Рішення

від 19.04.2012 по справі 17/5007/24/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" квітня 2012 р. Справа № 17/5007/24/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін:

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2: ОСОБА_1 - довіреність №48 від 18.04.2012р.;

від відповідача: не з'явився;

прокурор: Тарасюк В.С. - прокурор відділу представництва облпрокуратури

(сл.посвідчення НОМЕР_2).

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Прокурор Бердичівського району в інтересах держави в особі Державного комітету ветеринарної медицини України Головного управління ветеринарної медицини в Житомирській області (м.Житомир), Бердичівської районної державної лікарні ветеринарної медицини (АДРЕСА_1)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 5541,40 грн.

Прокурор в інтересах держави в особі позивачів звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5541,40грн. за неналежне виконання договору №01-09-10 про надання ветеринарних послуг суб'єкту господарювання щодо забою тварин, транспортування, зберігання та переробки сировини тваринного походження, що підлягає державному ветеринарному нагляду та контролю від 01.09.2010р., з яких 4922,12грн. основний борг, 619,28грн. пеня. Судові витрати просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача-2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Позивач-1 в засідання суду не з'явився, причин неявки суд не повідомив.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надіслав заяву від 17.04.2012р. про визнання позову в повному обсязі, справу просить розглядати без його участі.

Відповідно до ч.5 ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Враховуючи, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2010р. між Бердичівською районною державною лікарнею ветеринарної медицини (Лікарня/позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Суб'єкт господарювання/відповідач) було укладено договір №01-09-10 про надання ветеринарних послух суб'єкту господарювання щодо забою тварин, переробки, транспортування, зберігання та реалізації продукції тваринного походження, що підлягає державному ветеринарному нагляду та контролю (а.с.10-11).

Предметом договору є надання ветеринарних послуг суб'єкту господарювання спеціалістами ветеринарної медицини (далі - офіційними лікарями ветеринарної медицини) Бердичівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, в тому числі проведення ветеринарно-санітарної експертизи, оцінки якості та безпеки продукції тваринного походження (сировини, продуктів, у тому числі харчових) з оформленням відповідного висновку (розділ 1 договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, відповідач проводить оплату ветеринарних послуг, виконаних спеціалістом ветеринарної медицини, які перераховуються на рахунок лікарні щомісячно у розмірі 703,16грн. (за 10 робочих годин на тиждень), в тому числі ПДВ 117,19грн. не пізніше 10 числа поточного місяця.

Пунктом 3.2. договору сторони визначили, що розмір оплати послуг може переглядатися при зміні діючих розцінок у відповідності до законодавства України, з урахуванням індексації цін.

Згідно п. 3.4. договору, суб'єкт господарювання (відповідач) збільшує розмір оплати праці за надані послуги у разі збільшення заробітної плати спеціалістам ветеринарної медицини на підставі актів законодавства.

Сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання 01.09.2010р. і діє до 01.09.2011р., при цьому, у випадку припинення договору або закінчення строку його дії одна з сторін повинна письмову про це повідомити не пізніше 30 діб. Якщо протягом цього часу повідомлення не надходило, договір вважається продовженим на такий же термін (п.5.1., п. 5.4. договору).

Згідно даних позивача, відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті отриманої продукції виконав неналежним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем за період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. та з 01.02.2011р. по 31.05.2011р. в сумі 4922,12грн., що підтверджується розрахунком позивача та довідкою від 18.04.2012р. (а.с. 49).

Претензія з вимогою сплати боргу в сумі 4922,12грн. від 10.10.2011р., що направлялись позивачем відповідачу, залишилась без відповіді та задоволення (а.с.22).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, у останнього на день звернення позивача з позовом до суду перед Бердичівською районною державною лікарнею ветеринарної медицини існує заборгованість у сумі 4922,12грн., що визнається відповідачем.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Пунктом 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами п.1 ст. 903 вказаного кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 4922,12грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 619,28грн. пені.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, господарський суд враховує наступне.

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що за умови несплати суб'єктом господарювання платежу у передбачений термін, на заборгований платіж нараховується пеня у розмірі 0,5% з простроченої суми за кожний день.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань також регулюються Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, зазначеним законом встановлений граничний розмір договірної неустойки не може бути збільшений сторонами, як помилково вважає позивач.

З наведеного позивачем розрахунку пені вбачається, що пеня розрахована за період, що перевищує шестимісячний термін, визначений ст.232 ГК України. Крім того, позивач нарахування пені почав здійснювати не з 11 числа поточного місяця, як передбачено п.3.1. договору , а з наступного, що слідує за розрахунковим.

Однак враховуючи, що позивачем період нарахування пені не уточнювався, а суд не може вийти за межі позовних вимог без відповідного клопотання, початковою датою для розрахунку пені суд приймає дату, визначену позивачем, тобто з 11 числа наступного місяця.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, з урахуванням визначеного періоду для нарахування пені позивачем та зважаючи на вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в сумі 318,03грн., зокрема, нарахованої:

- в сумі 45,09грн. за період з 11.11.2010р. по 10.04.2011р. на суму заборгованості 703,16грн.;

- в сумі 45,09грн. за період з 11.12.2010р. по 10.05.2011р. на суму заборгованості 703,16грн.;

- в сумі 45,09грн. за період з 11.01.2011р. по 10.06.2011р. на суму заборгованості 703,16грн.;

- в сумі 45,69грн. за період з 11.03.2011р. по 10.08.2011р. на суму заборгованості 703,16грн.;

- в сумі 45,69грн. за період з 11.04.2011р. по 10.09.2011р. на суму заборгованості 703,16грн.;

- в сумі 45,69грн. за період з 11.05.2011р. по 10.10.2011р. на суму заборгованості 703,16грн.;

- в сумі 45,69грн. за період з 11.06.2011р. по 10.11.2011р. на суму заборгованості 703,16грн.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 318,03грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 301,25грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, не подав суду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо), суму боргу визнав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 4922,12грн. - основного боргу та 318,03грн. - пені обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, 13300, АДРЕСА_1 ід.номер НОМЕР_1, на користь Бердичівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, 13313, Житомирська область, м.Бердичів, пров.Ветеринарний, 5, код 00698458 - 5240,15грн., з яких 4922,12грн. основний борг, 318,03грн. пеня.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,13300, АДРЕСА_1 ід.номер НОМЕР_1

- на користь Державного бюджету України 1609,50грн. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.04.2012р.

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - до справи;

2-позивачу 1 рек з пов.

3 - позивачу 2

4 - відповідачу (реком. з пов.)

5-6 - прокурору