової вимоги слугує квитанція № 6913426 та особистий підпис директора Орендаря Матяш Л.В. на зворотньому боці вказаного звернення.

З огляду на наведене, суд вважає, що після 10.05.07 року строк дії Договору – припинився в силу частини 1 статті 763 ЦК України, оскільки правило автоматичної пролонгації Договору, передбачене статтею 764 ЦК України в цій ситуації не є застосовним, тому що протягом 12 днів після закінчення строку дії Договору Орендареві було надіслано повідомлення про припинення дії Договору.

Наведений вище факт припинення дії Договору та факт зобов'язання позивача звільнити Приміщення встановлений рішенням господарського суду Донецької області від 20.06.08 року у справі № 40/37пн та рішенням господарського суду Донецької області від 25.07.08 року у справі № 44/217пн, які розглянуто між тими самими сторонами, що і у справі № 44/132.

Нормами статті 785 ЦК України та пункту 5.7 Договору передбачено обов'язок Орендаря після припинення дії Договору повернути Університету Приміщення у належному стані. Станом на момент розгляду спору відповідач не надав доказів повернення Приміщення, навпаки, суду надано акт Університету від 04.09.08 року, за яким Приміщення не повернуте балансоутримувачу і є закритим. Таким чином, суд вважає, що в порядку частини 2 статті 785 ЦК України у Орендодавця виникло право вимагати сплати відповідачем неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період шістнадцяти місяців з моменту припинення дії Договору до серпня 2008 року включно у розмірі 177'836,02 грн.

Водночас, вимоги Університету щодо стягнення неустойки 211'269,82 грн. за аналогічний період – є необґрунтованими з правової точки зору, оскільки норми частини 2 статті 785 ЦК України передбачають право на стягнення неустойки лише у наймодавця, а не у третьої особи (балансоутримувача), на користь якої укладено Договір.

З припиненням дії Договору припинилася дія іншого правочину – договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 1804 від 19.05.05 року (пункт 5.6 зазначеного правочину), на підставі якого Орендар відшкодовував Університету вартість комунальних послуг на утримання Приміщення.

Водночас, у період з моменту закінчення Договору оренди та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 1804 від 19.05.05 року – до вересня 2008 року Університет поніс витрати на оплату комунальних послуг по Приміщенню у розмірі 21'569,78 грн., на що вказують надані позивачем розрахунки, акти-рахунки та копії платіжних доручень.

Суд вважає вказану суму 21'569,78 грн. прямими збитками Університету, понесеними внаслідок несвоєчасного повернення Приміщення, яке викликало неможливість подальшого використання Приміщення балансоутримувачем у власній діяльності, не зважаючи на наявність зобов'язання щомісяця сплачувати з вказаний об'єкт нерухомості комунальні послуги. При цьому, у поведінці Орендаря є наявними всі необхідні умови цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків:

ь          протиправність поведінки особи (невиконання умов Договору та статті 785 ЦК України);

ь          збитки, як результат протиправної поведінки (необхідність компенсації Університетом комунальних послуг за Приміщення, використання якого балансоутримувачем не є можливим);

ь          причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками;

ь          вина особи, що заподіяла збитки.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги Університету щодо стягнення з Орендаря збитків у розмірі 21'569,78 грн.

Причиною виникнення спору є протиправне порушення Орендарем умов Договору, які регулюють порядок оплати орендної плати та повернення Приміщення, а також порушення останнім норм ЦК України, які регулюють загальні умови виконання зобов'язань та правила виконання договорів майнового найму (оренди).

Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за позовом Орендодавця покладаються судом на Орендаря, наразі судові витрати за позовом Університету покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст.16, 525-526, 759-786 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 26, 33, 35, 36, 42, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –   

                                                  ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позов Донецького національного технічного університету до спільного українсько-італійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Меролла” про стягнення збитків 21'569,78 грн. В решті позовних вимог Донецького національного технічного університету – відмовити.

Задовольнити позов регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області до спільного українсько-італійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Меролла” про стягнення неустойки 177'836,02 грн.

Стягнути зі спільного українсько-італійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Меролла” на користь Донецького національного технічного університету суму збитків 21'569,78 грн., відшкодування сплаченого державного мита 215'69 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 10,97 грн.

Стягнути зі спільного українсько-італійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Меролла” на користь Державного бюджету України суму неустойки 177'836,02 грн., а також державне мито 1'778,36 грн.

Стягнути зі спільного українсько-італійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Меролла” на користь місцевого бюджету міста Донецька, Ворошиловський район, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                                                           

Надруковано у 4 примірниках:

1 –позивачу

2 –відповідачу

3 –третійособі

4 –господарському суду Донецької області