Рішення

від 24.09.2008 по справі 49/196

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

49/196

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  49/196

24.09.08

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродукт»

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родос»

Про                     стягнення 9 273,80 грн.

                                                                                        Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача          Невмержицька І.П. –за дов. № 02 від 04.03.2008                     

Від відповідача          не з'явився

Рішення прийнято з дотриманням вимог статті 77 Господарського првоцесуального кодексу України, розгляд справи відкладався.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 9 273,80 грн. заборгованості за Договором постачання № 801 від 13.07.2007 р., в тому числі 2 882,17 грн. суми основного боргу, 5 302,88 грн. пені, 576,43 грн. штрафу, 3% річних 48,79 грн., суму інфляційних витрат 463,53 грн., крім того 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 13,86 грн. за надання відомостей про перебування відповідача на обліку в ЄДРУ.

Відповідач відзив на позов не надав та не надіслав, доводи, викладені позивачем у позовній заяві, не спростував, у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

13.07.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір постачання № 801, відповідно до умов якого «Постачальник»(позивач у справі) зобов'язався передати у власність «Покупця»(відповідача у справі) продукцію в асортименті, кількості та у терміни визначені в замовлені «Покупця», а «Покупець»зобов'язався прийняти та оплатити його вартість.

На виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №№ 359549 від 18.08.2007 р., 369980 від 2.10.2007 р., копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Згідно п. 6.4 договору за продукцію з терміном зберігання більш ніж 96 годин відповідач здійснює оплату на протязі 14 календарних днів з моменту підписання накладної.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно договору постачання № 801 від 13.07.2007 по сплаті отриманого товару не виконав, внаслідок чого заборгованість останнього перед позивачем становить 2 882,17 грн., що підтверджується матеріалами справи.

На день вирішення спору відповідач не сплатив на користь позивача суму заборгованості в добровільному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

У відповідності з пунктом 8.1 договору, у разі порушення строків оплати за поставлений товар, Відповідач зобов'язався сплатити на користь позивача пеню у розмірі 1 % від загальної вартості поставки, за виключенням двох перших днів прострочки передбаченої дати оплати продукції.

У відповідності з п. 8.2 договору, у разі порушення строків оплати за поставлений товар на протязі 20 календарних днів від узгодженої дати оплати, Відповідач зобов'язався сплатити на користь позивача штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

Наданий позивачем розрахунок пені та штрафу відповідає умовам договору та не суперечить чинному законодавству, а тому підлягає до стягнення з відповідача у сумі 5302,88 грн. пені та у сумі 576,43 грн. штрафу.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Чинне законодавство не містить обмежень щодо даного виду відповідальності.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 463,53 грн. збитків від інфляції та 48,79 грн. 3% річних, нарахованих позивачем за прострочення виконання зобов'язання по сплаті товару, підлягають задоволенню.

Крім того, на виконання п. 3 ухвали суду про порушення провадження у справі № 49/196 від 30 липня 2008 р., позивач звернувся із запитом № 2 від 10 червня 2008 р. до Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві про надання йому відомостей про перебування відповідача на обліку в ЄДРУ.

На підставі рахунку № 1365/3335 від 11 червня 2008 р. позивач перерахував на користь Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві 41,58 грн. за три довідки, зокрема, 13,86 грн. за довідку по відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родос».

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення  судової  експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Таким чином, перелік судових витрат не є вичерпним.

Отже, з наданих позивачем доказів, що знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що крім витрат по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового-процесу, відповідач сплатив 13.86 грн. за відомості про перебування відповідача на обліку в ЄДРУ, як інших витрат, що пов'язані з розглядом справи та які відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України мають відноситись до складу судових витрат.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на  позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач у судове засідання не з'явився, доказів на спростування обставин, викладених позивачем, та контррозрахунку заборгованості не надав.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати, відповідно до  вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України  покладаються на відповідача.

Заява позивача про забезпечення позову судом задоволенню не підлягає, оскільки у відповідності до вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позивачем не надано суду достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення до нього, може зникнути, зменшиться за кількістю або погіршиться за  якістю на момент виконання рішення.  

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 33, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В :

          1.  Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родос»(вул. Гната Юри, 7, м. Київ, 03148, рахунок 26004119365000 в АТБ «Укрсиббанк», МФО 351005, код 34999062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродукт»(вул. Дніпропетровська, 22, м. Київ, 03151, рахунок 26007101161667 в Київській регіональній дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904, код 24082043), а у випадку відсутності коштів –з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - 2 882 (дві тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 17 коп. основного боргу, 5302 (п'ять тисяч триста дві) грн. 88 грн. пені, 576 (п'ятсот сімдесят шість) грн. 43 коп. штрафу, 48 (сорок вісім) грн. 79 коп. 3 % річних, 463 (чотириста шістдесят три) грн. 53 коп. збитків від інфляції, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 13 (тринадцять) грн. 86 коп. за надання відомостей з ЄДРПОУ. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           А.В.Митрохіна

 Дата підписання рішення 07.11.2008.