Рішення

від 02.06.2009 по справі 44/132

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

44/132

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  44/132

02.06.09

За позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова телевізійна група”

  До                        Приватного підприємства “Амік”

  про     стягнення 91 805,34 грн.

Суддя   Чеберяк П.П.

Представники:

від позивача           Яременко Л.С. –представник

від відповідача              не з'явився

Рішення прийнято 02.06.2009р., оскільки 31.03.2009р., 14.05.2009р. розгляд справи відкладався, 26.05.2009р. в судовому засіданні оголошувалась перерва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова телевізійна група»(далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з приватного підприємства «Амік»(далі –відповідач)  60000,00 грн. боргу, 23940,00 інфляційних втрат, 2988,49 грн. 3% річних, 4876,85 пені.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2009 року порушено провадження у справі №44/132.

Представник позивача в судових засіданнях надав усні пояснення по суті заявленого позову, підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач в судові засідання не з'явися, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір позики № 18/05 (далі –договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача кошти на зворотній основі, а відповідач повернути позику відповідно до умов договору.

Відповідно до умов п.2.1. Договору розмір позики становить 213000,00 грн.

Згідно п.п. 5.1., 4.1.  договору відповідач зобов'язувався повернути позику до 28 травня 2008 року.

На виконання умов договору позивач сплатив на користь відповідача кошти у розмірі 213000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку від 19.05.06р., 11.07.06р., 04.08.06р.

В порушення умов договору відповідач частково повернув позику у розмірі 153000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку від 14.02.2007р., 16.11.2007р., 25.12.2007, 30.01.2008р., 19.03.2008, 24.04.2008р.

12.03.2008р. відповідач гарантійним листом зобов'язався повернути позику до 13 квітня 2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свого зобов'язання не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем складає 60000,00 грн.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

 Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, пеня підлягає стягненню, якщо її розмір встановлений за згодою сторін, зокрема договором.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у роз'ясненнях № 02-5/293 від 29.04.1994 р., відповідно до п. 2.1. яких якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, пеня стягненню не підлягає.

Як вбачається з договору позики, сторонами (позивачем та відповідачем) не досягнуто згоди щодо розміру пені, яка підлягає сплаті за порушення умов договору позики в частині прострочення платежів.

          Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 4876,85 грн. не підлягають задоволенню.

          Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних  в сумі 2988,49 грн. та індексу інфляції в сумі 23940, 00 грн. підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

          Зважаючи на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з відповідача 60000,00 грн. боргу, 23940,00 інфляційних втрат, 2988,49 грн. 3% річних.

          Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 869, 28 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 111,72 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України,  ст. 193 (ч. 1), 230, 232 ГК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства ”АМІК” (02232, м. Київ, просп. Маяковського, 46, кв.3, код ЄДРПОУ 31173919) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Нова телевізійна група” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 20, кв.37 код ЄДРПОУ 33060496) 87909 (вісімдесят сім тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 49 коп., з яких 60000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 23940 (двадцять три тисячі дев'ятсот сорок) 00 інфляційних втрат, 2988 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 49 коп 3-х процентів річних, 869 (вісімсот шістдесят дев'ять) грн.  28 коп. державного мита, 111 (сто одинадцять) грн., 72 коп. витрат  на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          Суддя                                                                                          П.П.Чеберяк