Рішення

від 27.08.2008 по справі 46/116

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/116

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2008 р.   Справа 46/116

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Промхімснаб плюс”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакма”

простягнення 21 327,49 грн.

                                                                                                               Суддя Шабунін С.В.

Представники:

від позивачаГиря О.М.—представник за довіреністю від 26.08.2008 р. № 300-юр

від відповідача Ковальчук О.М.—представник за довіреністю від 27.08.2008 р. № 62

У судовому засіданні, яке відбулося 27.08.2008 р., за згодою присутніх представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Промхімснаб плюс” передано на вирішення суду позов № 261-юр від 18.07.2008 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакма” 19 291,01 грн. заборгованості за поставлені товари в рамках договору № 010906 від 01.09.2006 р. та 2 036,49 грн. пені. Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача умов укладеного сторонами договору в частині своєчасності проведення розрахунків за отриману продукцію.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/116 від 30.07.2008 р., яку призначено до розгляду на 27.08.2008 р.  

27.08.2008 р. представником позивача подано письмові уточнення позовних вимог № 303-юр від 26.08.2008 р., складені у зв'язку з частковим погашенням відповідачем дебіторської заборгованості. Відповідно до вказаних уточнень позивач просить стягнути з відповідача 13 622,05 грн. боргу та 2 036,48 грн. пені.  

В ході розгляду спору по суті представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Промхімснаб плюс” підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача 13 622,05 грн. боргу, що складає вартість поставленого, але не оплаченого товару, а також пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.   

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставлених  йому лакофарбових виробів на умовах договору реалізації № 010906 від 01.09.2006 р.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копії договору, специфікації, видаткових накладних, витяг з банківського рахунку про часткове погашення боргу, листа-вимоги про сплату боргу.

Представник відповідача визнав суму основного боргу в розмірі 13 622,05 грн., про що надав письмовий відзив від 27.08.2008 р. У вказаному відзиві відповідач також зазначив, що готовий розрахуватися з позивачем на суму 1 715,12 грн. по закінченню розрахунків з клієнтами.   

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

01.09.2006 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Промхімснаб плюс” в якості постачальника та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакма” в якості покупця укладено договір реалізації № 010906, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати покупцю товар, а покупець —прийняти та оплатити його на умовах, визначених цим договором, асортимент, кількість та ціна якого визначається в накладній на відвантаження, яка є невід'ємною частиною цього договору.       

Відповідно до п.п. 3.1-3.2 вказаної угоди поставка товару здійснюється за попередньою заявкою покупця на умовах EXW –склад постачальника на протязі трьох робочих днів з моменту погодження заявки.

Загальна сума договору, включаючи ПДВ, складає орієнтовно 23 394,75 грн., а остаточна —суму всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання товару (п. 2.4).

Згідно з ст. 5 договору від 01.09.2006 р. розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець зобов'язаний розраховуватися за фактично проданий товар двічі на місяць, починаючи з дати поставки, вказаній в накладній. При цьому, кожне перерахування супроводжується звітом про асортимент та кількість фактично проданого товару, який передається постачальнику по факсу.               

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом  України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз умов договору сторін та наведених положень законодавства дає підстави стверджувати, що укладений правочин являє собою договір поставки.

За твердженнями позивача в рамках договору від 01.09.2006 р. відповідачу було поставлено та передано у власність лакофарбових виробів на суму 22 923,23 грн.

Дані твердження позивача знаходять підтвердження в матеріалах справи, де містяться копії накладних № 6498 від 13.09.2006 р. на суму 11 408,38 грн. та № 6501 від 15.09.2006 р. на суму 11 514,85 грн., оригінали яких були оглянуті у судовому засіданні.

24.01.2008 р. відповідачем отримано лист позивача № 185-юр від 14.01.2008 р., в якому Товариство з обмеженою відповідальністю “Промхімснаб плюс” вимагає оплати 22 923,23 грн. у строк до 21.01.2008 р.       

Як слідує з позовної заяви та наявних у справі копій витягів з банківського рахунку позивача, відповідач частково перерахував вартість отриманого у власність товару на суму 3000,00 грн.(по 500,00 грн. 08.02.2008 р., 22.02.2008 р., 03.03.2008 р., 21.03.2008 р., 08.04.2008 р., 17.04.2008 р.).

Виходячи з письмових уточнень позовних вимог, датованих 26.08.2008 р., борг відповідача складає 13 622,05 грн., оскільки 14.08.2008 р. ним було перераховано позивачу ще 4 011,18 грн. та 1 657,78 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Представник позивача, який прибув в судове засідання, визнав розмір заборгованості перед позивачем в розмірі 13 622,05 грн. за договором № 010906 від 01.09.2006 р.

Частиною 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про його задоволення.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.  

Приймаючи до уваги визнання відповідачем позову в частині стягнення 13 622,05 грн., а також враховуючи встановлені судом обставини справи, наведені норми чинного законодавства та умови угоди сторін, позовні вимоги про стягнення 13 622,05 грн. боргу видаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 2 036,48 грн. пені, розрахованої з 01.01.2008 р., через сум днів з дати отримання відповідачем листа-вимоги № 185-юр від 14.01.2008 р.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

У п. 7.2. договору від 01.09.2006 р. № 010906 сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, визначених п. 5.2 цього договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченої частини товару за кожний день прострочення платежу.      

Як вище вказувалося, п. 5.2 договору від 01.09.2006 р. сторони погодили порядок проведення між ними розрахунків, а саме: покупець зобов'язаний розраховуватися за фактично проданий товар двічі на місяць, починаючи з дати поставки, вказаній в накладній. При цьому, кожне перерахування супроводжується звітом про асортимент та кількість фактично проданого товару, який передається постачальнику по факсу.

З наведеного слідує, що момент виникнення у відповідача обов'язку оплатити товар виникає у нього після наступного продажу одержаного від позивача товару і після складання й передачі позивачеві відповідного звіту.                 

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, позивачем не приєднано до позовної заяви та не подано в судовому засіданні звітів покупця (відповідача) про асортимент та кількість фактично проданого товару, що унеможливлює встановлення факчтиної дати виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакма” обов'язку з оплати товару та визначення моменту допущення порушення строків його оплати. У зв'язку з викладеним, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають. При цьому, суд критично ставиться до наведеного позивачем розрахунку пені (через сім днів з дати отримання листа-вимоги), адже двосторонньою угодою № 010906 від 01.09.2006 р. сторони чітко визначити порядок проведення розрахунків, з якого і слід виходити при нарахуванні штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання в рамках зазначеного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. У ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального України передбачено, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Промхімснаб плюс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакма” підлягають частковому задоволенню на суму 13 622,05 грн., а судові витрати —перерахуванню.

Вміщені у відзиві на позовну заяву посилання відповідача на готовність оплатити 1 715,12 грн. за отриманий від позивача товар по закінченню розрахунків з клієнтами, не приймаються судом як вимога про встановлення порядку виконання рішення, скільки належним чином оформленої заяви до суду подано не було.     

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакма”  (04074, м. Київ, вул. Коноплянська, 12, ідентифікаційний код 33150034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промхімснаб плюс” (49040, м. Дніпропетровськ, провул. Джинчарадзе, 4, к. 53, ідентифікаційний код 32905961, адреса для листування: 49006, м. Дніпропетровськ, вул. Канатна, 128) 13 622 (тринадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 05 коп. боргу, 136 (сто тридцять шість) грн. 22 коп. державного мита та 75 (сімдесят п'ять) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня   підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                  С.В. Шабунін

Дата підписання: 06.10.2008 р.

справа №  46/116

27.08.08