Постанова

від 15.03.2012 по справі 2а-1241/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 березня 2012 року 10:10 № 2а-1241/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Авраменко І.І. (керівник, діє на підставі статуту)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 14.03.2012 р. № 5/9/10-114)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АС ТЕХ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва третя особаТОВ «ТКФ Вартек»(код ЄДРПОУ 37270365) про скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АС ТЕХ»з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «ТКФ Вартек»(код ЄДРПОУ 37270365) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005852303 від 06.09.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на 11 961,00 грн. основним платежем та на 1,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та оскаржуваним рішенням зазначаючи, що податковий кредит було сформовано відповідно до вимог законодавства, що підтверджується первинними документами та податковими накладними. Позивач в цьому контексті вважає помилковими висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів з ТОВ «ТКФ Вартек»та про порушення позивачем податкового законодавства. Вважає відібрані у керівника цього підприємства покази про непричетність до діяльності цього підприємства такими, що не можуть бути враховані як належний та допустимий доказ, оскільки відсутні будь-які висновки експертів відносно підробки підписів на первинних документах, судові рішення, якими б встановлювались обставини незаконної реєстрації цього підприємства, недійсність та фіктивність правочинів тощо.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає (за актом перевірки), що актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо перевірки ТОВ «ТАК Вартек», ДПІ встановлено нікчемність правочинів з контрагентами.

Директор ТОВ «ТКФ Вартек»ОСОБА_3 загубив паспорт на який було незаконно зареєстровано ТОВ «ТКФ Вартек», дана особа господарською діяльністю не займалась та не замається, рахунки не відкривала, печатки не отримувала. Як зазначає ДПІ за актом перевірки, встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «ТКФ Вартек»господарських операцій через відсутність майна, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень та транспортних засобів тощо. Крім того, ДПІ також зазначає, що ТОВ «ТКФ Вартек»є фіктивним підприємством, а отже всі угоди за висновком ДПІ є нікчемними, як такі, що суперечать інтересам держави і суспільства. Відтак, відповідач вважає, що податковий кредит сформовано безпідставно. Акт перевірки не містить викладу інших обставин та підстав в обґрунтування оскаржуваного рішення.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 16.02.2012 р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача залучено ТОВ «ТКФ Вартек». Ухвала направлена за наявною у справі адресою цього підприємства. Ухвала суду та судовий виклик не вручені з незалежних від суду причин. Відтак, виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 163, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України ухвала суду з викликом до суду вважається врученою належним чином. Враховуючи відсутність підстав, визначених ст. 128 КАС України для відкладення розгляду справи, заслухавши думку присутніх представників сторін, суд ухвалив розглядати справу за відсутності третьої особи.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.03.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АС ТЕХ»зареєстроване в якості юридичної особи Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією від 01.04.2010 код ЄДРПОУ 37026255. Позивача взято на податковий облік в органах ДПС за № 38847 від 06.04.2010.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «АС ТЕХ»щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «ТКФ Вартек»за період з 01.01.2011 по 31.03.2011, про що складено Акт перевірки № 1872/2303/37026255 від 17.08.2011 (далі -Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 11 961,00 грн . за лютий 2011 року.

Окрім того, в акті перевірки ДПІ проаналізовано дотримання позивачем вимог цивільного законодавства у зв'язку із вчиненням правочинів з ТОВ «ТКФ Вартек», що як слід розуміти з акту перевірки, також входить до компетенції податкового органу, та вказано на їх порушення з боку позивача.

Як зазначено вище, висновки ДПІ щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються лише на поясненнях ОСОБА_3, який, як зазначає ДПІ не має відношення до роботи ТОВ «ТКФ Вартек».

На підставі цього акту перевірки ДПІ ухвалено оскаржуване рішення.

З витребуваного при цьому судом акту перевірки ТОВ «ТКФ Вартек» від 06.04.2011 № 747/23-09/37270365, складеного ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, вбачається, що ОСОБА_3, будучі засновком, також перебував на посаді директора цього товариства. Кількість працюючих на цьому підприємстві -9 осіб. Висновки цього акту ґрунтуються на не встановленні місцезнаходження цього підприємства у квітні 2011 року та відсутності можливості проведення перевірки, відсутності інформації для проведення перевірки, а отже і про відсутність у зв'язку з цим, як слідує із суті акту перевірки, підстав для формування і податкових зобов'язань цим контрагентом, і податкового кредиту. З матеріалів справи вбачається, що спірні операції по даній справі при проведенні цієї перевірки не вивчалися та не аналізувалися. З акту цієї перевірки вбачається, що при її проведенні взято до уваги пояснення ОСОБА_3 Відтак, за висновком цієї перевірки, наведені в деклараціях ТОВ «ТКФ Вартек»відомості про обсяги продажу та придбання -не є дійсними.

При цьому, сторонами визнається і не заперечується, що зазначене підприємство на час здійснення спірних операцій та проведення перевірки перебувало у статусі юридичної особи та платника ПДВ та не було припинено.

У взаємозв'язку з вищенаведеним під час розгляду справи встановлено, що взаємовідносини позивача з ТОВ «ТКФ Вартек» ґрунтувалися на наступному.

Так, 31.01.2012 між позивачем (Покупець) та ТОВ «ТКФ Вартек»(Постачальник) в особі ОСОБА_3 укладено договір № 68 на поставку (виконання робіт) щодо послуг технічної підтримки, витратних матеріалів до оргтехніки та іншого обладнання, комп'ютерних комплектуючих, копіювально-розмножувальної техніки, принтерів, запасних частин та аксесуарів до них тощо. Згідно п. 2.1 договору приймання -передача товару здійснюється на підставі довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей шляхом оформлення та підписання сторонами товарної накладної (акта приймання-передачі товарів (виконаних робіт)).

На підтвердження поставки товару під час розгляду справи надано видаткові та податкові накладні:

- в/н № 24 від 07.02.2011 на поставку грат розсувних ГРК 12-2,57 у кількості 1 шт., ціна без ПДВ 2475,00 грн., ПДВ 495,00 грн., а всього з ПДВ 2970,00 грн., у зв'язку з чим видано п/н № 23 від 07.02.2011 з тими ж показниками та значеннями;

- в/н № 22 від 01.02.2011 на поставку комп'ютерних комплектуючих та орг. техніки, ціна без ПДВ 3300,00 грн., ПДВ 660,00 грн., а разом з ПДВ 3960,00 грн., у зв'язку з чим видано п/н № 22 від 01.02.2011 з тими ж показниками та значеннями;

- в/н № 23 від 07.02.2011 на поставку орг. техніки та комплектуючих, ціна без ПДВ 13865,00 грн., ПДВ 2773,00 грн., а разом з ПДВ 16638,00 грн., у зв'язку з чим видано п/н № 22 від 07.02.2011 з тими ж показниками та значеннями;

- в/н № 26 від 14.03.2011 на поставку орг. техніки та комплектуючих, ціна без ПДВ 36166,00 грн., ПДВ 7233,20 грн., а разом з ПДВ 43399,20 грн., у зв'язку з чим видано п/н № 26 від 24.02.2011 з тими ж показниками та значеннями.

Окрім того, на підтвердження виконання робіт та надання послуг щодо технічної підтримки та обслуговування орг. техніки позивачем під час розгляду справи надано:

- акт здачі-приймання робіт № 29 від 28.02.2011, відповідно до якого вартість робіт склала без ПДВ 4000,00 грн., ПДВ 800,00 грн., а разом з ПДВ 4800,00 грн., у зв'язку з чим видано п/н № 29 від 28.02.2011. Перелік та вид робіт проведених згідно зазначеного акту визначений у специфікації до нього від 28.02.2011.

Між сторонами проведені розрахунки, що підтверджується залученими до справи рахунок-фактурами № 09021112 від 07.02.2011 на суму 2970,00 грн. (ПДВ 495,00 грн.), № 01021125 від 01.02.2011 на суму 3960,00 грн. (ПДВ 660,00 грн.), № 07021156 від 07.02.2011 на суму 16638,00 грн. (ПДВ 2773,00 грн.), № 24021107 від 24.02.2011 на суму 43399,20 грн. (ПДВ 7233,20 грн.) та № 2802/27 від 28.02.2011 на суму 4800,00 грн. (ПДВ 800,00 грн.), а також банківськими виписками від 08.02.2011, від 09.02.2011, від 24.02.2011, від 24.02.2011 та від 17.03.2011. Розмір грошових сум та сум ПДВ у вказаних розрахункових документах повністю відповідають сумам визначеним у видаткових та податкових накладних укладених позивачем з ТОВ «ТКФ Вартек».

Під час розгляду справи позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку № 631 по контрагенту з ТОВ «ТКФ Вартек», з чого вбачається, що позивач відобразив у бухгалтерському обліку спірні операції.

Окрім того, на підтвердження того, що позивач здійснює реальну господарську діяльність, останнім надано штатний розклад та штатний розпис на підприємстві за 2011 рік, де кількість працюючих визначена - 5 осіб.

До цього ж, на підтвердження здійснення звичайної господарської діяльності, забезпеченої необхідними для цього ресурсами позивачем надано договір оренди квартири від 01.05.2010 щодо оренди двохкімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1.

Виходячи з підстав прийняття вищенаведеного рішення, визначених ДПІ в Акті перевірки , суд, вирішуючи виходячи з цього спір по суті, зазначає, що правовідносини, які виникали у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту у спірний період, регулювалися відповідними положеннями ПК України.

Так, згідно з п/п. 14.1.178 Податкового кодексу України податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Виходячи із змісту п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/робі/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України в редакції на час здійснення операцій та оформлення податкової накладної).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України). Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В цьому контексті під час розгляду справи ДПІ не надано доказів виявлення у встановлений строк розбіжностей між даними позивача з його контрагентом та повідомлення платників податків про ці розбіжності у встановлений строк.

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

Отже , наведені вище норми законодавства визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема , це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів / податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ.

Окрім того , в контексті документального оформлення спірних операцій та юридичної значимості первинних документів, слід додати, що згідно з частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже , у взаємозв'язку з вищенаведеними правилами щодо формування валових витрат та податкового кредиту, слід додати, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

В контексті наведеного, суд зазначає, що обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу (значимість).

Відтак, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

У взаємозв'язку з вищенаведеним , суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в акті перевірки.

В даному випадку сукупність досліджених під час розгляду справи документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, не дає підстав для висновку про нездійснення спірних операцій, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій, тобто ДПІ не доведено нездійснення спірних операцій, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

У взаємозв'язку з цим слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача на що вказує аналіз операцій з придбання продукції та послуг з технічного обслуговування комп'ютерної техніки.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що визнається сторонами, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Вищезгадані податкові накладні, які містять повну деталізацію товарів, видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. При цьому, первинні документи відповідають наведеним вище вимогам щодо форми і змісту цих документів.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не було надано податкової звітності контрагента позивача, з якої б вбачалась відсутність у цієї особи ресурсів для виконання спірних операцій.

Під час розгляду справи відповідач не довів кількості працівників контрагента, яка повинна була бути у останнього для виконання спірних операцій, але була відсутня. При цьому, згідно з актом перевірки контрагента позивача у ТОВ «ТКФ Вартек»працювало 9 осіб, недостатності яких для проведення спірних операцій не доведено відповідачем під час розгляду справи.

Виходячи з характеру спірних операцій, представник відповідача під час розгляду справи не довів обсягу і кількості інших ресурсів, які були необхідними для контрагента позивача для виконання спірних операцій, але були відсутні.

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Під час розгляду справи ДПІ не наведено непереборних обставин, які б перешкоджали наданню цих доказів, які повинні були бути у неї ще під час перевірки.

В контексті доводів ДПІ щодо незаконної діяльності, фіктивної діяльності контрагента позивача, які покладені в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваного рішення, суд зазначає, що під час розгляду справи ДПІ, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не надала рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України, яким би встановлювалась реєстрація контрагента позивача на підроблені, втрачені документи або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, на чому фактично ґрунтуються доводи ДПІ у даній справі .

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, на чому по суті також наполягає ДПІ в акті перевірки.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано в обґрунтування своїх доводів про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Окрім того, як зазначено вище, акт перевірки контрагента не містить аналізу взаємовідносин з позивачем, по суті ґрунтується на доводах відносно неможливості перевірки, а не на власне перевірці первинних документів, як-то передбачено п/п. 75.1.2. ПК України.

Наведене (відсутність інформації у ДПІ) свідчить не про встановлення певних обставин, які виключають можливість формування позивачем податкового кредиту, а про відсутність, недоведеність обставин , на які посилається ДПІ в Акті перевірки в обґрунтування відсутності підстав для формування спірних сум податкового кредиту. Неможливість проведення перевірки контрагента само по собі не свідчить про нездійснення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства, а отже відсутність у ДПІ інформації відносно контрагента не може бути підставою для невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано актів про відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням на час здійснення спірних операцій, як і не надано актів про відсутність цієї особи станом на квітень 2011 року (спірні операції проведені лютому 2011 року), коли як зазначено в акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, проводилась перевірка місцезнаходження контрагента, та не наведено в контексті цих доводів норм ПК України, які визначають правовим наслідком відсутності у майбутньому особи за місцезнаходженням (після проведення спірних операцій) - припинення (позбавлення) права платника податків (покупця) на податковий кредит, сформований за відносинами з цією особою.

При цьому, відносно пояснень ОСОБА_3 з приводу утрати паспорту на який в подальшому було начебто незаконно зареєстровано ТОВ «ТКФ Вартек», які за актом перевірки по суті є ключовим доказом ДПІ в обґрунтування оскаржуваного рішення, слід зазначити, що за відсутності, зокрема, висновків експертів у кримінальній справі або її проведеної ДПІ в порядку положень ст. 84 ПК України, відносно підписів на первинних документах за спірними операціями, наявність яких (висновків експертизи) вже під час перевірки зумовлюється наведеними в акті висновками відносно підписання первинних документів іншими особами ніж директор, не свідчать про нездійснення спірних операцій, не свідчать про те, що первинні документи за операціями з позивачем не були підписані керівником, та не є самостійною та достатньою підставою для невизнання юридичної значимості первинних документів, податкових накладних та податкового кредиту.

За відсутності зазначених експертних висновків, які по суті повинні були бути у ДПІ вже під час проведення перевірки, оскільки саме відносини стосовно підписання первинних документів неналежними особами покладені в основу висновків акту перевірки, самі по собі ці покази не є підставою для відображення в Акті перевірці висновку про незаконність діяльності контрагента або підписання документів іншими (ніж керівник) особами, а отже наведені в акті перевірки доводи ДПІ з цього приводу не можуть братися до уваги в якості належного та допустимого доказу вчинення позивачем порушення податкового законодавства.

Суд в контексті наведеного також зазначає, що відомості, які внесені до ЄДР, в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», є достовірними .

Як вбачається із Спеціального витягу з ЄДР, керівником контрагента позивача до цього часу є вищезгаданий гр. ОСОБА_3, відомості щодо чого є достовірними в силу Закону.

Згідно відомостей з ЄДР зазначена особа (керівник контрагента) діє без обмежень, що в сукупності також додатково вказує на те, що самі по собі наведені в акті перевірки відомості щодо показів цієї особи, не є належним та допустимим доказом не підписання первинних документів контрагента позивача цією особою, не є доказом юридичної дефектності первинних документів та податкових накладних, не є доказом нездійснення позивачем спірних операцій та порушення ним податкового законодавства.

В контексті викладених в акті перевірки доводів ДПІ, суд зазначає, що ДПІ, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не надала рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України, яким би встановлювалась реєстрація контрагента позивача на підроблені, втрачені документи або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, на чому фактично ґрунтуються доводи ДПІ в акті перевірки.

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, на чому по суті також наполягає ДПІ в акті перевірки.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано в обґрунтування своїх доводів про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до положень ПК України унеможливлювали формування позивачем податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, зокрема у разі недекларування податкових зобов'язань, за загальним правилом самі по собі не є самостійною і достатньою підставою для висновку про відсутність у покупця права на податковий кредит з ПДВ та підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит, сформований за операціями з цим контрагентом.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як зазначено вище, в силу положень ч. 2 статті 71 КАС України, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази в обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення, не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень податкового законодавства. В свою чергу, судом не встановлено обставин, які б свідчили про вчинення порушень податкового законодавства з боку позивача та не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування спірних сум податкового кредиту, у зв'язку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору позивач у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АС ТЕХ»(код з ЄДР 37026255; адреса: м. Київ, вул. Гришка, 9 оф. 173) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Києва задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.09.2011 р. № 0005852303 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 22.03.2012 р.