Постанова

від 18.04.2012 по справі 22/42б/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2012 р. Справа № 22/42б/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційні скарги 1. арбітражного керуючого Альошкіна С.В., м. Луганськ; 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківська торгово-маркетингова компанія" в особі голови ліквідаційної комісії Палаєвої Ю.О., м. Луганськ на постановувід 30.11.2011 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 22/42б/2011 господарського суду Луганської області про банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківська торгово-маркетингова компанія", м. Луганськ кредиторприватне підприємство "Рємфер", м. Луганськ за участюДержавної податкової інспекції у м. Ровеньки Луганської області представники сторін в судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.07.2011 р. порушено провадження у справі №22/42б/2011 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківська торгово-маркетингова компанія" (далі -ТОВ "Ровеньківська торгово-маркетингова компанія") у порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство ).

Постановою господарського суду Луганської області від 02.08.2011 р. визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута та зобов'язано його вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.10.2011 р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута та припинено провадження у справі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2011 р. (судді: Богатир К.В. -головуючий, Дучал Н.М., Склярук О.І.) задоволено апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ровеньки Луганської області, вказану ухвалу скасовано, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, арбітражний керуючий Альошкін С.В. (далі -скаржник 1) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст. ст. 33, 36, ст. 53, 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) , ст. 8 Конституції України. Скаржник 1 зазначає, що ДПІ у м. Ровеньки Луганської області не набула статусу учасника провадження у справі, тому не мала права на апеляційне оскарження судового рішення.

ТОВ "Ровеньківська торгово-маркетингова компанія" в особі голови ліквідаційної комісії Палаєвої Ю.О. (далі -скаржник 2) також звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, вимоги якої полягають у скасуванні вказаної постанови та залишенні в силі ухвали суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме ч. 1 ст. 53, ст. 91 ГПК України. Скаржник 2 вказує, що ДПІ у м. Ровеньки Луганської області не є учасником провадження у справі про банкрутство.

Обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4 1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до банкрута, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після визнання цих вимог і тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження судових рішень.

Як вбачається, 10.08.2011 р. у №145 газети "Урядовий кур'єр" було опубліковане оголошення про визнання боржника банкрутом та зазначено місце та строк для пред'явлення претензій кредиторами (а.с. № 51, том 2). З дня публікації відповідного оголошення в офіційних друкованих органах зазначені в ньому відомості набувають загальновідомого значення.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази звернення скаржника з грошовими вимогами до ліквідатора боржника у порядку, встановленому ст. 51 Закону про банкрутство.

Більше того, листом від 09.08.2011 р. ліквідатор повідомив скаржника про факт визнання боржника банкрутом, надіславши йому копію відповідної постанови суду. Згідно відмітки канцелярії ДПІ у м. Ровеньки Луганської області вказаний лист одержаний скаржником 12.08.2011 р.

Також, постанова від 02.08.2011 р. про визнання боржника банкрутом була надіслана судом першої інстанції у тому числі на адресу скаржника, що підтверджується змістом резолютивної частини постанови та відміткою канцелярії суду на зворотному боці процесуального документа.

При цьому в матеріалах справи міститься лист ДПІ у м. Ровеньки Луганської області, згідно якого станом на 13.07.2011 р. у ТОВ "Ровеньківська торгово-маркетингова компанія" податковий борг відсутній (а.с. 55, том 1).

Викладене свідчить про те, що ДПІ у м. Ровеньки Луганської області була належним чином повідомлена про банкрутство боржника, проте не скористалась правом на звернення до нього з грошовими вимогами та, відповідно, не набула статусу учасника провадження у справі.

За таких обставин заявник апеляційної скарги був позбавлений права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство. У зв'язку з чим судом апеляційної інстанції неправомірно здійснено перегляд ухвали суду першої інстанції за апеляційною скаргою ДПІ у м. Ровеньки Луганської області, оскільки вона не є учасником справи про банкрутство.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ровеньки Луганської області - припиненню.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. ст. 1, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 41, 80, 91, 106, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги арбітражного керуючого Альошкіна С.В. та товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківська торгово-маркетингова компанія" в особі голови ліквідаційної комісії Палаєвої Ю.О. задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2011 р. у справі № 22/42б/2011 скасувати.

3. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ровеньки Луганської області на ухвалу господарського суду Луганської області від 20.10.2011 р. у справі № 22/42б/2011 припинити.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є.Короткевич