Постанова

від 19.03.2012 по справі 2а-1125/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2012 року № 2а-1125/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Спільного українсько-канадського підприємства "Везувіо ЛТД" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2011р. №0010612305 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Спільне українсько-канадське підприємство «Везувіо ЛТД»(далі -позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2011 року № 0010612305.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (надалі - Закон України № 265/95-ВР), оскільки облік товарних запасів ним ведеться, первинні документи, на відсутність яких вказує Відповідач, знаходилися та знаходяться в офісі Позивача.

Також позивач вказує на те, що відсутність оригіналів накладних за місцем продажу товарів не може бути віднесено до порушень встановленого порядку обліку товарних запасів на складах та (або) за місцем їх реалізації, адже законодавством не передбачено порядку обліку товарних запасів на складах та /або за місцем реалізації та не встановлено прямого обов'язку вести облік первинних документів саме за місцем їх продажу.

Таким чином, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає рішення обґрунтованим і правомірним, оскільки позивачем порушено ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації та порушення оприбуткування готівки в касі.

З огляду на наведене, відповідач вважає правомірним застосування до позивача штрафної санкції у подвійному розмірі вартості неоприбуткованих товарів.

Справа, відповідно до ч.4 ст. 122 вирішена в порядку письмово провадження, про що сторонами надано відповідне письмове клопотання.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, з метою контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, була проведена фактична перевірка господарської одиниці «кафе»Спільного українсько-канадського підприємства «Везувіо ЛТД», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 25.

За результатами перевірки складено Акт фактичної перевірки від 29.09.2011р.(надалі -Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що Позивачем допущено порушення встановленого законом порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації, а саме на момент перевірки в реалізації знаходився товар на загальну суму 32239,00 грн. без наявності документів, що підтверджують його оприбуткування, у зв'язку з чим ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010612305 від 11.10.2011р., яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 64478,00 гривень.

Як вбачається з Акта перевірки, відповідачем виявлено порушення встановленого законом порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації, а саме на момент перевірки в реалізації знаходилися товари без наявності документів, що підтверджують їх оприбуткування.

Акт перевірки був підписаний представником Позивача Шидчекно О.Д. із запереченням та вказано, що згадані накладні наявні у підприємства та знаходяться в офісі за адресою вул. О.Гончара, 47 В. Однак, вказана інформація перевіряючими до уваги взята не була.

За результатами оскарження прийнятого рішення в адміністративному порядку, рішенням ДПА у м. Києві від 22.12.2011 р. № 12309/10/25-214, скаргу позивача було залишено без задоволення, а рішення відповідача, яке є предметом оскарження у даній справі, залишено без змін.

Судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач виходив з того, що позивач зобов'язаний вести облік товарно-матеріальних цінностей виключно за місцем їх реалізації, що ним не було дотримано.

Така позиція відповідача є помилковою виходячи з наступного.

Відповідно до п. 12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно ст. 6 зазначеного Закону, облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене Наказом Міністерства Фінансів України від 20.10.1999 р. № 246, визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності, а його норми застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Згідно п.7 зазначеного положення (стандарту), одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", як визначено ч.1. ст. 2, поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частиною 2 ст.3 зазначеного закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації, питання організації якого належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство, зокрема, самостійно: визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства тощо.

Згідно ст.9 зазначеного закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.6.2., п.6.8. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первині документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії, у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером. Видача первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів з бухгалтерії і з архіву підприємства, установи працівникам інших структурних підрозділів може провадитися тільки за рішенням головного бухгалтера.

Виходячи із викладених законодавчих вимог, суд дійшов висновку, що питання організації обліку належить виключно до компетенції позивача.

З матеріалів справи судом встановлено, що кафе, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська,, 25 є господарською одиницею позивача, не є юридичною особою, не має відокремленого майна, реалізація товару фіксується реєстратором розрахункових операцій.

Зберігання оригіналів первинних документів у паперовому вигляді (договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв тощо), що підтверджують господарські операції, вчинені як позивачем та і його господарськими одиницями, а також, облік товарів, які знаходяться в кафе здійснюється бухгалтерією позивача безпосередньо за його місцезнаходженням, тобто за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, 47-В.

Суд також звертає увагу на доводи позивача, що під час перевірки господарської одиниці -кафе, менеджером позивача -Жидченко О.Д. надано працівникам відповідача пояснювальний документ про факт збереження облікових документів за місцезнаходженням позивача та запропоновано надати вказані документи керівництвом або уповноваженим представником того ж дня до моменту завершення перевірки.

Фактично вказані документи були надані податковому органу 07.10.2011р., що підтверджується супровідним листом позивача від 06.10.2011р. №26, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до абз. 2 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідач пояснень чи заперечень з приводу неврахування поданих позивачем документів під час прийняття спірного рішення, а також доказів, які б спростовували такі доводи позивача, суду не надав.

Таким чином, відповідачем не доведено порушення позивачем п. 12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а тому застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним.

Крім того, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно направлення на перевірку, працівникам Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва було доручено провести фактичну перевірку Спільного українсько-канадського підприємства «Везувіо ЛТД»(код ЄДРПОУ 14299913).

Відповідно до ст.81 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, зокрема, направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Таким чином, судом встановлено порушення податкового законодавства, щодо проведення перевірки саме відокремленого підрозділу позивача - кафе, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 25, а не самого позивача, як визначено в направленні на перевірку. Пояснення з даного питання відповідачем суду також не надано.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "С" від 11.10.2011 р. № 0010612305, винесеного відповідачем стосовно позивача, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Спільного українсько-канадського підприємства «Везувіо ЛТД»- задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 0010612305 від 11 жовтня 2011 року.

Суддя П.О. Григорович

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.