Постанова

від 03.04.2012 по справі 2а-12514/11/0170/26

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-12514/11/0170/26

03.04.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін: сторони не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Арктур" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В. ) від 15.11.11 у справі № 2а-12514/11/0170/26

за позовом Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

до Приватного підприємства "Арктур" (вул. Пушкіна, 13/ 7 місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2011 адміністративний позов Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволено:стягнуто з рахунків у банках, що обслуговують Приватне підприємство «Арктур» 4400,00 грн. штрафних санкцій за порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»задоволено.

На зазначене судове рішення від Приватного підприємства «Арктур»надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Вказуючи на допущені, на думку відповідача, судом неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати постановлене судом першої інстанції рішення та відмовити в позові.

Перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 11.10.2011 Державна податкова інспекція в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулася до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Арктур»про стягнення 4400,00грн. штрафних санкцій за порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що фінансові санкції у розмірі 4400,00 грн. (1000,00грн. -за проведення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлені виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів +3400,00грн.- за необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації) Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим згідно рішенню від 28.03.2011 № 000624/236/2303/31469887 застосовані до Приватного підприємства «Арктур» законно та обґрунтовано.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим за порушення розділу 4-1 статті 152 та статті 111 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» -необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наданої інформації, роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлені виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, до Приватного підприємства «Арктур»рішенням № 000624/236/2303/31469887 від 28.03.2011 на підставі абзаців 9 та 14 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 4400,00 грн.

Відповідно до пункту 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 790 від 02.06.2003, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства.

Приймаючи до уваги набрання чинності Податковим кодексом України № 2755 від 02.12.2010 на момент розгляду справи, слід зазначити, що органи державної податкової служби є контролюючими органами (підпункт 41.1.1 пункту 41.1 статті 41) та мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції.

Так, відповідно до підпункту 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно підпункту 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Судова колегія звертає увагу на те, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі ( пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).

Податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання ( підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Слід зазначити, що згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, сума заборгованості зі сплати штрафних (фінансових) санкцій після узгодження і несплати у встановлений законом строк є податковим боргом, який після набрання чинності Податковим кодексом України стягується відповідно до норм Податкового кодексу України.

Податковим кодексом України встановлений чіткий порядок стягнення податкового боргу, в тому числі, визначений момент, з якого податкові органи отримують право на його стягнення в судовому порядку.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, що встановлено в частині першої пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України.

З урахуванням аналізу зазначених положень Податкового кодексу України, податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених статтями 59, 95 Податкового кодексу України, тобто після настання двох подій: після надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу; сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Колегія суддів зазначає, що сума заборгованості зі сплати фінансових санкцій за порушення законодавства про порядок реалізації алкогольних напоїв, Податкового кодексу України в частині порядку реалізації алкогольних напоїв є сумою податкового боргу, який виник після набрання чинності Податковим кодексом України і врегулювання спірних відносин в частині права позивача на звернення до суду із позовними вимогами про стягнення податкового боргу за рішенням про застосування фінансових санкцій № 000624/236/2303/31469887 від 28.03.2011 в сумі 4400,00грн. повинно відбуватись за вимогами чинного Податкового кодексу України, а саме з урахуванням пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, згідно якого для виникнення права на стягнення податкового боргу, необхідно настання двох подій: направлення платнику податків податкової вимоги про погашення податкового боргу по кожному виду податку, по кожному податковому періоду окремо; сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Позивачем до матеріалів адміністративного позову не надано доказів формування та направлення податкової вимоги відповідачу про погашення відповідних фінансових санкцій.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а надані відповідачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права до вирішення вказаних правовідносин, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є помилковим.

Згідно статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи, допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята при невірному застосуванні норм матеріального права, а також при невідповідності висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 3, 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Арктур»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2011 у справі №2а-12514/11/0170/26 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим до Приватного підприємства «Арктур»про стягнення 4400,00грн. відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко