Ухвала

від 03.04.2012 по справі 2а-12870/10/1/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12870/10/1/0170

03.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Публічного акціонерного товариства "Партизан"- Герасименко ніна Анатоліївна, довіреність № 74 від 02.04.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р. ) від 07.11.11 у справі № 2а-12870/10/1/0170

за позовом Публічного акціонерного товариства "Партизан" (вул. Мира, 40, селище Журавлівка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97512)

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (вул. Бєлова, 2 а, селище Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2011 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Партизан»задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про застосування штрафних санкцій №0003632330 від 03.06.2010, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Партизан»(правонаступник- Публічне акціонерне товариства «Партизан»- далі- позивач) звернулося суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим ( далі- відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.06.2010 № 0003632330, яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 1206066,65 грн. за порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Як свідчать матеріали справи 03.06.2010 відповідачем винесено рішення №0003632330 про застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та згідно з пунктами 1, 3 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»в розмірі 1206066,65грн.

Передумовою застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 1206066,65грн. став акт №0291/01/24/23/00852648 від 07.05.2010 перевірки господарської одиниці бухгалтерії Відкритого акціонерного товариства «Партизан», що розташована за адресою: Сімферопольський район, с. Журавльовка, вул. Мира,40 з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій.

Перевіркою встановлено, що позивач протягом 2009-2010років здійснював роздрібну торгівлю через засоби пересувної торгівельної мережі (виносна торгівля) без використання книги обліку розрахункових операцій, розрахункових книжок (фіскальний номер 012400106, 012400090). На підставі звітів про використання РРО, КУРО(РК) за 2009-2010роки встановлено, що виторг по Відкритому акціонерному товариству «Партизан»у січні 2009року склав 999012,92грн., тобто, у січні 2009року підприємством перевищено граничний розмір річного балансу розрахункових операцій з продажу товарів, у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим (200тис.грн.).

Перевіркою встановлено факт проведення розрахункових операцій без використання реєстратора розрахункових операцій за період з 01.03.2009по 31.03.2010по торговому обєкту виносна торгівля, с.Журвльовка, вул.Мира 38 на суму 223813,94грн., у тому числі з 01.03.2009 по 31.05.2009на суму 53010,14грн., за період з 08.04.2010 по 27.04.2010 по торговому об'єкту виїзна торгівля на суму 17334,39грн. Також встановлено факт незберігання протягом встановленого строку книги обліку розрахункових операцій №012401006, що є порушенням пунктів 1, 6 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За результатами адміністративного оскарження спірне рішення від 03.06.2010 №0003632330 залишено без змін.

Згідно пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

За порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»податковим органом застосовано штрафні санкції на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»відповідно до якого за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Статтею 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлено, що перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України. Розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій в розмірі 200 тис. грн. на один суб'єкт господарської діяльності при здійсненні роздрібної торгівлі через засоби пересувної торговельної мережі, у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим.

Як вбачається з матеріалів справи у перевіряємий період позивач здійснював реалізацію продукції через РРО та виносну торгівлю із застосуванням КОРО та РК.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що на об'єкті виносної торгівлі, що розташований за адресою: с.Журавлівка, вул. Мира, 38, та на автомобілі ГАЗ 33021позивач в період з 01.03.2009 до 30.04.2010 використовував РК та КОРО.

Помилковими вважаються доводи апеляційної скарги про те, що у січні 2009 року позивачем перевищено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів у 200 тис. грн., у разі перевищення якого застосування РРО є обов'язковим. Також відповідач зазначає, що з 01.03.2009 позивач повинно був використовувати РРО на всіх об'єктах торгівлі, у тому числі виносної торгівлі, на яких раніше використовувались РК та КОРО. Встановлено факт проведення позивачем розрахункових операцій без використання РРО за період з 01.03.2009до 30.04.2010 по торговому обєкту виносна торгівля (с. Журавлівка, вул. Мира, 38) на суму 223813,94 грн., та на торговому обєкті виїзна торгівля на суму 17 331,39 грн.

Судом була призначена судово-економічна експертиза з питання підтвердження документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновків відповідача, які викладені в акті перевірки №0291/01/24/23/00852648 від 07.05.2010.

Судова колегія дослідивши висновок експерту від 15.09.2011 №83/10, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

При дослідженні первісних документів експертом встановлено, що на підставі даних КР, КОРО, прибуткових касових ордерів, книги реєстрації прибуткових касових ордерів, касової книги, Звіту касира, Звіту про реалізацію готової продукції, Звіту про використання РРО (КОРО та РК)), за період з 01.01.2009 до 30.04.2010 позивач отримав виторг по об'єктах виносної торгівлі з використанням РК та КОРО у сумі 271 232,42. грн.,виторг було належним чином оприбутковано позивачем в КОРО на підставі РК з подальшим відображенням в Касовій книзі та Звітах про використання РРО (КОРО та РК).

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що відповідачем виручка за січень 2009 року в розмірі 999012,92грн. розраховувалася суцільним порядком, по всім об'єктам, по яким позивачем застосовується як РРО, так і розрахункові книжки, а виручка з виносної торгівлі в розмірі 241145,33грн. розрахована не за рік, а з 01.03.2009 до 30.04.2010.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що в січні 2009 року, як зазначено у висновку експерта, виручка позивача з виносної торгівлі не перевісила 200000грн., за річний період з 01.01.2009 до 31.12.2010 виручка з виносної торгівлі також не перевісила 200000 гривень, та склала 185923,48грн.

Отже, висновки акту перевірки стосовно перевищення у січні 2009року позивачем граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів у 200 тис. грн., у разі перевищення якого застосування РРО є обов'язковим, не знайшли свого підтвердження.

Слід зазначити, що при вирішенні питання чи перевищено позивачем граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), до досягнення якого дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, необхідно враховувати тільки виторг позивача як суб'єкта господарювання по об'єктах виносної торгівлі з використанням РК та КОРО, а не загальний виторг позивача по всіх об'єктах торгівлі з застосуванням РРО, КОРО (РК), як це зроблено податковим органом.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що обмеження постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо граничного розміру встановлено виключно стосовно річного обсягу розрахункових операцій, які здійснюються у формах та на умовах діяльності, визначених у пунктах 2, 3, 5, 6, 13, 14, 16, 17, 22, 23, 27 Переліку. При цьому, обмеженими є ті розрахункові операції, що здійснюються без застосування реєстраторів розрахункових операцій, але з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.

Судова колегія зазначає, що інші розрахункові операції, тобто ті, що не пов'язані з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, не є обмеженими, а, отже, не повинні враховуватися при визначенні річного обсягу розрахункових операцій, з досягненням граничного розміру якого стаття 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»пов'язують обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності проводити розрахункові операції із застосуванням реєстратора розрахункових операцій.

Аналогічну позицію висловив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 15.02.2007 №К-15704/06.

Отже, позивач не перевищив граничний розмір, встановлений пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ні в 2009 році, ні за січень-квітень 2010 року.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Суб'єкти підприємницької діяльності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, мають право за своїм власним вибором використовувати РРО або проводити розрахунки у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку. Тобто дія пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (щодо використання РРО) не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності у сфері надання послуг у випадках встановлених законом, зокрема, статтею 9 зазначеного Закону.

Таким чином, якщо суб'єкт господарювання здійснює реалізацію продукції власного виробництва та оформляє розрахунки зі споживачами прибутковими та видатковими ордерами, він має право не застосовувати реєстратор розрахункових операцій.

Згідно статуту позивача предметом діяльності є: тваринництво (розведення сільськогосподарських тварин, птиці, отримання від них продукції); виробництво харчових продуктів (виробництво м'яса та м'ясних продуктів); товарне виробництво, заготівля, переробка, зберігання, транспортування та реалізація сільськогосподарської продукції.

Згідно із свідоцтвами про реєстрацію племінного стада в Державному племінному реєстрі Серій АА №005079, №005164 позивачу присвоєно статус Племінний завод з розведення великої рогатої худоби української червоної молочної породи та племінний птахорепродуктор І та II порядку з розведення яєчних курей кросу «Домінант»відповідно.

Вирощування птиці позивачем відбувається на птахівницьких фермах в пташниках за допомогою спеціалізованого обладнання, яким в повній мірі забезпечено підприємство. Для вирощування свиней позивач має на балансі спеціалізовані свинарники, оснащені необхідним устаткуванням для належного утримання тварин. Вирощування свиней здійснювалось підприємством для забезпечення власних потреб та продажу. Готова продукція позивачем зберігалась на яйцескладі та забійному цеху.

Отже, експертом, за результатами дослідження первинних документів, що фіксують виробництво, внутрішнє переміщення та реалізацію продукції, встановлено, що виторг в сумі 253901,03 грн., отриманий позивачем з 01.01.2009 до 31.03.2010 по об'єктах виносної торгівлі, є виторгом від реалізації продукції власного виробництва, у тому числі, м'ясо кур, суп набір курячий; тушковане м'ясо кур; яйце; м'ясо яловичини, жир яловичий, лівер яловичий, суп набір яловичий; м'ясо свинини, суп набір свинячий, лівер свинячий, жир свинячий, збій свинячий.

З висновку експерта вбачається, що позивачем прошнуровано та пронумеровано та зареєстровано у Державній податковій інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим дві Книги обліку розрахункових операцій (далі КОРО), які у період з 01.01.2009 до 30.04.2010 використовувалось для обліку розрахункових операцій на об'єктах виносної торгівлі. Для оформлення розрахункових операцій на кожному місці проведення розрахунків (об'єкті виїзної торгівлі) позивач використовувало окрему розрахункову книжку з КОРО, на яку вона зареєстрована. РК, що використовувались позивачем, містять номерні розрахункові квитанції, які видавались покупцям відповідно до норм пункту 15 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

При проведенні розрахункових операції з використанням РК заповнювався корінець та відривна частина розрахункової квитанції. Дані про готівкові розрахунки, що були проведені з використанням РК, у повній сумі готівкових надходжень обліковані позивачем у відповідній КОРО відповідно до підпункту 2.6. постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»від 15.12.2004 №637.

Проведеною експертизою встановлено, що отриманий позивачем від реалізації виторг, щоденно здавався до каси підприємства. Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»від 15.12.2004 №637 касові операції оформлені касовими ордерами, приймання готівки проведено за прибутковими касовими ордерами.

Слід зазначити, що оприбуткування готівки здійснене у повній сумі її фактичного надходження по КОРО та даних РК. Кожен прибутковий касовий ордер зареєстровано у Книзі реєстрації прибуткових касових ордерів у хронологічному порядку відповідно до порядкового номеру. На підставі відповідної інформації з касових документів здійснені записи у касовій книзі, що відповідає нормам підпункту 4.4 пункту 4 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»від 15.12.2004№637.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що з урахуванням висновку експертизи, виторг, отриманий позивачем по об'єктах виносної торгівлі за період з 01.01.2009по 30.04.2010 в сумі 271232,42 грн. був відображений у розрахунковій книжці (РК) з послідовним перенесенням даних у КОРО, з подальшим (в кінці робочого дня) оформленням прибуткових касових ордерів та обліком у касовій книзі на повну суму фактичних надходжень. Отже, оприбуткування виторгу позивачем по об'єктах виносної торгівлі за період з 01.01.2009 по 30.04.2010 у сумі 271232,42 грн. було у повному обсязі проведено у касі позивача з дотриманням вимог пункту 2.6 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»від 15.12.2004 №637, але розрахункові операції з покупцями здійснювались не в касі підприємства, а в місцях розташування об'єктів виносної торгівлі, що не суперечить вимогам закону.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивач не перевищив граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів у 200000 грн. ні в 2009 році, ні за січень квітень 2010 року, у разі перевищення якого застосування РРО є обов'язковим.

Слід зазначити, що продукція, реалізована позивачем через об'єкти виносної торгівлі без застосування РРО із застосуванням РК та КОРО за період з 01.01.2009 до 31.03.2010 є продукцією власного виробництва, оприбуткування виторгу від продажу якої у повному обсязі проведено у касі позивача з дотриманням вимог постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»від 15.12.2004№637.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»стосовно незастосування РРО у випадках, коли його застосування є обов'язковим, в даному випадку не мало місця, що свідчить про неправомірність застосування податковим органом штрафної санкції за це порушення.

Санкції, застосовані відповідачем за спірним рішенням на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є адміністративно-господарськими і на них поширюється правило щодо строків їх застосування, встановлене статтею 250 Господарського кодексу України.

Зазначені штрафні санкції в сумі 1205726,65 грн. розраховані відповідачем на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у п'ятикратному розмірі від суми виторгу, що отриманий позивачем за період з 01.03.2009 по 30.04.2010 по об'єктах виносної торгівлі ((223813,94+17331,39)х5).

Судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 250 Господарського кодексу України відповідач мав застосувати до позивача штрафні санкції не пізніш як через один рік з дня виявлення порушення позивачем вимог закону.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем перевірка з питань дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій проведена 07.05.2010, за результатами проведення якої складено акт № 0291/01/24/23/00852648 від 07.05.2010.

Фінансові санкції застосовані рішенням від 03.06.2010.

Тобто, відповідно до вимог статті 250 Господарського кодексу України відповідач мав право застосувати до позивача штрафні санкції за період з 07.05.2009 по 07.05.2010 або з 03.06.2009 до 03.06.2010, а не з 01.03.2009по 30.04.2010, як це зроблено відповідачем.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, навіть, якщо суд дійшов би висновку про допущення позивачем порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд не зміг би здійснити розрахунок штрафних санкцій за період 07.05.2009 по 07.05.2010 або 03.06.2009 до 03.06.2010, які мали б бути застосовані до позивача у зв'язку з тим, що це є виключною компетенцією податкового органу, до якої він не має право втручатися.

Крім того, відповідачем при розрахунку суми штрафних санкцій допущена арифметична помилка на суму 15,00 грн., оскільки за даними РК, КОРО та касових документів загальний виторг по обєктах виносної торгівлі, що не використовували РРО, за період з 01.03.2009 по 30.04.2010 склав 241142,33 грн., а не 241145,33 грн. як вважає відповідач. Отже, відповідно і сума штрафних санкцій, що розрахована податковим органом, завищена на 15,00 грн. (241 142,33 х 5 241 145,33 х5).

Помилковими вважаються доводи апеляційної скарги щодо правомірного застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки пункт 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не є санкцією до правопорушення, що полягає в несвоєчасному переході суб'єкта господарської діяльності на застосування РРО замість РК при перевищенні граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Пункт 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на підставі якого до позивача були застосовані штрафні санкції у сумі 1205726,65 грн., передбачає, що штрафні санкції застосовуються за не проведення операцій через РРО, що свідчить про невідповідність між фактичним обсягом здійснених розрахункових операцій та тим обсягом, що проведений через РРО чи розрахункову книжку.

Розрахункові операції у сумі 241145,33 грн. (фактично 241142,33 грн.), щодо яких відповідачем встановлено непроведення, фактично не були проведені через РРО, але були належним чином відображені у розрахункових книжках та книгах обліку розрахункових операцій, а також у звітах позивача про використання РРО (КОРО та РК) за період з 01.03.2009по 30.04.2010.

Зазначена позиція підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України№К-13302/07 від 11.02.2010 по справі №7/11-2007, ухвалою Вищого адміністративного суду України №К-9967/08 від 31.03.2011 по справі №5-7-17/298, Ухвалою Вищого адміністративного суду України №К-19078/07 від 16.03.2010 по справі №7-143/2007.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо правомірного застосування до позивача рішенням №0003632330 від 03.06.2010 штрафної санкції в розмірі 340,00грн.за порушення строку застосування КОРО, оскільки податковим органом встановлено факт не зберігання позивачем протягом встановленого строку Книги обліку розрахункових операцій №0124001006. В той же час позивачем суду під час судового засідання було надано Книгу обліку розрахункових операцій, яка була досліджена судом.

Більш того з висновку експертизи вбачається, що для проведення судової експертизи позивачем надано відповідні КОРО (по об'єктах виносної торгівлі, що застосовували РК), які і були досліджені судовим експертом.

Тобто, вказана КОРО зберігалася належним чином до моменту проведення судової експертизи (01.07.2011.-16.08.2011), що свідчить про те, що вказана КОРО зберігалась і на момент перевірки (07.05.2010).

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2011 у справі № 2а-12870/10/1/0170 залишити без змін

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко