Ухвала

від 23.01.2012 по справі 2а-1870/7093/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2012 р.Справа № 2а-1870/7093/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Дерев 'янко Г.О.

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача Марадіної Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою

фізичної особи-підприємеця ОСОБА_5 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2011р. по справі № 2а-3572/11/2070

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Державної податкової інспекції в Московському районі м.Харкова

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_5, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, в якому, враховуючи уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004401702/0 від 23.12.2010 року та №0000871702/1 від 16.03.2011 року про донарахування зобов'язань по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 29801,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 14900,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2011р. відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2011р. та прийняти нову, якою задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що

фізична особа-підприємець ОСОБА_5 пройшов встановлену процедуру державної реєстрації виконавчим комітетом Харківської міської ради 25.12.1994 року, перебуває на податкову обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова з 25.10.1995 р. № 12703, згідно свідоцтва НОМЕР_1 бланк НВ № 762221 є платником ПДВ, що не заперечувалось сторонами та встановлено при проведенні перевірки ( а.с.12-зворот, а.с.128).

Фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова на підставі ч.1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до направлення від 19.10.2010 р. №948, проведено документальну планову виїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатом перевірки 03.12.2010 року складено акт № 10405/1702/2448000037, згідно висновків якого встановлено порушення ФОП ОСОБА_5, зокрема, п.п. 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, п.п. 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим завищено податковий кредит на суму 29801 грн., що спричинило заниження ПДВ до сплати на суму 29801 грн., а саме: за квітень 2009 р. - 5204 грн., за травень 2009 р. - 13483 грн., за квітень 2010 р. - 11114 грн.(а.с. 12-22).

На підставі висновків акту перевірки, 23.12.2010 року ДПІ у Московському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004401702/0, яким ФОП ОСОБА_5 визначено податкове зобов'язання з податку на додану варітьсь із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 49039,50 грн., у тому числі: 32693 грн. - за основним платежем, 16346,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.6)

Позивач, не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, скористався процедурою адміністративного оскарження, передбаченою ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". За результатом адміністративного оскарження, ДПІ у Московському районі м. Харкова 16.03.2011 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000871702/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану варітьсь із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 48289,50 грн. (за основним платежем 32193 грн. та штрафні (фінансові) санкції 16096,50 грн. (а.с.7).

Також встановлено, що позивач, ФОП ОСОБА_5, у первіряємому періоді мав господарські відносини з ТОВ "АНІГ", ТОВ "ТД Метизи", ПП "Росток+".

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ні в ході перевірки, ні під час розгляду справи в суді не надано доказів, які б свідчили про отримання податкових накладних, виданих ТОВ "АНІГ", ТОВ "ТД Метизи", ПП "Росток+" саме в квітні - травні 2009 року, дійшовши висновку про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту 18687, 40 гр.

Враховуючи приписи підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", суд першої інстанції вважав безпідставним віднесення ФОП ОСОБА_5 до складу податкового кредиту квітня 2010 року в загальному розмірі 11113, 53 грн. по податкових накладних, отриманих від ТОВ "Промсервіс оптіма", оскільки зазначені податкові накладні, які надані на перевірку, не містили порядкові номери, які є обов'язковим реквізитом належним чином складеної податкової накладної, що є підставою для податкового кредиту. При цьому суд зазначив, що надання в подальшому до суду накладних уже з заначенням порядкового номеру не свідчить про протиправність рішень чи дій ДПІ у Московському районі м. Харкова.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0004401702/0 від 23.12.2010 року та №0000871702/1 від 16.03.2011 року в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) з урахування штрафних (фінансових) санкцій на суму за основним платежем у розмірі 29801,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 14900,50 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в частині визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) з урахування штрафних (фінансових) санкцій на суму за основним платежем у розмірі 29801,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 14900,50 грн. слугували висновки акту перевірки № 10405/1702/2448000037 від 03.12.2010 року, відповідно до якого перевіркою встановлено віднесення ФОП ОСОБА_5 в квітні - травні 2009 року до реєстру отриманих податкових накладних та вклю чення до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 18687,40 грн. по по даткових накладних інших періодів (за які перевірка вже була проведена, про що свідить акт від 22.07.09 № 4382/172/2448000037 планової виїзної перевірки за період з 01.04.06р. по 31.03.09р.), отриманих від ТОВ "АНІГ", ТОВ "ТД Метизи", ПП "Росток+". До перевірки не надано документального підтвердження фактичного отримання податкових накладних чи заяв до податкової інспекції про порушення продавцем порядку виписуван ня податкових накладних. Перевіркою зроблено висновок, що позивачем порушено підпункт 7.2.6 пункту 7.2 і підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану ва ртість".

Також, під час перевірки встановлено, що у квітні 2010 року позивачем включено до складу подат кового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 11113,53 грн. по податкових накладних, отриманих від ТОВ "Промсервіс оптіма", які оформлені з порушенням підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про пода ток на додану вартість" (в графі "порядковий номер" податкових накладних відсутній номер податкової накладної).

Крім того, суд першої інстанції, відмовляючи у позові, зазначив, що позивачем не надано договорів, укладених з зазначеними вище контрагентами, та не надано доказів використання в господарській діяльності придбаних товарів та послуг .

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції та доводи відповідача щодо заниження податку на додану вартість у розмірі 29801,00 грн., враховуючи наступне.

Як свідчать письмові докази і це зазначено в акті перевірки, ФОП ОСОБА_5 віднесено до складу податкового кредиту квітня 2009 року податкові накладні, видані ТОВ "АНІГ", № 23/08 від 23.08.2007 року на суму 31224 грн., з них ПДВ 5204 грн. (а.с.78); до складу податкового кредиту травня 2009 року віднесено податкові накладні, видані ТОВ "ТД Метизи", № 5321 від 11.09.2007 року суму 38959,32 грн., з них ПДВ 6493,20 грн., № 114 від 25.01.2008 року на суму 35761,20 грн., з них ПДВ 5960,20 грн. (а.с.80,84) та № 156 від 18.12.2007 року, видану ПП "Росток+" на суму 6180 грн., з них ПДВ 1030 грн.( а.с.20-зворот).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про пода ток на додану вартість" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку. У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця згідно з пунктом 7.2.6 цього Закону покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового ту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, слуг).

ДПА України, листом від 04.11.2009 року № 24259/7/16-1517-26, було надано роз'яснення щодо відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкових накладних, які були виписані у попередніх періодах, а отримані у звітному періоді, та щодо документального підтвердження затримки в одержанні таких податкових накладних.

Відповідно до зазначеного листа, у разі отримання податкових накладних, що виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в одному періоді, платник податку - покупець товарів (робіт, послуг) повинен на дату отримання зазначених документів відобразити їх у графі «2» реєстру отриманих та виданих податкових накладних (далі - Реєстр), затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 р. N 244 "Про порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних", із змінами та доповненнями (далі - Порядок N 244), та за умови виконання норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону має право відобразити такі податкові накладні в податковій декларації з податку на додану вартість у поточному періоді.

Між тим, платник податку має зазначене право лише за наявності документального підтвердження такого запізнення.

Оскільки податкова накладна, згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до пункту 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.97 р. N 799 (далі - Порядок N 799), звіти, розрахункові документи і декларації (далі - звіти) приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю (далі - поштові відправлення) з позначкою "Звіт" та з рекомендованим повідомленням про вручення, то податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Таким чином, документальним підтвердженням у покупця - платника податку на додану вартість при включенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, отриманої в інших податкових періодах, ніж дата їх виписки, є документ, який підтверджує надходження такої податкової накладної від продавця, а саме лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного штемпеля (за умови дотримання інших вимог Закону щодо формування податкового кредиту).

Позивачем ні до перевірки, ні до суду першої та апеляційної інстанції не надано жодних доказів на підтвердження факту отримання ним податкових накладних, виданих ТОВ "АНІГ", ТОВ "ТД Метизи", ПП "Росток+", саме в квітні - травні 2009 року поштовим зв'язком або нарочним, та не надано реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно вважав обгрунтованим висновок відповідача про порушення позивачем Закону № 168 у правовідносинах з ТОВ "АНІГ", ТОВ "ТД Метизм", ПП "Росток+".

Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що в ФОП ОСОБА_5 віднесено до складу податкового кредиту за квітень 2010 року податкові накладні, отримані від ТОВ "Промсервіс оптіма" № б/н від 30.04.2010 року на суму 9228,30 грн., з них ПДВ 1538,05 грн.; № б/н від 29.04.2010 року на суму 15552 грн., з них ПДВ 2592 грн.; № б/н від 07.04.2010 року на суму 33231,72 грн., з них ПДВ 5538,62 грн.; № б/н від 05.04.2010 року на суму 2755,56 грн., з них ПДВ 459,26 грн.; № б/н від 23.04.2010 року на суму 5913,60 грн., з них ПДВ 985,60 грн. (а.с. 63-67).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкові накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової; фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Отже, порядковий номер податкової накладної є обов'язковим реквізитом належним чином складеної податкової накладної, що є підставою для податкового кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції і про це свідчать письмові докази, ФОП ОСОБА_5 до перевірки було надано податкові накладні, видані ТОВ "Промсервіс оптіма", які не містили порядкових номерів (а.с. 20-зворот, 63-67).

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд першої інстанції правомірно погодився з висновками податкового органу про порушення позивачем приписів Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки достовірно встановлено, що ФОП ОСОБА_5 включено до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними виданими ТОВ "Промсервіс оптіма", які не містять обов'язковий реквізит - порядковий номер.

Обґрунтованим є посилання суду першої інстанції на те, що правомірність рішень та дії суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач, оцінюється судом на час їх прийняття та вчинення.

А тому правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що надання позивачем під час розгляду справи податкових накладних уже з значенням порядкового номеру (а.с.23-27) не свідчить про протиправність дій ДПІ у Московському районі м. Харкова при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваних рішень, оскільки вони не спростовують встановлених перевіркою порушень, допущених позивачем, та висновків податкового органу.

Окрім того, позивачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про законність господарських взаємовідносин позивача з контрагентами, тобто не надано договорів, як і не надано доказів використання в господарській діяльності придбаних товарів та послуг .

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що позивач, в порушення приписів ч.1 ст. 71 КАС України, не надав належних доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

Натомість відповідач, заперечуючи проти позову, відповідно до приписів ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, надав належні і допустимі докази на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, що кореспондується з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2011р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2011р. по справі № 2а-3572/11/2070 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції в Московському районі м.Харкова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бенедик А.П. Судді Курило Л.В. Калиновський В.А.